Моніторинговий візит у “Харківський ГУЛАГ” до Олексіївської виправної колонії №25: Терпіти знущання або перейти у найнижчу касту

Матеріал спрямований на висвітлення загальної ситуації щодо порушень прав людини та містить аналіз, рекомендації і статистичні дані. Ми продовжуємо досліджувати ступінь дотримання прав людини в пенітенціарних установах Харківської області.

Ми шукаємо відповіді для того, щоб спростувати або підтвердити інформацію отриману від засуджених і їхніх родичів, які стверджують, що саме в Харківських установах виконання покарань відбуваються системні і брутальні порушення прав людини, а засуджені, яких розподіляють для відбування покарання в пенітенціарні заклади Харківської області, дуже часто вчиняють акти суїциду і членоушкодження або навмисно вчиняють протиправні дії з метою отримати додатковий строк, щоб уникнути відбувати покарання у виправних закладах Харківської області.

Загальна інформація

ОВК-25 — це виправна колонія середнього рівня безпеки для тримання чоловіків, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.

Колонія розташована за адресою: вул. Цезаря Кюї, 44, місто Харків.

Керівник закладу — полковник внутрішньої служби Ольховський Андрій Миколайович.

Установа складається з виробничої зони, харчоблоку, житлової зони з дільницями СПС, дільниці КДіР, медичної частини, банно-прального комбінату, дільниц ДІЗО/ПКТ/, ДПК/СІЗО, ДСР, крамниці, бібліотеки, адміністративних приміщень.

Штатна чисельність персоналу закладу складається з 266,5 посад. Фактична чисельність — 233,5 посад. Загальний некомплект персоналу по установі — 33 співробітники.

Планове наповнення установи — 1112 осіб. Фактична кількість — 657 засуджених і п’ять ув’язнених осіб.

В ОВК-25 — 13 дільниць ресоціалізації, дільниці КДіР, ДСР, ДПК.

Протягом поточного року до установи прибули 227 осіб.

У 2024 році помер один засуджений. Працевлаштовано 157 осіб, з них згідно з трудовим договором — 131 особа, за договором ЦПХ — 26 осіб. У ДІЗО перебувала одна особа, в ПКТ — одна, в ДПК — одна, в дільниці СІЗО — п’ять осіб. У медичній частині на лікуванні — шість осіб. У дільниці КДіР — 17 осіб, у дільниці СІЗО — п’ять осіб. На обліку ВІЛ — 75 осіб, СНІД — 13 осіб. На оперативно-профілактичному обліку в установі перебувало: схильні до самогубства — чотири особи, схильні до членоушкоджень — 13 осіб, до втечі — вісім осіб, злісних порушників режиму утримання — вісім осіб.

Протягом 2023-2024 років не зафіксовано жодної скарги від засуджених на неналежні умови утримання і неналежне надання медичної допомоги. Одна особа має інвалідність II гр., 12 — III гр. 10 осіб відторгнуті загалом.

У власному користуванні засуджені мають 32 планшети з доступом до мережі інтернет. 24 засуджені мають власні електронні адреси.

Групою моніторів проведено опитування близько 210 засуджених і п’ятьох слідчо-заарештованих.

Гуманітарні потреби — речі для засуджених, засоби гігієни, сплата державного мита виготовлення паспортів.

Засуджені масово зверталися до моніторів з питанням можливості переведення в іншу установу за межами Харківської області та з проханням сприяти звільненню умовно-достроково для служби в ЗСУ.

Варто зазначити, що протягом поточного року значно збільшилися обстріли Харківщини з боку Росії. Нагадаємо, що на півночі і північному сході Харківська область межує з Бєлгородською областю Російської Федерації, на сході — з Луганською, на південному сході — з Донецькою. За даними керівництва ОВК-25, з 2022 року в установу було 22 “прильоти” з боку Росії, були пошкоджені будівлі і споруди. В приміщення виробничої зони влучив снаряд, внаслідок чого завалилася стіна, цілий поверх законсервовано. Установа продовжує знаходитися в зоні небезпеки, засуджені і персонал потребують евакуювання.

Попередні зауваження

Попереднє відвідування ОВК -25 групою моніторів здійснено 20.06.2023 року. Внаслідок візиту до керівництва установи і пенітенціарного відомства були спрямовані наступні рекомендації:

1. Припинити створювати в установі атмосферу страху і приниження;
2. Припинити практику заборони сидіти на ліжках у житлових приміщеннях;
3. Припинити практику заборони власного використання планшетів та аксесуарів до них;
4. Сприяти засудженим у відновленні втрачених через війну родинних зв’язків.

Рекомендації, надані за результатами попереднього відвідування, були виконані частково, а саме:

Спостерігається тенденція збільшення планшетів у власному користуванні засуджених, збільшується кількість зареєстрованих електронних скриньок, опитані засуджені повідомили, що в окремих випадках засудженим дозволяється вдень сидіти на спальному ліжку.

Факти, виявлені під час відвідування

1. Катування і жорстоке поводження. Захист від катування та інші форми жорстокого поводження (стаття 5 Загальної декларації прав людини, стаття 3 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, стаття 28 Конституції України, стаття 127 КК України)

У своїй доповіді за результатами візиту до України в 2020 році Європейський Комітет із запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню (далі — Комітет), зазначає, що делегація майже не отримала тверджень про фізичне жорстоке поводження з боку працівників колонії №25. Видається, що зі зміною керівництва в’язниці на початку 2020 року мало місце значне поліпшення поводження з ув’язненими. Багато з опитаних делегацією ув’язнених стверджували, що рутинні побиття та інші тяжкі форми жорстокого поводження з боку працівників колонії (і “днювальних”) припинилися з прибуттям нового керівництва, та звернули увагу на значні зміни у поводженні персоналу з ними.

При цьому в установі залишається широко поширеною практика здійснення психологічного тиску на ув’язнених (наприклад, для запобігання поданню ними скарг до зовнішніх інстанцій), а також загальна атмосфера страху, хоча вона значно зменшилася у порівнянні з ситуацією, яку Комітет помітив у 2016 році. (Загальна доповідь CPT/Inf (2020) 40) пункт 18).

1.1 Разом із тим, під час відвідування установи від засуджених надходили численні скарги про застосування до них фізичного та психологічного насильства. Так, під час конфіденційної бесіди більшість в’язнів повідомили про побиття співробітниками оперативного відділу, яке відбувалося у службовому кабінеті на третьому поверсі адмінбудівлі.

Засуджені стверджують, що всі оперативні співробітники, особливо молоді, застосовують фізичну силу. Але побиття відбувається в такий спосіб, щоб у жертви не залишалося тілесних ушкоджень. Крім того, моніторами було зафіксовано поширену практику використання засуджених як днювальних, які виконували завдання, пов’язані з підтримкою порядку та контролем в установі.

Під час опитування було встановлено існування групи засуджених, так званих “СПП шників”, (так званий сектор правопорядку) владу яким було делеговано адміністрацією установи. Вплив даної групи розподіляється наступним чином. У кожному відділенні СПС перебуває по декілька представників так званої “СПП”. У промисловій зоні, на ділянці НПП, засуджений Б. представився як працівник відділу технічного контролю, як бригадир, який працює згідно з трудовим договором. Опитані засуджені підтвердили, що Б. працює в “СПП”. Очолюють цю групу двоє засуджених, так звані Л. та С. (ми не можемо розкрити їхні персональні дані в силу діючого законодавства), які, за наданою моніторам інформацією, на постійній основі живуть в медичній частині установи.

Під час огляду приміщень медичної частини моніторами було виявлено палату, де мешкали засуджені Л. та С. Засуджені самостійно обладнали собі спальні місця. Необхідно зазначити, що палата, в якій проживали дані особи, значно відрізняється від інших приміщень, де перебували в’язні: облаштуванням, наявністю побутових приладів, великою кількістю особистих речей та цілим асортиментом харчових продуктів.

Поспілкувавшись з медичним персоналом, представниками адміністрації та дослідивши медичну документацію, було встановлено, що немає жодних підстав для перебування засуджених Л. та С. у стаціонарі медичної частини, що є порушенням локалізації. (пункт 4 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 року № 2823/5) та Порядку про організації надання медичної допомоги засудженим.

У доповіді Комітету до України за наслідками візиту (CPT/Inf (2020) 40) пункт 27) зазначається, що у доповідях про попередні візити Комітет висловив серйозні занепокоєння щодо практики використання деяких ув’язнених як “днювальних”, які виконують функції контролю за іншими ув’язненими в житлових приміщеннях та на виробництві і доповідають персоналу про будь-які випадки та порушення режиму.

Тому Комітет із занепокоєнням помітив протягом візиту, що ця практика залишилася. Крім того, попри неодноразові конкретні рекомендації, які раніше надавав Комітет, практика використання “днювальних” також офіційно передбачається Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, але ж ПВР не передбачає для них функцій “адміністрації”.

Як вже підкреслювалося раніше, Комітет вважає, що будь-яка часткова відмова від відповідальності за порядок та безпеку у в’язницях, яку несуть режимні співробітники установи, є неприйнятною. Така практика піддає більш слабких ув’язнених ризику жорстокого поводження та експлуатації з боку інших ув’язнених.

Комітет закликає владу України зробити всі необхідні кроки — у тому числі законодавчого характеру — для того, щоб покласти край цій практиці. Жоден ув’язнений (в жодній пенітенціарній установі у країні) не повинен мати владу над іншими ув’язненими. Днювальні в адміністративних приміщеннях — засуджені І., Г., Т. працюють без оформлення трудових договорів, при цьому виконують невластиві для засудженого функції контролю і нагляду.

1.2 Крім застосування до засуджених фізичного та психологічного насильства, встановлено поширену практику залякування, принизливого ставлення та морального тиску на засуджених. Так, під час конфіденційного спілкування, практично всі засуджені вказали та те, що під час їхнього перебування у дільниці КДіР, після прибуття до установи, днювальні з метою примусу здійснити дії, що суперечать волі засуджених, змушували їх публічно, по черзі та у принизливій формі брати до рук ганчірку та продемонструвати прибирання. Але по суті достатньо самого факту демонстрації покори по відношенню до днювальних. У разі відмови до засуджених застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді поміщення в ДІЗО шляхом фальсифікації матеріалів дисциплінарного правопорушення.

Засуджені, які пройшли через цю процедуру, зазначають, що під психологічним тиском та погрозами насильством, у тому числі сексуального характеру, і, як наслідок, переведення їх в найнижчу касту засуджених в неформальній тюремній ієрархії, вимушені надалі свідомо порушувати режим відбування покарання з метою застосування до них ст. 391 КК України, отримання додаткового терміну позбавлення волі з подальшим переведенням їх до іншої установи.

Необхідно зазначити, що у більшості таких випадків, як стверджують засуджені, стягнення є штучно створеними адміністрацією, які застосовуються для поміщення засудженого в ПКТ з метою формального дотримання умов обвинувачення особи за ст. 391 КК України. Таким чином зловживання адміністрації установи відкриває можливість вчинення тиску на окремих засуджених та свавільного вжиття заходів кримінального переслідування.

У 2016 році Комітет рекомендував переглянути практику дисциплінарної ізоляції та сегрегації в колонії №25 і (за необхідності, в усіх інших пенітенціарних установах) та рекомендував скасувати цю статтю (CPT/Inf (2017)15) пункт 46). Згодом ця рекомендація була знову повторена, з закликом скасувати статтю 391 КК України “без подальших зволікань”(CPT/Inf (2018) 41) пункт 103).

1.3 У дільниці КДіР під час візиту перебували 17 засуджених: вісім новоприбулих і дев’ять з попереднього етапу. Всі засуджені знаходилися в житлових приміщеннях і були одягнені в одяг встановленого зразку. Під час попереднього візиту представники моніторингової групи звернули увагу на те, що засуджені в КДіР в житловому приміщенні вимушені носили одяг встановленого зразка і не можуть протягом дня сидіти та лежати на спальних місцях.

Засуджені, яких тримають в пенітенціарних закладах, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених законодавством України і встановлених вироком суду (для засуджених). Обмеження прав, які застосовуються до засуджених, мають бути мінімально необхідними для досягнення обґрунтованих цілей. Такі обмеження не можуть застосовуватись, якщо для ефективного досягнення поставлених цілей існує менше альтернативне обмеження.

У П.3 розділа II ПВР серед обов’язків засуджених зазначено : “носити одяг встановленого законодавством зразка та нагрудні знаки, затверджені зразками поіменної картки та нагрудного розпізнавального знака для засуджених”. Разом з тим, в пункт 2 розділу II зі змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції, зазначено, що “засуджені мають право носити спортивний одяг та взуття під час проведення спортивних заходів та у вільний час відповідно до розпорядку дня”.

Жодним нормативно-правовим актом не заборонено засудженому протягом для сидіти або навіть лежати на спальному ліжку, якщо такий відпочинок не порушує розпорядок дня і режимні заходи. В попередній візит моніторингова група спостерігала, як засуджені в КДіР проводять час, вивчаючи список керівництва установи. На запитання, для чого вони вивчають ПІП керівництва колонії і як довго це відбувається, була отримана відповідь, що протягом тижня вони систематично багато годин проводять в приміщенні, де вивчають список керівництва установи.

Засуджені, з якими спілкувалися представники моніторингової групи під час даного візиту, свідчили, що ситуація не змінилася. Засуджені продовжують перебувати цілий день в одязі встановленого зразка попри те, що вони не виходять за межі дільниці КДіР, а перебувають фактично весь час в житловому приміщенні. Також засуджені не мають можливості сидіти і лежати на спальних ліжках протягом дня і вимушені вивчати список керівництва установи. Така практика не сприяє ресоціалізації засуджених, містить в собі елементи залякування і жорстокого поводження.

2. Порушення права на приватність. Порушення права на гідні умови тримання (стаття 25 Загальної декларації прав людини, стаття 48 Конституції України)

2.1 Моніторинговою групою у камері №5 ДІЗО виявлено докази порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що забезпечує право на повагу до приватного життя. Так, в порушення пункту 8 розділу VIІ Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26.06.2018 року №2025/5, відеонагляд за допомогою встановленої камери відеоспостереження у зазначеному приміщенні здійснювався з порушенням права засудженого на приватнисть під час використання ним туалету/санвузла.

У своїй доповіді Комітет у 2012 році критикував надмірне втручання у приватність через встановлення у житлових приміщеннях засуджених відеокамер: “КЗК згоден, що відеоспостереження в камерах може бути корисною гарантією в окремих випадках, наприклад, коли людина вважається такою, що викликає стурбованість щодо ризику членоушкодження або самогубства, або, якщо є конкретні підозри, що засуджений здійснює в камері певні дії, які можуть поставити під загрозу безпеку.

Проте, будь-яке рішення застосовувати відеоспостереження щодо конкретного засудженого, повинно завжди базуватися на індивідуальній оцінці реальних ризиків і має часто переглядатися на регулярній основі. Потрібно також вжити заходів для того, щоб засуджені, які підлягають відеоспостереженню, мали гарантію належної приватності під час використання ними туалету або відвідування санітарного приміщення. Відеоспостереження є серйозним втручанням у приватне життя ув’язнених і робить режим ще більш репресивним, зокрема, при застосуванні протягом тривалого часу. (CPT/Inf (2013) 23) пункт 52).

2.2 Також встановлено надмірну загратованість вікон у камерах дільниці ДІЗО (ПКТ), у зв’язку з чим недостатньо природного освітлення, тому постійно увімкнено загальне освітлення. Так, у камері ДІЗО №5 зафіксовано 14,2 люкс природного освітлення.

2.3 ПКТ, камера №3, засуджений Л., штучно створене дисциплінарне стягнення — під час обшуку в речах знайшли лезо, за що отримав п’ять діб ДІЗО. Потім штучно створений конфлікт, за що отримав 10 діб ДІЗО. Засуджений готовий отримати новий строк за статтею 391, аби тільки виїхати за межі цієї області, тому мириться з фальсифікацією порушень.

2.4 В порушення вимог пункту 2 розділу 1 Положення про дільницю карантину, діагностики та розподілу, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2013 року №2300/5, засуджені, які перебувають у дільниці КДіР, раз на тиждень приймають гігієнічні процедури у загальній лазні, що суперечить вимозі ізольованого тримання новоприбулих засуджених з метою унеможливлення їхнього спілкування з іншими засудженими.

2.5 В порушення вимог абзацу дев’ятого частини першої статті 8 та частини 1 статті 118 КВК, засуджені залучаються до робіт в дільниці КДіР без укладання трудового договору. Зокрема, до робіт на безоплатній основі залучаються засуджені, які виконують функції днювального.

2.6 Обладнання дільниці КДіР не відповідає стандартам поводження з в’язнями та умовам їхнього тримання за функціональним призначенням. Так, в порушення вимог Норми забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27.07.2012 року №1118/5 (далі — Норми забезпечення), відсутні приміщення сушарки, кімнати побуту для зберігання обмінного фонду постільних речей, речового майна і спецодягу.

2.7 В порушення вимог пункту 13.1 Норм забезпечення, у їдальні Установи відсутня гардеробна, що призводить до того, що засуджені змушені приймати їжу у верхньому одязі.

2.8 Засуджені скаржаться на те, що під час телефонних розмов з рідними, представники СПП прослуховують і записують зміст телефонної розмови, і в разі, якщо засуджений скаржиться на умови утримання або на жорстоке, нелюдяне поводження, СПП можуть перервати телефонну розмову.

3. Порушення права на працю і соціальний захист

Відповідно до статті 118 КВК України, засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору. Згідно зі статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності певного страхового стажу.

3.1 Під час моніторингового візиту на виробництві установи та в майстернях були опитані засуджені, які працюють. Перевірена відповідна документація.

Згідно зі статтею 119 КВК України, праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Окрім цього, у пункті 5.1. Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 року №396/5, зазначено, що заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норм виробітку або тривалості робочого часу, не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати. Засуджені мають отримувати мінімальну заробітну плату.

На момент візиту за даними адміністрації, 95 засуджених перебували у виробничій зоні — в картотеці зазначено 94 засуджених. Зі слів опитаних засуджених, близько 60 осіб в день візиту не вивели на роботу через відсутність у них трудових договорів. Також нічна зміна не була виведена на промислову зміну в дні візитів. Засуджені пояснили, що адміністрації було відомо про візит моніторів. Відповідно до трудових договорів всі засуджені, які працюють з металом, оформлені як виконуючи функції підсобного робочого.

Засуджений Б. працює в СПП, про що свідчать опитані засуджені. Відповідно до трудового договору №7-305 від 30.04.2024 року, засуджений Б. виконує обов’язки підсобного робітника. Під час візиту Б. безпосередньо не виконував роботу, як інші засуджені, був одягнутий в чистий одяг і було зрозумило, що він наглядав за виконанням робіт інших засуджених.

Разом з тим, відповідно до відомостей про нарахування заробітної плати за травень 2024 року, засудженому Б. було нараховано 8003 гривні, 57 копійок, з цієї суми було утримано 2147 гривень, 67 копійок, на особовий рахунок зараховано 5855 гривень 90 копійок. При тому, що з усіма утриманнями, засуджені, які реально виконували роботу, отримали значно менші статки за травень. Наприклад Ч. —1023 гривні, 74 копійки, А. — 1751 гривню, 39 копійок, М. — 1023 гривні, 74 копійки, Ш. — 551 гривню, 15 копійок, Б. — 551 гривню, 15 копійок, Ш. — 551 гривню, 15 копійок.

Засуджений Б. працює без паспорта і заробив за травень 649 гривень, 41 копійку, у нього утримано 487 гривень, 06 копійок за виконавчим листом, на особовий рахунок нараховано 162 гривні, 35 копійок.

Відповідно до п.2.4. до Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі від 11.03.2013 року за №387/22919 2.4, “Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як сімдесят п’ять відсотків загальної суми заробітку, а засудженим, які мають заборгованість за виконавчими документами,— не менш як п’ятидесяти відсотків загальної суми заробітку.” Укладення трудових договорів та договорів цивільно-правового характеру здійснюється відповідно до положень Кодексу законів про працю України та Цивільного кодексу України, із особливостями, визначеними Кримінально-виконавчим кодексом України.

Засуджені Ш., С. працюють без паспорта.

3.2 В конфіденційних розмовах засуджені повідомляли, що крім виводу на роботу засуджених, з якими не укладені правові стосунки, використовується практика нічних змін. Також було повідомлено, що засуджені працюють понад нормований день, практично без вихідних, протягом місяця мають всього два дні для відпочинку. Під час підбивання підсумків з керівництвом установи були озвучені питання використання нічних змін і залучення засуджених без укладення трудових договорів. Ця інформація не була спростована керівництвом ОВК-25.

Медична частина № 25 філії Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Харківській та Луганській областях

Виконуючий обов’язки Завідувача медичної частини №25 — Сорокін М.С.

У стаціонарі медичної частини на день візиту перебувало дев’ять осіб.

Під час відвідування моніторинговою групою вивчено медичну документацію, оглянуті приміщення медичної частини на їхню відповідність до вимог законодавства України та міжнародних стандартів, та були виявлені недоліки в роботі медичної частини.

1.1 В порушення пункту 37 Постанови кабінету міністрів України №285 від 2 березня 2016 року “Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики”, відсутній документ, що підтверджує вільний доступ до будівель та приміщень медичного закладу маломобільних груп населення, отримання якого є обов’язковим.

1.2 Відповідно до вимог пункту 7 частини 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 року №1394 “Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2024 році”, НСЗУ оплачує медичні послуги, які надаються за направленнями в паперовій формі пацієнтів, які утримуються в установах виконання покарань або слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, до забезпечення створення закладами охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби технічної можливості виписувати електронні направлення.

Проте, через відсутність у засуджених осіб укладених декларацій з лікарем первинної медичної допомоги, вони не мають можливості отримати необхідні медичні послуги за кошти НСЗУ, що призводить до порушення вимог абзаців 4 та 5 статті 4 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”.

1.3 Згідно з п.2 п.3 глави III розділу II “Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі”, у профілактичному медичному огляді обов’язково беруть участь лікар-терапевт (або лікар загальної практики — сімейний лікар), лікар-психіатр, лікар-стоматолог. Разом з тим, вакантна посада лікаря-терапевта свідчить про неповноту проведення медичного первинного та профілактичного огляду, засуджені та ув’язнені не отримують належну медичну допомогу.

1.4 В порушення вимог підпункту 5 пункту 5 розділу ІІ “Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі”, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерством охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 (далі — Порядок), на двох пацієнтів, які перебували в палаті для стаціонарних хворих медичної частини, не заведена форма первинної облікової документації № 003/о “Медична карта стаціонарного хворого”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, до якої повинні вноситись усі дані щодо лікування та діагностики в стаціонарі медичної частини, у тому числі ті, що отримані під час обстеження хворого засудженого, з листом призначень.

1.5 В порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003-6/о “Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення i на присутність або участь учасників освітнього процесу”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, встановлено відсутність підписаної пацієнтами, які перебувають у стаціонарі, інформованої добровільної згоди на проведення діагностики та лікування.

Зазначене може свідчити про відсутність добровільної згоди пацієнтів для застосування щодо них методів діагностики, профілактики та лікування, що є порушенням статті 43 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” та пункту 47 рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (CPT/Inf(93)12-part) (далі — Стандарти КЗК).

1.6 У медичній частині не організовано проведення замісної підтримувальної терапії (далі — ЗПТ) осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, відповідно до Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.03.2012 року №200.

Наркозалежним особам не забезпечується соціально-психологічний супровід, когнітивно поведінкова терапія (КПТ), профілактика рецидивів, мотиваційне інтерв’ю, групи взаємодопомоги тощо.

Таким чином дані особи позбавлені можливості отримувати ЗПТ, що порушує їхне право на вибір методів лікування, відповідно до статті 38 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я”. Разом з тим, Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, висловлює чітку позицію що в’язні повинні мати доступ до замісної підтримувальної терапії (ЗПТ) тією ж мірою, що й вільні особи, та відповідати загальному принципу рівності медичної допомоги в установах виконання покарань та серед вільних осіб. (Доповідь Комітету за результатами візиту в Україну у 2009 році. (140.CPT / Inf (2011) 29)., 2013 року (164.CPT/Inf (2014) 15).

1.7 В порушення вимог п.3 розділу 1 глави II спільного Наказу Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572 “Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі” та Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 511/о “Довідка про фіксацію тілесних ушкоджень”, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14.02.2012 року №110, медичні працівники не складають належним чином довідок, у яких детально описується характер тілесних ушкоджень, їхні розміри та розташування (запис від 21.03.2024 року в журналі обліку виявлення тілесних ушкоджень в осіб, які прибули до Олексіївської виправної колонії №25). Відсутність фіксації належним чином тілесних ушкоджень не відповідає пункту 60 рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (CPT/Inf(93)12-part), де зазначено, що медичні служби у місцях позбавлення волі можуть зробити свій внесок у запобігання насильству проти осіб, яких тримають під вартою, шляхом систематичної реєстрації тілесних ушкоджень, а також, якщо це необхідно, через інформування відповідних органів влади.

1.8 Під час перевірки дільниці ДІЗО моніторами було встановлено, що при поміщенні засудженого до дисциплінарного ізолятора практикується долучення до справи медичної довідки, яка містить інформацію про стан здоров’я, скарги та згідно з висновком якої засуджений за станом здоров’я в ДІЗО, ПКТ, карцері утримуватися може. Виявлені факти засвідчують, що працівники установи володіють конфіденційною інформацією щодо стану здоров’я засуджених осіб, які перебувають у дільниці ДІЗО. Зазначене порушує вимоги статті 39-1 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” щодо права осіб на таємницю про стан здоров’я.

Крім того, Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, неодноразово рекомендував, щоби лікарі не посвідчували, що стан здоров’я засуджених дозволяє поміщення в ДІЗО/ПКТ. У зв’язку з цим КЗК хотів би підкреслити, що медичні працівники, які працюють в установах виконання покарань, є особистими лікарями ув’язнених, що забезпечує наявність позитивних стосунків між лікарем і пацієнтом та є важливим фактором збереження здоров’я, благополуччя та добробуту в’язнів. Зазначене вище підриває позитивні відносини між засудженими та лікарями (Доповідь Комітету за результатами візиту в Україну в 2005 році (144.CPT/Inf (2007) 22), 2009 році (151.CPT/Inf (2011) 29). На додаток, воно суперечить п. 43.3 Європейських в’язничних правил.

1.9 Під час проведення візиту моніторами було встановлено, що у відділенні цілодобово перебувають двоє засуджених, які виконують функцію днювальних(старших так званої служби правопорядку “СПП”). Таким чином керівництво установи та медичний персонал делегували днювальним право щодо здійснення організації постійного нагляду за засудженими в стаціонарі та установі, контролю за дотриманням ними внутрішнього розпорядку дня та роботи.

Разом з тим, Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, неодноразово рекомендував припинити практику використання засуджених як помічників у медичних частинах та в якості санітарів. (Доповідь Комітету за результатами візиту в Україну у 2005 році (132.CPT/Inf (2007) 22), 2013 році (151.CPT/Inf (2014) 15), 2017 році (86. CPT/Inf (2018) 41).

2. Порушення права на належну психіатричну допомогу

2.1 Відповідно до пункту 43 рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (CPT/Inf(93)12-part), утримувати душевнохворого ув’язненого і доглядати за ним слід в лікарняному закладі з достатнім обладнанням і належним чином підготовленим персоналом. Таким закладом могла б бути звичайна (цивільна) психіатрична лікарня або спеціально обладнаний психіатричний заклад в рамках пенітенціарної системи.

Відповідно до 44 пункту Стандартів КЗК, лікування психічно нестійкого та буйного пацієнта слід проводити під суворим наглядом, із забезпеченням догляду за хворим, та, якщо це буде визнано необхідним, із застосуванням заспокійливих медичних препаратів. Разом з тим, моніторинговою групою було виявлено особу з розладами психіки, яка перебувала на стаціонарному лікуванні в камері-палаті для соматичних хворих разом з іншими засудженими.

Крім того, в порушення вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003-7/о “Усвідомлена згода особи на проведення психіатричного огляду” затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.09.2016 № 970 встановлено відсутність в медичній картці стаціонарного хворого № 003/о підписаної пацієнтом усвідомленої згоди особи на проведення психіатричного огляду.

2.2 В порушення п.8 ч.5 глави 2 Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, в стаціонарі відсутній ізолятор для осіб із розладами психіки для засуджених, які становлять небезпеку для оточення.

3. Незабезпеченість медичної частини обладнанням, виробами медичного призначення та лікарськими засобами. Порушення правил пожежної безпеки

3.1 В порушення вимог Табеля оснащення обладнанням одного робочого місця лікаря-стоматолога та зубного техніка, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.04.2005 року №158, у медичній частині відсутній дентальний рентген апарат, що унеможливлює проведення поглибленого стоматологічного обстеження засуджених та не забезпечує своєчасне надання належної стоматологічної допомоги.

3.2 Під час перевірки справності дефібрилятора було встановлено, що термін придатності електродів минув 05.11.2021 року. Разом з тим, Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню рекомендував, щоб медичні служби в усіх відвіданих в’язницях (і всіх інших пенітенціарних установах в Україні) були оснащені обладнанням для порятунку життя лікарями (Доповідь Комітету за результатами візиту в Україну у 2017 році,87. CPT/Inf (2018) 41.

3.3 В порушення Порядку організації медичної допомоги на первинному, вторинному (спеціалізованому), третинному (високоспеціалізованому) рівнях із застосуванням телемедицини, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19.10.2015 року №681, персонал медичної частини позбавлений можливості здійснювати запити на телемедичне консультування та отримувати консультацію для надання медичної допомоги засудженим особам з технічних причин.

3.5 В порушення Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Міністерством внутрішніх справ України від 30.12.2014 року №1417, приміщення медичної частини не обладнані системами пожежогасіння та пожежної сигналізації.

3.6 В порушення “Державних санітарно-протиепідемічних правил і норм щодо поводження з медичними відходами”, затверджених наказом МОЗ України від 08.06.2015 року №325, філією Державної установи “Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України” у Харківській та Луганській областях не укладено угоду зі спеціалізованою установою на утилізацію медичних відходів, у зв’язку з чим у медичній частині з початку 2024 року не організовано належного збирання, сортування та утилізацію медичних відходів.

4. Порушення права осіб з інвалідністю (стаття 9 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю)

4.1 Диспансерний нагляд здійснюється за 14 особами які мають інвалідність. Із них Ⅱ гр. — одна особа; Ⅲ гр. — 12 осіб. Разом з тим, в порушення вимог Закону України “Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні”, особи з інвалідністю не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм, що спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Під час вивчення медичної документації засуджених встановлено, що три особи з інвалідністю не мають індивідуальні програми реабілітації (далі — ІПР). Крім того, не виконуються рекомендації ІПР, у зв’язку з чим вони не отримують належних діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями та наслідками травм, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

4.2 В порушення вимог Державних будівельних норм України В.2.2-17:2006 “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення” в медичній частині не створено умов щодо утримання людей з інвалідністю (відсутні пандуси, поручні тощо).

5. Порушення прав засуджених та ув’язнених осіб при проведенні первинного та профілактичних медичних оглядів

В порушення п.6 глави III розділу II “Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі”, не вноситься інформація у графі діагноз, рекомендації та власне ім’я, прізвище лікаря та його підпис, які реєструються у “Журналі обліку результатів проходження профілактичного медичного огляду”, форма якого наведена в додатку 4 до Порядку, що свідчить про неналежне проведення профілактичних оглядів.

6. Порушення прав осіб, хворих на вірусний гепатит С

В порушення вимог Стандартів медичної допомоги при ВГС у дорослих, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 15.01.2021 року №51, не всі особи з підозрою на вірусний гепатит С проходять ПЛР-тестування, у зв’язку з чим вони не отримують необхідного лікування, що може призвести до погіршення стану їхнього здоров’я та поширення зазначеного інфекційного захворювання серед засуджених та ув’язнених осіб.

7. Недотримання інфекційного контролю та епідеміологічного нагляду

В порушення Заходів та Засобів щодо запобігання інфікування при проведенні догляду за пацієнтами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2020 року №1777, у медичній частині обладнано лише один ізолятор для інфекційних хворих, що унеможливлює одночасного розміщення хворих на небезпечні інфекційні захворювання окремо одне від одного та інших засуджених. Водночас ізолятор не обладнаний належним чином, зокрема, відсутнє вікно, що не забезпечує доступ до свіжого повітря та природного освітлення, приміщення не забезпечено припливно-витяжною вентиляцією.

Рекомендації

Міністерству юстиції:

Розробити поетапний план евакуації, в разі небезпеки засуджених і персонал установи.

Керівництву ОВК-25 і керівництву ДКВС:

1. Забезпечити належні умови для евакуаціі засуджених і персоналу установи;
2. Провести роз’яснювальну роботу серед засуджених на предмет реалізації їхніх прав на оскарження дій/бездіяльності адміністрації колонії;
3. Припинити практику побиття і залякування засуджених на третьому поверсі оперативної частини;
4. Припинити практику змушувати засуджених КДіР в житлових приміщеннях цілий день перебувати в одязі і взутті встановленого зразка;
5. Припинити практику змушувати засуджених КДіР вивчати ПІП керівництва установи;
6. Припинити практику заборони засудженим сидіти і лежати на ліжках в денний час;
7. Припинити практику залучення засуджених (днювальних) до наглядових/безпекових функцій;
8. Припинити практику СПП (секція правопорядку);
9. Припинити практику порушення права на працю і соціальний захист засуджених.

Превентивний моніторинговий візит здійснено в рамках проєкту “Зменшення страждань в’язнів у контексті війни в Україні”, що фінансується урядом Данії у партнерстві з DIGNITY — Данський інститут проти катувань, відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, враховуючи положення Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями та рішень Європейського суду з прав людини, на підставі статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України — Відвідування установ виконання покарання. Візит здійснено групою моніторів Харківської правозахисної групи і ГО “Захист в’язнів України”. Відвідування здійснили монітори:

• Діденко Андрій Андрійович — помічник народного депутата України Ярослава Юрчишина;
• Зуйков Сергій Юрійович — помічник народного депутата України Костянтина Касая, член громадської ради при Міністерстві юстиції України;
• Цвілий Олег Володимирович — член громадської ради при Міністерстві юстиції України;
• Запорожцев Костянтин Вікторович — спеціаліст в сфері судово-медичної експертизи.

Дата візиту: 1 та 3 липня 2024 року

Дата попереднього візиту: 20 червня 2023 року