Пошук зниклих в умовах війни (інструкція): як подати зразки ДНК до лабораторії в Гаазі і чим займається Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти

Чим займається Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти?

Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти (МКЗБ) – це міжурядова організація, яка допомагає з пошуком зниклих безвісти осіб. Її засновниками є уряди різних країн, зокрема Нідерландів, Німеччини, Великобританії та інших. Організація працює у країнах, де відбуваються збройні конфлікти, порушуються права людини, стаються стихійні лиха, діє організована злочинність, проходять міграції тощо.

Основна місія організації – ідентифікація загиблих та знайдених у масових похованнях людських останків. Також комісія може долучатися до пошуку зниклих безвісти осіб, якщо у неї є запрошення від державних інституцій. Для цього МКЗБ може залучити власних судово-медичних експертів. Наприклад, археологи слідкують за тим, щоб іноземні фахівці правильно проводили ексгумацію тіл і не порушували їхню цілісність. Антропологи допомагають встановити кількість похованих осіб в одній могилі і визначити, кому які останки належать.

На Західних Балканах, де здійснює свою діяльність МКЗБ, вдалося зібрати дані від 100 000 сімей зниклих безвісти й понад 50 000 посмертних зразків від державних органів. Це дозволило встановити, що на країни регіону припадає понад 70% з 40 000 зниклих безвісти представників усіх національних, етнічних та релігійних груп. Застосовуючи свої методи роботи, МКЗБ допоміг Боснії та Герцеговині ідентифікувати 7000 з понад 8000 осіб, які вважалися зниклими безвісти після геноциду в Сребрениці.

Наукові дані МКЗБ, включно з ДНК-зразками, були прийняті як докази на судових процесах в Міжнародному трибуналі щодо колишньої Югославії та регіональних судах у 30 кримінальних справах. Ці докази неодноразово ретельно перевірялися досвідченими експертами-криміналістами й щоразу підтверджувалися. Тобто під час розслідування справ про зниклих безвісти МКЗБ дотримується міжнародних стандартів, що дозволяє притягнути винних до відповідальності.

База ДНК-лабораторії МКЗБ налічує 130 тисяч біологічних зразків, зокрема з України.

Що МКЗБ робить в Україні і як може співпрацювати з українськими інституціями?

Починаючи з кінця березня до початку травня МКЗБ спільно з Медійною ініціативою за права людини провела сім інформаційних сесій в трьох містах: Дніпрі, Києві та Львові. На заходах родичів зниклих військових інформували про механізм ідентифікації зниклих безвісти та ДНК-експертизу.

В МКЗБ наголошують, що вони в жодному разі не замінюють, не підмінюють та не роблять щось краще, ніж державні органи влади. МКЗБ, як і будь-яка інша міжнародна організація, представлена в Україні, працює з різними мандатами та проєктами. Комісія має на меті лише підсилити наявні механізми та покращити ефективність роботи держорганів, які займаються пошуком зниклих безвісти.

Представники МКЗБ стверджують, що вони не мають доступу до українського Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Тому вони можуть працювати лише з посмертними зразками й порівнювати їх з ДНК живих людей на основі постанови слідчого. І тільки за умови, якщо організацію залучили до процесу ідентифікації тіла і вона змогла відібрати ДНК-зразки.

Водночас представники МКЗБ вже передали МВС України референтні зразки, які були у них в наявності і які люди здавали в форматі ДНК-профілю. Це було зроблено для того, щоб експертна служба міністерства внесла їх до своєї бази даних та порівняла з вже наявними у неї посмертними зразками. Не виключено, що хтось з рідних безвісти зниклих людей міг здати біоматеріали лише до МКЗБ.

Чому родичам зниклих варто здавати ДНК-зразки завчасно?

В організації пояснили, що зниклими безвісти можуть бути як живі люди, присутність яких у себе Росія не підтверджує, але проте вони можуть знаходитися у росіян, так і загиблі, останки яких треба ідентифікувати. В МКЗБ можуть запропонувати проведення ДНК-експертизи в індивідуальних випадках. Але це за умови, що у рідних є тіло загиблого або його останки:

“Якщо родина знає, що її близький загинув, однак доступу до тіла немає і невідомо, коли цей доступ буде, то краще вже зараз здати референтний зразок (ДНК). Коли після повернення тіла підтвердиться за допомогою вже наявних ДНК-даних їхня спорідненість, людину можна буде гідно поховати та вшанувати її пам’ять”.

Як приклад,  МКЗБ наводить досвід західних Балкан, де процес ідентифікації тіл триває понині. На території колишньої Югославії досі знаходять масові поховання. Люди, рештки родичів яких знайшли у таких братських могилах, могли не дожити дотепер, тому інколи дуже складно ідентифікувати особу загиблого.

Досвід війни на Балканах та інших збройних конфліктів, засвідчує, що референтні зразки від родичів краще збирати завчасно. Це робиться для того, щоб надалі уникнути ситуацій, при яких ідентифікувати рештки загиблої людини буде неможливо.

“І відповідно ця людина просто розчиняється в історії. Ніхто так і не дізнається, хто це був. У будь-якому випадку потрібно здавати ДНК-зразки, навіть якщо рідні сподіваються, що їхні близькі живі й рано чи пізно знайдуться”, – наголошують в МКЗБ.

Наприклад, один з учасників інформаційної сесії МКЗБ в Україні розповів, що його родич-військовий був начебто поранений без можливості негайної евакуації. Тому побратими вирішили залишити його у безпечному місці, щоб потім повернутися та забрати. Але зробити цього вони так і не змогли. Офіційно така особа вважається зниклою безвісти. Тобто є підстави вважати, що, ймовірніше, людина загинула, але тіла її досі немає. Також варто враховувати поважний вік батьків, які шукають своїх дітей, що беруть участь у бойових діях. Існує ймовірність того, що у такому віці вони можуть не дочекатися інформації про те, що рештки їхніх близьких знайшли.

За словами представників МКЗБ, люди гинуть, але, оскільки доступу до тимчасово окупованих територій немає, то, відповідно, немає можливості забрати тіла загиблих. Тому мета інформаційної сесії полягає насамперед у тому, щоб заохотити родичів здавати референтні зразки заздалегідь. Усі дані вноситимуться у відповідну базу даних, і коли буде доступ до тіл, їх легше буде ідентифікувати.

“Ми пояснюємо людям, що якщо вони здають референтний зразок, то це не означає, що їхній родич загинув. Це просто запобіжний захід на випадок, якщо раптом трапиться така ситуація. І тоді родина зможе його гідно вшанувати”, – наголошують в комісії.

Як внести безвісти зниклу особу до бази даних МКЗБ та здати зразок ДНК?

Внесення зниклого безвісти до бази МКЗБ та взяття зразків ДНК є безплатним.

Для того, щоб подати заявку на цю процедуру, представники комісії рекомендують скористатися такою покроковою інструкцією:

• відвідати сайт Центру онлайн-запитів (ЦОЗ);
• обрати українську мову;
• з лівого боку сторінки обрати опцію “Повідомити про зниклу безвісти особу”;
• заповнити онлайн-форму;
• натиснути блакитну кнопку з написом “Надіслати форму з даними про зниклу людину” та відправити заявку.

Після виконання всіх вищезазначених кроків заявник має отримати персональний код, який дозволить йому перевіряти статус його заявки. У разі втрати коду відновити його можна буде, звернувшись за електронною адресою: [email protected].

За словами представників МКЗБ, заповнити форму про зниклу особу може будь-хто – як родич, так і знайомий (навіть той, хто кровно ніяк не пов’язаний з цією людиною). При заповненні форми необхідно надати таку інформацію:

• ПІБ заявника;
• контактні дані заявника;
• усю відому інформацію про зниклу безвісти особу (включаючи її зовнішній вигляд);
• фото зниклої особи;
• опис обставин зникнення особи.

Після відправки заявки, вона автоматично надходить до координаторів даних. Далі координатори розглядають кожну заявку в порядку загальної черги. Вони перевіряють її на наявність дублікатів, щоб одна й та сама людина не відправила декілька заявок. Потім координатори зв’язуються з заявником та уточнюють всю надану інформацію.

Далі вони повідомляють заявнику про можливість здачі референтного зразка. Але це можливо за умови, що він є кровним родичем зниклої безвісти людини. Також пропонується здати зразок як з боку батька, так і матері. Якщо когось з них вже немає в живих, то можна взяти зразки в інших родичів. Як пояснюють в МКЗБ, одного референтного зразка зазвичай недостатньо.

Якщо людина погоджується здати зразок, то представники МКЗБ виїжджають на місце. Там вони ознайомлюють родичів зниклого безвісти з формою згоди та пропонують її підписати. Після оформлення всіх паперових формальностей у заявника беруть кров з пальця. Діти, які бояться голок, зазвичай здають слину, але спеціалісти рекомендують брати саме кров.

Референтний зразок — це папірець з колом посередині, на яке наноситься кров. Подібних зразків вистачає на велику кількість дублікатів, тому з них можна виготовити 20–30 розчинів. Усі взяті ДНК-тести відвозяться до головної лабораторії МКЗБ у Гаазі. Фахівці, які працюють там, не знають, кому належать зразки, тому кожен з них має окремий номер.

Усі персональні дані, як запевняють в МКЗБ, шифруються та зберігаються на захищених серверах. Організація їх не передає третім сторонам без згоди заявника.

Як передати МКЗБ інформацію про місце масового поховання?

Окрім сайту ЦОЗ МКЗБ пропонує скористатися спеціальним мобільним додатком (ICMP OIC Mobile) або відвідати вебсайт “Знайти місце розташування” (oic.icmp.int).

Зайшовши в додаток або на сайт, потрібно біля напису “Розташування місця поховання” обрати країну. Коли на екрані з’явиться карта, на ній потрібно обрати місце можливого масового поховання та позначити його. Після цього заповнити онлайн-форму і надіслати.

У МКЗБ підкреслюють, що завдяки цим онлайн-ресурсам будь-хто може повідомити про масові поховання та інші місця, де можуть знаходитися тіла зниклих безвісти осіб (в тому числі в’язниць та місць незаконного утримання людей). Інформацію можна подати як анонімно, так і надавши свої контактні дані.