Чуть ли не каждый второй рассказ подтверждает тот факт, что это был целенаправленный процесс на уничтожение украинского народа. За что? За сопротивление, которое оказывало украинское селянство из-за нежелания идти в колхозы.
Голод на Донбасі тривав довше, ніж в решті України, бо індустріальними містечками продовжували блукати тисячі «розкуркулених» селян, позбавлених власної домівки, змушених поневірятися у пошуках їжі.
«З нашого села вивозили підводами людей, які майже нічого не могли взяти з собою з одежі, а особливо з харчів. Їх погружали на нашій станції «Бобровиця» у вагони і вивозили на Урал, за Уральські гори. Вивозили і в часи розкуркулення, і в 1932 і в 1933 році»
Радянська влада вилучала та знищувала фотодокази Голодомору. Лише одиницям вдавалося зробити та зберегти такі світлини. Серед них найбільше вирізняється австрійський інженер Александр Вінербергер, який з 1932-го по 1933 рік працював на харківському заводі «Пластмас».
США солидарны с Украиной в день памяти жертв Голодомора. Это следует из заявления Государственного департамента США 23 ноября по случаю дня памяти миллионов украинцев, погибших 86 лет назад во время Голодомора 1932−1933 годов.
В субботу, 23 ноября, в Украине отмечается День памяти жертв голодоморов.
По состоянию на сегодняшний день 82 % граждан Украины считают, что Голодомор 1932-33 гг. был геноцидом украинского народа.
Да, большевики проводили политику геноцида не только против украинцев, но и против ряда других народов СССР, хотя именно над Украиной они поставили самый «длинный и самый широкий эксперимент» по истреблению нации.
