Владимир Сивкович: «Отравления не было»

Предварительный отчет Временной следственной комиссии Верховной Рады Украины по вопросам расследования обстоятельств отравления кандидата на пост Президента Украины Ющенко Виктора Андреевича, выяснения причин и выявления лиц, виновных в затягивании расследования уголовного дела и передачей материалов в суд.

Напомним, что ВСК по расследованию отравления Виктора Ющенко, возглавляемая народным депутатом Украины Владимиром Сивковичем (фракция Партии регионов) была создана 31 марта 2009 года.

16 декабря глава ВСК представил вниманию Верховной Рады предварительный отчет. Комиссия пришла к выводу, что версия об умышленном отравлении господина Ющенко не подтвердилась. В связи с этим депутатам было предложено рекомендовать руководству Генпрокуратуры сменить состав следственной группы и возбудить уголовное дело в отношении ее нынешнего руководителя – Галины Климович. Однако эти предложения не были поддержаны парламентом.

Как отметил в ходе оглашения отчета в парламенте Владимир Сивкович, комиссией установлено, что ряд лиц «с молчаливого попустительства самого Виктора Ющенко преднамеренно фальсифицировали факт отравления диоксином». По его словам, «единственной целью этого было влияние на ход предвыборной кампании 2004 года». Помимо прочего, глава комиссии также отметил, что заявление генпрокурора Александра Медведько о преднамеренном отравлении диоксином Виктора Ющенко «не имеет ни одного фактического или юридического обоснования и является откровенным политическим заявлением». Он заявил, что поскольку нет ни подозреваемых, ни установленного места и времени преступления, то можно говорить о том, что «стране навязывается версия преднамеренного отравления и общество сознательно вводится в заблуждение».

Предлагаем полный текст отчета комиссии на языке оригинала.

ПРОМІЖНИЙ ЗВІТ

Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин отруєння кандидата на пост Президента України Ющенка Віктора Андрійовича та з’ясування причин і виявлення осіб, винних у зволіканні з розслідуванням кримінальної справи і передачею матеріалів до суду

Як Вам відомо, Генеральна прокуратура України вже майже п’ять років провадить досудове слідство у кримінальній справі № 49-1361, порушеній за фактом посягання на життя кандидата на пост Президента України Ющенка В.А. Хід розслідування у ній набув широкого розголосу далеко за межами України та породив численні інсинуації щодо обставин події, яка 2004 року сталася з громадянином Ющенко В.А.

За час діяльності Комісії проведено 14 засідань; опитано понад 30 осіб; здійснено майже 200 запитів до державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових, службових осіб, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та їх керівників; витребувано понад 150 документальних даних; ініційовано проведення експертних досліджень.

На виконання завдань, поставлених Верховною Радою України, Комісія неодноразово зверталася до Генеральної прокуратури України з вимогою надати необхідну для своєї діяльності інформацію, документи, матеріали та інші відомості, що стосуються предмета розслідування (направлено понад 50 запитів). У відповідь керівництво Генеральної прокуратури України в особі Генерального прокурора та його заступників, нехтуючи законні вимоги Тимчасової слідчої комісії, відмовлялося надавати необхідні для парламентського розслідування інформацію, документи, матеріали та інші відомості, мотивуючи тим, що запитувані документи та інформація не стосуються предмета розслідування.

У зв’язку з цим Комісія змушена була звернутися за співпрацею до В.А.Ющенка. Останній проігнорував наше звернення, а замість нього формальну відписку надав чиновник Секретаріату Президента.

Незважаючи на супротив з боку Генеральної прокуратури на сьогоднішній день парламентським розслідуванням встановлено наступне.

Кримінальну справу № 49-1361 порушено 21 вересня 2004 року. За час проведення Генеральною прокуратурою досудового слідства не було встановлено жодних даних, які свідчили б про те, що у вересні 2004 року навмисно отруєно діоксином кандидата на пост Президента України Ющенка Віктора Андрійовича. У зв’язку з цим та на підставі достатніх об’єктивних даних 22 жовтня 2004 року старшим слідчим у особливо важливих справах Генеральної прокуратури України кримінальну справу було закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України, тобто за відсутністю події злочину.

11 грудня 2004 року заступником Генпрокурора України Шокіним В.М. постанову про закриття кримінальної справи скасовано без достатніх на то підстав. 13 грудня 2004 року справа прийнята до провадження Генеральною прокуратурою України, де перебуває до сьогодні.

На протязі 5 років суспільство вводиться в оману заявами чисельних керівників Генпрокуратури та СБУ, а також громадянина Ющенка В.А. про начебто розкриття цього злочину і виявлення винних осіб, кримінальна справа № 49-1361 з моменту поновлення розслідування до цього часу залишається фактовою, тобто у справі не встановлено осіб, які б були причетними до скоєння злочину. Обвинувачення у ході розслідування нікому не пред’явлено, ніхто до цього часу не перебуває навіть у статусі підозрюваних.

Слідчі не спромоглися встановити, не тільки те, хто і коли отруїв Ющенка В.А., а навіть не довели факту умисного (кримінального) введення чи випадкового потрапляння в організм потерпілого отрути.

З 2007 року проведення досудового слідства доручено черговій слідчо-оперативній групі під керівництвом Климович Г.І.

З часу призначення Климович Г.І. керівником слідчої групи робота цієї групи всупереч вимогам законодавства про повноту, всебічність та об’єктивність досудового слідства ведеться в одному напрямку. Розглядається єдина, нав’язана самим потерпілим та його оточенням версія розвитку подій, а саме – „умисне отруєння діоксином", яке нібито мало місце 05.09.04 під час вечері на дачі колишнього заступника Голови СБ України Сацюка В.М.

Чому керівником слідчої групи було призначено Климович Г.І. ? Шукаючи відповідь на це питання комісія встановила що:

– під час розслідування кримінальної справи № 099100889 за фактом розбійного нападу на громадянку Желєву В.А. слідчий Г.Климович знехтувала неодноразові на протязі 2000-2001 років звернення потерпілої про погрози і в порушення припису статті 521 КПК України не вжила заходів безпеки до потерпілої, внаслідок чого у липні 2001 року потерпіла була вбита.

Вже під час розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом вбивства Желєвої В.А., іншими слідчими були отримані докази зловживань Климович Г.І. своїми службовим становищем, в результаті чого настала смерть Желєвої В.А.

– при розслідуванні кримінальної справи № 051200100198 Г.Климович допустила грубі порушення чинного законодавства, в результаті чого 3 особи було виправдано. В ході судового розгляду цієї справи судом встановлено факт фальсифікації доказів, серед яких залучення в якості понятого та допит мертвої особи.

Ігнорування Конституції України та кримінально-процесуального законодавства України з боку Климович Г.І. призвели до того, що прокурор змушений був відмовитися від підтримання державного обвинувачення відносно одного із підсудних, який до цього незаконно перебував під вартою протягом двох років. Тільки за втручання Комісії у 2009 році за фактами фальсифікації доказів у справі, яка розслідувалася Г.Климович, Генпрокуратурою порушено кримінальну справу і то – лише за фактом, а не проти названих Комісією конкретних осіб, які фальшували слідчі протоколи.

Таким чином, слід констатувати, що упродовж 5 років до призначення керівником слідчої групи у справі про отруєння Ющенка В.А. слідчим Климович Г.І. було завершено розслідування і направлено до суду лише 2 кримінальні справи, по яких 4 особи виправдано.

Розслідуючи справу № 49-1361, порушуючи вимоги статті 31 Конституції України, статті 187 Кримінально-процесуального кодексу України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 28.03.08. «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» Г.Климович, систематично нехтуючи відповідною судовою процедурою, незаконно порушила таємницю телефонних розмов 18 тисяч громадян, в тому числі політичних діячів та народних депутатів України.

Комісія дійшла висновку, що незаконно (без дозволу суду) отримавши від операторів стільникового зв’язку відомості про телефонні з’єднання (трафіки) Г.Климович фактично поставила цих громадян в статус підозрюваних у справі. Чи можна собі уявити, що до отруєння В.А.Ющенка причетні 18 тисяч українських громадян?

Про ці факти зловживань Г.Климович Комісією було поінформовано Генеральну прокуратуру, відповідна реакція з боку якої, нажаль, відсутня.

Мета проведення досудового слідства у справі – не одержання інформації, яка має доказове значення, як це передбачено кримінально-процесуальним законодавством, а елементарний збір інформації стосовно політичних діячів і відповідальних працівників різних гілок влади.

В інтерв’ю, опублікованому 23.06.09 на сайті «Тема», Г. Климович заявила, що в рамках цієї справи «накопичено дуже багато гострої інформації стосовно багатьох надзвичайно впливових людей. …Напередодні виборів їй не має ціни, її оприлюднення загрожує перетворити принаймні декількох кандидатів у Президенти в політичних трупів. Хто за цим стоїть, поки мовчу, але якщо вже дуже допечуть – скажу». Хіба це не відвертий шантаж з боку Г.Климович?

Показовим є і той факт, що у справі допитується велика кількість свідків, у т.ч. народних депутатів України, які не мали, не мають і не можуть мати жодного відношення до подій, що розслідує група Климович Г.І. (журналісти, футболісти, хокеїсти, тощо). Деякі свідки мордуються по 10-12 годин, допитуються по одних і тих же питаннях на протязі декількох місяців з інтервалом 1-2 дня. Так, свідок Цинцабадзе Ф.І. допитувався у Генеральній прокуратурі 8 разів на протязі грудня 2008 року. Під час одного з таких допитів (12.12.2008 р.) членом керованої Климович Г.І. слідчо-оперативної групи у Ф.І. Цинцибадзе вилучено паспорт громадянина України без жодних на то законних підстав і до цього часу не повернуто.

Проігнорували в Генеральній прокуратурі України і інформацію Комісії про причетність окремих високопосадових службових осіб Секретаріату Президента України до спроб фальсифікації доказів у кримінальній справі № 49-1361.

Так, членами Комісії було опитано Сацюка В.М., який розповів про те, що з ним нібито за погодженням із Президентом України спілкувались представники Секретаріату. Під час спілкування Сацюку в обмін на гарантії повернення до України, закриття всіх порушених щодо нього кримінальних справ, поновлення у званні та посаді було запропоновано надати показання про причетність до так названого „отруєння" іншої особи. Звісно, цією особою є один з політичних опонентів Ющенка В.А. Комісія негайно передала отриману від Сацюка В.М. інформацію та всі матеріали, які її підтверджують, до Генеральної прокуратури України для відповідної перевірки, однак, оскільки ця інформація ніяк не узгоджується із загальноприйнятою версією, її було замовчано. Кримінальну справу за фактом створення фіктивних доказів не порушено (стаття 372 Кримінального кодексу України).

Тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України Генеральному прокурору України надіслано понад 50 повідомлень та інформацій, у яких неодноразово зверталась увага на порушення закону в ході розслідування справи № 49-1361. Утім, будь-яких передбачених статтею 25 КПК України заходів до усунення порушень та притягнення осіб, що їх допустили, до встановленої законом відповідальності, ні Генеральним прокурором України, ні підпорядкованими йому прокурорами, що здійснюють нагляд за слідством, не вживається.

Згідно структури Генеральної прокуратури України нагляд за законністю при проведенні досудового слідства слідчими Генпрокуратури здійснює спеціально створений підрозділ. Тимчасовою слідчою комісією встановлено, що такий підрозділ від здійснення нагляду за розслідуванням кримінальної справи № 49-1361 усунений.

Деякий час (у 2006-2007 роках) здійснення нагляду за розслідуванням справи було доручено заступнику Генпрокурора Кузьміну Р.Р. Однак, як тільки Кузьмін Р.Р. спрямував роботу слідчих на необхідність відпрацювання не одної, а усіх можливих версій по справі, його було від нагляду відсторонено.

Після цього прокурорський нагляд за розслідуванням справи – фактично відсутній.

До цього часу слідчою групою Генпрокуратури в порушення вимог статті 64 КПК, яка встановлює обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі, не встановлені ні подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), ні винність обвинуваченого у вчиненні злочину, ні мотиви злочину.

Якщо досудовим слідством, як зазначалося Генпрокурором та його прес-службою, перевірені та відпрацьовані у повному обсязі «велика кількість версій», то чому до цього часу не прийнято відповідних процесуальних рішень за цими версіями та не винесено відповідних постанов про відмову в порушенні кримінальних справ за цими версіями, як це зобов’язують вчинити норми статей 97 та 99 КПК України.

Очевидно, що у справі до цього часу не перевірені і в повному обсязі не відпрацьовані всі можливі та необхідні версії, зокрема, версія про погіршення стану здоров’я у серпні 2004 року; версія про зміни зовнішності – це наслідок косметологічного чи іншого (медичного) втручання в організм; версія про харчове отруєння на дачі О. Головіна ввечері 5 вересня 2004 року та версія про фальсифікацію зразків крові для імітації отруєння з метою перемоги на виборах 2004 року.

Слідством до цього часу не спростовані висновки судово-медичної експертизи, проведеної ще у жовтні 2004 року визнаними українськими медичними фахівцями, які категорично заявили, що «погіршення стану Ющенка В.А. після 5 вересня обумовлене активізацією прихованої (латентної) вірусної герпетичної інфекції, яка в подальшому проявилась типовими змінами у вигляді гострого інтерстиціального панкреатиту, ерозивно-виразкового ураження шлунку та дистальних відділів кишечнику, лівобічного ексудативного плевриту, оперізувального лишаю з вираженим больовим синдромом. Неврит лівого лицьового нерву може бути пов’язаний з набряково-копресійними змінами стовбура лицьового нерву, що як і лівобічний отит, стали наслідком вірусної герпетичної інфекції».

Генпрокурор О.І.Медведько повідомив суспільство, що досудовим слідством начебто встановлено, що «Ющенко В.А. умисно отруєний токсичною речовиною 2,3,7,8-ТХДД (тетрахлородибензо-пара-діоксин) з метою посягання на його життя».

Така заява не має під собою жодного фактичного, чи юридичного обґрунтування і є відверто політичною заявою, подібною до заяви австрійських медиків М.Цімпфера і М.Корпана з клініки «Рудольфінерхауз», які також перед виборами, але ще у 2004 році, заявляли, що експертним шляхом «встановлено факт замаху на політичне вбивство В.Ющенка».

Не можливо вести мову про умисне вчинення злочину, в тому числі і замаху на життя В.А.Ющенка, без встановлення конкретної особи чи осіб, які, відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства, мають мати відповідний статус якщо не обвинуваченого, то хоча б підозрюваного. А такої особи чи осіб, як відомо, поки що в розпорядженні Генпрокуратури не має і тому не правомірно стверджувати про умисне отруєння.

У зв’язку з цим, слід зазначити, що заяви В.А.Ющенка про те, що йому та Генпрокуратурі України відомі три особи, які причетні до його отруєння та переховуються на території Росії, яка уникає їх екстрадиції (видачі) в Україну, є, свідомим введенням суспільства в оману. Оскільки за чинним українським законодавством правом клопотати перед іноземною державою про видачу злочинців має не Президент України, а лише Генеральна прокуратура України.

Для порушення такого клопотання, зокрема, у справі про отруєння В.А.Ющенка, Генеральна прокуратура України має у відповідності до статті 131 КПК України притягти відомих Президенту осіб в якості обвинувачених та винести мотивовану постанову. Для цього в розпорядженні досудового слідства має бути достатньо доказів, що вказують на вчинення злочину конкретною особою чи особами. Після цього, така особа, чи особи, мають бути у відповідності до статті 138 КПК оголошені у розшук та відносно них має бути обрана судом в порядку, передбаченому статтею 1652 КПК, запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Зазначені слідчі та судові рішення мають бути долучені до клопотання про екстрадицію, яке належним чином та у відповідності до Конвенції про правову допомогу і правових відносинах у цивільних, сімейних та кримінальних справах має бути направлене до Генеральної прокуратури Російської Федерації.

На сьогодні фактом лишається та обставина, що ніхто із осіб, які в даний час знаходяться на території Російської Федерації, не були і не є обвинуваченими у справі про отруєння, вони не були оголошені у розшук у зв’язку з причетністю до отруєння В.А.Ющенка. і відносно них не обирався судом запобіжний захід.

Таким чином, відповідно до чинного українського та міжнародного законодавства відносно будь-яких осіб у справі № 49-1361 про отруєння В.А.Ющенка Генпрокуратура України офіційно не зверталася до компетентних органів РФ з клопотанням про екстрадицію (видачу) їх українському правосуддю.

Не має права Генеральний прокурор України О.І.Медведько заявляти про те, що судово-медичними експертизами встановлено, що отруєння В.А.Ющенка сталося саме 5 вересня 2004 року на дачі у В.М.Сацюка. Експерти не можуть категорично стверджувати, що отруєння сталося саме ввечері 5 вересня 2004 року на дачі В.Сацюка, або під час вечері того ж дня на дачі у О.Головіна, чи ще у серпні того ж року в іншому місці.

Ще в кінці 2004 року фахівці голландської компанії «БіоДетекшен Системз» А.Брувера констатували, що не можливо з абсолютною точністю встановити дату та час попадання отрути в організм, так як відсутність систематичних аналізів на початковому етапі отруєння не дає шансів на стовідсоткове визначення точної дати. Це ж саме підтверджується висновками експертних медичних установ України, які отримала Комісія.

Не спростована версія про «штучне створення самого отруєння» шляхом збагачення крові В.Ющенка діоксином, так як таке питання перед жодною судово-медичною експертизою навіть не ставилося. Разом з тим, Комісії відомо, що на дослідження, проведене в Голландії і на яке посилається Генпрокуратура, доставлялася кров не В.Ющенка, а анонімної особи.

Не може ця версія спростовуватися історією хвороби В.А.Ющенка, оскільки в цьому документі не має відомостей про злочинне «збагачення» крові В.Ющенка діоксином і жодна особа, яка могла мати відношення до такого «збагачення», не могла мати відношення до історії хвороби В.Ющенка, а якщо заповнювала історію хвороби, то що – зробила запис про збагачення?

Також, не може версія штучного збагачення крові В.Ющенка діоксином спростовуватися результатами систематичних лабораторних досліджень біологічних зразків В.Ющенка, адже відомо, що перші аналізи у кримінальній справі В.Ющенко здав лише в листопаді 2005 року, через 14 місяців після захворювання.

Крім того, слід зазначити, що залучені до парламентського розслідування українські фахівці з Інституту екогігієни і токсикології ім. Л.І.Медведя, теоретично не виключають можливість механічного додавання діоксину до зразків крові людини.

Комісії відомо про те, що після вечері на дачі Сацюка В.М. Ющенка В.А. знудило. Слідчими з цього місця були відібрані зразки ґрунту з залишками блювотиння, але слідів діоксину у цих біологічних зразках не знайдено.

Комісія отримала докази того, що певне коло наближених до Президента України Ющенка В.А. осіб, встановити яких для слідства не складе особливої важкості, за мовчазного потурання самого Ющенка В.А. умисно сфальсифікували факт отруєння діоксином. Єдиною метою цього був вплив на хід передвиборчої кампанії 2004 року.

Зокрема, у травні поточного року членами комісії опитано Жванію Д.В., який прямо назвав прізвища осіб, що вживали заходів задля приховування факту неіснування отруєння. З цією метою з медичних закладів вилучались всі зразки крові Ющенка В.А., щоб унеможливити проведення порівняльної експертизи та приховати відсутність діоксину в його організмі. У вересні-жовтні 2004 року у потерпілого було взято зразки крові, які не були досліджені ні в Україні, ні за її межами. Як повідомив Д.Жванія, ці зразки були збагачені діоксином в США. Саме їх керівник австрійської клініки „Рудольфінерхаус" М.Цімпфер надіслав для дослідження до експертних установ, в тому числі до голландської лабораторії «БіоДетекшен Системз» А.Брувера.

Пояснення Жванії Д.В. про можливу підміну зразків крові Ющенка В.А. підтверджуються і іншими зібраними ТСК матеріалами, а саме: фонограмою телефонної розмови жінки на ім’я Марта з чоловіком на ім’я Роман. З її змісту випливає, що працівники американських спецслужб залучалися до «теми отруєння».

Наведу з цього приводу лише фрагмент розмови «Марти» та «Романа»:

Марта: Складність в тому, що я не багато можу їм сказати, знаєш мене питають: «А чому ви вважаєте, що вони його отруюють?»

Роман: Я розумію. Що ж, так, але вони зараз нам кажуть, що їм треба поговорити з людьми з розвідки, бо вони навіть  почали спілкуватись із лікарями,  щоб  встановити, чи  не  пов’язано це із хребтом, завтра до нас приїжджають дві людини з розвідки. Ці люди  з іншого рівня розвідки. Ти розумієш, про що я?

Марта: Так, так, так, не від вас.

Роман: Ні, ні. Вони ззовні.

Марта: Так… Добре! Так.. Так..

Роман: Вони  експерти розвідки США, отже вони приїжджають завтра і пробудуть до..до…  Я думаю, що.. до дев’ятої години у мене має щось бути, добре, Ок? Тоді я тобі подзвоню на цей номер близько восьмої або дев’ятої години за вашим часом.

З метою ідентифікації голосу жінки на ім’я «Марта» було проведено фоноскопічну експертизу, на дослідження якої Комісією були надані фонограма розмови «Марти» та зразки голосу К.М.Чумаченко. За висновком експертизи голос жінки, яку називають «Мартою», належить Чумаченко К.М.

Комісія свідомо не запрошувала на свої засідання ні К.М.Чумаченко, ні «Романа», оскільки цим повинна займатися Служба безпеки України. Якщо «Роман» – громадянин України, то яке він має відношення до американської спецслужби і на яких підставах спецслужби США втручалися у передвиборчу кампанію України в 2004 році?

Зазначену інформацію разом з необхідними документами Тимчасова слідча комісія передала до Генеральної прокуратури України.

Оскільки звіт Комісії є проміжним, не будемо випереджати остаточні висновки, разом з тим треба звернути увагу на те, що протягом 5 років лікуванням Ющенка В.А. займаються виключно кріохірурги, кардіологи, дерматологи та косметологи, які мотивують так зване виведення 95% діоксину з організму Ющенка В.А. його міцним козацьким здоров’ям. Очевидно, що такі досягнення мають здивувати фахівців-токсикологів, жодного з яких чомусь не залучили до лікування громадянина Ющенка В.А.

Таким чином, Комісія на сьогоднішній день може констатувати наступне.

1. До теперішнього часу Генпрокуратурою обвинувачення у справі нікому не висунуто, не встановлено ні місце, ні час скоєння злочину, ні факт умисного отруєння Ющенка В.А.

2. З боку окремих представників Генпрокуратури відбувається масштабна фальсифікація розслідування. Країні нав’язується версія умисного отруєння. Суспільство свідомо вводиться в оману.

Комісією пропонується:

1. Рекомендувати керівництву Генпрокуратури терміново змінити склад і керівника слідчо-оперативної групи з одночасним порушенням кримінальних справ відносно Г.І.Климович за вчинені нею зловживання (злочини), допущені при розслідуванні як попередніх справ, так і справи № 49-1361.

2. Рекомендувати Генпрокуратурі відібрати у відповідності до чинного національного законодавства всі необхідні біологічні зразки Ющенка В.А. для проведення аналізів та експертиз в Україні на базі сертифікованої лабораторії Діоксинового центру Інституту екогігієни і токсикології ім. Л.І.Медведя при необхідності із залученням іноземних фахівців.

За повідомленням Кабінету Міністрів України така «лабораторія відповідає найвищим міжнародним стандартам, а результати її аналізів та досліджень визнаються відповідними міжнародними лабораторіями країн-членів ЄС, США, Японії та інших».

Комісія продовжує свою роботу, за результатами якої Верховній Раді буде надано остаточний звіт.

УК