Сподіваюся, що страшні наслідки такого сценарію розуміють як в Україні, так і в Європі. Адже такий розкол буде вкрай небезпечним. Ми ж усі усвідомлюємо, що Росія повернеться. Нам усім, не лише Україні, а й Британії чи Франції, треба мобілізуватися.
Чому комбат може здатися родичам байдужим? Хто справді мусить надавати їм регулярну інформацію про пошуки? Чи нормально шукати самостійно, і якщо так – то чим тоді займаються відповідальні за це установи? Знати це важливо у країні, де реєстр зниклих за особливих обставин осіб налічує майже 60 тисяч імен
6 лютого 2025 року виповнилося пів року відтоді, як у серпні 2024-го Україна розпочала наступ у Курській області РФ, який безумовно увійде до підручників військової справи, як найбільш несподівана операція, що стала першим з часів Другої світової війни випадком, коли іноземні війська перетнули кордон Росії.
«Мазута» – мехвод із села біля Львова. На війну приїхав із Чехії, де працював на будівництві. Пішов у СЗЧ, щоб не потрапити у піхоту, бо каже, що любить техніку, а окопи не «вивезе» через здоров’я. До танків «Мазуту» повернули хлопці із ВСП, що «тормознули» його у Мукачеві, де він був у справах.
З жовтня 2023 року і дотепер в Україні безупинно триває російський наступ – почавшись зі штурму Авдіївки в передмістях Донецька, бойові дії поступово поширилися і на суміжні ділянки, охопивши загалом приблизно 200 км лінії фронту в Донецькій області.
14 автомобілів, у яких було пів сотні цивільних – переважно родини з Макарова, з дозволу російських окупаційних військ виїжджали зі своїх домівок. Неподалік українського блокпосту російські загарбники розстріляли колону. Загинуло шестеро людей серед них одна дитина. Також російські солдати розстріляли з десяток домашніх тварин – собак та котів.
Наратив, породжений російською пропагандою, мовляв «хай поліція йде на фронт», поширений серед певних категорій, далекий від реальності так само, як Путін від «Києва за три дні». Є бойові загони Національної поліції, а є бригада Патрульної поліції «Хижак». Тут порушникам не бажають доброго дня і не показують документи
Фактично кожне деокуповане місто було одним суцільним місцем злочину, де ми мали не тільки оглянути тіла, а й встановити обставини їхнього вбивства, безпосередніх свідків та осіб, причетних до цих злочинів. І це все — серед зруйнованих ракетами і розграбованих мародерами будівель на замінованих територіях
Цивільні українки – заручниці рашистів
3 Лют, 2025
