ПРОКУРОРСКОЕ ДЕЛО ГОНЧАРОВА

Мы начинаем публикацию текста постановления следователя Генпрокуратуры Гарника О.А. про закрытие уголовного дела по обвинению Гончарова И.И. в связи со смертью обвиняемого.ПОСТАНОВА про закриття кримінальної справи

місто Київ 15 вересня 2003 року

Слідчий в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України молодший радник юстиції Гарник О. А., розглянувши матеріали кримінальної справи № 62-2222, –

ВСТАНОВИВ:

Проходячи у вересні 1997 року службу в органах внутрішніх справ України на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Боярського відділу по боротьбі з організованою злочинністю УБОЗ ГУ МВС України в Київській області, Гончаров І.І. внаслідок покладених на нього посадових повноважень володів інформацією про наявність у окремих осіб значних грошових коштів, цінностей і дорогих предметів. Переслідуючи мету особистої наживи і збагачення злочинним шляхом, Гончаров І.І. вирішив організувати озброєну злочинну групу – банду – для вчинення нападів на громадян, підприємства, установи та організації різних форм власності, заволодіння їхнім майном, а також вчинення інших тяжких злочинів.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на створення банди, Гончаров І.І. у вересні 1997 року запропонував старшому слідчому в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України в м. Києві майору міліції Гайдаю В.П., з яким був знайомий з початку 1990-х років під час роботи в складі слідчо-оперативної групи по кримінальній справі № 13-1309 і підтримував дружні стосунки, стати членом банди, що їм організовується, на що Гайдай В.П., маючи на меті особисте збагачення, дав свою згоду.

У вересні 1997 року Гончаров І.І. також запропонував увійти до складу банди знайомому йому з 1994 року Мельникову В.С., з яким підтримував дружні стосунки, на що ніде не працюючий Мельников В.С., прагнучи збагатитися злочинним шляхом, дав свою згоду.

Об”єднавшись у такий спосіб у вересні 1997 року при організуючій і керівній ролі Гончарова І.І. у злочинну групу, переслідуючи мету протизаконного заволодіння індивідуальним майном громадян, майном підприємств, установ і організацій різних форм власності, Гайдай В.П., Мельников В.С. і Гончаров І.І. вжили заходів до її озброєння.

У результаті організаторської діяльності керівника банди Гончарова І.І., на її озброєнні, про що знали всі члени банди, знаходилась і використовувалась при нападах придатна для стрільби вогнепальна зброя і бойові припаси: револьвер системи «Наган» калібру 7,62 мм. і бойові припаси до нього, автомат «АК-74» калібру 5,45 мм № ЬЬ 48861993 і бойові припаси до нього, пістолет «ТТ» і боєприпаси до нього, револьвер і боєприпаси до нього, бойова граната наступальної дії, саморобний вибуховий пристрій.

Разом з тим, члени банди для використання в ході вчинених бандою нападів мали на озброєнні й іншу невстановлену слідством вогнепальну зброю, що була придбана в невстановлений слідством час у невстановленому слідством місці в невстановлених слідством осіб, і яка зберігалася в невстановлених слідством місцях.

Гончаров І.І., Гайдай В.П. і Мельников В.С., плануючи в ході своєї злочинної діяльності вчинення особливо тяжких злочинів, що вимагають наявності більшого числа їх виконавців, з метою полегшення скоєння таких злочинів, прийняли рішення про вербування кожним з них нових членів банди.

При виконанні цієї злочинної домовленості Гайдай В.П. у вересні 1997 року запропонував стати членом банди жителеві м. Києва Свердлову О. О., з яким познайомився в 1992 році, як з обвинувачуваним по кримінальній справі № 13-1309, що знаходилася в його провадженні, а надалі підтримував з ним позаслужбові відносини. Свердлов О. О., переслідуючи корисливу мету особистого збагачення злочинним шляхом, прийняв пропозицію Гайдая В.П. і вступив в організовану Гончаровим І.І. банду.

У 1997 році Мельников В.С. познайомився з раніше неодноразово судимим і не ставшим на шлях виправлення, ніде не працюючим Кеппелем П.А., з яким став підтримувати дружні відносини. Переслідуючи загальну з Гончаровим І.І. і Гайдаєм В.П. ціль – залучення до складу банди нових осіб, Мельников В.С. у вересні 1997 року за згодою Кеппеля П.А. залучив його до складу організованої Гончаровим І.І. банди.

У вересні 1997 року Гончаров І.І., як організатор і керівник банди, зустрівся по черзі з Гайдаєм В.П. і Свердловим О.О., а потім з Мельниковим В.С. і Кеппелем П.А. При цьому вони обумовили плани, принципи і методи злочинної діяльності бандитського угрупування, спрямовані на здійснення викрадень громадян, незаконного позбавлення їхньої волі з метою одержання викупу за їхнє звільнення, інших тяжких злочинів, а також подальше розширення кількісного складу членів банди внаслідок вербування нових членів. Для конспірації членами банди використовувалися прізвиська: Гончаров І.І. – (ІМикола Петрович», Мельников В.С. -«Артур» і «Рижий», Кеппель П.А. – «Боря», Свердлов О.О. – «Леонтьєв» і «Кащей», Гайдай В.П. – «Вася». Гайдаю В.П. особливе прізвисько або псевдонім не присвоювались. З цією же метою з ініціативи Гончарова І.І. банда стала відрізнятися ієрархічністю структури: він, Гончаров І.І., – керівник, Гайдай В.П. – його найближчий спільник. Банда складалася з двох груп. Керівником однієї групи, в яку входили Кеппель П.А. і Мельников В.С., Гончаров І.І. призначив останнього. Свердлову О.О. Гончаров І.І. доручив сформувати й очолити ще одну групу, на що той дав згоду. Зазначені члени банди також обумовили інші питання діяльності банди, зокрема, зв”язані з забезпеченням її автомобільним транспортом і засобами зв”язку.

Таким чином, у середині вересня 1997 року Гончаровнм І.І. для вчинення нападів на підприємства, установи, організації різних форм власності й окремих громадян, а також вчинення інших тяжких злочинів була організована банда, до складу якої ввійшли: Гончаров І.І., як керівник банди, а також її члени Гайдай В.П., Свердлов О.О., Мельников В.С., Кеппель П.А., а також невстановлена слідством особа. Надалі при організуючій ролі Гончарова І.І. до складу банди були залучені й інші невстановлені слідством особи.

У виконання розпорядження Гончарова І.І. про залучення в банду нових членів, Мельников В.С. у лютому 1999 року залучив до її складу ніде не працюючого Нестерова Ю.П., який з метою конспірації повинен був використовувати прізвиська «Золотий» і «Юзеф».

Свердлов О.О. у лютому 1999 року залучив до участі в банді жителя м. Бровари Київської області – Вознюка Т.І., який повинен був використовувати прізвисько «Возик».

Гончаров І.І. у лютому 1999 року до участі в банді заступника начальника відділу ГУКП МВС України Лисенка В.В., з яким познайомився в 1982 році під час спільного проходження служби в УВС № 35 Восьмого ГУ МВС СРСР, і з яким підтримував дружні відносини. Лисенко В.В., усвідомлюючи злочинний характер пропозиції Гончарова І.І., переслідуючи корисливі цілі, дав згоду ввійти до складу очолюваної останнім банди. З метою конспірації Лисенко В.В. повинен був використовувати прізвисько «Петя».

Гончаров І.І. у серпні 1999 року залучив до участі в банді оперуповноваженого УКП ГУ МВС України в Київській обл. Кісілевича С.В., з яким познайомився в 1993 році під час спільного проходження служби в УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві. Кісілевич С.В. прийняв пропозицію Гончарова І.І. і ввійшов до складу банди. З метою конспірації Кісілевич С.В. повинен був використовувати прізвисько «Руслан».

У такий спосіб до серпня 1999 року Гончаровим І.І. був остаточно сформований склад організованої і керованої ним банди.

Члени банди Лисенко В.В., Гайдай В.П., Кісілевич С.В., а в період до 1 червня 1998 року й сам Гончаров І.І. були діючими співробітниками органів внутрішніх справ, мали з

право на носіння і зберігання закріпленої за ними табельної вогнепальної зброї і мали намір використовувати її при вчиненні бандою нападів. У той же час, знаючи про те. що табельна зброя співробітників правоохоронних органів проходить попереднє балістичне дослідження, -ьтати якого заносяться в єдину базу даних, члени очолюваної Гончаровим І.І. банди при невстановлених слідством обставинах придбали змінні стволи для пістолетів/ Зазначені стволи члени банди мали намір використовувати в табельній зброї замість штатних, у випадках застосування цієї зброї в ході вчинюваних нападів.

Злочинні дії банди посягали на основи державного керування в сфері суспільної безпеки, а також на життя, здоров”я і власність людей.

Створена Гончаровим І.І. банда мала стійкість, ієрархічність, строгу підпорядкованістю рядових її членів керівникові, що виявлялося в організованості, тісному зв”язку Гончарова І.І., Гайдая В.П., Лисенка В.В., Кісілевича С.В., Свердлова О.О., Вознюка Т.І., Мельникова В.С., Нестерова Ю.П., Кеппеля П.А. та невстановлених слідством осіб у їхній злочинній діяльності, як безпосередньо в момент скоєння злочинів, так і після них.

Очолювана Гончаровим І.І. банда мала системно-структурну побудову і складалася з двох відносно самостійних груп, кожна з яких була наділена відповідними функціями. Одну з груп очолював Мельников В.С., і до її складу входили Кеппель П.А. і Нестеров Ю.П. Цій групі, підібраній за критерієм сили її членів, по розподілу злочинних ролей функціонально приділялося здійснення силових дій при вчиненні злочинів: захоплення потерпілих, їх охорона, одержання викупу за звільнення потерпілих.

Другу групу в складі Вознюка Т.І. і Свердлова О.О. очолював останній, а завданнями її, крім участі в захопленнях потерпілих і їх охорони, були розвідувальні заходи, що передують вчиненню злочинів: спостереження за потерпілими, рекогносціювання місцевості, а також вживання заходів до усунення можливих перешкод для вчинення злочинів і забезпечення шляхів відходу з місць злочинів.

Членам очолюваної Гончаровим І.І. банди, які були співробітниками міліції, приділялася особлива роль. Так, Гайдай В.П. і Кісілевич С.В., крім їхньої особистої участі в захопленнях потерпілих, використовуючи своє посадове становище і зв”язки в правоохоронних органах, займалися збором інформації про заможних осіб як потенційних об”єктів нападів, про що доповідали Гончарову І.І. Крім того, вони інформували членів банди про дії співробітників міліції, спрямовані на розкриття вчинених бандою злочинів, що визначало можливість тривалого функціонування банди.

Гончаров І.І., дотримуючись строгої конспірації і твердої дисципліни, вкрай рідко проводив загальні збори членів банди. Питання її діяльності і вчинюваних нею нападів він обговорював або з кожним членом банди окремо, або з керівником групи, які, у свою чергу, доводив накази Гончарова І.І. до своїх підлеглих, або ж Гончаров І.І. збирав окремих членів банди для обговорення відповідних питань. Гончаров І.І. категорично забороняв будь-які контакти без його участі між членами банди, що входили в різні групи, а також працівників міліції – членів банди. Усі члени банди збиралися разом лише під час вчинення бандою злочинів. Глибина конспірації, що мала місце в організованій Гончаровим І.І. банді, виявлялася також у використанні незмінних протягом усього періоду діяльності банди строго обумовлених кодових слів і чисел для позначення місць зустрічей її членів.

Гончаров І.І., як керівник банди, визначав рід і вид її злочинної діяльності. Володіючи даними, отриманими ним під час служби в органах внутрішніх справ України і з інших джерел, у тому числі і від інших членів банди і невстановлених слідством осіб про громадян, що мають значні грошові кошти або інші цінності, визначав об”єкти для нападів, їх час і місце, погоджував ці плани з іншими членами банди. Ведучу роль у банді також грали Гайдай В.П. і Свердлов О.О., внаслідок чого їхня думка значною мірою впливала на визначення об”єктів нападів банди. При досягненні згоди про об”єкт нападу, як правило, план вчинення злочину розроблявся Гончаровим І.І., Гайдаєм В.П. і Свердловим О.О., з іншими членами банди ці плани узгоджувалися і деталізувалися. Разом з тим, планування дій банди, пов”язаних з одержанням викупу і прихованням слідів злочинів, здійснювалося всіма членами банди спільно, при керівній ролі Гончарова І.І., Гайдая В.П. і Свердлова О.О. Члени банди розробляли схеми нападів, де кожному з них призначали роль і місце, а також способи відходу з місць скоєння злочинів, у тому числі при виникненні нестандартних ситуацій.

Визначивши об”єкт для нападу, члени банда завчасно за розпорядженням Гончарова І.І. вивчали уклад життя потерпілого, його пересування, фізичні дані, оцінюючи можливості в наданні опору, а також збирали інші дані про його особистість, використовуючи можливості ведення прихованого спостереження за потерпілими. З урахуванням зібраних даних про потерпілого членами банди деталізувався план скоєння відносно нього злочину. Після цього Гончаров І.І. визначав остаточний час вчинення злочину і склад його учасників.

У ході розробки планів нападів Гончаров І.І. і Гайдай В.П., використовуючи досвід ведення оперативно-розшукової і слідчої роботи, враховували можливі дії співробітників правоохоронних органів по розкриттю скоєних бандою злочинів і передбачали необхідні дії членів банди, спрямовані на дезінформування співробітників правоохоронних органів щодо обставин вчинення злочинів.

Кожен член банди володів інформацією про всі її плани, а також знав про наявність у кожного члена банди відповідної зброї. Члени банди діяли з розподілом ролей по заздалегідь розробленим і схваленим планам, якими застерігалась також можливість виникнення непередбачених ситуацій в момент нападу, вживали заходів до приховання слідів злочинів, розподіляли між собою майно, здобуте злочинним шляхом.

Члени банди усвідомлювали, що дії кожного з них є невід”ємною складовою частиною дій банди при вчиненні конкретних злочинів. Крім того, у процесі скоєння злочинів учасники банди з урахуванням соціального положення, психологічних якостей і фізичних можливостей кожного виконували конкретні і спеціалізовані ролі, спрямовані на досягнення загальних для всіх членів банди цілей.

При цьому члени банди Гайдай В.П., Лисенко В.В., Мельнпков В.С. в ході захоплень потерпілих представлялися їм працівниками міліції, в окремих випадках пред”являючи при цьому службові посвідчення працівників міліції встановленого зразка, а також імітували складання процесуальних документів по затриманню потерпілих, під надуманим мотивом повідомляли їх про затримання або необхідність доставки в органи внутрішніх справ для з”ясування обставин нібито скоєних ними правопорушень або злочинів. Тим самим вони створювали у потерпілих переконання в тому, що особи, які їх затримують, дійсно є працівниками міліції і діють в межах прав і повноважень, наданих законом. Крім того, Гайдай В.П. і Лисенко В.В. після захоплення потерпілих, використовуючи своє посадове становище працівників міліції, забезпечували шляхом усунення .можливих перешкод з боку працівників ДАІ безперешкодну доставку потерпілих на автомобілях у заздалегідь підготовлені для фізичного насильства над потерпілими і їхнього вбивства приміщення.

Свердлову О.О., Вознюку Т.І., Кісілевичу С.В., як членам банди, згідно заздалегідь розподілених функцій, були відведені ролі по збору інформації про потерпілих, по спостереженню за ними з метою встановлення часу виходу їх з будинку і маршрутів пересування.

Свердлову О.О. і Гайдаю В.П. виділялась роль по примушуванні потерпілих до передачі належного їм майна після їх захоплення і доставки в місця утримання.

Роль Кеппеля П.А., Мельникова В.С. і Нестерова Ю.П. у злочинній діяльності банди складалася в застосуванні фізичного впливу до потерпілих у випадку вчинення ними опору при захопленні і незаконному позбавленні волі, а також в охороні потерпілих при їхньому утриманні в спеціально відведених для цього місцях. Крім цього, Мельников В.С. і Нестеров Ю.П., згідно розподілу ролей, приймали участь у вбивствах потерпілих.

Разом з тим, Гончаров І.І., крім здійснення ним злочинних дій як організатора і керівника банди, особисто вчиняв всі вищевказані дії, чим додатково схиляв інших членів банди до виконання своїх злочинних ролей.

Для полегшення підготовки і вчинення злочинів Гончаров І.І. та інші учасники злочинів використовували формений одяг працівників міліції. Для зупинки автомобілів потерпілих Гончаров І.І. надавав іншим учасникам скоєння злочинів жезл працівника ДАІ.

Для мобільності банди її членами використовувалися різні типи і марки автомобілів. Так, Мельников В.С. надав у розпорядження членів банди автомобіль «Вольво-240» з невстановленим слідством державним номерним знаком Республіки Естонія, «ВАЗ-2108» з невстановленим слідством державним номерним знаком, Свердлов О.О. – належні йому автомобілі «ВАЗ-21099» з державним номерним знаком Російської Федерації у220РХ і «ВАЗ-2109», державний номерний знак Російської Федерації х870СК, Гайдан В.П. -належний йому автомобіль марки «Мерседес-Бенц 300 Е» з державним номерним знаком 236-19 МО, а з грудня 1999 року – з державним номерним знаком 054-18 КН, Лисенко В.В. -належний йому автомобіль «Деу-Ланос» з державним номерним знаком 546-50 КВ, Нестеров Ю.П. – належний його батькові – Нестерову П.В., автомобіль «АЗЛК-2141», державний номерний знак М0384КІ і належний йому автомобіль «ВАЗ-2109» з невстановленим слідством державним номерним знаком. Перераховані автомобілі використовувалися для транспортування членів банди до місць вчинення злочинів, захоплення потерпілих, доставки до місць незаконного позбавлення волі, де вони піддавалися фізичному і психічному насильству, подальшому вивозу потерпілих за межі населених пунктів для їхнього вбивства, а також транспортування трупів для поховання. Для безперешкодного пересування при скоєнні злочинів і приховання слідів таких злочинів на зазначені автомобілі члени банди незаконно встановлювали проблискові маячки синього кольору, а також номерні знаки інших транспортних засобів. Для обмеження свободи пересування потерпілих після їх незаконного затримання і позбавлення волі члени банди використовували наручники, надягали на очі в”язані шапки, надані Гончаровим І.І.

Під час скоєння злочинів члени банди використовували для зв”язку портативні радіостанції «Максон», мобільні телефони і пейджери.

Згідно розроблених планів вчинення злочинів і досягнення загальних цілей, члени банди використовували заздалегідь підготовленим і приналежним іншим особам житлові приміщення – будинки в м. Києві і Київській обл., розташовані у відносно малолюдних районах. У цих приміщеннях утримувалися незаконно позбавлені волі потерпілі, де вони піддавалися фізичному і психічному насильству з метою вимагання в них майна, а також окремі з них були умисно позбавлені життя.

Здобуті злочинним шляхом матеріальні цінності Гончаров І.І.. Гайдай В.П., Свердлов О.О. привласнювали і частково розподіляли між членами банди, використовували для розрахунків з особами, що не є її членами, але які залучалися для скоєння злочинів, а також для фінансового забезпечення злочинної діяльності банди.

При вчиненні нападів члени банди діяли з особливою жорстокістю, застосовували до потерпілих катування і мордування, наносили тілесні ушкодження, завдаючи їм і страждання, позбавляли їхнього життя, заволодівали їх індивідуальним майном.

Крім того, у ряді епізодів діяльності банди до участі у вчинених нападах залучалися особи, що не були обізнані про існування банди і про те, що вони вчиняють злочини саме в її складі: жителі м. Києва старший оперуповноважений відділу УКМСН МВС України Навроцький Ю.С., приватний підприємець Мочарний А.В. та інші невстановлені слідством особи.

Також Гончаров І.І., не доводячи до відома інших членів банди свої злочинні наміри і, діючи разом з особами, що не є членами банди, 8 липня 1998 року на 56 км автодороги “Київ – Ковель” на території Бородянського району Київської області організував розбійний напад на Рамзу Ш.Я., і незаконне позбавлення його волі, самовільне присвоєння владних повноважень і звання службових осіб.

У травні 2002 року злочинна діяльність Гончарова І.І. і очолюваної ним банди була припинена правоохоронними органами.

Організована та керована Гончаровим-І.І. банда в складі її членів: Гайдая В.П., Свердлова О.О., Мельникова В.С., Кєппеля П.А., Лисенко В.В., Кісілевича С.В., Вознюка Т.І., Нестерова Ю.П. та інших невстановлених слідством осіб вчинила злочини при наступних обставинах:

1. Перевищення влади і посадових повноважень, організація самовільного присвоєння владних повноважень і звання службових осіб, крадіжка індивідуального майна Аврамчука Є.П. і Жураківського М.М., вимагання їхнього індивідуального манна, їхнє умисне вбивство.

На початку вересня 1997 року Гончаров І.І., будучи старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах Боярського відділу по боротьбі з організованою злочинністю УБОЗ ГУ МВС України в Київській області, і володіючи в зв”язку з цим оперативною інформацією про наявність у жителів м. Києва Аврамчука Є.П. і Жураківського М.М. значної суми коштів, отриманих ними внаслідок шахрайських дій у відношенні співробітників представництва Всесвітньої Американської торговельної компанії «Новетел-Холдинг» у м. Києві, разом з іншими членами очолюваної ним банди вирішив заволодіти цими коштами шляхом вимагання, припускаючи застосування фізичного і психічного насильства відносно потерпілих.

До скоєння цього злочину Гончаров І.І. вирішив залучити Гайдая В.П. і Мельникова В.С. Зустрівшись з ними в м. Києві, Гончаров І.І. запропонував їм вчинити напад на Аврамчука Є.П. і Жураківського М.М., на що ті погодилися. Після цього Гончаров І.І. разом з Гайдаєм В.П. і Мельниковим В.С. розробили план вчинення злочину, який передбачав захоплення Аврамчука Є.П. і Жураківського М.М., доставку їх в заздалегідь підготовлене приміщення для застосування відносно них насильства як способу примушення до передачі майна, а надалі, з метою приховання вчинених у відношенні них злочинів – вбивства потерпілих.

Для вчинення даного злочину Гончаров І.І., Гайдаїї В.П. і Мельников В.С. вирішили залучити інших членів банди – Свердлова О.О., Кєппеля П.А., а також не встановлену слідством особу, обізнану про існування банди і про те, що вона вчинятиме злочин у складі банди. Після доведення Гончаровим І.І. до відома цим особам всіх деталей раніше розробленого плану скоєння злочину, вони погодилися взяти участь у його вчиненні. Тоді ж члени банди повторно обговорили план вчинення злочинів, уточнивши роль кожного учасника нападу і домовившись про захоплення потерпілих 20 вересня 1997 року біля будинку № 9 по вулиці Драгоманова в м. Києві.

Для утримання потерпілих під час здійснення у відношенні них вимагання Мельников В.С., згідно раніше розробленому плану, підшукав приміщення – будинок № 26 по вул. Гродненській в м. Києві, що належить його знайомому Хімічу В.В., який на прохання Мельникова В.С., не знаючи про існування банди і про намір її членів використовувати цей будинок у злочинних цілях, надав його в тимчасове користування.

Близько 8 години 20 вересня 1997 року, діючи згідно розробленого раніше плану злочину, Гончаров І.І. разом з Мельниковим В.С. на автомобілі «Вольво-240» з не встановленим слідством державним номерним знаком Республіки Естонія, Свердлов О.О. на автомобілі «ВАЗ-21099» з державним номерним знаком Російської Федерації в220РХ , Гайдай В.П. на автомобілі «Мерседес-Бенц 300 Е» з державним номерним знаком 236-19 МО разом з невстановленою слідством особою прибули до будинку № 9 по вул. Драгоманова в м. Києві, де в квартирі № 16 проживали Аврамчук Є.П. і Жураківський М.М. Вивчивши обстановку і розставивши автомобілі для спостереження за прилеглою до будинку територією, учасники нападу стали очікувати потерпілих.

Близько 11 години Аврамчук Є.П. вийшов з під”їзду будинку, у якому проживав, після чого Гончаров І.І. разом із Свердловим О.О. і Гайдаєм_В.П, діючи згідно раніше розподілених ролей, підійшов до нього. Гончаров І.І., як працівник міліції, будучи представником влади, явно виходячи за межі наданих йому законом прав і повноважень, пред”явив посвідчення співробітника міліції і повідомив Аврамчуку Є.П. про його затримання як підозрюваного у вчиненні злочину і запропонував проїхати з ним. Останній, не підозрюючи про дійсні наміри Гончарова І.І. та інших членів банди, погодився з його незаконними вимогами, після чого Гончаров І.І. спільно зі Свердловим О.О. і Гайдаєм В.П. одягли Аврамчуку Є.П. наручники, що мав при собі Гончаров І.І, і помістили його у вищевказаний автомобіль «Вольво-240». Там Гончаров І.І. разом з Мельниковим В.С. насунули Аврамчуку Є.П. на очі в”язану шапку, яка була у Гончарова І.І., після чого Мельников В.С. разом з Гончаровим І.І. вивезли Аврамчука Є.П. у заздалегідь підшуканий будинок № 26 по вул. Гродненської в м. Києві, тим самим незаконно позбавивши потерпілого волі.

Свердлов О.О., Гайдай В.П. і не встановлена слідством особа, діючи згідно розробленого плану, залишилися у подвір”ї будинку № 9 по вул. Драгоманова в м. Києві з метою захоплення Жураківського М.М.

Приблизно через 15 хвилин Жураківський М.М. також вийшов з під”їзду будинку. Свердлов О.О., згідно з планом злочину і розподілом ролей, підійшов до Жураківського М.М. і, представившись співробітником міліції, тим самим самовільно присвоївши собі владні повноваження і звання службової особи – працівника органів внутрішніх справ, наказав проїхати з ним у відділ міліції. Гайдай В.П. і невстановлена слідством особа, які знаходилися в автомобілі «Мерседес-Бенц ЗООЕ», усвідомлюючи незаконність вчинюваних ними узгоджено з іншими членами банди дій, спостерігали за цим, будучи готовими разом із Свердловим О.О., у випадку вчинення потерпілим активного опору вжити заходів до його подавлений. Жураківський М.М., приймаючи вимоги Свердлова О.О. за законні дії працівників міліції, сів у автомобіль «Мерседес-Бенц 300 Е» під керуванням Гайдая В.П.

В автомобілі Свердлов О.О. разом з Гайдаєм В.П. і не встановленою слідством особою одягли. на Жураківського М.М. наручники і насунули на очі шапку, надану Гончаровим І.І., після чого також доставили в заздалегідь обумовлене місце утримання потерпілих – будинок № 26 по вул. Гродненській в м. Києві, тим самим незаконно позбавивши потерпілого волі.

В другій половині того ж дня член банди Кеппель П.А., відповідно до його ролі у вчиненні злочину, прибув у будинок № 26 по вул. Гродненської в м. Києві, де разом з Мельниковим В.С. став охороняти потерпілих Аврамчука Є.П. і Жураківського М.М.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, члени банди Гончаров І.І., Мельников В.С., Гайдай В.П., Свердлов О.О., Кеппель П.А. і не встановлена слідством особа, діючи в її складі, згідно розробленого плану, незаконно позбавивши потерпілих волі, застосувавши до них фізичне насильство, шляхом нанесення ударів руками і ногами в різні частини тіла, заподіюючи цим фізичний біль і загрожуючи вбивством, зажадали від Аврамчука Є.П. і Жураківського М.М. передачі їм 100 000 доларів США, що станом на час скоєння злочину згідно курсу Національного банку України (НБУ) становило 186 100 гривень.

Аврамчук Є.П. і Жураківський М.М., через обставини, що склалися, сприймаючи погрози як реальні й усвідомлюючи безвихідність свого становища, змушені були повідомити членам банди про те, що жадану суму в іноземній валюті можна одержати в банківських установах на підставі документів, які зберігаються по місцю їхнього тимчасового проживання в квартирі № 16 будинку № 9 по вул. Драгоманова в м. Києві, а також передали членам банди ключі від вищевказаної квартири і приналежних їм автомобілів.

У пообідній час того ж дня Гайдай В.П. і Свердлов О.О., діючи в складі банди, переслідуючи мету заволодіння документами потерпілих, використовуючи передані Жураківським М.М. ключі від вищевказаної квартири, проникли до неї, звідкіля вилучили зазначену документацію.

Після цього Гайдай В.П. і Свердлов О.О., діючи в складі банди, з метою крадіжки індивідуального майна потерпілих, у дворі будинку № 9 по вул. Драгоманова в м. Києві, використовуючи передані потерпілими ключі, проникли в автомобіль «БМВ-320», вартістю З 782,81 гривень з державним номерним знаком Республіки Латвія СТ 2725, що належав Аврамчуку Є.П. і автомобіль «Хонда-Акорд», вартістю 14 248,61 гривень з невстановленим слідством державним номерним знаком, що належав Жураківському М.М., відчинили двері цих автомобілів, і, заволодівши ними, перегнали на територію будинку № 26 по вул. Гродненської м. Києва, чим заподіяли потерпілим значної матеріальної шкоди.

Згодом, у жовтні 1997 року, Свердлов О.О. продав автомобіль потерпілого Аврамчука Є.П. «БМВ-320» за 1500 доларів США своєму знайомому Жданову О.В., а Мельников В.С. у лютому 1998 року продав автомобіль потерпілого Жураківського М.М. «Хонда-Акорд» за 300 доларів США своєму знайомому Хімічу В.В.

Виручені від продажу автомобілів потерпілих гроші члени банди розділили між собою і використали на особисті потреби.

Заволодівши документами потерпілих і перевіривши можливість одержання на підставі цих документів наявні кошти у банківських установах, Гончаров І.І. і Свердлов О.О. встановили невідповідність цих документів для досягнення мети, про що повідомили іншим членам банди.

Члени банди Гончаров І.І., Гайдай В.П., Свердлов О.О., Мельников В.С., Кеппель П.А. і не встановлена слідством особа протягом майже двох тижнів продовжували насильно утримувати потерпілих під охороною Мельникова В.С. і Кеппеля П.А. у будинку № 26 по вул. Гродненській у м. Києві, незаконно позбавляючи їх волі, і погрожуючи вбивством, а також застосовуючи до них фізичне насильство шляхом нанесення їм ударів руками в різні частини тіла, чим спричиняли потерпілим фізичний біль. При цьому зазначені члени банди висували потерпілим вимоги, щоб ті зібрали 100 000 доларів США, звернувшись по телефону до своїх знайомих. Жураківський М.М. і Аврамчук Є.П. за допомогою мобільного телефону, наданого їм Свердловим О.О., дзвонили знайомому Жураківського М.М. Васку С.С. і іншим невстановленим слідством особам із проханням передати їм певні суми грошей, однак ті такого прохання не виконали і коштів не надали.

Через неможливість одержання необхідної суми викупу за звільнення Аврамчука Є.П. і Жураківського М.М., припускаючи, що у випадку звільнення потерпілі можуть звернутися з заявою в правоохоронні органи, з метою продовження діяльності банди, діючи в її складі, Гончаров І.І. разом з Гайдаєм В.П., Свердловим О.О., Мельниковим В.С., Кеппелем П.А. і не встановленою слідством особою, прийняли рішення їх вбити.

Діючи в складі банди згідно раніше розробленого плану, з метою приховання раніше вчинених злочинів, Гончаров І.І. на початку жовтня 1997 року разом з Мельниковим В.С. і Кеппелем П.А., згідно розподілених ролей, у нічний час вивезли потерпілих Аврамчука Є.П. і Жураківського М.М. вищевказаним автомобілем «Вольво-240» під керуванням Мельникова В.С. у ліс, розташований біля с. Гнідин Бориспільського району Київської обл. Потерпілих вивели з автомобіля в глиб прилягаючого до села лісу, де Гончаров І.І. і Мельников В.С. по черзі з метою позбавлення життя потерпілих, з револьвера системи “Наган”, що знаходиться на озброєнні банди і який мав при собі її керівник Гончаров І.І., зробили три постріли в голову Жураківському М.М. і один постріл у голову Аврамчуку Є.П.

Одержавши вогнепальні поранення голови з ушкодженням оболонок і речовини головного мозку, Жураківський М.М. і Аврамчун Є.П. померли на місці.

Після вбивства потерпілих. Гончаров І.І. і Мельников В.С. на автомобілі (ІВольво-240» повернулися в будинок № 26 по вул. Гродненській в м. Києві, звідкіля взяли дві лопати, повернулися до місця знаходження трупів потерпілих, викопали яму, в яку помістили трупи потерпілих, і з метою маскування місця поховання закопали яму, насипавши в неї заздалегідь підготовлені уламки битого скла і присипали її сміттям і гілками, які підпалили.

2. Організація розбійного нападу на Рамзу Ш.Я. і незаконного позбавлення його волі, самовільного присвоєння владних повноважень і звання службових осіб, умисне вбивство Євтушенка О.Д. і Пелюшка В.Г.

1 червня 1998 року Гончаров І.І. був звільнений з органів внутрішніх справ України через хворобу.

У червні 1998 року Гончаров І.І., знаючи про те, що по автодорозі «Ковель-Київ» здійснює рух прибулий із-за кордону транзитний автотранспорт, переслідуючи мету особистого збагачення протиправним шляхом, вирішив вчинити розбійний напад на іноземний вантажний автомобіль, заволодіти цим транспортним засобом і вантажем, який ним перевозився, продати його, а отримані гроші звернути на свою користь. Для вчинення цього злочину Гончаров І.І. вирішив залучити свого знайомого по спільній роботі в УБОЗ ГУ МВС України в Київській області Пелюшка В.Г., звільненого з органів міліції внаслідок інвалідності і ніде не працюючого.

Зустрівшись в зазначений період часу з Пелюшком В.Г.. Гончаров І.І. виклав йому свій злочинний план і запропонував взятії участь у нападі на автофургон. Пелюшок В.Г., який був у скрутному матеріальному становищі в зв”язку з відсутністю роботи і народженням дитини, погодився з пропозицією Гончарова І.І. Тоді останній доручив йому підшукати співучасників для вчинення даного злочину.

Реалізуючи зазначену злочинну домовленість, Пелюшок В.Г. вирішив залучити до вчинення даного злочину свого знайомого по спільному проходженню служби у ВШР «Сокіл» УБОЗ ГУ МВС України в Київській області Євтушенка О.Д. Зустрівшись в цей же період часу з .останнім. Пелюшок В.Г. запропонував йому взяти участь у нападі на автофургон і виклав при цьому запропонований Гончаровим І.І. план вчинення злочину. Свтушенко О.Д., який після звільнення з органів внутрішніх справ України також не мав постійної роботи і перебував у скрутному матеріальному становищі, погодився з пропозицією Пелюшка В.Г.

Після цього Пелюшок В.Г. і Євтушенко О.Д. вирішили залучити до участі в спланованому розбійному нападі знайомих останнього: жителів смт. Макаров Київської обл. Гаркушина О.А. і Рожнятовського Р.Б. При зустрічі з ними Пелюшок В.Г. і Євтушенко О.Д. запропонували їм взяти участь у зазначеному злочині. Гаркушин О.А. і Рожнятовськнй Р.Б., які також не мали постійної роботи, переслідуючи мету незаконного збагачення, погодилися взяти участь у розбійному нападі.

До участі у вчиненні даного злочину Гончаровим І.І., Пелюшком В.Г., Євгушенком О.Д., Гаркушиним О.А. і Рожнятовським Р.Б. були залучені також і троє інших невстановлених слідством осіб.

Про склад учасників спланованого злочину Пелюшок В.Г. повідомив його організатора – Гончарова І.І. Тоді останній разом з Пелюшком В.Г., Євтушенком О.Д., Гаркушиним О.А., Рожнятовським Р.Б. і невстановленими слідством особами розробили план скоєння розбійного нападу, розподіливши при цьому ролі кожного з них.

8 липня 1998 року, близько 7 годин, Євтушенко О.Д. разом з Рожнятовським Р.Б. на автомобілі. «ВАЗ-2104» з державним номерним знаком 278-10 РЕ прибув на обумовлене місце зустрічі з іншими учасниками нападу – в 2-х кілометрах від смт. Бородянка Київської області по дорозі, що веде до м. Ковель. Після цього на автомобілі «ВАЗ-2107» до них під”їхав Пелюшок В.Г. і інші невстановлені слідством особи. Далі учасники нападу на двох зазначених автомобілях висунулися на 56-й км автодороги «Ковель-Київ». Там, діючи згідно раніше розробленого плану. Пелюшок В.Г., Євтушенко О.Д. і невстановлена слідством особа перевдяглися в придбану ними заздалегідь спеціально для цих цілей, за вказівкою організатора злочину – Гончарова І.І., форму працівників міліції. При цьому Пелюшок В.Г. одяг форму із розпізнавальними знаками капітана міліції, Євтушенко О.Д. і невстановлена слідством особа – сержантів міліції, тим самим самовільно привласнивши собі владні повноваження і звання посадових осіб – співробітників органів внутрішніх справ України. Ще один учасник нападу, знаходячись поблизу від них, спостерігав за навколишньою обстановкою. На дах автомобіля «ВАЗ-2107» учасники нападу встановили проблисковий маячок синього кольору, наданий Гончаровим І.І.

Рожнятовський Р.Б.. як було передбачено планом вчинення злочину, на автомобілі «ВАЗ-2104» відїхав на відстань декількох кілометрів від інших учасників нападу, і на узбіччі зазначеної автодороги став очікувати появи іноземного автофургона.

У цей же день, приблизно о 8 годині ЗО хвилин у напрямку м. Києва на автофургоні «Мерседес-Бенц 2038», державний номерний знак Республіки Польща НН РШ34, з вантажем чаю фірми «Пукала» рухався громадянин цієї країни Рамза Ш.Я. Рожнятовський Р.Б., відповідно до плану скоєння злочину і розподілених ролей, на автомобілі «ВАЗ-2104» почав рух за зазначеним автофургоном, обігнав його і проїхав дачі в напрямку інших учасників нападу. Останні, побачивши автомобіль Рожнятовського Р.Б., який наближається, що було умовним сигналом до початку нападу, зайняли вихідні позиції для вчинення злочину. Рожнятовський Р.Б., проїхавши повз Пелюшка В.Г., Євтушенко О.Д. та інших нєвстановлених слідством осіб, з”їхав з дороги і зупинився, очікуючи подальших вказівок.

Коли Рамза Ш.Я. приблизно о 8 годині 45 хвилин під”їхав до зазначеного автомобіля «ВАЗ-2107». Євтушенко О.Д. зупинив його за допомогою наданого Гончаровим І.І. жезла працівника ДАІ, після чого, представившись працівником міліції, запропонував пред”явити документи. Рамза Ш.Я., побачивши перед собою людину, одягнену у форму працівника української міліції, автомобіль із проблисковим маячком синього кольору, що стояв на узбіччі, а також” ще одну особу у формі працівника міліції з радіостанцією в руці, що знаходилася поруч з автомобілем, вирішив, що перед ним дійсно знаходяться співробітники правоохоронних органів, і передав Євтушенку О.Д. своє ведійське посвідчення, документацію на автомобіль і на вантаж, який перевозився. Євтушенко О.Д., згідно плану вчинення злочину, з метою введення потерпілого в оману щодо вчинених щодо нього дій, взяв у Рамзи Ш.Я. зазначені документи і передав їх Пелюшку В.Г., який сидів на задньому сидінні автомобіля «ВАЗ-2107».

Після цього, діючи відповідно до плану нападу, Євтушенко О.Д. знову підійшов до Рамзи Ш.Я., повідомив, що перевезений ним вантаж є контрабандою, і запропонував йому підійти до автомобіля «ВАЗ-2107» для з”ясування ряду питань із старшим автопатруля. Рачза Ш.Я., сприймаючи дії нападників як законні вимоги працівників міліції, вийшов зі свого автомобіля «Мерседес-Бенц 2038» і підійшов до автомобіля «ВАЗ-2107».

У цей час, відповідно до розробленого плану, невстановлений слідством учасник нападу, який знаходився до цього в засідці, застосувавши фізичну силу, заштовхав Рамзу Ш.Я. на заднє сидіння автомобіля ВАЗ-2107». Одночасно на переднє пасажирське сидіння сів Євтушенко О.Д., а за кермо – друга невстановлена слідством особа у формі працівника міліції, після чого Пелюшок В.Г. одяг на Рамзу Ш.Я. наручники, які були у нього. Потім Пелюшок В.Г., Євтушенко О.Д., двоє нєвстановлених слідством осіб і незаконно позбавлений волі Рамза Ш.Я. на автомобілі «ВАЗ-2107» проїхали в прилеглий ліс.

Там Пелюшок В.Г. дав Рамзі Ш.Я. пляшку з горілкою ємністю 0,7 л. і наказав її випити. Потерпілий, усвідомивши, шо на нього скоєно напад і реально побоюючись за своє життя, підкорився вимогам нападників і випив горілку. Після цього, діючи відповідно до плану нападу і розподілених ролей, невстановлениний слідством учасник нападу в цивільному одязі, змочивши в ефірі ганчірку, закрив нею Рамзі Ш.Я. рот, тим самим піддаючи небезпеці життя і здоров”я потерпілого. Рамзз Ш.Я. знепритомнів, після чого нападники очі і рот лейкопластирем і витягли з машини на землю. Обшукавши потерпілого, нападники заволоділи його індивідуальним майном: 200 доларами США, 700 :німецькими марками, 700 польськими злотими, наручним годинником вартістю 100 німецьких марок, всього на загальну суму згідно курсу НБУ станом на час скоєння злочину 1 746 гривень 70 копійок. Викрадене в такий спосіб індивідуальне майно Рамзи Ш.Я. було звернено нападниками на свою користь. Перевдягнувшись в цивільний одяг і залишивши одну з невстановлених осіб для охорони потерпілого, Пелюшок В.Г., Євтушенко О.Д. і невстановлена слідством особа повернулися до місця нападу.

Прибувши до зазначеного місця, Євтушенко О.Д. пересів в автомобіль «ВАЗ-2104», у якому його очікував Рожнятовський Р.Б., а Пелюшок В.Г. і невстановлена слідством особа пішли на місце зустрічі з іншими невстановленими в ході слідства співучасниками. Після цісї зустрічі Пелюшок В.Г. разом з ними на невстановленому слідством автомобілі «Ауді» поїхав на станцію техобслуговування автомобілів, розташовану по вул. Фрунзе, 2. в смт. Макаров, де працював Гаркушин О.А., який їх очікував. Тим часом Євтушенко О.Д. разом з Рожнятовським Р.Б. на зазначеному автомобілі «ВАЗ-2104» поїхали в ліс. де знаходився незаконно позбавлений волі Рамза Ш.Я.

Прибувши до місця утримання Рамзи Ш.Я., Євтушенко О.Д. разом з невстановленою слідством особою посадили його на заднє сидіння автомобіля «ВАЗ-2104», після чого поїхали до зазначеної вище станції техобслуговування, де на них очікували інші учасники злочину. По дорозі Євтушенко О.Д. зняв з рук Рамзи Ш.Я. наручники і лейкопластир з очей і рота.

Близько 12 години Євтушенко О.Д. і невстановлена слідством особа разом з незаконно позбавленим волі Рамзою Щ.Я. на автомобілі «ВАЗ-2104» під керуванням Рожнятовського Р.Б. прибули на зазначене місце зустрічі з іншими співучасниками в смт. Макаров по вул. Фрунзе, 2. Там Євтушенко О.Д., Пелюшок В.Г., Гаркушин О.Д. і невстановлена слідством особа розмістилися в автомобілі «Ауді», а ще один невстановлений слідством учасник нападу – в автомобілі «ВАЗ-2104», після чого вони всі разом на двох зазначених автомобілях приїхали до місця стоянки автомобіля «Мерседес-Бенц 2038».

Гаркушин О.А. спробував завести автомобіль «Мерседес-Бенц 2038» і почати на ньому рух, однак, у зв”язку з відсутністю навичок керування подібними автомобілями, йому це не вдалось. Тоді він зажадав у Рамзи Ш.Я. пояснень, яким чином завести автомобіль і здійснювати на ньому рух. Рамза Ш.Я., будучи незаконно позбавленим волі, знаходячись під впливом випитої всупереч його волі великої дози спиртного і застосування до нього ефіру, реально побоюючись за своє життя і здоров”я, підкорився вимогам нападників і відповів на цікавлячі їх питання. Після цього потерпілого помістили в багажний відсік автомобіля «ВАЗ-2104» і на цьому автомобілі Рожнятовський Р.Б. разом з невстановленою слідством особою поїхав у м. Київ на зустріч з Гончаровим І.І., який повинен був визначити подальшу долю Рамзи Ш.Я.

Гаркушин О.А., на автомобілі «Мерседес-Бенц 2038», в супроводі автомобіля «Ауді» з Пелюшком В.Г., Євтушенко О.Д. та іншими невстановленими слідством особами, почав рух убік м. Києва. Під час руху до супроводу також приєднався згаданий автомобіль «ВАЗ-2107» під керуванням одного з учасників нападу, який став рухатися за автомобілем «Мерседес-Бенц 2038».

Приблизно о 17 годині Рожнятовський Р.Б. разом з невстановленою слідством особою і незаконно позбавленим волі Рамзою Ш.Я. прибули у м. Київ в район с. Жуляни, де стали очікувати прибуття Гончарова І.І. Там до Рожнятовського Р.Б. підійшли співробітники ППСМ ГУ МВС України в м. Києві, які несли службу по охороні громадського порядку і почали перевірку його документів. Рамза Ш.Я., вибравшись з багажного відділення автомобіля «ВАЗ-2104» у салон, а потім на вулицю, повідомив співробітників міліції про скоєний відносно нього злочин. Побачивши це, Рожнятовський Р.Б. і його невстановлений слідством співучасник з метою запобігання затриманню і подальшому притягненню до кримінальної відповідальності за вчинене, сховалися.

У цей же період часу Гаркушин О.А. на викраденому при розбійному нападі автомобілі «Мерседес-Бенц 2038», разом з іншими вказаними учасниками даного злочину, прибув у м. Київ в с. Жуляни на вул. Садову і зупинився напроти будинку № 6, де ними було перевантажено з фургона автомобіля «Мерседес-Бенц 2038», вартістю 65 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на час скоєння злочину складало 135 109 гривень, який належав громадянинові Німеччини Пукалі А.З., йому ж належне ж майно – 17 тонн чаю, у тому числі гранульованого, на суму 29 925 доларів США і пакетованого – на суму 2 090 доларів США, а всього на суму 32 015 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на час скоєння злочину складало 66 546 гривень 38 копійок. Таке майно в невстановлених слідством транспортних засобах вивезли в невстановлене слідством місце і розпорядилися за своїм розсудом. Автомобіль «Мерседес-Бенц 2038» був залишений нападниками за вказаною адресою, де згодом був виявлений співробітниками ППСМ ГУ МВС України в місті Києві, через що по незалежним від нападників причинам їх злочинний умисел, спрямований на подальшу реалізацію зазначеного транспортного засобу і звернення на свою користь отриманих від цього коштів, не був доведений до кінця.

Вчинивши вказаний злочин, приблизно о 23 годині 8 липня 1998 року, двоє невстановлених слідством осіб разом з Євтушенком О.Д. і Пелюшком В.Г. на невстановленому слідством автомобілі «ВАЗ-2107» прибули до місця проживання останнього в м. Києві, по пр-ту Перемоги, 148/1 кв. 189, де зупинилися на ніч.

Знаючи про те, що правоохоронним органам стало відомо про участь його й Євтушенко О.Д. у зазначеному розбійному нападі, з метою переховування від слідства, Пелюшок В.Г. зустрівся зі старшим оперуповноваженим відділу УКМСН МВС України Навроцьким Ю.С., з яким підтримував дружні стосунки. Пелюшок В.Г. розповів Навроцькому Ю.С. про скоєний розбійний напад, після чого попросив надати йому і Євтушенку О.Д. можливість тимчасового проживання в квартирі № 19 по вул. Кошового, 16 у м. Києві. Навроцький Ю.С., будучи співробітником органів внутрішніх справ, і зобов”язаний, відповідно до вимог ч. 2 ст. 10 Закону України «Про міліції» вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, затримання осіб, що їх вчинили, і сповістити про це в найближчий підрозділ міліції, зазначені вимоги закону не виконав і, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій по прихованню осіб, що вчинили тяжкий злочин, всупереч інтересам служби, дозволив йому і Євтушенку О.Д. проживати у вищевказаній квартирі.

9 липня 1998 року Пелюшок В.Г. і Євтушенко О.Д. з дозволу Навроцького Ю.С., одержавши від нього ключі, оселилися в квартирі № 19 будинку № 16 по вул. Кошового в м. Києві, переховуючись там від правоохоронних органів.

Через те, що проживаючі в квартирі Навроцького В.С., Пелюшок В.Г. і Євтушенко О.Д. порушували правила конспірації, що виражалося у вільному пересуванні їх по місту, спілкуванні з різними сторонніми особами, Навроцький Ю.С., побоюючись свого викриття, що тягне кримінальну відповідальність, знаючи про причетність Гончарова І.І. до зазначеного розбійного нападу, повідомив йому зазначені факти, на що Гончаров І.І. пообіцяв вжити відповідних заходів.

Після цього Гончаров І.І., з метою приховання скоєних ним у відношенні Рамзи Ш.Я. злочинів, в середині липня 1998 року дав вказівку членові керованої ним банди Мельникову В.С. підшукати місце для тимчасового проживання розшукуваних правоохоронними органами в зв”язку з вчиненням зазначених злочинів Євтушенка О.Д. і Пелюшка В.Г. Мельников В.С., виконуючи вказівку Гончарова І.І., звернувся до свого знайомого Нестерова Ю.П. з проханням поселити Євтушенка О.Д. і Пелюшка В.Г. на розташованому в дачному селищі поблизу с. Бобрик Броварського район) Київської обл. будинку, що належить на праві індивідуальної власності його батькові Нестерову П.В., на що той погодився. Після цього Гончаров І.І. разом з Мельниковим В.С. на автомобілі останнього «ВАЗ-2108» з невстановленим слідством номерним знаком відвезли Євтушенко О.Д. і Пелюшка В.Г. у зазначений будинок, де ті сталі проживати.

Через декілька днів Євтушенко О.Д. і Пелюшок В.Г. зажадали від Гончарова І.І. надати їм відповідні документи і грошові кошти для виїзду за межі України, загрожуючи в противному випадку розголосити відомості про причетність до зазначеного розбійного нападу Гончарова І.І. Тоді останній вирішив їх вбити і приховати тим самим свою причетність до розбійного нападу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вбивство Євтушенка О.Д. і Пелюшка В.Г., Гончаров І.І. вступив в злочинний зговір з членами очолюваної ним банди Нестеровим Ю.П. і Мельниковим В.Є., яким запропонував вчинити вбивство потерпілих. Одержавши згоду Нестерова Ю.П. і Мельникова В.Є., Гончаров І.І. разом з ними розробив детальний план скоєння цього злочину, після чого вони розподілили між собою ролі під час його вчинення. Відповідно до розробленого плану, вбивство мало бути вчинене в будинку, де проживали потерпілі.

Реалізуючи свій злочинний умисел, наприкінці липня – початку серпня 1998 року, зустрівшись, відповідно до попередньої домовленості, біля станції метро “Чернігівська”, Гончаров І.І. і Нестеров Ю.П. на автомобілі «ВАЗ-2108» під керуванням Мельникова В.С., приблизно о 12 годині прибули в с. Бобрик на дачу Нестерова П.В., де знаходилися потерпілі, з метою їхнього вбивства. Пелюшок В.Г. попросив відвезти його в місто Київ, після чого Нестеров Ю.П., Гончаров І.І. і Мельников В.С. виконали таке прохання Пелюшка В.Г. і відвезли його в Київ, а самі повернулися на дачу, де залишався Євтушенко О.Д.

У цей же день, близько 16 години, Нестеров Ю.П., Мельников В.С. і Гончпров І.І. зайшли в дачний будинок Нестерова П.В. у с. Бобрик Броварського району Київської області, назустріч їм вийшов Євтушенко О.Д. Діючи спільно, відповідно до розробленого плану злочину, Нестеров Ю.П. разом з Мельниковим В.С. стали утримувати, лишаючи можливості потерпілого чинити який-небудь активний опір. Гончаров І.І., відповідно до розподілених ролей, одягнув Євтушенку О.Д. на голову заздалегідь заготовлений для цих цілей поліетиленовий пакет і став утримувати, перекриваючи тим самим потерпілому повітря, поки потерпілий не помер внаслідок механічної асфіксії. Потім труп Євтушенко О.Д. перенесли в одну з житлових кімнат і поклали під ліжко.

Після цього Гончаров І.І., Нестеров Ю.П. і Мельников В.С. поїхали в Київ, де зустріли Пелюшка В.Г. і привезли його на дачу Нестерова П.В. Приблизно о 18 годині ЗО хвилин вони зайшли в будинок. Нестеров Ю.П. разом з Мельниковим В.С., діючи узгоджено, у відповідності с планом злочину, продовжуючи свої злочинні дії, стали утримувати, позбавляючи можливості потерпілого чинити активний опір. Гончаров І.І., відповідно до розподілених ролей, одягнув Пелюшку В.Г. на голову заготовлений заздалегідь для цих цілей поліетиленовий пакет і, перекривши ним доступ повітря, утримував, поки не настала смерть потерпілого внаслідок механічної асфіксії.

У цей же день, після настання темряви, Гончаров І.І. разом з Нестеровим Ю.П. і Мельниковим В.С. з метою приховання трупів Євтушенка О.Д. і Пелюшка В.Г. викопали в лісосмузі поруч із залізничною колією, що проходить поруч із зазначеним будинком, яму, куди принесли трупи потерпілих. Поклавши трупи у викопану яму, Нестеров Ю.П., Гончаров І.І. і Мельников В.С., з метою маскування місця поховання, засипали його заздалегідь приготовленим негашеним вапном і уламками битого скла, після чого закопали яму, присипавши її дерном.

Скоївши вбивство Євтушенка О.Д. і Пелюшка В.Г.. Нестеров Ю.П.. Гончаров І.І. і Мельников В.С. зібрали речі потерпілих і виїхали в м. Київ. По дорозі зазначені речі вони спалили.

Далі буде