Журналісти ж продовжують карбувати пам’ять про українських дітей, яких вбили російські окупанти, розповідаючи їхні історії. Цього разу читайте про 17-річну Настю з Херсону, семирічну Ангеліну та п’ятирічного Артема з Маріуполя. Їхні життя обірвалися у перший місяць повномасштабної війни.
Серед тих справ і справа Миколи Азарова ― проросійського прем’єр-міністра України і політика часів Януковича. Слідство встановило, що він закликав до денацифікації та насильницької зміни української влади.
Журналист провел несколько дней в составе миссии украинских социологов в украинском лагере для российских военнопленных «Захiд-1». В ходе интервью российским пленным давалась гарантия анонимности, они чаще всего не называли своих имен и мест, откуда они родом. Общались они исключительно добровольно и имели возможность прервать разговор в любой момент.
Є свідчення того, що насильство щодо мирних жителів та військовополонених активно планувалося та заохочувалось як частина військової стратегії Росії, про що свідчать добре задокументовані приклади з Бучі та півночі Київської області, а також з окупованих територій.
Пограбування українського бізнесу і майна в окупованому Криму набрало масштабів цунамі. Кримські мародери увійшли у смак: окупація розв’язала їм руки, а велика війна дозволила легалізувати в Росії награбоване.
Багато чоловіків рушило в територіальні центри комплектування (у народі військкомат), щоб отримати там ефемерні документи, які мали б допомогти їм перетнути кордон.
Після незаконних “референдумів” на новоокупованих територіях України почали формувати так звані регіональні представництва органів російської влади. Зокрема, створювати російські суди.
У 2023-му суддю двічі бачили у стані алкогольного сп’яніння. Одного разу він лежав на землі, а вдруге його доправили у лікарню, де, окрім сп’яніння, зафіксували «осаднені рани обличчя». Наприкінці минулого року суддю відсторонили від обов’язків, а тепер хочуть звільнити. Проте він не згоден і буде оскаржувати рішення про відсторонення.
