Спрут

“У багатстві – вся людина”, – зазначив ще за часів середньовіччя німецький богослов Микола Кузанський. Він мав на увазі не розміри валізи з грошима, а як саме гроші здобуваються і витрачаються.

Заради розігріву пропонуємо вам депутатське звернення нардепа Юрія Кармазіна. І запрошуємо на Черкащину, славну й злочинну.Присвячується Олександру Кірєєву,

Юрію Луценку,

Олександру Медведьку

В.О. ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА УКРАЇНИ

ВИНОКУРОВУ С.М.

ГОЛОВІ ДПА УКРАЇНИ

КІРЄЄВУ О.І.

Щодо перевірки фактів грубих та систематичних порушень норм кримінально-процесуального законодавства працівниками органів внутрішніх справ і прокуратури Черкаської області під час досудового слідства по кримінальних справах відносно посадових осіб державної податкової служби Черкаської області, які вказують на ознаки злочину

Депутатське звернення

в порядку ст. 16 Закону України

“Про статус народного депутата України”

Шановні Сергію Маркіяновичу, Юрію Віталійовичу та Олександре Івановичу!

У січні 2005 року на ДПА в Черкаській області, яку на той час очолював Олексій Любченко, посипався шквал звинувачень, поширених анонімно в інтернеті, щодо створення схем незаконного відшкодування ПДВ посадовими особами.

У подальшому згадана інформація була розміщена в місцевій пресі, яка звинувачувала в незаконному відшкодуванні ПДВ весь склад колишнього керівництва податкової. Саме такі публікації стали підставами для порушення кримінальних справ. Інформацію та документи з метою порушення кримінальних справ готував відділ по боротьбі з корупцією Управління по організації взаємодії УПМ ДПА в Черкаській області (Власенко В.В., Коваленко В.П. та інші) під безпосередньою опікою колишнього начальника цього ж відділу Василенка П.П. (був звільнений у жовтні 2004 року з роботи в зв’язку з виходом на пенсію; на даний час, незважаючи на досягнення граничного віку служби, поновлений в органах податкової міліції, – працює начальником управління податкової міліції ДПА в Черкаській області).

Зазначені особи здійснюють “тісний” контакт з працівниками прокуратури, який полягає в організації кримінального переслідування людей з корисливих або особистих мотивів. Підрозділом по боротьбі з корупцією створюються незаконні комісії по проведенню службових розслідувань відносно колишніх працівників ДПА в Черкаській області. При цьому до комісії включаються посадові особи ДПА, які вже підписували висновки службових розслідувань абсолютно протилежного змісту. В подальшому фальшиві висновки стають підставою для порушення кримінальних справ і не оцінюються слідчими на предмет належності доказів.

Порушені кримінальні справи стосуються “незаконного” відшкодування ПДВ посадовими особами ДПА в Черкаській області. По порушених справах керівник ДПІ (Володимир Коломієць), який фактично здійснював і здійснює відшкодування, навіть не викликався до правоохоронних органів у якості свідка. Також не викликався, як свідок, колишній керівник підрозділу по боротьбі з корупцією (вже згаданий Василенко П.П.) та працівники цієї служби, в обов’язки яких входить попередження порушень законодавства і які, до речі, ставили підписи на листках погодження надання дозволу державним податковим інспекціям на відшкодування ПДВ.

Кримінальні справи порушуються масово, звинувачуються колишні керівники податкової служби, в той час коли відсутні будь які висновки, відсутні експертні заключення, якими підтверджено незаконність відшкодування підприємствам податку на додану вартість. Посадові особи цих підприємств теж не викликаються для дачі пояснень щодо незаконності отримання коштів з бюджету. Тоді як активно викликаються до правоохоронних органів за дрібними приводами колишні працівники саме обласного апарату. З боку слідчих звучать погрози і здійснюється тиск з метою отримання “потрібної” інформації.

По справі № 2510500012 Стрижкіна Г.Г. звинувачується в перевищенні повноважень, тому що засвідчила своїм підписом підписи шістьох членів комісії начальників відділів ДПА на листку погодження по закриттю ПП “Енергія”. Таке погодження є формальною процедурою і не є підставою для закриття інспекцією підприємства. Крім того, вона звинувачується в тому, що саме цими діями сприяла незаконному відшкодуванню ПДВ Луганському підприємству “Лінос”. При цьому “Енергія” і “Лінос” у безпосередніх договірних відносинах не перебували. І при цьому стосовно “Енергії” та “Ліноса” кримінальних справ ніхто не порушував.

Справа Стрижкіної тягнеться вісім місяців і не має перспектив у звинуваченні.

По справі № 346 відносно посадових осіб АФ ТОВ “Золотий колос” у слідчого СБУ Новикова Я.М. є претензії до працівників ДПА області щодо підписів на листку-погодженні відшкодування ПДВ. Такий листок у низці процедур юридичного значення не має і не є підставою для державного казначейства щодо проведення відшкодування. При цьому, слідчим не доведена сама незаконність відшкодування. А численні висновки експертів, в тому числі Київського науково-дослідного інституту судових експертиз не беруться до уваги, бо підтверджують правомірність відшкодування ПДВ.

Ця справа тягнеться вже більше року і теж не має перспектив у звинуваченні.

Усі відповіді на скарги щодо незаконності дій правоохоронців носять формальний характер. Слідчі дії не проводяться.

На підставі наведеного та керуючись ст. 15 Закону України “Про статус народного депутата України”, –

прошу

1. Провести перевірку всіх повідомлених на мою адресу фактів. У разі їх підтвердження вжити заходів відповідного реагування.

2. Провести службове розслідування на предмет належного виконання своїх службових обов’язків співробітниками органів внутрішніх справ, прокуратури, які проводили досудове слідство або оперативну-розшукову діяльність по зазначених в депутатському зверненні фактах.

Дати кримінально-правову оцінку діянь винних осіб.

3. Про результати розгляду та вжиті заходи повідомити мене особисто в передбачений законом термін.

Додаток: матеріали на 31 арк.

З повагою,

Народний депутат України,

Голова Партії захисників Вітчизни Ю.А.Кармазін

Депутатське звернення пана Кармазіна є лише верхньою, видимою частиною айсбергу. Загляньмо під воду, у темряву.

ПП “Енергія”, згадане у депутатському зверненні Ю.А.Кармазіна, було свого часу зареєстроване відповідно рішенню Шполянськой районної державної адміністрації за № 24 від 21.01.03 року. Юридична адреса підприємства: село Капустіно, Шполянського району, Черкаської області. Відповідно Закону України “Про правовий режим території, яка отримала радіоактивне забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, цей населений пункт знаходиться в зоні посиленого радіоекологічного контролю, тому підприємства, зареєстровані на цій території, користувались пільгами щодо оподаткування. На той час, коли ПП “Енергія” існувало, держава дійсно не отримувала від нього сплати ПДВ. Але згідно пільговому законодавству “Енергія” і не повинна була платити ПДВ. Саме для того, щоб законно не платити ПДВ, фірми і підприємства реєструвалися в таких пільгових зонах. Причому, реєстрували їх там не податкові структури. Не дуже вдалий закон про пільги? Можливо. Парламент його відмінив – але ж лише у 2005 році. До того часу підприємства діяли у законному руслі.

Саме на підставі сфабрикованої справи щодо ПП “Енергія” 11 лютого 2005 року троє співробітників черкаського обласного УСБУ провели обшук у будинку Галини Стрижкіної, колишнього заступника голови ДПА області. Згідно протоколу обшуку було вилучено 14 тисяч доларів – збереження сім’ї від продажу автомобіля та квартири на місці попереднього проживання в м. Александрія. За 15 хвилин до обшуку згадані троє запропонували конс’єржці будинку пакет і зажадали, щоб вона піднялася і передала пакет до квартири Стрижкіної. Конс’єржка відмовилася. Троє наполягали, але жінка уперлася. Що могло бути в цьому пакеті? До речі, ангажована черкаська газета тими ж днями “інформувала” читачів, що у Стрижкіних під час обшуку знайшли 300 тисяч баксів. Газета, якій службовці УСБУ “злили компромат”, була, зрозуміло, попереджена про те, що рояль в кущах знайдеться, – тобто, в пакеті, який хотіли всучити конс’єржці, могли бути названі 300 тисяч баксів. Втім, це лише припущення. У змовників такі гроші безумовно могли бути, але навряд чи вони ризикували б ними як “вещдоком”. Скоріше, там, у пакеті могли бути підроблені документи для дискредитації Г.Стрижкіної.

У Стрижкіних вилучили кілька кредитних карток – на пенсії і зарплати чоловіка та жінки – на загальну суму 3650 гривень. Галину Стрижкіну відвезли на допит у прокуратуру. Там слідчий Іван Бабенко забрав у Стрижкіної ще 400 гривень разом з гаманцем. Там же зняли з неї золотий хрестик з ланцюжком – подарунок дочки. І обручку зняли. Пан Бабенко, допитуючи, загрожував посадити все керівництво ДПА. Вимагав здати шефа. Не отримуючи від Г.Стрижкіної необхідних “зізнань”, пан Бабенко визнав, що вона міцний горішок – на зразок Мата Харі. Стрижкіна була в такому шоці, що, можливо, й здала б шефа, якби знала, що саме повинна здавати.

Через 72 години місцевий райсуд, розглянувши матеріали, ухвалив випустити Стрижкіну на підписку про невиїзд, а дії прокуратури по затриманню Стрижкіної визнав незаконними. Прокуратура подала апеляцію, і 25 лютого відбулося засідання апеляційного суду, який не ризикнув підтвердити незаконність дій прокуратури – адже такого ще не бувало!, – і прийняв соломонове рішення: відмінив затримання Стрижкіної, але відмінив і рішення райсуду про незаконність дій прокуратури.

Справа Стрижкіної тягнеться досі. Ті, хто затіяв її, опинилися на слизькій стежині. Визнання судом безпідставності звинувачення буде страшним ударом для всіх учасників і організаторів справи, в тому числі й для голови черкаської ОДА Олександра Черевка, який під час офіційного представлення його у лютому 2005 року на посаду, надав черкаському та й київському чиновному бомонду проект справи Галини Стрижкіної в якості головного козира –успішного початку своєї діяльності. Адже пана Черевка “коронували” на губернатора ще до пред’явлення обвинувачення Стрижкіній; тобто він, як у нас ведеться, випередив події. І, власне, органам правосуддя залишалось тільки підтвердити заяву губернатора. Сьогодні єдиним способом відтягнути завершення лже-справи є нескінченне її провадження. І саме так воно й діється. Справа досі не дійшла до суду.

Дещо інакше зовні виглядає друга справа, вказана у зверненні пана Кармазіна.

12 липня 2004 року старший слідчий управління СБУ в Черкаській області Новіков Я.М. порушив кримінальну справу № 346 відносно посадових осіб ТОВ “Золотий колос” по факту незаконного відшкодування з бюджету держави податку на додану вартість в сумі 499580 грн. У тому ж місяці слідчий виніс постанову про притягнення голови правління ТОВ “Золотий колос” Жмуда М.П. та головного бухгалтера Горбенко Л.М (дружини М.Жмуда) як обвинувачених у скоєнні злочину за ч. 5 ст. 191 КК України.

Ось що пише М.Жмуд у скарзі на адресу Генпрокурора України.

“8 липня 2004 року на наше підприємство приїхав заступник начальника

відділу “К” СБУ в Черкаській області майор Котляр Олег Вікторович, оперуповноважені Недоступ В.І, Петренко Ю.А. і чотири співробітники групи “Альфа”, екіпіровані та озброєні. Після попередньої перевірки О.Котляр запропонував мені заплатити йому 200 тисяч гривень, і “ніхто ніколи не буде мати будь-яких претензій до агрофірми “Золотий колос”. На що я відповів: “За що платити?” Після чого мені було сказано: “Пожалієш. Втратиш усе”. 14 липня 2004 року мене та головного бухгалтера слідчий Я.Новіков затримав з підозрою у скоєнні тяжкого злочину – розкраданні бюджетних коштів у особливо великому розмірі, а наші дії було кваліфіковано за ч. 5 ст. 191 КК України. За кілька годин до цього Недоступ В.І. та Петренко Ю.А. провели обшук у моєму домоволодінні. Мені дуже прикро, що обшук проводив Петренко Ю.А., який колись був моїм сусідом. Свого часу співробітниками карного розшуку Уманського РВВС була розкрита злочинна група з трьох осіб, яку очолював саме Петренко Ю.А. На той час він навчався в академії СБУ. Хлопці займалися пограбуванням автомобілів на трасі Кіровоград-Вінниця. Двоє з них отримали по сім років ув’язнення, а організатор Петренко Ю.А., дякуючи батькам, начальнику відділу СБУ м. Умань та іншим співробітникам, лишився на волі і успішно закінчив академію СБУ. Зараз, вже як “академік”, проводить обшуки по інших оселях”.

У обох справах – Стрижкіної і Жмуда – маємо одну й ту ж статтю КК України, озброєних співробітників СБУ або “Альфи” та обшуки, зі сподіваннями не стільки щось знайти, скільки нагнати жаху. Маємо вивіренний спосіб тиску на намічених людей з метою вичавити гроші, а якщо вичавити нічого, “розмазати” по стінці кримінальними справами – для науки іншим.

Микола Жмуд утримувався в СІЗО протягом десяти днів, головний бухгалтер Горбенко Л.М. – 5 днів. Потім через суд їх звільнили з-під варти, але примусили внести заставу 40 тисяч гривень і дати підписку про невиїзд.

Внаслідок перебування у СІЗО Горбенко Л.М. (на той час вагітна) втратила дитину. “Розслідування” кримінальної справи № 346 тягнеться вже другий рік без надії на завершення, оскільки всі експертні та бухгалтерські дослідження ведуть до відсутності будь-яких натяків на вину з боку керівництва фірми. Колись велике та потужне підприємство “Золотий колос” приходить у занепад. Кількість робочих місць скоротилася вдвоє. Утричі скоротилися обсяги виробництва. (Майор Котляр, як справжній майор, тримає свою обіцянку). Микола Жмуд пише скарги у вищі інстанції і все ще сподівається на справедливість. А віддав би 200 тисяч хабара – не мав би клопоту.

Дійові особи та виконавці

Гребінь революційної хвилі завжди сідлає піна; як правило, брудна. Бо море – людське. Ця піна загрожує поховати усі надії революції на демократію та на очищення суспільства.

Задум черкаських злочинців був вельми простий. Використовуючи революційну ситуацію (шалений тиск на керівництво ДПА з наклепами в інтернеті та в місцевій пресі розпочався у січні 2005 року), завести кримінальні справи на згадане керівництво, яке заважало службовому рекету, і зіпхнути його з посад, аби сісти на посади самим і продовжувати “працювати” на хабарі та відкати. Пам’ятаючи думку Гебельса “Чим безглуздіша брехня, тим легше люди в неї вірять”, злочинці порушували кримінальні справи не на копійки, а на сотні тисяч та десятки мільйонів гривень. Те, що справи збудовані на піску, злочинці вважали на той час не суттєвим. Міркували, що в судах справи загрузнуть надовго, а поки що можна використовувати свої високі крісла якнайефективніше.

Пан Кармазін назвав кількох діючих осіб злочинної групи: колишнього начальника відділу по боротьбі з корупцією УПМ ДПА (нині начальника УПМ) Петра Василенка, нинішнього керівника цього ж відділу В.Власенка, працівника цього ж відділу В.Коваленка.

У взаємодії з ними працював начальник відділу “К” СБУ в Черкаській області, полковник Віталій Аніщук (племінник Петра Василенка);

Порушення фальшивих кримінальних справ взяв на себе колишній виконуючий обов’язки прокурора області Петро Коваль;

У скарзі Миколи Жмуда вказані ще такі добродії як майор Котляр О.В., Недоступ В.І., Петренко Ю.А.

Має місце ще одна постать – Олександр Боїн (родич нинішнього губернатора Черкащини Олександра Черевка) – начальник Шполянського відділення Смілянської ОДПІ.

І, нарешті, – начальник міської податкової інспекції Володимир Коломієць. Тобто, з нього треба починати.

Тепер можна сказати, що майже вся зграя в сборі. Майже, бо є ще віп-персони обласного та державного масштабу, які, маючи в руках усі важелі для очищення місцевості від злочинців, що перефарбувалися у помаранчевий колір, дають їм зелене світло. Зрозуміло, на умовах певного відсотку.

Пов’язані спільними корисливими інтересами, круговою порукою, родинними та кумівськими зв’язками, усі згадані особи утворюють свого роду Спрут, ненажерливий та безкарний.

Його щупальця можна порахувати.

Володимир Коломієць

Під чам президентської виборчої кампанії пан Коломієць, як член партії “Регіони України”, проводив активну роботу серед податківців на підтримку провладного кандидата, щодня орієнтуючи підлеглих у потрібному напрямку. Під час організації відповідного мітингу він примусив усіх працівників податкової під загрозою звільнення вийти на центральну площу Черкас. Лише одна особа – начальник управління обліку та звітності Катерина Павлюченко – ослухалася: вийшла на мітинг зі “скандальною” помаранчевою хусткою. Реакція пана Коломійця була миттєвою: “Дам дві догани і вижену”. І вигнав.

Так же миттєво пан Коломієць став найпомаранчевішим після перемоги Віктора Ющенка і натхненно взявся за оновлення кадрів. За короткий термін, який пройшов з моменту призначення головою черкаської обласної ДПА Юрія Ткаченка, пан Коломієць досяг повної довіри та порозуміння з новим шефом. Враховуючи той факт, що Юрій Ткаченко жодного дня не працював у податкових органах, щоденне спілкування з паном Коломійцем дало очікуваний результат – голова ДПА став керованим, слухняним і, головне, добросовісним виконавцем стратегічних планів Володимира Коломійця, який давно виношував намір затвердитися в якості повноправного хазяїна області, а не тільки міста, і довести бізнесу, що єдиний, хто може вирішити всі питання, – тільки він. Розуміючи, що без підтримки новопризначеного губернатора Олександра Черевка всього не обійняти, пан Коломієць вирішив питання зближення з ним на ниві захоплення губернатора мисливством. “Ну, що ж, мисливство – так мисливство”. З тією ж спритністю, з якою пан Коломієць перефарбувався у потрібний колір, він став і заядлим мисливцем. Так були налагоджені дружні стосунки і повне порозуміння між двома керівниками. А враховуючи, що тільки завдяки Олександру Черевку Юрій Ткаченко став головою ДПА області (свого часу Ю.Ткаченко працював водієм у О.Черевка), повна довіра губернатора до пана Коломійця ще більше зміцнила його як “професійного” податківця і надійної людини в очах Ю.Ткаченка.

“Професійність” пана Коломійця дала ще один “позитивний” результат – майже стовідсоткове оновлення керівників відділів та управлінь обласного апарату. Дійсних професіоналів пан Коломієць замінив своїми людьми, які не хватали зірок з неба у податковій справі, але були сліпими виконавцями будь-яких наказів шефа.

Останнім часом пан Коломієць досяг великих успіхів у боротьбі з тіньовим бізнесом. Успішне виконання планових надходжень до бюджету за 9 місяців поточного року зумовлено однією причиною (незалежно від того, хто стоїть біля керма адміністрації області) – збільшенням обсягів виробництва головних бюджетоутворюючих підприємств області (ВАТ “Азот”, “Графія України”, “Галлехер Черкаси”). Ставлячи ріст бюджетних надходжень до своєї особистої заслуги, пан Коломієць потрапив, зрозуміло, до еліти “найкращих” керівників.

Це не заважає йому бути куратором тіньового бізнесу, який теж своєчасно і в повному обсязі сплачує податки в особисту кишеню пана Коломійця. При проведенні документальної перевірки приватного підприємства “Астахов” працівники УПМ ДПА, не посвячені в таємниці “мадридського” двору, донарахували податків на півмільйона гривень. З’ясувалося, що підприємство працювало як конвертаційний центр, проводячи операції в готівковій формі начебто для закупівлі сільгосппродукції. Але згаданим працівникам УПМ не пощастило ні стягнути півмільйона до бюджету, ні порушити кримінальну справу. Причина зрозуміла – пильне око Володимира Коломійця. Донарахування та фінансові санкції щодо ПП “Астахов” були скасовані. В душевних бесідах з працівниками податкової міліції пан Коломієць пояснив, що так вчинено на прохання голови ДПА. Хто дійсно давав вказівку прикрити справу – Ю.Ткаченко, О.Черевко чи В.Коломієць, – відомо лише їм.

Під час проведення документальної перевірки Черкаського “Обленерго” ревізорами податкової було встановлено ухилення від сплати податків майже на 2 млн. гривень. Але з “легкої” руки “професіонала” Коломійця результат перевірки “Обленерго” виявився, як завжди, прогнозованим – 20 тисяч гривень. Зрозуміло, куди пішли дійсні борги “Обленерго”.

Не треба бути екстрасенсом, щоб здогадатися, як закінчилися чергові перевірки у Черкаській м’ясній компанії, ТОВ “Буртаг”. Такса на сьогодні одна – 20 тисяч гривень в державу, решта – в кишеню Коломійцю.

Теж саме стосується і “Черкаського Облавтодору” з встановленим ревізорами ухиленням від податків на суму 1,2 млн. гривень. Стосовно останнього взагалі не було прийнято рішення ні на сплату 20 тисяч, ні на фінансові санкції.

На податковому обліку Черкас знаходиться майже 8500 підприємств усіх форм власності та 14000 суб’єктів підприємницької діяльності. Роботи – море. І до пенсії Володимиру Коломійцю ще дуже далеко.

Працює він на посаді начальника Черкаської ДПІ з 1999 року. З його призначенням зразу почалися звільнення співробітників ДПА, які мали великий досвід роботи в податковій системі і не погодились із методами керівництва, організації роботи та вказівками, які суперечать законодавству. Ті, що лишилися, знаходяться під постійним психологічним тиском Коломійця.

Від правоохоронних органів пана Коломійця оберігав Петро Василенко, який саме й познайомив його з начальником підрозділу УСБУ в Черкаській області Віталієм Аніщуком та іншими співробітниками УСБУ.

Починаючи з 1999 року Коломієць контролює суб`єкти господарської діяльності (СГД) міста, які постійно заявляють до відшкодування значні суми ПДВ, за що пан Коломієць отримує від них винагороду.

За сприяння Коломійця протягом 2003-2004 років було відшкодовано близько 50 млн. гривень – з відсотком винагороди безпосередньо йому.

Ще з 1999 року Володимир Коломієць почав підтримувати дружні стосунки з крутим місцевим підприємцем Віктором Головатенком. Після чого бізнес останнього почав зростати, а податкові платежі підприємств, контрольованих паном Головатенком, різко знизились. За “сприяння” бізнесу Віктора Головатенка Володимир Коломієць отримує щомісяця винагороду в сумі близько 500 тис. гривень.

Інтереси Коломійця поширюються й на аграрний сектор. Кожної весни він блокує роботу СП “Дако”, яке займається сільським господарством протягом 10 років та має велику кількість сучасної сільськогосподарської техніки на території Черкаської області. Допомагають пану Коломійцю вичавлювати гроші з СП “Дако” вже згадані щупальця УСБУ.

Директор СП “Дако” Добровольський М.Г. безкоштовно надає пану Коломійцю посівний матеріал, мінеральні добрива і техніку для господарств Городищинського та Корсунь-Шевченківського районів, які фінансово підконтрольні Володимиру Коломійцю. СП “Дако” надає йому послуги в еквіваленті 300 тис. гривень щорічно.

На перелік “службових справ” пана Коломійця, що принесли і приносять йому “дивіденди”, не вистачить паперу.

Володимир Коломієць став заможною людиною. Придбав квартиру в елітному будинку м. Черкаси за адресою вул. Гоголя, 221 (загальна площа 160 кв. метрів), вартістю близько 50 тисяч у.о., має сучасний двоповерховий будинок в м. Городище, має парк власних автомобілів, зареєстрованих на підставних осіб (“Субару-Форестер” – 2 шт., “Ніссан”, “Фольксваген-Боро”), загальною вартістю більше 100 тисяч доларів США.

Петру Василенку Володимир Коломієць подарував квартиру загальною площею 140 кв. метрів (вартістю 45 тисяч доларів США) та автомобіль.

Петро Василенко

У серпні 2004 року, коли вже йшла президентська виборча кампанія, пану Василенку виповнилося 50 років, і стало питання звільнення на пенсію. Належало прощатися із престижним та прибутковим стерном начальника відділу по боротьбі з корупцією УПМ ДПА. У спробах довести свою лояльність і активність пан Василенко попередив несанкціоноване втручання у базу даних ДПА з боку особи з помаранчевого виборчого табору. Про його підступи пан Василенко доповів особисто шефам ДПА в області і в Києві. Також виступив на апаратній нараді ДПА і всіх попередив про цей випадок, і просив бути пильними на майбутнє. Щотижня він доповідав у ДПАУ, що зроблено ним особисто на підтримку кандидата в Президенти Віктора Януковича і яких політично неблагонадійних осіб він виявив по службі. Петро Василенко дуже старався, сподіваючись, що “нагорі” врахують його старання і залишать ще “попрацювати”. У ражі гонитви за успіхом пан Василенко надумав оволодіти інформацією з штабу Віктора Януковича і, видавши її за свою, доповісти в ДПАУ. При спробі винести з штабу Януковича дискети з інформацією Василенко був затриманий. Охоронники трохи потовкли його й оформили відповідний документ. Після цього, в жовтні 2004 року, щоб зам’яти скандал, Василенко написав заяву на пенсію і вибув із структур ДПАУ.

Аби не нудьгувати без діла, пан Василенко, прибічник кандидата Януковича, притулився до штабу Віктора Ющенка; як видно, переконав нових шефів, що викрадав файли зі штабу Януковича з єдиною метою – на благо Майдану. Зараз Петро Василенко – за заслуги перед революцією – отримав посаду начальника управління податкової міліції ДПА в Черкаській області.

Успішне завоювання місця під сонцем ніяк не позначається на обличчі Василенка. Воно зараз похмуре, як ніколи. На брифінгах губернатор Олександр Черевко бідкається з приводу того, що невідомі стріляють по вікнах кабінету

пана Василенка, б’ють залізними прутами його заступника Ігоря Слинька, підкладають петарди, підпалюють двері ДПА. Клята, мовляв, контра зі “злочинної” влади. Але ніхто не вірить крокодилячим сльозам над професійними злочинцями, що влізли у нову владу. Черкаси – місто провінційне. На парканах навпроти ДПА та навіть на асфальті біля ОДА з’являються написані фарбою два слова – “хабарник Василенко”.

Внутрішні розборки серед нинішніх керівників ДПА продовжуються вже трагічно. 17 листопада вбито (викинуто з вікна 8-го поверху гуртожитку) ревізора ДПІ Сергія Павловського. Днями працівники УБОЗу “схопили за руку” головного юриста ДПА Бориса Сизька, держслужбовця, який приторговував приватними адвокатськими послугами в м. Золотоноша.

Олександр Боїн

У лютому 2003 року на посаду голови ДПА Черкаської області було призначено Олексія Любченка. На той час Олександр Боїн керував Шполянською ОДПІ, якій були підпорядковані відділення Звенигородського, Лисянського, Ватутінського, Шполянського районів. Справи ОДПІ знаходилися у жахливому стані і, щоб утриматися в кріслі, пан Боїн спробував підняти свій рейтинг в очах нового голови ДПА примітивним способом – почав здавати всіх районних адміністраторів як грішників. Олексій Любченко не прийняв гри – переніс центр ОДПІ у Звенигородку, пана ж Боїна понизив до начальника Шполянського відділення, а пізніше й запропонував звільнити податкову службу від його послуг. Сьогодні вже зрозуміло, що пана Боїна врятувало від звільнення втручання його родича Олександра Черевка (на той час голови черкаського відділення Нацбанку України). Саме тут, нам здається, Олександр Любченко припустився помилки – адже бурьян треба виривати без жалю.

Тож, коли з революцією прийшла можливість помсти, пан Боїн не примусив себе чекати. Зробив усе можливе й неможливе, аби накопати будь-якого компромату на керівництво ДПА. Саме він організував авральну роботу по створенню кримінальної справи щодо “Енергії”, бо приймав свого часу участь і в її реєстрації, і в настирливих пропозиціях директору “Енергії” тримати “кришу”, і в ліквідації підприємства.

Життя коротке – спрут вічний

За останні сім років сім разів мінялися голови обласної ДПА. Пан же Коломієць незмінно лишався на бойовому посту. Очевидно, долучившись до відшкодування ПДВ ще з 1999 року, пан Коломієць усвідомив, який це приємний механізм. Зрозумів він і те, що бажано не ділитися з головою ДПА ласим шматком, не бажано пускати стороннього у свою вотчину, адже по закону саме начальник ДПІ, а не голова ДПА і не його заступник, є розпорядником відшкодування ПДВ. Спосіб не ділитися з шефом знайшовся сам собою – позбавлятися його, як тільки він освоїть ситуацію. Зрозуміло, для цього пану Коломійцю треба було мати впливових прибічників не лише в області, а й в столиці, зі сплатою їм певного відсотку – це теж зрозуміло. Без солідного даху неможливо було б міняти шефів, як рукавички.

Як тільки наступний голова ДПА починав щось розуміти, і міг “вкурити” у справах до того, аби спитати, чому пан Коломієць бере левову частку здобичі собі, його відправляли відпочити. Найдовше – два передостанні роки – протримався Олексій Любченко. Він прийшов у Черкаську ДПА з метою, незвичною для Спруту, – налагодити більш-менш європейський підхід до податкової справи і зменшити розграбування. Але й його, врешті-решт, використавши вдалу нагоду – помаранчеву революцію, – здолали згадані вище податкові рекетири та й сіли на царство. Володимир Коломієць був натхненником і координатором цієї “операції”. Він інспірував знищення Олексія Любченка, коли той почав налаштовувати систему податкового контролю, що не залежала від суб’єктивної думки одного керівника, а передбачала коллегіальність прийняття рішень. До речі, Олексій Любченко сам винен у своїх бідах. Треба було заглиблюватися не в роботу, а в інтриги. І перш ніж виводити на чисту воду когось з некомпетентних податківців, треба було розібратился у їхніх родинних зв’язках з сильними світу цього – хоча б обласного.

“Остання” справа спруту

Наближаються роковини присутності Юрія Ткаченка на посаді голови черкаської ДПА. Спрут вже заплутав його у своїх щупальцях і, можливо, залишить на посаді, якщо Юрій Ткаченко погодиться грати вторинну роль.

Цікава в цьому сенсі справа щодо ТОВ “Спецпромпостач” з юридичною адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 44, к. 430 (Код ЄДРПОУ 32881955). Вказане підприємство було створене для відмивання київських коштів. Загальний обіг грошових коштів через розрахунковий рахунок підприємства за три місяці (з березня по червень 2005 року) склав 186 мільйонів гривень. Схема його роботи полягала в наступному. По-перше, внесення готівкових коштів в установі банку м. Київ на рахунок підприємства “А” (фіктивне підприємство, оформлене на підставних або неіснуючих осіб). По-друге, переведення безготівкових коштів з підприємства “А” на рахунок ТОВ “Спецпромпостач” (транзит). По-третє, переведення безготівкових коштів з ТОВ “Спецпромпостач” на рахунок реально існуючих підприємств за оплату товару – для подальшого створення податкового кредиту та відшкодування ПДВ або для купівлі цінних паперів (акцій) підприємств-виробників.

Спрут співпрацював з ТОВ “Спецпромпостач” на звичайних умовах: нинішні керівники черкаських ДПІ та УПМ забезпечують відсутність будь-яких перевірок, а ТОВ “Спецпромпостач” винагороджує їх одним відсотком від обігових коштів. Саме один відсоток “наші хлопці” й отримали – 1 мільйон 860 тисяч гривень. Але стався прикрий прокол. Пани Коломієць та Василенко (від жадібності, мабуть) не посвятили в суть справи заступника начальника УПМ Олександра Журбу, начальника відділу викриття злочинів у базових галузях економіки УПМ Олександра Овчаренка та старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах УПМ Віктора Ткаченка (не плутати з Юрієм Ткаченко, головою ДПА). Приголомшені обігом величезних коштів по ТОВ “Спецпромпостач”, названі герої спробували провести перевірку діяльності вказаного ТОВ. Зчинився черговий “внутрішній” скандал. На сьогодні Олександра Журбу та Олександра Овчаренка вже звільнили. Віктор Ткаченко на черзі. Але стався витік інформації. Поповзли чутки. І ТОВ “Спецпромпостач”, точніше круті пани, що стоять за ним, справедливо вирішили, що “засвітилися”, і, таким чином, Спрут не виконав зобов’язань. І має повернути 1 мільйон 860 тисяч гривень. Підпали дверей черкаського ДПА, петарди, стрілянина по вікнах кабінету пана Василенка, побиття його заступника та інші “пригоди” пов’язані саме з цим боргом “честі”, а не з вигаданими бійцями старої “злочинної влади”.

Втім, зі Спрута, як з гуся вода. Черкаська ОДПІ провела документальну перевірку ТОВ “Спецпромпостач” і – не встановила порушень податкового законодавства. Після цього ТОВ “Спецпромпостач” швиденько подало заяву на ліквідацію підприємства за рішенням власників.

У справі ТОВ “Спецпромпостач” Володимир Коломієць, Петро Василенко та Юрій Ткаченко вже об’єднали дружні зусилля.

Зрозуміло, це не остання справа спруту. Податковий рекет йде нескінченною чередою. Черкаський Спрут давно вийшов за межі Черкащини. Але кінець мотузки можна схопити саме в Черкасах. Було б бажання, скажімо, у прокуратури. Але ж яке бажання, коли обласна прокуратура є одним зі щупалець Спрута. Між іншим, днями колишній обласний прокурор Олександр Литвин був поновлений на посаді рішенням райсуду, і виникла колізія – на Черкащині тепер існує два облпрокурора. Ймовірністю повернення на посаду Олександра Литвина Спрут дуже дратується. Бо О.Литвин добре орієнтується, хто є хто, і може почати рубати щупальця за законом. Саме для того, щоб цього не сталося, губернатор Олександр Черевко побував у кума (Президента) з пекучим проханням поставити шлагбаум на шляху повернення Олександра Литвина на посаду.

І Президент провів відповідну розмову з Генеральним прокурором Олександром Медведьком.

То на кого ж сподіватися? Хто може звільнити Черкащину від задушливих обіймів Спруту?

Далі буде.

Олександр Багінський, спеціально для «УК»