Шпигунський скандал десятиліття у Німеччині: справа агента рашистів Лінке, що «підмочила репутацію» розвідки ФРН
«Найгучнішим шпигунським скандалом в історії ФРН» вже назвали оглядачі нещодавнє викриття співробітника Федеральної служби розвідки (BND) Карстена Лінке, який, як стверджує слідство, працював на Росію. Російська служба Радіо Свобода зібрала інформацію про цю справу, у якій вже розпочався судовий процес.
Цю справу порівнюють із викриттям у 1974 році шпигуна Гюнтера Гійома – співробітника Штазі (Ministerium für Staatssicherheit – Міністерства держбезпеки НДР), який влаштувався в адміністрації канцлера Віллі Брандта. Викриття Гійома тоді призвело до відставки Брандта.
Справа Лінке викликала в Німеччині жваві дискусії про небезпечні масштаби російського шпигунства в країні, а також про слабкість та ненадійність німецьких спецслужб. Про які ще наслідки цього шпигунського скандалу можна говорити?
Німецькі ЗМІ досі традиційно приховують імена фігурантів справи про викриття співпраці співробітника BND із російською ФСБ. Не називає їх і Федеральна прокуратура Німеччини у пресрелізах.
Провідний експерт зі спецслужб ФРН Еріх Шмідт-Еенбоом, з яким поговорило Радіо Свобода, вважає, що після того, як американські видання оприлюднили імена Лінке та Еллера, приховувати їх необов’язково. Етичні принципи німецьких ЗМІ при цьому залишаються непорушними.
У стилі шпіонських трилерів
Карстен Лінке був затриманий 21 грудня 2022 року за місцем проживання у Вайльхаймі. За словами Шмідта-Еенбоома, журналісти дуже добре розслідували цей випадок.
«Я живу в тому ж місті, що й Карстен Лінке, – баварському Вайльхаймі, – тому бачив тут колег із видань Spiegel, Focus, NYT. Проте вони видобували інформацію не лише на місці, а й отримували її від своїх джерел усередині німецьких спецслужб»
Шмідт-Еенбоом мав можливість поговорити з колишніми колегами Лінке. І на підставі повідомлень ЗМІ, на його думку, цілком можна скласти собі картину про масштаби зради, яку зробив Лінке.
Карстена Лінке та Артура Еллер підозрюються в державній зраді шляхом розголошення держтаємниці за обтяжливих обставин.
Прокуратура ФРН розслідувала скандал близько року. За даними відомства, у травні 2021 року Лінке познайомився із бізнесменом Артуром Еллером. Той народився 1991 року в Росії, у віці 8 років переїхав до Німеччини. Прокуратура Мюнхена веде проти нього справу за звинуваченням у володінні фальшивим дипломатичним паспортом. До 2015 року Еллер служив у бундесвері, потім відкрив імпортно-експортну фірму і торгував спочатку засобами підвищення потенції, а потім рідкісними металами і алмазами. Він одружений з росіянкою, зубним лікарем за фахом.
У соцмережах Еллер фігурує як голова фірми у Сьєрра-Леоне. Очевидно, він часто їздив світом, принаймні, у його профілі в Googleє понад 1300 рецензій на готелі та ресторани в різних країнах. Еллер має громадянство Росії та Німеччини, оскільки етнічним німцям з колишнього СРСР після переїзду на історичну батьківщину дозволялося зберігати колишнє громадянство. Карстен Лінке познайомився з Артуром Еллером під час свята у спортивному клубі. За словами бізнесмена, у них відразу виникла взаємна симпатія.
«Еллер пов’язаний із бізнесменом з Росії, який має контакти з ФСБ», – йдеться у пресрелізі німецької прокуратури.
Мова йде про російського бізнесмена Вісу Мізаєва (перебуває в Україні під санкціями – ред. )
Видання Spiegel писало раніше, що Еллер познайомився із Мізаєвим 24 жовтня 2020 року в московському готелі Ritz Carlton. За інформацією західних спецслужб, Мізаєв підтримує дружні стосунки з одним з високопоставлених співробітників ФСБ, раніше він був одружений з громадянкою ФРН і мав дозвіл на проживання у Німеччині. Встановили місце реєстрації Мізаєва в місті Ердінг, що неподалік від Мюнхена.
Лінке та Мізаєв вперше зустрілися у серпні 2022 року в готелі Pöltner Hof у Вайльхаймі. На зустрічі, за даними слідства, були присутні Еллер і якийсь колишній військовослужбовець бундесверу, функціонер партії «Альтернатива для Німеччини», яка вважається найбільшою прокремлівською із політичних сил ФРН. Поки що, це чоловік проходить лише свідком у справі. Мізаєв сподівався, що Еллер через Лінке зможе організувати для нього отримання дозволу на постійне проживання у Німеччині. Як оплату Мизаєв пообіцяв Еллеру пайову участь у його бізнесі в Африці. Пізніше Еллер отримав для Мізаєва від Лінка списки російських громадян, які перебувають під санкціями ЄС.
Потім події розвивалися із неймовірною швидкістю.
Журналістам стали відомі подробиці зустрічі Лінке та Еллера у Берліні, яка відбулася через три тижні після зустрічі з Мізаєвим у Вайльхаймі. В одному з ресторанів Лінке нібито познайомив нового друга зі своїм колегою Філліпом. Спочатку йшлося про вербування Еллера як агента BND. Принаймні, таку версію він надав слідству. Пізніше Еллер нібито отримав від Філліпа службовий телефон BND і службовий псевдонім. Потім, у найкращих традиціях шпигунських трилерів, трійця вирушила до казино на площі Марлен Дітріх, а потім у бордель «Артеміс».
Подробиці вербування Еллера на службу BND прокуратура не наводить, а одразу переходить до зустрічі 12 вересня 2022 року в ресторані Hugo’s Beach Club на березі баварського озера Штарнбергер-Зе.
«Три названі особи домовилися здобувати для ФСБ секретну інформацію Федеральної служби розвідки», – стверджує прокуратура ФРН.
За оцінкою експерта Шмідта-Еенбоома, Лінке діяв із корисливих міркувань. Під час обшуку в його сейфі було знайдено чотири конверти, і у кожному було по сто тисяч євро. Експерт вважає, що це, ймовірно, вказує на чотири випадки передачі важливої інформації. Очевидно, потім її стало важче добувати, оскільки співробітники ФСБ чітко дали зрозуміти, що незадоволені переданим матеріалом.
Інформація для Кремля
Виконуючи домовленість, Лінке вилучив із внутрішньої системи обробки даних BND загалом 9 документів. Усі вони стосувалися проєкту технічного збирання інформації, повідомляє прокуратура. Лінке вже працював начальником служби з перевірки безпеки персоналу BND у Берліні. Між серединою вересня та початком жовтня 2022 року він надрукував ці документи на своїх службових принтерах у Пулласі та Берліні, або сфотографував їх на екрані комп’ютера, інформує прокуратура.
Німецькі ЗМІ повідомляють, що документи містили інформацію про місцезнаходження американських систем залпового вогню HIMARS та пересування німецької установки ППО Iris-T в Україні.
Еллер, який, очевидно, виконував функцію кур’єра, сфотографував надруковані копії, перевіз дані в електронному вигляді до Москви і там передав агентам ФСБ.
Декілька зустрічей з ним у вересні та жовтні були організовані через Мізаєва. Російський бізнесмен бронював та оплачував польоти Еллера до Москви і назад, повідомляє німецька прокуратура.
За інформацією Spiegel, вперше 23 вересня 2022 року в московському аеропорту Еллера зустрів якийсь «Гасан із Луб’янки», якому він мав передати конверт з інформацією.
У Москві Еллер зустрічався також із співробітником ФСБ на ім’я Павло, який мав при собі пістолет марки Glock. На одній із зустрічей співробітник ФСБ передав Еллеру список питань, що особливо цікавлять російські спецслужби. Лінке кілька разів надавав відповіді на них.
Під час зустрічі на спортивному майданчику на території об’єкту BND у баварському місті Пуллах, Лінке передав Еллеру конверт із таблицями, що містять інформацію про пересування медичного транспорту в Україні та інші зашифровані дані.
За інформацією Spiegel, йшлося про високо секретну інформацію про найманців «ПВК Вагнер», які перебували в Африці та в Україні. Еллер передав цю інформацію в рамках однієї із зустрічей у жовтні 2022 року агенту ФСБ.
Скільки платили?
Одного разу Еллер та Лінке зустрілися у Берліні. Співробітник BND повідомив, що не може відповісти на запитання росіян, проте показав своїй контактній особі деякі папери. Після того, як Еллер сфотографував їх, Лінке забрав документи назад. Під час однієї з осінніх поїздок до Москви співробітники ФСБ передали Еллеру три мобільні телефони з підробленими британськими сім-картами.
Плату за «послуги» розподілялася таким чином: Лінке – 450 тисяч євро, а собі 400 тисяч – Еллер привіз готівкою із Москви в листопаді 2022 року. При цьому Лінке подбав через своїх приятелів у BND про те, щоб його кур’єр пройшов в аеропорту без митного контролю, нібито «за службовою необхідністю».
У січні, коли Лінке вже перебував під вартою, Мізаєв здійснив поїздку до Сербії. В даний час він перебуває на волі та використовує підставне ім’я. За даними ЗМІ, саме він дбав про те, щоб перебування Еллера в Москві було обставлене з особливою розкішшю.
Співробітники Федерального управління кримінальної поліції заарештували Артура Еллера 22 січня 2023 в аеропорту Мюнхена після прибуття зі США.
ЦРУ (Центральне розвідувальне управління США – ред.)вже раніше отримало інформацію про нього. Еллер дізнався про затримання Лінке після дзвінка з Москви. Однак він попрямував до дружини та брата до Майамі, а потім узяв квиток на літак до Мюнхена. Під час контролю на вильоті Еллер повідомив, що «рацює для спецслужб». Після цього його затримали і на допиті він розповів співробітникам ЦРУ про своє пособництво Лінке у роботі на ФСБ. За інформацією ЗМІ, спочатку Еллер мав намір летіти до Москви через Стамбул, проте в останній момент передумав.
За оцінкою Шмідта-Еенбоома, поки що не зовсім зрозуміло, хто кого і коли першим завербував і через які канали йшла комунікація із ФСБ. Еллер погодився співпрацювати зі слідством в обмін на можливість зменшити покарання.
Експерт наголошує, що не можна довіряти усьому, що розповів спільник Лінке під час перших допитів. Все потребує перевірки.
Правий ухил
Ймовірно, мотивом Еллера були гроші. Однак, чи тільки це стало мотивом для Лінке?
Експерт Шмідт-Еенбоом підозрює, що там могли бути й інші причини.
Колишній полковник бундесверу Карстен Лінке висловлював симпатії до правих популістів і мав проблеми із законом – проти нього велися справи за фактом завдання тілесних ушкоджень, образи поліцейських та водіння у нетверезому вигляді. На початку своєї кар’єри в розвідслужбі Лінке брав участь в операціях у Македонії, Косові та Афганістані. До переведення до Берліна у вересні 2022 року він був начальником відділу в центральному офісі BND у Пуллаху.
Шмідт-Еенбоом наголошує, що послужний список Лінке вказує на те, що близькість до «Альтернативи для Німеччини» і праворадикальні висловлювання не особливо обурювали його товаришів по службі. Навпаки, ймовірно, він відчував підтримку своїм поглядам.
«Для російських спецслужб не важко знайти серед таких людей інформантів», – вважає Еріх Шмідт-Еенбоом.
Експерт вважає, що спецслужби Німеччини та певні силові структури, наприклад, армійські загони особливого призначення, як магніт притягують людей праворадикальної орієнтації. За останні десять-п’ятнадцять років у ФРН відбулося кілька викриттів праворадикальних елементів в армії та спецслужбах.
Колишній глава Відомства з охорони конституції (німецької контррозвідки) Георг Маасен останнім часом також зазнав жорсткої критики за свої праворадикальні заяви. Шмідт-Еенбоом, однак, каже, що частка праворадикальних елементів у спецслужбах ФРН відповідає частці людей із такими поглядами у німецькому суспільстві.
А заступник голови парламентського комітету бундестагу, який займається контролем органів розвідки, Родеріх Кізеветтер вважає, що причиною появи російських шпигунів у спецслужбах ФРН може бути вплив російської дезінформації та пропаганди на німецьке суспільство загалом, і на співробітників спецслужб зокрема.
«Це попередження нам усім: у нашому суспільстві у великому обсязі присутня симпатія до Росії, яка вже не може пояснюватися лише романтичними уявленнями про неї», – наголошує політик.
За його словами, крім Лінке, відомо щонайменше про чотири випадки добровільної співпраці з ФСБ. Німецькі органи безпеки не пристосовані до віддзеркалення загроз гібридної війни, вважає Кізеветтер. Він пропонує офіційно позначити близькість «Альтернативи для Німеччини» до Росії як ризик національної безпеки і поставити на обговорення можливу заборону цієї партії.
Велика шкода «маленьких агентів»
Скандал із Карстеном Лінке викликав однозначну реакцію західних спецслужб. Цілком чітко можна було бачити, як вони раптово перестали співпрацювати з німецькою розвідкою – на прикладі путчу Пригожина.
ЦРУ, за словами експерта, за три-чотири дні до цієї події мало певну інформацію про нього. Проте канцлер Олаф Шольц ясно заявив, що жодних попереджень німецьким спецслужбам не надходило. Це перший індикатор погіршення співпраці на рівні передачі інформації між партнерами після викриття Лінке.
Чому це сталося? Здавалося б, Лінке не встиг заподіяти спецслужбам ФРН особливої шкоди: надто багато важливої інформації він не передав, на запитання ФСБ відповів не повністю, аніж навіть розчарував своїх замовників.
Еріх Шмідт-Еенбоом, однак, зазначає, що на своїй посаді Лінке мав доступ до всіх результатів технічного шпигунства німецької розвідки: радіоперехоплення, мобільні операції прослуховування, які проходили і на півдні України, вся система супутникового отримання інформації.
Особливо великої шкоди було завдано тим, що «на його письмовому столі були повідомлення всіх партнерських розвідслужб, у тому числі американської та британської». Тому масштаби цієї зради насправді значно більші, ніж може здатися на перший погляд.
«У світі спецслужб це вважається катастрофою: противник отримує інформацію про те, що знає про нього розвідка протилежної сторони, він може відключити джерела, закрити доступи – і таким чином ліквідувати весь потенціал інформаційної переваги, накопичений з величезними зусиллями», – пояснює експерт.
Нерідко військові, політики та дипломати спілкуються за допомогою закодованих послань. На підставі даних, переданих Лінке, російська сторона спромоглася зрозуміти, які їхні криптологічні методи були розкриті NSA та BND.
«Це дозволило російським спецслужбам змінити свою техніку шифрування, що електронне перехоплення набагато важчим», – зазначає Шмідт-Еенбоом. На його думку, це і є найбільша шкода, завдана Лінке.
Обережнішими у співпраці з BND тепер будуть і українські спецслужби. Однак, і до цього шпигунського скандалу, головним партнером Києва було ЦРУ, а також британська і французька розвідки.
Тому для України скорочення співпраці з BND не буде великою втратою, вважає Шмідт-Еенбоом. Але це велика іміджева втрата для самого BND.
Експерт вказує на внутрішні проблеми BND, які давно викликають недовіру партнерських спецслужб.
На думку Шмідта-Еенбоома, випадок з Лінке можна порівняти зі справою Хайнца Фельфе – агента КГБ, розкритого у 1961 році. Після об’єднання Німеччини були випадки викриття співробітників Федеральної розвідувальної служби Габріели Гаст та Альфреда Шпулера, які раніше передавали інформацію до НДР. Були й випадки розкриття співпраці німецьких розвідників із польською, французькою, болгарською та угорською спецслужбами у 90-ті роки.
Буквально кілька років тому в BND викрили співробітника Маркуса Райха, який працював на ЦРУ. (Партнерство спецслужб, звичайно, не означає, що вони повністю уникають стеження один за одним.)
«Це ясно показує, що Федеральна розвідувальна служба Німеччини з давніх-давен і до сьогодні має проблеми в галузі власної безпеки. Тому західні спецслужби оцінюють її не дуже високо, а швидше з занепокоєнням дивляться на те, що в лавах німецьких спецслужб постійно розкриваються агенти противників», – наголошує експерт.
За його словами, надзвичайно слабка німецька розвідка в галузі введення агентів в окремі структури. Це радше сумна традиція, ніж новий феномен. Американські, британські та французькі спецслужби мають набагато більший потенціал у цій галузі розвіддіяльності.
У чому причина відставання? На думку експерта, BND гальмує непомірна бюрократія і страх ризикувати, що випливає з цього.
Бюрократія шкодить також радіоелектронній розвідці, хоча в цій галузі Німеччина має великий потенціал завдяки технічним можливостям, станціям перехоплення та солідній промисловості. Однак останнім часом через нове законодавство ця область теж дещо відстає, оскільки тепер судді мають вирішувати, які пошукові поняття (так звані Selektoren – йдеться про поняття, числа, фрази та інші смислові елементи, які спецслужба вправі вважати підставою для розвідувальних дій щодо того чи іншого об’єкта) BND взагалі може застосовувати.
«Я сумніваюся, що судді та їхні помічники мають необхідне політичне знання і можуть оцінити, які поняття важливі для електронної розвідки. І тому тут ми також спостерігаємо зниження авторитету та значення BND для партнерів», – додає Шмідт-Еенбоом.
Занадто сильне внутрішнє регулювання та брак технічних можливостей називає причинами відставання і Родеріх Кізеветтер. Політик, однак, наголошує на надзвичайній важливості співпраці з партнерами саме для німецької розвідки.
Як виправити становище?
Довірливі відносини та обмін інформацією між партнерськими спецслужбами залежить, на думку Кізеветтера, від уряду ФРН.
Останнім часом, особливо після початку війни в Україні, уряд нерідко блокує рішення в галузі політики безпеки та зволікає там, де треба діяти швидко.
Прикладом відсутності довіри уряду до своїх партнерів німецькі ЗМІ називають вибух газогону «Північний потік».
Шмідт-Еенбоом наголошує, що BND вчасно поінформувало адміністрацію канцлера, що надійшло попередження від американців: варто очікувати на неприємності навколо газопроводів, що з’єднують Росію та Німеччину. Однак через недовіру до інформаційної політики США – аж до підозри в тому, що це могла бути навмисна дезінформація з метою нашкодити проєкту, – адміністрація канцлера Шольца не вжила жодних заходів для запобігання диверсії.
Родеріх Кізеветтер, проте, захищає BND від надто різкої критики. На його думку, розвідслужба інформує уряд через законодавчі повноваження і відповідно до своєї оснащеності вчасно і правильно. Перед початком повномасштабної війни Росії в Україні вона постійно попереджала про загрозу нападу.
«Однак саме уряд має ухвалювати рішення про політичну релевантність інформації», – наголошує політик. У минулому такі рішення неодноразово приймалися всупереч думці розвідслужби. Тим часом структурне та фінансове оснащення спецслужб, здатне допомогти їм адекватно реагувати на гібридні загрози, не покращується.
Шмідт-Еенбоом, у свою чергу, нагадує, що BND ще у 2016 році попереджала про агресивні наміри Путіна.
У доповіді німецької розвідки ясно описувалося, що Росією керують силовики, що половина всіх постів у Кремлі та близько третини в міністерствах зайняті співробітниками спецслужб, що в Росії панує абсурдне уявлення про прагнення НАТО напасти на неї, знищити та пограбувати російські природні ресурси. Проте тодішній канцлер Ангела Меркель не довіряла BND і не приймала її серйозно. Іншими словами, втрата довіри до розвідки почалася всередині самої Німеччини.
Еріх Шмідт-Еенбоом каже, що зараз велика проблема німецьких спецслужб – нестача персоналу. Близько тисячі планових робочих місць у BND та близько 800 у Відомстві з охорони конституції не зайнято. Це веде до того, що при виборі співробітників більше не застосовують високі стандарти, панує нерозбірливість щодо політичних переконань співробітників. Так у спецслужби потрапляють люди, подібні до Карстена Лінке, який навіть був підвищений до начальника відділу з перевірки персоналу.
Нова якість російського шпіонажу
Не можна виключати, що у BND залишаються невикриті російські агенти. До вислання із Німеччини сорока співробітників російських спецслужб навесні 2022 року офіційно було враховано близько 200 таких людей. Це означає, що досі у ФРН працюють понад 150 російських розвідників, не кажучи вже про «неврахованих». Усі вони цілком здатні вербувати нових агентів.
«Зважаючи на широту охоплення і великі зусилля цих шпигунських мереж, наша контррозвідка просто не в змозі всіх розкрити. І якщо колись, як цього разу, виходить викрити агента, то в цьому, як правило, допомагають партнери – американці або британці», – каже Шмідт-Еенбоом.
Родеріх Кізеветтер також попереджає про нову якість російського шпигунства. Воно стає все агресивнішим та нахабнішим.
Крім агентів,які працюють під дипломатичним прикриттям, є шпигуни, що приїжджають, і нелегали, ідентичність яких завуальована.
Поряд із кібератаками російські спецслужби активні в соцмережах – аж до того, що вони зав’язують контакти із солдатами бундесверу через платформу Tinder і потім вербують їх як інформаторів. Тих, хто зараз цікавить російські спецслужби, безліч: усі, хто має відомості про військову техніку, навчання українських солдатів, про способи обходу санкцій ЄС проти Москви.
Росія також дуже зацікавлена у активному поширенні своєї пропаганди у Німеччині. Спільнота прокремлівських інфлюенсерів, тролів, пропагандистів вже утворилася у Європі. У Німеччині вони намагаються агітувати російськомовне населення і сіяти сумніви у політиці уряду та демократії загалом, підкреслює Кізеветтер.
Минулого року посвідку на проживання в Німеччині отримали близько тридцяти тисяч росіян. Вони можуть стати як метою цієї гібридної війни, і потенційними агентами спецслужб.
Про реальну небезпеку зміцнення мережі російських агентів через росіян, що тікають від мобілізації, попереджає і Еріх Шмідт-Еенбоом. Він, однак, вважає, що очікуване покарання для Карстена Лінке вплине на інших охочих співпрацювати з російськими спецслужбами.
З огляду на те, що навіть Маркус Райх, який працював на ЦРУ, отримав вісім років тюремного ув’язнення, можна сподіватися, що Лінке отримає піде за ґрати на 12–14 років.
А спецслужби ФРН, вважає Родеріх Кізеветтер, мають бути переведені в режим воєнного часу. Необхідно покращити їхнє технічне та правове оснащення. Політик вимагає критичного ставлення до в’їзду росіян до Німеччини і пропонує припинити видачу туристичних віз, а також проводити масштабну перевірку тих, хто тікає від мобілізації у Росії, щоб зменшити кількість потенційних агентів ФСБ.
Наразі ж, поки процес щодо звинувачень проти Карстена Лінке та Артура Еллера у державній зраді триває, не можна виключати, що під час нього стануть відомі нові факти та обставини, що стосуються російських шпигунів у Німеччині.
Автор: Анна Розе
Джерело: Радіо Свобода
Tweet
