Шукаючи надійний захист для своєї родини, жінка знайшла вбивцю для свої матері

В житті кожної людини повинно бути кохання. Але поряд з почуттям пліч-о-пліч повинні йти розсудливість та взаєморозуміння і ніколи не можна заради своїх емоцій здійснювати крайні заходи, не поєднані із суспільними нормами життя. 

Вікторія вже досить довгий термін мешкала в оселі тільки із своїми дітьми – сімнадцятирічною донькою та п’ятирічним сином. Мати була завжди поруч, її домоволодіння знаходилось через кілька дворів. Бажання мати біля себе надійного чоловіка, який не скривдить, який зможе стати стіною перед неприємностями, не залишало молоду жінку. Одного разу, коли вона була на весіллі у подруги, до неї підійшов молодий хлопець. Помітно хвилюючись, він одразу почав зі знайомства з Вікторією, мовляв, дуже вона «припала йому до серця». На вигляд чоловік був приємний, він просто не зводив з жінки очей і серце її розтануло. 

Через деякий час Андрій переїхав з речами до оселі Вікторії. Донька її навчалася в обласному центрі, а для жінки із сином чоловік справді на той час став опорою. Жили вони «душа в душу», навіть хлопчик зі своєї власної ініціативи почав називати друга своєї матері татом. Тільки іноді помічала жінка за чоловіком те, що крізь доброзичливу посмішку проблискує жорсткість, яка іноді переходила навіть в жорстокість. А із часом це ставало все більш наявним – то сильно відштовхне дитину, коли вона підходить до нього з обіймами, то, знаходячись з якоїсь причини не в гуморі, накричить на оточуючих. А ось коли Андрій почав до всього ще й у пляшку заглядати, та фізичну силу демонструвати на домашніх, Вікторія вирішила покінчити із спільним життям і вказала чоловікові на двері, адже домівка належала виключно їй.

Декілька років мешкання поруч все ж таки не дали можливості жінки роздивитися та зрозуміти до кінця свого чоловіка. Андрій, незважаючи на вкрай категоричну позицію Вікторії, відмовився покидати затишну оселю. Переходячи від слів кохання до погроз, він відмовлявся повертатись до батьків, які мешкали в сусідньому селі, та ще й наполягав на тому, що жодна людина не стане на заваді його бажанню. Все ж таки залишитись на самоті Вікторія змогла завдяки допомозі сусідів та погрозам звернутися до міліції. Андрій вже раніше притягувався до кримінальної відповідальності, тож, напевно, бажання знову спілкуватися із правоохоронцями у нього не було.

Але, як жінка зрозуміла пізніше, дійсний кошмар тільки починався. Андрій міг вночі прийти до неї на подвір’я та сидіти під вікнами, слідкуючи за Вікторією скрізь, куди б вона не пішла. Все це супроводжувалось і благання знов побратися, і погрозами здійснення самогубства, і знищення самої Вікторії. Все було б нічого, але душа жінки передчувала лихо. Маленького Олега вона тепер не відпускала самого ходити до дитячого садку, доньці заборонила виходити вечорами на вулицю, коли та приїжджала додому. А взагалі всім домашнім та й матері заборонила відкривати Андрію двері і впускати до хати.

Одного разу рано-вранці Вікторія по справам поїхала до обласного центру, а матір попросила відвести Олега до дитячого садку. Біля дев’ятої години ранку з якоїсь причини вона вирішила передзвонити матері та спитати, чи все добре вдома. Але мобільний телефон був виключений. Хвилюватись, нібито, й не було причин, але серце Вікторії чомусь болісно стискалось і вона, кинувши всі проблеми, вирішила їхати додому. Вже біля автовокзалу вона почула дзвінок мобільного телефону і, глянувши на дисплей, побачила що абонент – це мати. З полегшенням жінка взяла слухавку, але почула не мамин голос, а сина. На запитання, де бабуся, малий відповів, що вона спить. Олег не вмів користуватися мобільним без допомоги старших і Вікторія, з жахом чекаючи на відповідь, запитала хто саме допоміг йому подзвонити. Кілька секунд у слухавці була тиша, а потім почувся голос Андрія: «Якщо зараз не прийдеш, вже ніколи не побачиш дитину».

Неможливо передати почуття матері, коли є така реальна загроза життю її дитини. Знаходячись в автобусі, жінка намагалася зосередитися, знайти єдиний правильний вихід. Вона дзвонила спільним знайомим і прохала, не пояснюючи причини, якщо Андрій прийде до них разом із Олегом, ні в якому разі не відпускати малого з ним, а зачекати на неї. Вона знову дзвонила до матері, але телефон був відключений. Телефонувати до міліції жінка боялася – якщо Андрій побачить правоохоронців, невідомо, що буде з дитиною. І тут Вікторія згадала за свого давнього знайомого, Сергія, співробітника міліції, якому негайно ж і передзвонила. Пояснювати ситуацію довго не довелось, взагалі чоловіку було відомо про їх складні взаємовідносини. Сергій заспокоїв жінку та, швидко перервавши бесіду, направився до її будинку.

Вдома на Вікторію чекав Олег, співробітники міліції і карета швидкої медичної допомоги. Андрій, скориставшись довірою літньої жінки, о сьомій ранку увійшов до оселі, декілька разів ударив господиню молотком по голові, потім декілька разів вдарив ножем у живіт. І, найстрашніше, що все це відбувалось на очах у дитини, яка тільки-но встала з ліжка. Єдине питання, яке поставив злочинець: «Де Вікторія?». Не повіривши, що до вечора жінка буде відсутня, Андрій зателефонував Вікторії з погрозами. Забравши малого, чоловік зачинив домівку, оставивши помирати матір своєї коханої та заховався у стоячому поруч недобудованому будинку.

Розуміючи можливе розгортання подій, правоохоронці перед тим, як зайти до будівлі, провели ряд оперативних заходів та знайшли хлопчика. Андрій зумів заховатися, але його було затримано вже через декілька годин.

Єдиний свідок злочину – п’ятирічна дитина. Побачивши біля того місця, де в калюжі крові лежала літня жінка, купу рушників зі слідами крові, Вікторія запитала в сина, що сталось. На що він відповів, що намагався вилікувати бабусю та відтерти її від крові. А вбивця в цей час чекав біля вікна на Вікторію.

Відносно Андрія порушено кримінальну справу, він чекає на суд, а Вікторія, проливши море сліз за рідною їй людиною, замислилась над тим, що, мабуть, відтепер її дитині необхідна допомога психолога. Та чи існує спосіб забути той жах, який відбувся на очах маленької дитини.

Інна Дем’яненко, ВЗГ УМВС України в Миколаївській області