26 років тюремного стажу не наставили злодія на шлях виправлення

Навіть якщо людина в молодості веде розгульний спосіб життя, з віком все-таки стає більш розсудливою. Олексій Олександрович, герой нашої розповіді, повністю згодний з цією думкою. За свої п’ятдесят два роки він встиг досхочу нагулятися, відкрито й таємно привласнюючи собі чуже майно, що, як відомо, кваліфікується як грабежі й крадіжки. Тим більше, що за кожний злочин доводилося відповідати роками життя за ґратами. А всього за свої злочини Олексій Олександрович провів у місцях позбавлення волі півжиття – двадцять шість років. 

Набридло йому скитатися «зонами», і вирішив він стати на шлях виправлення. Вийшовши на волю вчергове, а це було в листопаді 2004 року, Олексій Олександрович повернувся до дружини й дочки. Хотів батько сімейства стати чесною людиною, влаштуватися на роботу, проводити більше часу з дружиною, виховувати дочку. Та не вийшло. Людину, в якої в анкеті заповнена графа «судимості», як відомо, на роботу беруть з явним небажанням. А тим більше, якщо в нього й спеціальності як такої немає. От і не виходило в нього влаштуватися на постійну роботу. Дружина теж не бажає утримувати чоловіка. Тим більше, що майже все її сімейне життя пройшло без нього. А дочка встигла без батька не тільки закінчити школу, але й вийти заміж, так що жила тепер окремо. Нарешті, в черговий раз посварившись з дружиною, Олексій Олександрович зі словами: «Ви ще пошкодуєте», – голосно гримнув дверима й пішов куди очі дивляться.

І відправився він у далекі краї. Кілька років скитався різними областями, поки доля не привела його і до нашого міста. Але в Луганську на нього ніхто не чекав. І довелося йому знімати житло в сторонніх людей. З роботою теж не пощастило. Доводилося перебиватися випадковими підробітками. Принести, подати, завантажити або навпаки розвантажити – на більше кваліфікації колишнього ув’язненого не вистачало. Зарплата – відповідна. Загалом, з грошима в Олексія Олександровича було туго. До того ж, чимала частка заробленого йшла на улюблене і єдине хобі – випивку.

Щоб хоч якось прогодуватися, Олексій Олександрович став непомітно «позичати» усе, що погано лежить у тих, у кого знімав житло. Втім, після того, як пропажа виявлялася, чоловікові доводилося шукати собі нове житло. Довести, що саме квартирант винний у крадіжках, нікому з власників квартир не вдалося, але неприємний осад все-таки залишався. Тому, незважаючи на запевнення в невинності, просили його шукати собі притулок в іншому місці. Але подібна постановка питання не засмучувала колишнього злодія-рецидивіста. Зрештою, з ким не трапляються непорозуміння. І він спокійно відправлявся на іншу квартиру.

Втім, незабаром наш персонаж зрозумів, що красти в тих, у кого живеш, не цілком безпечна справа. Адже підозра, в першу чергу, впаде на нього. І тоді він почав діяти хитріше. От один із прикладів діяльності «чесного злодія». Квартирував він у цей час в однієї жінки на ім’я Алла. По-батькові й прізвища її він не знав, зате з’ясував, що в місті проживає її мати Домінікія Анатоліївна. Пенсіонерка у свої 77 років жила одна. Довідавшись адресу бабусі, Олексій Олександрович спочатку провів розвідку. Продивився через низьку огорожу, що в неї у дворі «погано лежить». Відразу красти він нічого не став. Просто зробив собі замітку на майбутнє. І незабаром прийшов час використовувати цю «заначку». Прокинувшись одного разу вранці, Олексій Олександрович перш за все відправився в магазин. Грошей, що були в нього, вистачило тільки на пляшку горілки. А їсти хотілося. І тоді згадав раніше судимий злодій-рецидивіст про «поклади корисних копалин» у дворі Домінікії Анатоліївни. Спокійно переліз через невисокий забір і став діловито розпоряджатися в чужому подвір’ї. У радянські часи, як відомо, алюміній широко використовувався для виготовлення дешевого начиння – мисок, кухлів, ложок, каструль і тому подібного посуду. А зараз здача подібного «кольорового металу» до приймальних пунктів є для багатьох підмогою в боротьбі за виживання. І от Олексій Олександрович і поласився саме на цей метал. Спокійно, по-господарськи він відкрив сарай, і став витягати й вантажити на знайдений на подвір’ї візок те, що йому сподобалося. Старий алюмінієвий молочний бідон, дроти й різні старі вироби з того ж металу – усе це чоловік, не ховаючись, вантажив на візок. За цим заняттям і застала його господарка будинку, яка вийшла на шум. Бабуся була дуже здивована побаченим: здоровий дядько господарює в неї у дворі, як у себе вдома!

– Ти що там забув? – Ану, йди!

Але незнайомець, дихаючи перегаром, відмахнувся від пенсіонерки, як від настирливої мухи, і спокійно заявив, що Алла, дочка Домінікії Анатоліївни, попросила зібрати й привезти їй на візку все, що є алюмінієвого. Домогосподарка не повірила, і пішла дзвонити дочці. Зайшовши на кухню, вона набрала номер Алли. Та сказала, що нікого до неї не посилала, а потім попросила розповісти, як виглядає непроханий гість. Впізнавши за описом свого квартиранта, Алла сказала Домінікії Анатоліївні, щоб та гнала Олексія знадвору. «Це йому на горілку не вистачає», – пояснила вона причину такої поведінки чоловіка.

А поки тривала ця розмова, Олексій Олександрович встиг завантажити «транспорт» доверху й направився до воріт. І тут зі словами «Ах ти ж паразит безсовісний!», – вибігає з будинку його господарка. Зрозумівши, що його обман розкрито, чоловік просто лаючись на жінку, нагло продовжив свою підлу справу. Бабуся, бачачи, що сама нічого не зможе зробити з нахабою, побігла до сусідів – допоможіть, мов. На її прохання відгукнувся сусід, але поки бабуся кликала його, зловмисника й слід зник. Жінка кинулася до будинку, щоб викликати з мобільного телефону міліцію. Але, на жаль, апарат зник. Як виявилося, Олексій Олександрович скористався відсутністю господарки та стягнув його зі столу. На щастя, сусід здогадався подзвонити Аллі зі своєї мобілки. Дочка сказала відразу: телефонуйте на номер «102».

А в цей час дочка Домінікії Анатоліївни кинулася в погоню за злодієм і прибігла на приймальний пункт. Олексій Олександрович вже викладав на ваги свій видобуток. Алла схопила зловмисника за руку, стала доводити приймальнику, що весь цей алюміній належить їй, а її квартирант на метал не має ніяких прав. Але, викритий на «гарячому», негідник накинувся на жінку з кулаками й матірною лайкою. Тут на допомогу жінці приспів дільничний інспектор Артемівського РВ ЛМУ лейтенант міліції Дмитро Гунченко. Прекрасно знаючи територію обслуговування, він відразу зрозумів, що зловмисник відправився в пункт прийому металу. В окрузі тільки одна подібна точка. Саме туди й кинувся міліціонер. І, як виявилося, вчасно. Разом з прибулою слідчо-оперативною групою райвідділу йому вдалося втихомирити лиходія.

Тепер Олексій Олександрович кається, говорить, що не хотів скоювати злочини. Кляне себе за те, що не опам’ятався після тих років, проведених за колючим дротом. А роки ж вже не ті, що в молодості. Та наступні кілька років йому ой як не хочеться провести за ґратами. І так півжиття там відбув.

Звичайно, каяття, якщо воно дійсно щире, Олексієві Олександровичу зарахується. Але уникнути покарання однаково не вдасться. Адже те, що він накоїв, мовою Закону називається «Грабіж (відкрите викрадення чужого майна), поєднаний з проникненням до житла, інше приміщення або сховище». І покарання за нього передбачене у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.

______________________

* Імена змінені

Андрій Пасічник, СЗГ ЛМУ УМВС України в Луганській області

МВС України