Тихо! Нас підслуховують! Теорії змови як різновид вірусів

На зелених парканах, якими огороджують будівництва, часто малюють графіті. На одному з них, у районі Московської площі в Києві, можна прочитати коротку ефектну фразу: «Тягнибок – єврей». Перше, що спадає на думку – «хто б міг подумати?», друге – потрібно поділитися цим жартом зі знайомими. Перед нами класичний приклад сильного міма. В середині 70-х років минулого сторіччя еволюційний біолог Річард Докінз помітив, що передача культурної спадщини між людьми породжує нову форму еволюції – не біологічної, а інформаційної. На відміну від еволюції біологічної, де реплікаторами, тобто тим, що відтворюється, є молекули ДНК, в еволюції нового типу відтворюються одиниці інформації, які він назвав мімами (meme). Міми – це одиниці передачі культурної спадщини, одиниці імітації, які живуть у бульйоні людської культури.

Прикладами мімів є мелодії, ідеї, модні слова та вирази (на кшталт «прєвєд» або «фофудія»), кулінарні рецепти чи форма церковних бань. «Так само, як гени поширюються в генофонді, переходячи з одного тіла в інше за допомогою сперматозоїдів або яйцеклітин, міми поширюються у тому ж сенсі, переходячи з одного мозку в інший за допомогою процесу, який у широкому розумінні можна назвати імітацією», – стверджує Докінз у своїй знаменитій книжці «Егоїстичний ген».

Мім із паркану про Олега Тягнибока вартий уваги не лише через його несподіваність. Його вплив підсилюється завдяки неявному відсиланню до іншого широкого класу мімів, відомих під загальною назвою «теорії змови». В конкретному випадку йдеться про ту з них, яка стверджує, що світом правлять євреї. Хоча так само це може бути змова американців, росіян, масонів, тамплієрів, ілюмінатів або світового уряду, який щорічно проводить свої збори в Давосі, чи агентів КДБ, котрі й досі прослуховують телефони – потрібне підкреслити.

Отже, якщо ви вважаєте, що за більшістю важливих подій у світі стоїть група змовників, ви прихильник теорії змов або, іншими словами, вам небайдужа конспірологія. Теорія змов – відносно молодий мім, принаймні, на кілька тисяч років молодший, ніж уявлення про існування Бога. Однак вона є дуже зручним інструментом для пояснення світу, щонайменшедля тих, хто її застосовують, адже всі події можна пояснити, й одразу стає зрозуміло, хто персонально винен у тому, що відбувається.

ПОШУК ВИННИХ

Віктор Пушкар, кандидат психологічних наук, вважає, що саме ця особливість – чітке визначення ворога, і є причиною сильної живучості теорій змов. «Коли змінюється середовище, особливо так швидко, як це відбувається в останні роки, людям важко визначати, хто свій, а хто чужий. Відбувається щось нове, чого ніколи не було, й люди починають шукати, хто має за це відповідати».

Психолог розповів Тижню, що йому досить часто доводиться зустрічати таких людей на побутовому рівні. При цьому, за його спостереженнями, існує декілька найпоширеніших теорій змов: «Горбачов розвалив СРСР», «Віктора Ющенка контролюють США через жінку- американку», популярними в народі є також і цілий ряд теорій щодо того, хто стояв за плівками майора Миколи Мельниченка.

Хоча під час спілкування з носіями мімів теорій змови потрібно бути вкрай обережним. Вислів «та це ж якась теорія змови» у суперечках часто вживається для того, щоби зневажити опонента, прирівняти його до божевільного. Психологи вважають, що «вірус» теорії змови може підсилювати сам себе. Одним із механізмів такого підсилення є когнітивне упередження: тенденція шукати лише ті докази, що підтверджують гіпотезу, яку сформулювала для себе людина. Також дослідники з університету в Кенті встановили, що люди краще помічають вплив теорій змови на інших людей і зовсім не відчувають їх впливу на собі.

У випадку з конспірологічними теоріями люди застосовують два правила – значна подія має бути викликана значними причинами, тобто змовою. І друге – пошук винних починається з питання «кому це вигідно?».

ЗАБАГАТО ІНФОРМАЦІЇ

Відомий дослідник теорій змов Крістофер Хітченс вбачає причину популярності конспірологічних пояснень реальності в значних масивах інформації, що циркулює серед величезної кількості людей. Також науці відомо, що особливо багато конспірологічних теорій з’являється в соціальних групах і навіть суспільствах, які відчувають соціальну ізоляцію або не мають політичної ваги для того, щоби впливати на ситуацію навколо себе. Водночас початковій появі мімів теорії змови сприяє брак офіційної інформації чи недовіра до неї. Так, вакуум даних одразу після Чорнобильської катастрофи породив кілька конспірологічнихтеорій вибуху, серед яких – навіть втручання інопланетян. І тепер, більше, ніж через 20 років після катастрофи, чутки про викиди радіації або інші аварії на ЧАЕС в Україні дуже стійкі й роз повсюджуються надзвичайно швидко.

Психолог Валерій Злевков вважає, що поширення теорій змови в соціумі можна обмежити за допомогою формування позитивних цілей для всього суспільства, тобто за умови, коли є зрозуміла довготермінова стратегія країни. Він виділяє аж шість теорій змови, найпоширеніших у нашому суспільстві, до яких зараховують, серед інших, вплив єврейського капіталу, гіпертрофований вплив Росії або Америки та змова наших політиків. «Якщо в суспільстві виникнуть позитивні цілі, зникне прагнення в кожній нестандартній ситуації шукати ворога. Узагалі пошук винних – це стратегія переможених. Переможці шукають позитивну мету, а переможені – хто винен у їхніх проблемах».

ПРАКТИКА ЗМОВ

Найцікавіші змови сучасності

Жертва Інтернету

СПРАВУ АНАЛІТИКА ЛІНДИ ФРАНКЛІН ВВАЖАЮТЬ БЕЗДОГАННО РЕАЛІЗОВАНОЮ ЗМОВОЮ

2002року вашингтонський снайпер поцілив у аналітика ФБР Лінду Франклін. Постріл виявився смертельним. Пані Франклін розробила National InfraGard – програму боротьби з хакерами, що, за деякими даними, мала використовуватися для стеження за користувачами Інтернету. Злочин не розкрили й досі. В убивстві аналітика могли бути зацікавлені певні бізнес-групи або навіть уряд США, для якого Лінда Франклін згодом могла виявитися незручним свідком, котрий забагато знає. Вбивство набуло скандального характеру після того, як протягом того самого 2002-го з Інтернету оперативно видалили фотографії аналітика й будь-які дані про неї. Навіть на «Вікіпедії» зникли всі матеріали про Лінду. Їх досі немає, а ім’я Франклін згадують не досить часто: переважно в журналістських розвідках та блогах. На жаль, змовників, які, ймовірно, існують, не викрито. Та багато фактів вказують на те, що це була саме змова.

Американська мрія

БІЗНЕСМЕНИ США ЛЕДВЕ НЕ ВСТАНОВИЛИ ФАШИСТСЬКУ ДИКТАТУРУ

У 1933 році група впливових бізнесменів із США, до якої належали власники General Motors, Standard Oil, Goodyear, а також сенатор Прескотт Буш (дідусь чинного президента США), вирішили здійснити переворот та встановити в США фашистську диктатуру. Великий бізнес симпатизував Гітлеру, американські багатії допомагали грошима нацистській Німеччині. Наприклад, Генрі Форд особисто виділив $40 тис. на друк антиєврейських памфлетів. Пізніше Форд отримав нагороду – німецького Орла – від самого фюрера. Для втілення плану усунення Рузвельта та встановлення нацизму бізнесмени обрали генерала Смедлі Батлера. Під час Першої світової війни він воював ледве не на всіх континентах та часто повторював: «Дайте мені полк корабельних щурів, і я завоюю весь світ». Бізнесмени планували дати йому півмільйонну армію. Проте Батлер виявився відданим Рузвельту й усе йому розповів. Змовників викрили. Але сваритися з великим бізнесом – річ невдячна. В Америці 30-х це добре розуміли. Тому 1934 року на засіданні комітету Конгресу США цю справу вирішили зам’яти. Визнали факт змови, але «це були лише розмови», тому винних немає.

Демократія по-іранськи

ОПЕРАЦІЯ «АЯКС» НАДИХНУЛА США ТА ВЕЛИКУ БРИТАНІЮ НА ПОШИРЕННЯ ДЕМОКРАТІЇ

Велика Британія та США віддавна користувалися в Ірані великими нафтовими концесіями. Ситуація змінилася 1951 року, коли прем’єром став Мохаммед Мосаддик, котрий націоналізував нафтові родовища, а з американцями та британцями взагалі розірвав відносини. Тоді американці й британці розпочали операцію під назвою «Аякс», якою керував офіцер ЦРУ Керміт Рузвельт, онук президента Рузвельта. Мета операції – скинути Мосаддика. Залучивши мільйони доларів та безліч спеціалістів, змову реалізували. Мосаддика позбулися, на його місце «посадили» прозахідного шаха, генерала Захеді, який поновив концесії для американців і британців. У сучасній конспірології є версія, що після операції в Ірані США та Велика Британія настільки надихнулися своїм успіхом, що буквально через кілька місяців застосували аналогічні розробки у Гватемалі.

Хто вбив Кеннеді?

ЦЕ ПИТАННЯ ХВИЛЮЄ ЧИ НЕ ВСЮ ПЛАНЕТУ ВЖЕ ПРОТЯГОМ МАЙЖЕ ПІВСТОЛІТТЯ

Близько 70% американців досі вважають, що вбивство Джона Кеннеді 1963 року сталося в результаті змови членів американського уряду. Офіційною версією чи не найрезонанснішого злочину в США було те, що його вбив маніяк-одинак Лі Харві Освальд. Проте, за однією з версій, у Кеннеді стріляли кілька снайперів, а в його тілі знайшли шість куль. Нові версії вбивства Кеннеді оприлюднюють досі. Так, два роки тому експерти довели, що плівка із записом останніх хвилин життя президента США була кимось «підчищена», й деякі деталі на сусідніх кадрах не збігаються. Щодо того, кого вважати змовниками, також є безліч версій. Найвідоміші з них: Кеннеді вбили на замовлення ЦРУ, бо він обіцяв «розібратися» з цією структурою; американського президента вбили кубинці, тому що він готував усунення від влади Фіделя Кастро; злочин скоїла американська мафія.

ПРАВИЛА ЗМОВИ

Український політолог Віталій Кулик, який захоплюється конспірологією, розповів Тижню, що можна виокремити чотири ключові умови для того, щоби змовники досягли мети: «По-перше, необхідні матеріально-технічні ресурси (гроші, техніка, транспорт, зв’язок, офіси, спеціалісти). По-друге, треба, щоб змовники дотримувалися правил конспірації. Наприклад, змову тенентистів у Бразилії на початку ХХ ст. було зірвано, бо деякі офіцери просто розпатякали про неї в клубі за келихом вина. По-третє, необхідна стратегія та дуже детальна продумана тактика. 1975 року повстання маоїстів-підпільників у Перу не відбулося лише тому, що до певної провінції вчасно не завезли бензин. Є ще четверта умова. Змови реалізуються, коли влада не має міцних позицій у суспільстві або в країні існують традиції змов». За деякими підрахунками, тільки близько 15% з усіх запланованих змов втілюються в життя.

Анатолій Бондаренко , Український Тиждень