Ось який ти, “стрибок мангуста” після двох років
Якби було завдання знайти символ РФ серед мемів — то це, поза сумнівом, був би Гарольд, що приховує біль. Зовні транслюється непохитна впевненість у тому, що завтра після Авдіївки буде Варшава, а вийшла лише евакуація із Шебекіно та Бєлгорода.
Вперше з двох воєн у Чечні у РФ з’явилися біженці — чи це не стабільність, яку у всі часи свого правління обіцяв Володимир Васильович? Ми ж ясно бачимо характерні дзвіночки, бачимо, що діється з кремлівським режимом за його усмішками та погрозами про ядерний попіл пише
З того, що на поверхні — з 1 березня Москва заборонила експорт палива за межі РФ, окрім сателітів, на кшталт Абхазії, Південної Осетії, ПМР та інших франкенштейнів імперського будівництва, які просто загнуться без крапельниць.
Причому ембарго на зимове дизельне паливо і не скасовували з 21 вересня 2023 року — гарно повоювали, на всі гроші.
Воно й зрозуміло — вихід із ладу на багато місяців 10% грубої очистки нафти — це стратегічні бомбардування, наш рейд на Швайнфурт (операція американських та британських ВПС зі стратегічного бомбардування інфраструктури та виробничих потужностей німецької промисловості у 1943-му, — LB.ua) Нагадаю, НПЗ у Туапсе, який атакували 25 січня, й досі стоїть.
50-75 кг осколково-фугасної бойової частини з елементами ураження нових дронів, роблять вкрай боляче системі з атмосферних печей, насосів, труб під тиском 3 атмосфери, а багатогодинна пожежа довершує все інше — проводку, різні фітинги та з’єднання труб.
Мультиплікатор шкоди цілком зрозумілий: 100 млн доларів коштує нова установка грубого очищення, ремонт — декілька десятків мільйонів, щодобові втрати на продажу бензину, дизельного палива, мазуту.
Це не лише мінус 600-900 тисяч барелів на добу експорту, а й у самому регіоні починаються серйозні проблеми. Бо РФ — не Україна, а заводи Зауралля — це не з коліс зі Східної Європи привезти бензовози.
Ціна тонни 95-го бензину після попадання дронів по вакуумній башті в Саратові минулого тижня піднялася до 60 тисяч, у цю середу коштувала вже 65 тисяч рублів,
“Лукойл” не може забезпечити свої власні мережі заправних станцій сировиною та та планує купувати паливо у Білорусі.
Ну і далі як кола на воді — треба завести на об’єкти, які ремонтують, РЕБ, треба більше “Панцирів”, заміщати витрачені ракети, організовувати пости повітряного спостереження і оповіщення, маневрувати між Енгельсом, Домодедово та узбережжям Чорного моря.
До речі, РФ увійшла у війну маючи 116 “Панцирів”. Зараз мінімум 21 підтверджених фото- і відеодоказами втрат, два з яких — трофеї Сил оборони.
Ще невідомо скільки отримали бойові пошкодження від “Хармів”, знищені без фото чи з виробленим за 24 місяці війни ресурсом.
Замало буде на бєлгородський напрямок, фронт, Крим, Новоросійськ, МКАД та півтора десятки нафтопереробних заводів у нашій досяжності. Навіть попри виробництво нових це вкрай мало.
Навіть не скільки через гроші. А більше те, що і в часи СРСР складні вироби, на зразок ЗРК, ракети з ГСН, виробляли в повному циклі за 8-12 місяців — десь суміжники не встигли виготовити тверде паливо, десь запороли партію головок фотоконтрастного режиму для 9М37 “Стріла-10”.
Тільки не треба, що в СРСР з його Держпланом це траплялося, а РФ — країна меду та молока у плані ВПК. Друге дуже очевидне — демобілізації не буде. У зеків буде, а у тих хто пішов за “довгим рублем” чи “рускім міром” — ні.
Від 400 до 570 тисяч мобілізованих за різними оцінками продовжать тягнути лямку до кінця.
Воно й зрозуміло — якщо ти втягнувся до найбільшої з часів Другої світової війни в Європі, то яка тобі демобілізація? Бо ж за це ви голосували на виборах, на яких дідусь знову переміг. Йде третій рік повномасштабної, 11 рік проксі-війни, бої на бєлгородському напрямку, три десятки солдатів женуть у полон повстанці в БНР, горять як свічки головні годівниці режиму, побиття флоту з виносом штабу, доків та паралічем бойової роботи.
Хтось реально вірить, що коли союзники вели бої на Сицилії, італійців демобілізували подивитися Мілан?
Україна також, скажете ви? Так, та не так.
У нас просто немає вибору — росіяни нас поженуть на Польщу та країни Балтії, як гнали донецьких на Авдіївку, йти по трупах своїх сусідів та товаришів два роки поспіль.
Усіх у ЄС не приймуть біженцями, Болівар не винесе великого виходу мільйонів людей. У росіян же вибір є. РДК, батальйон Шейха Мансура і сибірський бат, плюс мільйон тих, хто виїхав до Сербії, Грузії, Казахстану і Туреччини, гарантують це.
Насамперед — прихована мобілізація в РФ, природно, продовжується.
Попри це, є проблеми з особовим складом і комплектацією штатки. Не було б її — не було б проблем із демобілізацією, обходилися б лише добровольцями. Але на сьогодні мобілізовані — опора військ кремлівського режиму. Єдине, досі не чіпають великі міста — Москву, Пітер, всілякі Сургути.
А регіони висмоктують у форматі непомітної мобілізації. Думаю, що просто приходять повістки, уточнити дані, а далі включається репресивна машина — система розпізнавання осіб, держпослуги, тиск на боржників, дрібних злочинців.
З іншого боку батога пряник — 300 тисяч за СВО та підйомні.
Ось тільки “зона СВО” — це не Бєлгород, де ти раптово можеш згоріти в “Жителі” та в “Панцирі”; це не завод під Саратовом, де доводиться поливати з кулемета дрони і ховатися від падаючих ступенів ракет; це не база зберігання в Сибіру, де треба цілодобово піднімати з трави найсучасніший танк Т-62; це не транспортний літак Іл-76, що тягає з Африки боєприпаси і у якому треба трішки загинути від “Патріота”.
Адже там ніякими 300 тисячами рублів ніколи і не пахло.
На фронті доведеться тягнути лямку, гинути, потрапляти у полон, позбуватися здоров’я. В тому числі тому доводиться наймати індійців, непальців, сомалійців та кубинців.
Як на мене, розмазані по лінії бойового зіткнення люди, які не знають російську, не воюють у міцно спаяних, злагоджених підрозділах як наш Інтернаціональний легіон, роблять своїм наймачам лише гірше, звідти й постійний полон та зальоти.
Але навіть росіян не вийде дурити вічно — якщо можна заробити на “гражданці” по 12-14 годин без вихідних такі ж гроші на оборонних заводах та на підприємствах, які конкурують із ВПК та армією, то це відбуватиметься.
Плюс, звичайно, всякі дорожні частини, охорона аеродромів, різні команди кораблів та РЛС у Новоросійську не мають жодних виплат, проте вони існують не у вакуумі, благо інтернет і телефон є, працюють вони так само безлімітно, не думаю, що туди стоять черги.
А тут ще Шойгу зі своїми повідомленнями про 20 нових дивізій, дніпровську флотилію та незліченні нові номерки. Це на тлі вже поточного некомплекту. Тож не дивуйтеся навіщо режим витрачає мільярди на 87% голосів за рідного та улюбленого президента, навіщо вчительки на колінах вкидають пачки бюлетенів, а “антивоєнний кандидат” Даванков доповідає, що “СВО йде за планом”.
Масово підтримали на виборах, масово доведеться бігти у військкомат — запам’ятайте це. Попереду непрості рішення та час коли потрібно затягнути паски.
Та й насамкінець дуже характерне — зростання кількості зареєстрованих інвалідів за рік на 507 тисяч осіб.
У найбільш економічно активному віці — 31-59 років. Зрозуміло, що це не прямі втрати на полі бою — частина надивилася, як приходять похоронки, та і вирішила від гріха зробити інвалідність.
Частина зазнала реальних травм поза бойовими діями — на полігонах, на нових для себе робочих місцях, після мобілізації з них досвідчених співробітників, під час навантаження на платформи бронемашин і танків, пожеж, аварій, прильотів БПЛА, хвороби у результаті несення служби.
Але все це війна, причина цього — війна в Україні.
Статистика безперечно точна — у ній навіть є спад 2020-2022 року на 300 тисяч осіб, коли в РФ пройшло оцифрування та запрацював єдиний федеральний реєстр інвалідів.
Тоді Кавказом пройшли чистки, заарештували брата ексглави Дагестану, йшлося про тисячі фіктивних інвалідностей. Відбулася усушка-утруска, наприклад, і в Пітері, коли заарештували начальника поліклініки МВС.
Загалом була масштабна кампанія, сотні справ по РФ плюс ковід зібрав свій урожай — мінус 300 тисяч інвалідів.
А зараз плюс півмільйона.
Сотні тисяч людей — це поранені і постраждалі від СВО, що йде за планом.
Все це не означає, що РФ завтра розвалиться. Але величезна країна наштовхнулась на такий запеклий супротив, що два роки не може відпустити мобілізованих, вперше за багато років отримала удари по своїй території і внутрішньо переміщених осіб, запровадила мораторій на експорт палива і отримала півмільйона калік.
Ось який ти, “стрибок мангуста”.
Автор: Кирило Данильченко ака Ронін
