Поведение высшего руководства государства сегодня показывает нашим партнерам, что у нас заканчивается терпение. И оно заканчивается у нас быстрее, чем у наших противников. А поскольку терпение стало главным ресурсом этой гибридной войны, то наши шансы испытать в ней поражение высоки как никогда.
Судя по всему, от идеи отведения наших войск на всем фронте на Донбассе наше военно-политическое руководство все-таки не отказалось.
Прихильники серіалу «Слуга народу», які вважали, що війну в житті можна припинити так само легко, як у третьому сезоні цього «кіношедевра», муситимуть змиритися з тим, що реальність усе ж таки відрізняється від фільму й швидкого хепі-енду очікувати не варто.
Чи варто вести війну далі? Чи повинні і далі гинути українські солдати у боротьбі за свою землю? Чому мирне населення повинне страждати? Чи передбачається якась компенсація за життя на лінії вогню без елементарних благ, які мають інші українці в постійній небезпеці?
Затверджена “формула Штайнмайера” та розведення військ спричинили протести по всій країні. Під гаслом “Ні, капітуляції!” мітингувальники вимагали від президента не допустити миру на неприйнятних для України умовах.
Российская оккупация Крыма и последующая война в Донбассе заставили европейцев проснуться и заставить Россию платить за это. Возможно мало, но санкции до сих пор вредят России, российской экономике и Путин ищет возможности избавиться от этого.
Порошенко считает, что власть должна сказать обществу правду о том, что простых решений об урегулировании боевых действий на Донбассе – нет.
В общей картине, которую представил президент, вроде все красиво: “формулу Штайнмайера” согласовали, и на выборы без контроля за границей и соответствия процедуры украинскому законодательству, не пойдем. Но это теория.
