Пожизненное для отца убившего свою семилетнюю дочь

Львів’янин, котрий позбавив життя свою семирічну доньку, відбуватиме покарання довіку

 У березні 2012 року під час несення служби з охорони громадського порядку в Сихівському районі інспекторам патрульної служби Леоніду Швиндюку, Петру Каркульовському та Тарасу Малоїду довелося стати свідками сімейної трагедії. Страшна картина, яку побачили правоохоронці, назавжди закарбувалася у їхній пам’яті.

Першим сигналом тривоги стало повідомлення, яке близько 7.30 години отримали патрульні. Оперативний черговий Сихівського райвідділу внутрішніх справ повідомив про виявлення закривавленого тіла дитини у квартирі будинку на вулиці Дністерській, 17.

Під’їхавши до місця події, Леонід Швиндюк та його колеги помітили в кімнаті праворуч від входу медиків, а поруч на ліжку закривавлене тільце дитини. Літня жінка зі сльозами на очах повідомила, що дитину позбавив життя її рідний батько. Напередодні приїзду міліції, лиходій утік. Вже за лічені хвилини службовий «УАЗик» з правоохоронцями та свідком, котра виявилася матір’ю убивці, рушив у напрямку 8-ї клінічної лікарні. Відтак офіцери звернули на вул. Зелену. Коли автомобіль проїжджав повз супермаркет «Арсен», жінка упізнала свого сина.

Помітивши правоохоронців, котрі наближалися до нього, підозрюваний кинувся навтьоки. За лічені секунди інспектори патрульної служби міліції наздогнали Миколу Дибака. Втім, затриманий несподівано почав чинити їм відчайдушний опір. Це не допомогло зловмиснику. Сили патрульних переважили. Одягнувши затриманому кайданки, Леонід Швиндюк одразу ж відчув, як від затриманого тхнуло алкоголем. Руки та одяг убивці були заляпані кров’ю… рідної доньки. 

Правоохоронці доставили Миколу Дибака до Сихівського райвідділу внутрішніх справ й передали його у руки співробітників слідчо-оперативної групи. Зловмисник не став заперечувати своєї вини у скоєному. Та й усі докази та свідчення потерпілих і свідків лише підтверджували про його причетність до жахливого вбивства семирічної доньки Віталіни. Проти нього було порушено кримінальні справи за фактами умисного вбивства, вчиненого із особливою жорстокістю. 

Розслідувати цей жахливий злочин випало слідчому відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров’я особи СУ ГУ МВС України у Львівській області старшому лейтенанту міліції Андрію Стрекозенку. Він і з’ясовував усі подробиці скоєного вбивства та подій, які йому передували. 

Даючи покази, дружина підозрюваного розповіла, що упродовж останніх п’яти років Микола постійно зловживав алкоголем. Перебуваючи під впливом оковитої, він кидався з кулаками на жінку, на свою матір, а іноді міг навіть підняти руку на свою маленьку дочку. З цього приводу жінкам неодноразово доводилося звертатися до правоохоронних органів. Втім, виклики у міліцію, попередження, профілактичні бесіди не впливали на дебошира. 

Вивчаючи біографію Миколи Дибака та вислуховуючи покази свідків старший лейтенант міліції Андрій Стрикозенко поволі починав розуміти, чому 32-річний львів’янин виявився настільки жорстокою людиною. Під час затримань за сімейні скандали, дебошир не лише не робив відповідних висновків з профілактичних бесід з працівниками міліції. Ба більше, під час наступних затримань він неодноразово намагався чинити опір представникам органів правопорядку, а якось навіть заподіяв співробітнику органів внутрішніх справ тілесні ушкодження середньої тяжкості. За ці діяння у грудні 2010 року його було засуджено до трьох років обмеження волі. Невдовзі його було звільнено на підставі закону України «Про амністію». Восени 2011 року львів’янин повернувся додому, де вже за півроку скоїв непоправне. 

– Того дня я залишився з донькою один, – повідомив під час допиту Микола. – Моя матір та бабця поїхали до села, а дружина подалася на роботу. Я пішов до магазину за горілкою. Повернувшись з пляшкою, відкоркував її та почав пити. Донька, котра у цей час малювала, зробила мені зауваження. Після кожної випитої чарки прийому алкоголю, Віталіна дорікала мені. Так тривало до вечора. Раптом, коли дочка знову зробила мені зауваження, я вдарив її по сідниці. 

Розплакавшись, вона вибігла з кімнати. Я кинувся за дитиною, побоюючись, що вона втече з квартири. Наздоганяючи Віталіну біля входу у кухню, штовхнув її. Вдарившись головою у тумбочку, вона упала й втратила свідомість. Відтак я підняв її й поклав на ліжко у кімнаті. За 20 хвилин дитина отямилася й знову почала дорікати мені за горілку. А потім попросила перемкнути канал телепередач, оскільки хотіла переглянути аеробіку. Я відмовився. Між нами виникла суперечка, яка припинилася лише тоді, коли я побіг до кухні й, узявши кухонного ножа, кинувся з ним на доньку… 

Висновком судово-медичної експертизи було встановлено, що Микола Дибак заподіяв своїй доньці 11 колото-різаних поранень грудної клітки з пошкодженням легень, серця, печінки, що спричинили гостру внутрішню крововтрату та призвели до смерті потерпілої. Сихівський районний суд, який виносив вирок у кримінальній справі, не знайшов обставин, які б пом’якшували вину підсудного. Натомість обставиною, яка обтяжувала покарання стало вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп’яніння. Феміда винесли кату власної доньки заслужене покарання – довічне позбавлення волі. Також судом було задоволено цивільний позов, який заявила матір покійної Валентини Дибак. Мотаючи строк, Микола відшкодовуватиме колишній дружині моральну шкоду у розмірі 100 тисяч гривень. 

Юрій СКОБАЛО. Відділ зв’язків з громадськістю ГУ МВС України у Львівській області