Проблема нацбезпеки: як працює схема видачі «липових» журналістських посвідчень у центрі підготовки охоронців

Продаж журналістських посвідчень під час війни — це також питання національної безпеки. Такі посвідки дають право володіти травматичною зброєю, можливість безперешкодно здійснювати аудіо- й відеозйомку, відвідувати будівлі органів влади та їхні відкриті заходи. Журналісти вже неодноразово виводили на чисту воду безліч контор, які продавали журналістські посвідчення, до того ж серед них траплялися навіть реальні видання. Одним з таких “журналістів” був і відомий колаборант із Херсона Кирило Стремоусов.

Але, як зазначають журналісти видання ТЕКСТИ які провели розслідування, іноді ці схеми повертаються та видозмінюються — у відповідь на запит охочих “прикритися” журналістським посвідченням під час війни.

Ось, наприклад, оголошення на сайті з солідною адресою Journalist.com.ua про чотириденний курс навчання для журналістів з можливістю нібито легально отримати посвідку журналіста. Навчати планує Харківська обласна організація “Союз працівників сфери безпеки” СПБ.

“Скинемо вам презентацію і документ”

На сайті навчального курсу зазначено, що продаж журналістських посвідчень — це порушення статті 366 Кримінального кодексу України.

Згідно з цією статтею, підроблення офіційних документів “караються штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років”.

Але вам пропонують заплатити за чотириденний навчальний курс (“программа курсу”, написано на сайті, де пропонують залишити свої “данні”), а не купити документ. Після цього ви зможете стати членом їхньої громадської організації та від її імені отримати посвідку.

Ми залишили заявку на консультацію на сайті курсу, щоб дізнатися більше деталей про навчальний процес. Нам передзвонили й розповіли деталі:

“Курс — це більше формальність, щоб усе було легально. Навчання триває три дні [на сайті вказано, що чотири — ред.], за цей час ви, звісно, багато не вивчите, але отримаєте від нас методичні матеріали”, — розповідає наш співрозмовник, який представився Іллею.

Потім Ілля запитав, навіщо мені посвідчення. Я вигадала, що я — студентка факультету журналістики й хочу отримати “корочку”, щоб мати змогу відвідувати різні заходи. На це наш співрозмовник відповів: “А, ну якщо ви навчаєтеся на журфаці, то вам ці матеріали навіть не знадобляться”.

Ілля розповів, що “навчальний курс” — це насправді презентація й невеликий вордівський документ, які вам скидають після оплати.

“Ми в електронному варіанті скинемо вам презентацію із законодавчою базою й документ на чотири аркуші про журналістську етику, а також рекомендації щодо написання статей”.

“Викладачі” курсу: головна редакторка газети “Все про безпеку” (про це видання — трохи нижче) Альона Мирошніченко та журналіст Ілля Косенко, який спілкувався зі мною телефоном і пропонував купити посвідку. Я не змогла знайти матеріалів цих журналістів в інтернеті. Інші “лектори” — адвокат і тілоохоронець.

Курс “Стати журналістом за чотири дні” організовує навчальний заклад професійної освіти “Центр СПБ”. На сайті курсу зазначено, що ця установа готує “спеціалістів з безпеки та журналістики”. З їхніх слів, вони навіть мають ліцензію від Міністерства освіти і науки.

Але на вебсторінці самого “Центру СПБ” дізнаємося, що він займається “навчанням і підвищенням кваліфікації охоронників”. Про підготовку журналістів – жодного слова.

Навіть якби курс підготовки був справжнім, чи дає його закінчення право отримати посвідчення журналіста? Ні. ЗМІ мають безплатно видавати журналістські посвідки лише своїм працівникам, які створюють для них матеріали.

Я запитала Іллю, чи обов’язково писати матеріали для їхнього видання “Все про безпеку”, яке мало б видати мені журналістську “корочку”. Мені пояснили, що ні, але за бажання мої матеріали можуть опублікувати у “Все про безпеку” чи на сайті їхніх інформаційних партнерів — мережі регіональних вебсайтів “Citysites”.

Отже, газета “Все про безпеку” й заклад професійної освіти “Центр СПБ” справді під виглядом навчального курсу видають посвідки людям, які насправді не є журналістами.

Чому це проблема?

Журналістські посвідчення створені для того, щоб допомогти медійникам виконувати свою роботу. Цей документ захищає журналістів від нападів і перешкоджання професійній діяльності. Посвідчення сприяють журналістам у їхній роботі: надають право на безперешкодний доступ до органів влади, можливість збирати інформацію в ситуаціях, коли доступ інших громадян обмежено, й мати для захисту травматичну зброю.

Але організації, які фактично продають журналістські посвідчення, називають це лише “способом розширити свої права” для звичайних громадян та отримання якогось особливого захисту. Тому “журналісти” з липовими посвідками неодноразово створювали конфліктні ситуації.

Наприклад, у 2018 році херсонський провокатор, конспіролог і нині колаборант Кирило Стрємоусов влаштував стрілянину на пляжі. Конфлікт розпочався з того, що Кирило відмовився заплатити 5 грн за вхід на пляж і прикривався посвідченням журналіста. Коли охоронець застосував проти нього газовий балончик, Стрємоусов почав стріляти зі свого травматичного пістолета.

Сам Стрємоусов у 2020 році у своїх соцмережах заявляв, що готовий надати журналістські посвідчення від своєї агенції «Таврія ньюс» усім охочим. Тоді Комісія з журналістської етики зазначила, що масова роздача посвідок “розпочалася під час місцевих виборів в Україні, де Стремоусов балотувався на посаду Херсонського міського голови як самовисуванець”. Комісія заявила, що ця кампанія схожа на політичний піар, а не роботу інформаційної агенції.

“Журналісти” з фейковими посвідками традиційно масово з’являються перед виборами — вони приходять на виборчі дільниці, втручаються у процес голосування та підрахунку голосів. Також такі “медійники” вриваються в лікарні й державні установи, заважають працівникам цих структур, перешкоджають роботі реальних журналістів і знижують довіру суспільства до ЗМІ.

Журналістські посвідчення дають право володіти й носити з собою травматичну зброю. У 2018 році покійна активістка Катерина Гандзюк у своєму фейсбуку повідомила, що за чотири роки в Херсонській області понад 200 осіб отримали дозволи на отримання та носіння травматичної й газової зброї. З цих людей Катерина впізнала лише одного реального журналіста.

Тож допоки Рада не ухвалила закон про легалізацію обігу та носіння вогнепальної зброї цивільними особами, люди купують посвідки журналіста, щоб отримати травматичну зброю.

У конторі “Стань журналістом за чотири дні” нам розповіли про найпопулярнішу причину отримання в них посвідок журналіста за останній час. За словами Іллі, багато людей почали оформлювати посвідчення журналіста, щоб безперешкодно здійснювати фото- й відеозйомку під час воєнного стану.

Насправді журналістське посвідчення не дає виняткових привілеїв для зйомки. Однак, на думку керівника правових проєктів ГО “ІМІ” Романа Головенко, фейковим документом можуть скористатися диверсанти, щоб відвести від себе підозри. У конфліктній ситуації під час зйомок об’єкта вони можуть показувати “посвідчення” й погрожувати людям, які намагаються їх зупинити, статтею про перешкоджання журналістській діяльності.

“Такі куплені посвідчення підривають довіру до професії журналіста й дають їхнім власникам змогу під виглядом журналістики просувати власні інтереси чи просто мати можливість потрапити у владні кабінети, козиряючи посвідченням”, — пояснив керівник Роман Головенко.

Це має бути сигналом для влади, щоб нарешті прикрити схему отримання журналістських посвідчень, адже тепер ідеться про питання національної безпеки.

Автор: Валерія Павленко; ТЕКСТИ