Кого «похоронит» Галина Климович? Предсказуемый шантаж следователя ГПУ

Галина Климович – следователь по «делу Ющенко» – дала весьма показательное блиц-интервью. Лейтмотивом которого угрожающе прозвучала фраза: «Справа отруєння Ющенка може перетворити декількох кандидатів в президенти на політичних трупів». Это «откровение» ни у кого не вызвало удивления: дата президентских выборов вчера объявлена – пришло время Большого Шантажа.

Вендетта в стенах Генпрокуратуры

Климович возмущена якобы голословными обвинениями со стороны начальника Главного управления  по расследованию особо важных дел Генпрокуратуры Украины Петра Коваля. Который заявил  о имевших место нарушениях Закона со стороны Климович и ее следственно-оперативной группы. 22 июня ГПУ на своем сайте уведомила, что факты, изложенные в рапорте П.Коваля, в результате проверки подтверждения не нашли.

 «Проведено перевірку інформації про начебто незаконне прослуховування народних депутатів, керівництва Генеральної прокуратури України та інших громадян.

Нещодавно у ЗМІ було оприлюднено інформацію про начебто незаконне прослуховування народних депутатів, керівництва Генеральної прокуратури України та інших громадян, незаконне проникнення у житло в рамках розслідування кримінальної справи про отруєння кандидата у Президенти Віктора Ющенка.

З цього приводу прес-служба Генеральної прокуратури уповноважена поінформувати, що за цими фактами було проведено перевірку, за результатами якої зловживань з боку працівників правоохоронних органів, порушень конституційних прав громадян при розслідуванні вищевказаної кримінальної справи не встановлено.»

 На очередном громком скандале в стенах Генпрокуратуры можно было бы ставить точку. Но публичные прокурорские откровения в средствах массовой информации продолжаются. Теперь уже Г.Климович требует от руководства ГПУ возбудить против П.Коваля уголовное дело.

Возмущенная до глубины души ставшим достоянием СМИ рапортом П.Коваля, Г.Климович молниеносно «сливает» прессе свой рапорт руководству ГПУ. Теперь уже на П.Коваля. «Обналичившие» его журналисты объясняют «приобретение» этого документа довольно цинично-забавно: « …на щастя, нині нескладно отримати будь-який документ Генпрокуратури». И они правы: думается, что имея таких подруг в разложившейся ГПУ и друзей в прогнившей насквозь канцелярии Президента – действительно не сложно. 

В.о. Генерального прокурора України

державному раднику юстиції 1-го класу

                                                                               Кудрявцеву В.В.

старшого слідчого в особливо

важливих  справах

Генеральної прокуратури України

державного  радника юстиції 3-го класу

Климович Галини Іванівни 

Р А П О Р Т

23 червня 2009 року                                                                                                   м. Київ.

3 червня 2009 року в Інтернет-мережі та засобах масової інформації був опублікований рапорт начальника Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Коваля П.А. від 30.05.09 про те, що я начебто на протязі тривалого періоду всупереч вимогам ст.8 Закону України  «Про оперативно – розшукову діяльність» через апеляційний суд м. Києва та інші суди в ході розслідування кримінальної справи отримувала дозволи на зняття інформації з засобів зв’язку, проникнення до квартир та службових кабінетів відомих політиків, народних депутатів, керівництва Генеральної прокуратури України та Головного управління з розслідування особливо важливих справ, тобто порушувала недоторканість приватного життя, за що передбачена кримінальна відповідальність за ст. 182 КК України.

Враховуючи, що я являюсь працівником правоохоронного органу, мої дії, у випадку правдивості фактів, викладених Ковалем П.А. у своєму рапорті від 30.03.09, підпадали б під ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.364 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином.

Таким чином, Коваль П.А. своїм рапортом офіційно і публічно звинуватив мене у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Приймаючи до уваги, що наведені у рапорті Коваля П.А. факти не відповідають дійсності, про що офіційно повідомлено 22.06.09 прес-службою Генеральної прокуратури України на офіційному Інтернет – порталі Генеральної прокуратури України, цей рапорт слід розцінювати як завідомо неправдиве повідомлення про вчинений злочин, поєднане з обвинуваченням особи у вчиненні особливо тяжкого злочину, за що передбачена кримінальна відповідальність за ч.2 ст.383 КК України.

Враховуючи, що Коваль П.А. являється службовою особою і працівником правоохоронного органу, він повинен нести відповідальність також за ч.3 ст. 364 КК України.

В зв’язку з тим, що працівник Генеральної прокуратури України Коваль П.А. своїми умисними діями заподіяв істотну шкоду моїм охоронюваним законом правам та інтересам, посягнувши на мою професійну та людську честь, достоїнство і репутацію слідчого, намагаючись дискредитувати мене і унеможливити виконання мною своїх професійних обов’язків, він не достойний перебувати в подальшому в органах прокуратури і повинен нести кримінальну відповідальність за скоєний злочин.

Вважаю, що своїми діями Коваль П.А. також підірвав авторитет і престиж органів прокуратури, завідомо неправдиво звинувативши працівника прокуратури в зловживанні та порушеннях, яких насправді не було.

Коваль також завдав суттєвої шкоди державним інтересам України, оскільки розповсюджені ним завідомо неправдиві відомості викликали негативну реакцію у міжнародної спільноти і стали перешкодою для конструктивної співпраці з компетентними органами інших країн в рамках виконання ними клопотань про надання правової допомоги у кримінальній справі про посягання на державного діяча України Ющенка В.А.

Умисно дискредитуючи мене та всю слідчо-оперативну групу, Коваль П.А. створив штучні перешкоди у розслідуванні вказаної кримінальної справи з метою перешкоджання встановленню об’єктивної істини та вчиненню тиску на слідство.

На підставі наведеного, прошу порушити відносно начальника Головного управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України Коваля П.А. кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 383 та ч.3 ст. 364 КК України.

Про результати розгляду цього мого рапорту та прийняте рішення прошу мене інформувати письмово.

Оскільки розповсюдження Ковалем П.А. завідомо неправдивих відомостей щодо мене та слідчої групи здійснювалося досить активно і викликало значний резонанс у суспільстві, а спростування цих відомостей  як неправдивих відбулося надзвичайно скромно й непомітно, враховуючи, що Коваль до цього часу працює на своїй посаді і щодо нього не зроблено будь-яких організаційних висновків, які обов’язково були б зроблені відносно мене при найменшій можливості, я маю всі підстави вважати, що ці незаконні дії Коваль П.А. вчинив зі згоди, а можливо й за прямою вказівкою керівництва Генеральної прокуратури України з метою відсторонення мене від розслідування кримінальної справи №49-1361 та опорочення здобутих слідчою групою доказів у цій справі, а заодно з метою зведення  зі мною давніх особистих рахунків.

Старший слідчий в особливо важливих справах

Генеральної прокуратури України

Державний радник юстиції 3-го класу 

                                                                                 Г.І. Климович.

Удивительно! «Добывший» «рапорт-сенсацию» журналистский пул сумел не только оперативно связаться с «засекреченной» Галиной Климович, но и легко уломал генеральшу от юстиции пообщаться с прессой по существу служебного рапорта. Забавно и удивительно – общаться с прессой Галина Климович предпочла державною мовою… которой, по свидетельству ее же коллег, абсолютно не владеет!

 Далее сам текст беседы:

 «– Галино Іванівно, начебто, вчорашнє повідомлення ГПУ за результатами службової перевірки рапорту Коваля все розставило на свої місця. Чому ви вимагаєте притягнення свого колеги до кримінальної відповідальності, яка до речі передбачає до восьми років позбавлення волі? Адже кожен має право на помилку.

– Це не була помилка. Це було свідоме надання брехливої інформації з чіткою метою: перешкоджання розслідуванню. Він свідомо йшов на надання суспільного резонансу своєму рапорту, інакше знайшов би можливість проінформувати керівництво у такий спосіб, щоб унеможливити виток інформації. Для цього існують різні ступені конфіденційності ділових паперів. Але  цей рапорт одразу потрапив у пресу, для чого, очевидно, й був складений. У такий спосіб Коваль наніс величезну шкоду розслідуванню, підірвавши довіру суспільства до слідчої групи та напрацьованих нею доказів у справі. Коваль знав, що робив. Він – не стороння людина у слідстві, а досвідчений чиновник, правник, який розумів, що безпідставно й голослівно звинувачує мене в особливо тяжкому злочині, але не побоявся це зробити, розраховуючи на підтримку тих керівників Генеральної прокуратури України, які  вже тривалий час педантично й прискіпливо вишукують хоча б якусь зачіпку, щоб звести зі мною особисті рахунки. До таких у першу чергу належить той же Сергій Маркіянович Винокуров, який успішно у свій час зробив все, щоб відсторонити мене  від розслідування кримінальної справи, по якій проходив його близький товариш. Не думаю, що особливою симпатією до мене «дихає»  Кудрявцев В.В., близького товариша якого – Юрія Князева я у свій час заарештувала та притягла до кримінальної відповідальності. А щодо заступника Генерального прокурора України Кузьміна Р.Р., який ніяк не може змиритися з тим, що зі слідчими–«важняками» треба спілкуватися з повагою і рахуватися з їхньою думкою, хоча б тому, що сам він таким ніколи не був, то тут і коментувати нічого, бо всілякий прояв «інакомислія» у цієї людини закінчується тотальною дискредитацією непокірного, звільненням  з роботи і, навіть, порушенням кримінальної справи, як це мало місце, наприклад, із слідчим–«важняком» Генеральної прокуратури України Віктором Васильовичем Сандигою, якого підлеглі Кузьміна звинуватили у тому, що він вкрав мобільний телефон, який вилучив під час проведеного обшуку  по справі, що знаходилась у провадженні Сандиги.

 – Але чому ви подали рапорт на такі дії Коваля лише зараз – три тижні поспіль?

– Я чекала на результати внутрішньої перевірки, з якими мене, до речі, відмовилися ознайомити. Побачивши, що в оперативно-розшукових справах й близько немає того, про що «повідав» суспільству пан Коваль, режисери і учасники цієї «операції» явно запанікували, розуміючи, що я буду вимагати сатисфакції. Чіпляючись бодай за соломинку, Винокуров включив до комісії двох підлеглих Кузьміна, які не мають будь-якого відношення до нагляду за оперативно-розшуковою діяльністю, а тому не повинні були займатися перевіркою фактів, викладених у рапорті Коваля. Звичайно, мені можна опонувати, мовляв Генеральному прокуророві видніше, кому здійснювати перевірку, і він сам вирішує, кого уповноважити на це, але ж якби ці двоє – начальник слідчого відділу Головного управління з розслідування особливо важливих справ Курись А.С. та слідчий Павлій Д.В. дійсно займались предметом перевірки, то я б і не мала будь-яких претензій з цього приводу. Вони ж, у буквальному розумінні слова, накинулись на операторів мобільного зв’язку, вимагаючи у них відомості, які я витребовувала у зв’язку з розслідуванням кримінальної справи, отримавши таким чином доступ до матеріалів слідства. Взагалі сама по собі перевірка несла ризик розголошення оперативно-розшукових та слідчих даних, що, безумовно, може загрожувати перспективі доведення напрацьованих  матеріалів до логічного завершення. Взагалі у мене викликає подив сподівання Кузьміна та інших зламати або залякати мене у такий спосіб. За стільки років вони не сподобилися зрозуміти, щоб чим більше на мене тиснеш, тим більше я випрямляюсь, оскільки сила дії завжди рівна силі протидії.

 – Коли перевірка не встановила жодного порушення з вашого боку, перед вами хтось бодай вибачився?

– Ні. Як я вже сказала, мені навіть результати перевірки не надали до цього часу, і якби не офіційне повідомлення прес-служби Генеральної прокуратури України, я б довго ще добивалася бодай щось дізнатися з цього приводу. Зачароване коло, в якому тільки «свої», яким  хочеться перегризти глотку любому, хто йде проти течії. Мені навмисно не давали можливості оскаржити незаконні дії Коваля, захищаючи його всіма засобами, бо він – «свій». Зрозумівши, що силою та організованими в ЗМІ інформаційними кампаніями по моїй дискредитації мене не зламати, Кузьмін та Коваль через третіх осіб запропонували мені «помиритися», щоб «не виносити з хати сміття», що викликало у мене посмішку та захоплення від глибини цинізму цих людей. Обливши мене на весь світ брудом, засвиставши мою гідність як людини та жінки, ці люди здатні як ні в чому не було запропонувати «мирову» і стати  моїми «друзями», щоб на деякий час залягти, а далі знову напасти, як тільки я на хвилинку розслаблюсь. Ні! Всім кажу, що не зупинюсь і буду робити все від мене залежне, щоб очистити органи прокуратури від нечисті і бруду. І якщо мені випав шанс, щоб  в органах прокуратури на одного «коваля» стало менше, то я цим обов’язково скористаюсь, щоб хоча б наступним поколінням молодих слідчих чи прокурорів працювалось легше, ніж мені.

 – Як його рапорт від 3 червня позначився на роботі вашої групи?

– Досить важко, тому що була підірвана довіра до нашої команди. Гадаю, це був саме той ефект від рапорту, на який й розраховував Коваль та люди, які за ним стоять.

– Власне, мене давно хвилює відповідь: а хто ці ляльководи, чому слідство, яким ви керуєте, весь час стає об”єктом уваги, звинувачень, пліток? Кому це вигідно, який мотив?

– Мотив один – не дати слідству можливості поставити у цій справі логічну крапку. А ще дуже приваблює можливість скористатися матеріалами цієї справи перед черговими президентськими виборами. Це надзвичайно резонансна справа, в рамках якої ці люди вкрай зацікавлені, щоб інформація щодо них була похована разом зі справою. Тільки-но їм вдасться прибрати мене від справи, у їхніх руках опиниться надзвичайно цінна гостра інформація. Напередодні виборів їй немає ціни, її оприлюднення загрожує перетворити принаймні декількох кандидатів у президенти в політичних трупів. Хто за цим стоїть, поки що помовчу, але якщо вже дуже допечуть – скажу. Поки що намагаюсь обороняти справу та слідчу групу не публічно, а за допомогою відповідних звернень до Генерального прокурора України. Як буде далі – побачимо».

Невольное признание и явные угрозы

Насмешкой над прокурорами, проводившими по рапорту П.Коваля проверку деятельности следственно-оперативной группы Климович и не нашедшими криминала, звучат слова: «…накопичено дуже багато гострої інформації стосовно багатьох надзвичайно впливових людей…».

Зная реалии, слабо верится, что «очень много острой информации в отношении очень многих чрезвычайно влиятельных людей» Климович добыла, применив личное обаяние и неотразимый профессионализм во время многочасовых доверительных допросов фигурантов уголовного дела. О следователях вроде А.Донского и их умении «расположить» к себе собеседников – и говорить не приходится. Добыть «острую инфу» во время допроса в Генеральной прокуратуре в отношении даже одного, и не обязательно очень влиятельного человека – совсем не просто. Специалисты это подтвердят. Другое дело – длительное и системное применение технических средств и комплекса специальных мероприятий (слежка-«наружка», «прослушка», негласные обыски, агентурные донесения, в том числе и состряпанные собственноручно следствием – ведь имя агента рассекречиванию не подлежит, кто ж его слова проверит; и т.д.).

 Возможно другое: генеральський мундир и воинственная риторика интервью не могут скрыть истинные чувства явно не контролирующей эмоций женщины. В нервном запале неожиданно подтвердившей – факты нарушений закона все же были! Выходит – и «слушали», и «писали», и «ходили» за политэлитой, раз наскребли «…очень много острой информации». И помещения «влиятельных людей» негласно посещали. По острой политической необходимости, так сказать. Судя по намекам Климович – прикрывшись «спецделом», объемы компромата освоили не малые.

А, может быть, интервью Г.Климович – вовсе не всплеск эмоций, а тщательно выверенная долгоиграющая стратегия прагматика с далеко идущими планами?

Представьте себе тот незаконно собранный массив компромата и негатива в отношении нескольких сотен людей, о котором  Галина Климович заявляет, как о бесценном сокровище : «…їй немає ціни». Цинично добавляя: «…напередодні виборів».

Думается, что и после выборов материал не потеряет своей актуальности, цены и характерного запаха.

Не приходится сомневаться, что своими знаниями Галина Ивановна непременно воспользуется. И не обязательно в пользу лиц, поручивших ей это занятие – о чем свидетельствует угрожающий намек, адресованный претендентам на президентское кресло: «… її оприлюднення загрожує перетворити принаймні декількох кандидатів у президенти в політичних трупів». И прямой шантаж:  «…поки що помовчу, але якщо вже дуже допечуть – скажу».

Выходит, по первым лицам страны работа Галиной Климович успешно и результативно проведена, «острая информация» собрана. Вопрос, есть ли в числе тех «нескольких» и сам дорогой Виктор Андреевич Ющенко?

А это зависит от самого Виктора Андреевича. Если Президент сумеет оценить и ему адресованный намек, то, во избежание опасности, должен переступить через себя и выполнить все данные г-же Климович обещания (будет сложно: чего этот выходец из Хоруживки и на дух не терпит – так это следование данному честному слову) и удовлетворит все ее запросы еще задолго до президентских выборов. Иначе…

А мы все сможем сторонне оценить, сторговалась ли Г.Климович с гражданином В.Ющенко в этом вопросе. Критерий прост: если «дело Ющенко» в сентябре-ноябре, аккурат под выборы – поступит в суд (с обязательным одновременным разглашением его материалов – мол, с суда за разглашение и спрос) – торг для Ющенко успешно завершен, и Г.Климович – «в шоколаде». Если «дело Ющенко» в указанный срок в суд не поступит – значит, торг не состоялся по причине маловменяемости одного из фигурантов сделки.

И кто тогда распорядится «наследием Климович»?

Леонид Самойлов, Киев