Закупівля зброї для ЗСУ: як спецімпортери вирішили нажитись на горі українців
У понеділок українська влада отримала листа від Білого дому, де американські партнери вимагають від України проведення реформ, зокрема і в сфері нацбезпеки і оборони.
Лист до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля та на адресу Офісу президента направив заступник радника Білого дому з нацбезпеки та міжнародної економіки Майк Пайл, зазначає видання Цензор.НЕТ.
Серед рекомендацій Штатів до Міноборони стоїть вимога реформувати процеси і процедури озброєння і державних закупівель відповідно до стандартів НАТО щодо прозорості, підзвітності, ефективності та конкуренції в сфері оборонних закупівель без шкоди для боєздатності держави.
За останні пів року ЗМІ написали не одну статтю про можливі зловживання під час закупівлі зброї. І попри те, що вони жодного разу не викликали такого резонансу, як історії з яйцями по 17 чи зимовими куртками, минулого тижня Кабмін звільнив майже всіх заступників міністра оборони, включаючи Дениса Шарапова – колишнього бізнеспартнера голови ОП Андрія Єрмака та куратора закупівель збої в МО.
Сталося це в переддень візиту президента в США і вочевидь геть не випадково. І не тільки тому, що українська влада хотіла показати готовність нового міністра оборони Умєрова до кардинальних кадрових змін, а томущо західні партнери прекрасно бачать, що у нас відбувається з закупівлею зброї. І це при тому, що левову частину ми отримуємо як матеріально технічну допомогу.
Наприклад, в українських судових реєстрах можна знайти кримінальне провадження, де Міністерство судиться зі спецімпортером ДК “Укрспецекспорт” за непоставку 3500 штук мін з Судану. Попри те, що компанія отримала попередню плату у 97%, що передбачає швидку поставку за 2 місяці, УСЕ не виконала контракт і за рік та не поставила більше тисячі мін. Але найгірше, що за матеріалами аудиту ДАСУ, компанія спробувала видати за свої міни, які надавалися в рамках міжнародної технічної допомоги.
Перші скандали із закупівлею зброї стались ще в травні 2022. Тоді західні партнери натякнули недвозначно міністру оборони Резнікову, що неприпустимою є ситуація, коли українські спецімпортери зброї самі бігають по заводах і в рази накручують ціни на снаряди.
Міністр мав якось реагувати – тому, з одного боку він звільнив керівника Укрспецекспорту Вадима Ноздрю та керівника Спецтехноекспорту Євгена Ларіна, а з другого – ініціював створення Агенції із закупівлі зброї, на чолі якої поставив Володимира Пікузо, який міцно асоціювався з тим-таки Шараповим.
Але насправді ні перший, ні другий крок не змогли суттєво вплинути на поліпшення ситуації.
Чому? Тому що фактично за перші місяці війни наші ж спецімпортери вже накрутили ціни.
Після виходу попереднього матеріалу на Цензор.НЕТ члени антикорупційної ради звернулись до відповідного департаменту Міністерства оборони, щоб підтвердити, чи дійсно міністерство в лічені дні укладало контракти з високою різницею в цінах. І от які відповіді отримало.
У квітні 2022 компанія “Українська бронетехніка” постачала 60 мм мінометний постріл за ціною 2474 грн. А “Спецтехноекспорт” отримав контракти з ціною 3764, 54 грн за одиницю, а “Укрспецекспорт” –3300 грн.
Є ще цікавіші цифри, які відомі Цензор.НЕТ. У квітні 2022 року “Спецтехноекспорт” укладає з МОУ контракт на постачання 82 мм мінометних пострілів зі зберігання за ціною 95 Євро, “Українська бронетехніка” за нові постріли за 100 Євро, а “Укрспецекспорт” уклав з МОУ контракт на постачання 82 мм мінометних пострілів за ціною 215 Євро. І що цікаво, навіть з такою високою ціною “Укрспецекспорт” не зміг вчасно виконати поставку.
Ціноутворення на “великі” калібри ще цікавіше.
Наприкінці березня 2022 “Спецтехноекспорт” підписує контракт на 120 мм мінометні постріли за ціною 310 Євро за одиницю. 18 квітня “Українська бронетехніка” укладає з МОУ свої контракти з цінами 265 Євро та 290 Євро залежно від заводу-виробника. Пізніше у квітні “Укрспецекспорт” підписує з румунським постачальником контракт з ціною 303 Євро за мінометний постріл 120 мм. Але той же “Укрспецекспорт”, паралельно, вже у іншого, більш екзотичного постачальника, починає у квітні закуповувати 120 мм постріли за 515 Євро за одиницю! Звичайно ж, такий атракціон небаченої щедрості не проходить непоміченим – вже у червні Міноборони підписує прямі контракти за значно вищими цінами – з американською компанією “Global Ordnance” Марка Моралеса по 500 доларів, а польською “Alfa” по 450 Євро.
У травні 2022 року ДП “Укрспецекспорт” уклало контракти на постачання 122 мм постріл з ОФ-снарядом за 23175 грн за одиницю, а буквально через декілька днів це підприємство уклало ще 2 контракти на 122 мм постріл з ОФ снарядом до Д-30 (2С1) з повним зарядом по 35262,72 та 34880,99 євро за одиницю. При термінах поставки кінець 2022 – початок 2023 ці контракти не були виконані вчасно. Станом на зараз перший контракт виконано, другий розірвано при частковій поставці.
В той час “Спецтехноекспорт” 26 квітня 2022 року уклало контракт на аналогічну позицію з ціною за одиницю лише 683 євро, і виконав замовлення на 100 %.
Компанія “Прогрес” 27 квітня 2022 уклала контракт на 122 мм ОФ снаряд з повним зарядом до гаубиці Д-30 з ціною 32848,66 за одиницю. Контракт виконали повністю лише нещодавно. Як повідомили ГАР МО у ДВТП, середня вартість за одиницю товару по цьому контракту в 2022 виявилась 38293,78. У 2023 середня вартість за одиницю становила 54804,87.
Аналізуючи наведені цифри, можна вважати, що фактично до осені 2022 року українські постачальники через створення конкуренції між собою на ринку закупівлі озброєння спричинили суттєве подорожчання окремих видів озброєння.
Лише з осені минулого року Міністерство оборони стало створювати хоч якісь запобіжники, щоб спецімпортери не бігали по одних і тих самих заводах і не наганяли ціни.
Сюжет про українські зловживання на закупівлі зброї навесні вийшов у Франції
Втім, автору досі не зрозуміло, яким чином МО приймає пропозиції у спеціпортерів і чи точно при цьому вибирається найнижча ціна.
В МО не під запис це пояснюють так: у нас величезна потреба, тому беремо все і за будь-яку ціну. Треба розуміти, що тут є як аргументи на користь позиції МО, так і проти. Наприклад, Болгарія завжди була дружньою до Росії і Білорусії країною, і не дуже поспішала постачати Україні зброю. Рятувало ситуацію лише те, що це країна-член НАТО і її фактично примушували інші країни. Зокрема, Польща, Чехія.
Деяку зброю доводилось везти з третіх країн, які ніяк не хотіли світити свої поставки. Тому там була складна логістика та посередники.
Але це аж ніяк не скасовувало історій, коли ціни накручувались лише з вини наших. І не факт, що це було лише конкуренцією учасників ринку.
Тому в дискусії ексміністра оборони Резнікова і міністра фінансів Сергія Марченка, як її цитувала УП, має рацію радше другий.
“У Марченка навіть була дискусія з Резніковим, мовляв, якщо є можливість купити снаряди по одній гривні чи по три – які ви купите? Льоша відповів: “І ті, і ті – мені треба все, що є на ринку”. А Марченко й каже, що так доведеться купувати всі снаряди по три, бо далі ринок рівняється по вищій ціні”.
Власне, приведений аналіз цін і вказує, що так воно і сталось.
І в цьому розрізі дуже показовою є історія з польським постачальником – компанією “Alfa”.
Згідно з відповіддю профільного департаменту на запит громадської антикорупційної ради Міноборони цією компанією було з початку повномасштабного вторгнення укладено 12 угод, частина яких (5) наразі оскаржується в міжнародних судах. Причиною цього стала дебіторська заборгованість на 1,7 мільярда.
Крім того, через цю ж компанію закупались відповідні снаряди і компанією “Прогрес”.
І в процесі вийшло, що польська компанія передумала виконувати свої контракти і розірвала угоду, але продовжила постачати “Прогресу”.
Для прикладу, як писала “Українська правда”, польська компанія мала постачати з квітня 2022 року 122-мм постріли з повним зарядом до гаубиць Д-30/2С1 по 760 євро, а “Прогрес” підписало контракт з Міноборони на такі ж постріли по 1195 євро. Тобто йшлося про підняття ціни на 435 євро (57%) на одному снаряді, законтрактованому, по суті, в тієї ж фірми в тому ж місяці квітні.
У підсумку, контракт з “Alfa” був виконаний лише на 10% і компанія попросила про розірвання контракту. А компанія “Прогрес” з поставкою снарядів за значно вищими цінами нещодавно таки виконала свою угоду.
На початку 2023-го “Alfa” за різними контрактами мала заборгованостей перед МОУ на більш як три з половиною мільярди гривень. При цьому, від самого початку “Alfa” була досить проблемним постачальником.
Чого варта лише ця історія.
11 квітня 2022 року Міноборони укладає великий контракт на поставку 20 тисяч балістичних шоломів, 20 тисяч бронежилетів та 40 тисяч бронеплит до них. Сума угоди – 24,5 мільйона євро зі 100-відсотковою передоплатою.
Таку передплату роблять при поставці в 2 місяці. Польська компанія строки зірвала, але товар все ж доставила. Щоправда, з нюансом – 11 тисяч шоломів повернули як непридатні, а ще 5 тисяч так і лишились на складі, не прийняті на баланс ЗСУ.
Обурені? Видихніть і візьміть попкорн. Бо польська компанія ще й хоче грошима по цьому конракту перекритись за інший. Теж не виконаний.
Як вже згадувалось, у “Alfa” є на сьогодні мінімум 5 проблемних контрактів. Серед них 206 контракт на постачання 120 мм мін на понад 22,6 мільйона євро. Контракт був укладений ще влітку минулого року зі 100% передплатою. Передбачалось, що поставки будуть розбиті на 5 партій, остання з яких прийде через 180 днів після оплати.
1 червня 2023 Міністерство було змушене почати претензійно-позовну роботу проти компанії.
У середині вересня департамент юрзабезпечення Міноборони пише доповідну на тоді ще заступника міністра Дениса Шарапова, де вказує, що в рамках проведених переговорів з компанією “Alfa” її керівник Пьотр Сапєжинський заявив, що компанія готова здійснити (через рік) поставку по 206 контракту в повному обсязі, якщо Міноборони відмовиться від штрафних санкцій за цим договором. Крім того, він повідомив, що “Alfa” чекає, коли Міноборони забере зі складу у Варшаві шоломи, бо саме МО, а не польська компанія має вести їх в Україну. При цьому компанія має виставити Міноборони рахунок за збитки через зберігання шоломів на складі.
Тобто, компанія двічі не виконала контракт і ще хоче отримати відшкодування.
До 20 вересня українська сторона – Міноборони і Мін’юст мали узгодити позицію щодо штрафних санкцій стосовно компанії.
Але поки Україна не має ні мін, ні шоломів, хоча вочевидь, могла їх взяти в інших компаній.
З іншими контрактами ситуація не краща – пострілів для “Гіацинта” приїхало близько 40%; 120-мм мін поставили менше, ніж 1% від контракту; пострілів до “Дани” не поставили взагалі.
Станом на початок року дебіторська заборгованість “Alfa” становила понад 3,5 млрд грн, у компанії “Прогрес”, яка також працювала з польською фірмою – 5,2 млрд. Як стало відомо Цензор.НЕТ з власних джерел, станом на 14 вересня дебіторка “Alfa” становила 0,9 млрд грн, “Прогресу” – 2,7 млрд грн. Оскільки виконання контрактів немає, то, скоріше за все, міністерство просто продовжило компаніям строки виконання, як воно часто чинить у таких випадках.
Що відомо про польську компанію “Alfa”?
“Alfa” була заснована як товариство з обмеженою відповідальністю ще 2005 року. Нічого примітного про торгівлю зброєю про неї невідомо.
У 2015 компанія згадується в ЗМІ, коли її директор Пьотр Сапежинський в інтерв’ю впливовому польському виданню “Polityka”розповідає, як його компанія виграє тендери на утилізацію списаних кораблів військово-морських сил Польщі.
У 2021-му “Alfa” заробила 7,4 мільйона злотих (близько 1,8 мільйона євро). А от фінансової звітності за 2022 рік, коли компанія Сапежинського підписала контракти з МО на сотні мільйонів євро, “Alfa” не подала.
Натомість за перше півріччя 2023 року фірма уже 4 рази змінювала дані про себе в реєстрах, що може бути способом відтягнути подання звітності і взагалі, як кажуть польські юристи, з якими спілкувався автор, може бути маркером корупції.
Нинішній офіс “Alfa” розміщений хоч і в центрі Варшави, але в досить непримітному офісному приміщенні серед житлових будинків. І звісно ж, компанія там фізично не знаходиться.
Після попереднього дослідження вдалося встановити, що Пьотр Сапежинський володіє ще однією компанією, яка, як видається, займається торгівлею зброєю та боєприпасами, але перевірити питання ліцензування проблематично через те, що Міністерство оборони припинило надавати перелік суб’єктів, які мають дозволи на торгівлю зброєю, протягом останніх двох років.
Крім того, Пьотр Сапежинський пов’язаний з колишнім українським парламентарем Сергієм Мартиняком, власником компанії Risters sp. z o.o., про якого певний час публікувалися статті в польських ЗМІ в контексті втручання нинішнього міністра спорту в прокуратуру від його імені. Пьотр Сапежинський наразі є ліквідатором компанії, пов’язаної з паном Мартиняком, а в минулому був членом її ради директорів.
Але значно цікавіше, чому Міноборони вперто підписувало контракти з компанією, яка їх не виконувала.
Як писала УП, угоди з поляками в “Прогрес” курирував і курирує заступник директора та колишній заступник міністра оборони Олександр Миронюк. Той самий, який проходить по справі про браковані турецькі бронежилети і в дивані якого знайшли мільйони гривень, які Миронюк пояснив як гроші від 86-річної ФОП.
86-річна ФОП не просто успішна бізнесвумен, але ще пов’язана з компанією виробником снайперських гвинтівок. Але то все, певно, випадковий збіг.
Так само як збіг, що хтось підписував контракти з компанією, яка систематично їх не виконувала.
Водночас, як стало відомо Цензор.НЕТ, зараз депутати сейму Польщі звернулись до Міністерства оборони країни щодо діяльності компанії “Alfa” в Україні і того, що вона не виконала свої зобов’язання по контрактах.
Залишилось дізнатись, чи зацікавляться так само діяльністю “Alfa” та схожих на неї компаній українські правоохоронні органи.
“Alfa” точно є фігурантом провадження НАБУ.
Адже, з огляду на раніше оприлюднені дані по дебіторці, втрати України на закупівлях зброї можуть становити десь 1 млрд доларів.
Автор:
Джерело: censor.net
Tweet