“Стрибок зека”. Як “урки” на Москву ходили
Коли Путін свого часу наймав Пригожина на українську війну він забув одне – що перед ним не лише колишній зек та поганий кухар (на шкільних обідах від кейтерингової фірми Пригожина свого часу отруїлося багато московських школярів), але й людина, яка має дуже і дуже велику практику (саме практику) по влаштуванню державних переворотів.
Пригожин приймав участь у кількох державних переворотах і громадянських конфліктах на території Африки та Близького Сходу. І певно саме досвід цих конфліктів вирішив використати Пригожин під час своєї збройної авантюри у Росії, зазначає видання “Тексти“.
Швидкість
Що кидається у вічі – це швидкість наступу вагнерівців. Практично за півдоби вони подолали відстань більше чим у півтисячі кілометрів. До речі одни з принципів успішного ведення війни, які писав ще Сун-цзи це і є швидкість.
Що дозволило вагнерівцям подолати таку значну відстань? Перш за все, те що вся вони везли танки на вантажних автомобілях. Стрімкість просування – от саме на це робить наголос Пригожин.
Скоріша саме так росіяни планували окупувати Україну за два тижні – швидкий рух по дорогах, важка техніка на траках, об’їзд великих міст. Але це діє, лише коли немає сильного спротиву. Колони Пригожина не атакували партизани, народ не виходив їх зупиняти на в’їздах в міста, ніхто не робив засідок.
Пригадаймо, стандартний путч 1991 року, коли на Москву у буквальному сенсі рухалися своїм повільним ходом колони броньованої “гуслянки”. Тут діаметрально протилежна картина. Все це, до речі, дуже нагадує громадянську війну у Лівії, в якій “вагнерівці” відіграли значну роль.
Там мобільні групи різних озброєних угрупувань робили рейди на великі відстані – наскок, відхід, знову наскок. Здається, щось подібне зараз практикує і “Вагнер”.
Ну і це наштовхує на ще один висновок – Пригожин вочевидь робить це не хаотично, він до цього справді готувався, готувалася техніка, готувався транспорт під неї, готувалися власне самі найманці.
Зі своєї сторони все, що поки змогло протиставити цьому російське міністерство оборони – це поодинокі атаки з повітря колон “вагнерівців”, ”які вже коштували російським військовим кількох вертольотів.
Без захисту
“Вагнеріві” також збили транспортний літак – Іл-22. Вочевидь, згадавши український “досвід” знищення інфраструктури російські урядові війська нанесли удар з повітря по нафтобазі, аби лишити “вагнерівців” пального. Проте, чи навряд це затруднило їх просування, пальне є не лише на одній нафтобазі, та й Пригожин потурбувався забезпечити свої мобільні групи заправниками. Він явно враховував усі “проколи” російської армії в Україні.
Сьогодні ввечері Пригожин оголошував, що він у Підмосков’ї (потім казав, що за 200 км до неї), і давав півгодини владі на збори. Достеменно не відомо куди дійшов Пригожин, але російська столиця лежала перед ним беззахисна, готова до розграбування.
Хоча влада перекопала дороги, пошкодила мости через річку Оку, але всі війська були на фронті і слолицю захищали лише полійціні сили, які не рівня досвідченим найманцям. Хоча, армія могла нашкребти по загашниках якихось залишків у тилах і літаками переправити до Москви, якби встигли.
До речі це реалізований ще один принцип Сунь-цзи: нападати на ті об’єкти, які важливі, але не захищені.
Сервіси відстежування польотів навіть завіксували вильот літака Путіна з Москви, він полетів у сторону резеденції на Валдаї і зник з радарів, літаки іншох кремлівської знаті полетіли у Санкт-Петербург.
Цирк
Пригожинський танк т-90 застряглий у воротах ростовського цирку
Але…
Пригожин передумав і заявив, що аби уникнути братнього кровопролиття він повертається в польові табори, мовляв Лукашенко його переконав. Тільки залишається не з’ясованим, що буже з кримінальною справою, яку порушили проти Пригожина і яку мзду він взяв за відступ.
Шкода, шоу починалося, як трилер, а закінчилося, як цирк. Сподіваємося, що це лише перший акт і після перерви вистава стане ще більш захоплива.
Та варто памятати, що “стрибок зека” до Москви в цей день ніяк не вплинув на фронт, російська артилерія і російські гвинтокрили та авіація працювала на наших з такою ж інтенсивністю, як зазвичай.
Автори: Андрій Гарасим, Надя Кельм
Джерело: ТЕКСТИ
Tweet
