За законом воєнного часу: як каратимуть мародерів, які завищують ціни на оренду житла

Потоки переселенців відправили в космос попит на житло в західних областях країни. Скажімо, у Тернопільській та Івано-Франківській областях, як кажуть місцеві рієлтори, до війни щомісяця здавалося до 2 тис. квартир. Зараз тут офіційно зареєстровано внутрішньо переміщених осіб 12 тис. та 16,5 тис. відповідно. Реальна кількість людей, що втекли сюди від війни, в рази більші.

«Коли є великий попит, тоді, зрозуміло, і ціна зростає. Але зараз насправді тільки незначний відсоток власників підвищують ціни на квартири. Однокімнатні, як і раніше, здають у діапазоні 3,5 — 8 тис. грн, двокімнатні — 4,5−11 тис. грн залежно від меблювання, площі, локації», — говорить тернопільський агент з нерухомості Ірина.

Найбільша проблема — обмеженість пропозиції. Вільне житло розлітається вмить.

Аналогічна ситуація і в інших західних областях. У Хмельницькому, наприклад, на сайті OLX за добу розміщують 2−4 оголошення. 21 березня, наприклад, здавали 2 квартири: 3-кімнатну за 8 тис. грн і однокімнатну за 4 тис. грн. Щоправда номер власника останнього помешкання не відповідав.

Стоять у черзі за вільними квартирами і у Львові. Подейкують, що тут на деякі помешкання організовують справжні аукціони — хто більше заплатить. Але місцеві ріелтори відкидають ці чутки хоча і підтверджують, що аренда зросла у ціні.

«Серед переселенців є різні люди, чимало таких, для кого вартість оренди не особливо має значення, але взамін вони хочуть всі зручності, повне умеблювання. Тому квартири, зокрема з дорожчого сегменту, які й раніше здавали недешево, тепер подорожчали на 15−25%, скажімо, ціни на них зросли із $600 до $800», — зауважує ріелтор зі Львова Інна.

Втім і вона переконує, що ні з кого три шкури не здирають. Для переселенців зі скромнішими запитами знаходиться чимало пропозицій із довоєнними цінами: 5−6 тис. грн за однокімнатні квартири та 7−8 тис. за двокімнатні.

Натомість люди, які змушені шукати житло, розповідають інші історії.

«Виїхала з Києва з сім’єю 14 березня. Чекали до останнього, але чаша терпіння переповнилася і ми зважилися. Після ночі у Хмельницькому приїхали у Чернівці. Знайти тут квартиру виявилося дуже складно. В результаті винайняли однокімнатну хрущовку з дірявими вікнами практично без меблів і посуду. Заплатили 11,5 тис. грн за місяць. Сусіди потім сказали, що цю квартиру раніше здавали менше ніж за 4 тис. грн», — розповідає киянка Оксана Мельник.

І таке триразове зростанні ціни — не межа. Наприклад, міський голова Львова Андрій Садовий розповідав про випадки, коли за простеньку однокімнатну квартиру просили понад 80 тис. грн.

Зрештою, немає жодної області на західній Україні, де б не було схожих історій. Очільники міст один за одним закликали свою громаду проявляти співчуття до співгромадян і не наживатися на чужій біді.

Про факти щодо значного підвищення вартості оренди міські та обласні голови просили повідомляти особисто їм у соціальні мережі або на гарячу лінію ДПС. Крім того, аби виявляти факти завищення цін на товари і послуги Бюро економічної безпеки створило спеціальний телеграм-бот. Станом на 18 березня, туди вже надійшло понад 700 звернень, більшість яких стосується саме завищених цін на оренду житла.

Як каратимуть за завищені ціни

Представники влади неодноразово порівнювали необґрунтоване завищення цін на житло під час війни з мародерством, за яке згідно ст. 432 Кримінального кодексу України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі терміном від 3 до 10 років.

Але це, скоріше, психологічний прийом. В держави ж є інші дієвіші методи покарання охочих нажитися на війні орендодавців.

«Ми проведемо рейд, дізнаємося, якою є сума оренди, чи укладено договір і чи сплачується податок», — каже мер Тернополя Сергій Надал.

Тобто йдеться про притягнення до відповідальності за несплату податків. Левова частка ринку оренди перебувала в тіні і до війни. Власники квартир і орендарі свідомо не укладали договори оренди, хоча тим самим наражали себе на неабиякі ризики. Адже без такого договору власник житла не міг довести, скажімо, факт псування майна орендарем. А той, хто винаймав житло, — факт незаконного виселення. Але здаючи квартиру без договору, власник економив на податках: з грошей, отриманих легально у якості орендної плати, доводиться платити ПДФО за ставкою 18%.

Податківці періодично проводили рейди для виявлення орендодавців, які не хотіли платити податки. Але точкові удари не змінювали картини загалом. Оскiльки для ефективної боротьби із цим злом необхідне активне сприяння орендарів. А вони не надто поспішали допомогати державі.

Нині ж податківці можуть зачепитися за оприлюднений факт завищення ціни за орендне житло і перевірити належне оформлення всіх документів і сплати податків.

Якщо факт несплати податків буде встановлено, винний може підпасти і під кримінальне переслідування. Згідно із ст. 212 Кримінального кодексу України умисне ухилення від сплати податків особою, що має їх сплачувати, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п’яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85 тис грн до 170 тис грн). Йдеться про випадки, коли державі завдано збитків у значних розмірах (недоплата податків — від 51 тис. грн і вище).

Крім того, карати мародерів обіцяє місцева влада.

«У вас раптово зникне вода, перестане працювати каналізація і по вашому житлу я обов’язково зроблю подання на військове командування щодо вилучення. Не робіть так», — закликав міський голова Хмельницького Олександр Симчишин.

За те, щоб у орендодавців-бариг забирати квартири, виступив і міський голова Львова Андрій Садовий. Він попередив, що інформацію про недобросовісних орендодавців він передає у військову адміністрацію і запропонував використати приміщення, яке здають за захмарними цінам, для поселення військових та людей, які потребують прихистку.

І це не варто сприймати, як порожні загрози: у період воєнного стану військове командування та військові адміністрації мають право примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній чи комунальній власності, а також вилучати для потреб держави майно державних підприємств та державних господарських об’єднань.

Хоча власнику і мають відшкодувати вартість вилученого майна або повернути його згодом.

Щоправда, юрист, СЕО та співзасновник проекту Monitor. Estate Володимир Копоть говорить, що пункт про примусове вилучення майна не стосується житла.

«І знову ж таки: колишній власник майна, примусово відчуженого у зв’язку із запровадженням та здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо», — зауважує Володимир Копоть.

Втім, навіть якщо не дійде справа до вилучення майна, проблем у корисливих власників квартир вистачатиме.