Що відбулося за рік у справі катів російського концтабору «Ізоляція»

29 грудня 2019 року відбувся так званий «великий обмін» –  взаємне звільнення  утримуваних осіб Україною та найманцями російських окупантів на Донбасі. Того дня з підвалів та в’язниць в ОРДЛО на вільну територію країни повернули 76 українців. 

Серед них виявились не тільки політв’язні та військовополонені, зазначає Центр журналістських розслідувань. Звільнені бранці Станіслав Асєєв і Станіслав Печонкін  заявили, що  серед обміняних упізнали  прислужника тюремників «Ізоляції», який брав участь у тортурах. За заявою Асєєва була відкрита справа щодо Євгена Бражникова, ексзаступника директора захопленого бойовиками Донецького енергозаводу.

У «справі Бражникова» – свідчення проти нього ще семи потерпілих, досудове розслідування добігає кінця. Тим часом Євген Бражников, який перебуває під домашнім нічним арештом, через суд домагається відкриття кількох проваджень щодо Асєєва і слідчого, який розслідує його справу. 

Серед звільнених на контрольно-пропускному пункті «Майорське» політичні бранці побачили Євгена Бражникова, якого звинуватили у співпраці з тюремниками концтабору «Ізоляція» і участі у  катуваннях. Тоді Бражникова мало не побили біля наметів логістичного центру, куди звільнених в’язнів привезли на обмін на автобусах.

• Концтабір «Ізоляція». Чому бойовикі ув’язнюють своїх ватажків? (Унікальні фото з Донецька)

За заявами частини звільнених політичних бранців СБУ відкрила щодо Бражникова кримінальне провадження, а в березні 2020 року повідомила йому про підозру в участі у терористичній групі (ст. 258-3 ККУ) за співпрацю з тюремниками «ДНР» та порушенні законів і звичаїв війни (ст.438 ККУ) — через жорстоке поводження з ув’язненими.

Що конкретно інкримінують Бражникову, які покази проти нього дали потерпілі і які агрументи наводить він сам на свій захист? Ми зібрали свідчення і потерпілих, і підозрюваного у цій справі «катів «Ізоляції».

Нагадаємо, що до війни «Ізоляція» була центром сучасного мистецтва, створеним на базі колишнього Донецького заводу ізоляційних матеріалів. З 2015 року тут знаходиться військова частина так званого «міністерства держбезпеки ДНР» з центром підготовки бойовиків та полігоном і водночас, фактично, концтабір, де утримують політичних в’язнів, військовополонених і навіть бойовиків «армії ДНР», які впали в немилість своїх ватажків.

• «Изоляция» — концлагерь по-русски в Донецке

Станіслав Печонкін, потерпілий

Станіслав Печонкін — один зі звільнених політв’язнів, які звинувачують Євгена Бражникова у співпраці з бойовиками «ДНР» та катуванні.

До затримання Станіслав працював охоронцем на заводі «Артвайнері» у Бахмуті, але час від часу навідувався до своєї квартири в окупованій Горлівці, аби пересвідчитись, що її не захопили. Фотографував місто і викладав знімки у Twitter, показуючи життя окупованої Горлівки.

У січні 2017 року Печонкіна затримали бойовики, бо на одну з фотографій потрапила машина керівника міського відділу так званого «Міністерства безпеки «ДНР» у Горлівці. За звинуваченням у співпраці з СБУ пробув в ув’язнені два роки та 11 місяців. З них — сім місяців в «Ізоляції».

Станіслав Печонкін розповідає, що коли його привезли в «Ізоляцію», то її керівник Денис Куликовський, він же «Палич», отримав від оперативників так званого «МДБ» завдання вибити з ув’язненого зізнання про співпрацю з українськими спецслужбами. За словами Станіслава, його били не тільки тюремники, а й такі ж утримувані, які співпрацювали з адміністрацією. Печонкін називає двох людей – Євгена Бражникова і Андрія Мечетного.

«Мене завели в одну з камер, її номер п’ять. Поставили до стіни у позі «ластівки». Коли людину ставлять обличчям до стіни, руки вгору, долоні викручені… І так треба стояти годинами. Не дають їжі, води, не відпускають в туалет. І при цьому відбувається допит, психологічний тиск.

Мене били час від часу твердим предметом, як я потім зрозумів, це була дерев’яна палиця. І це робили не співробітники «Ізоляції». Це робили двоє утримуваних у камері. Одного з них звуть Андрій Мечетний, а іншого — Євген Бражников. Я прекрасно чув хто мене допитує», — розповів про тортури Станіслав Печонкін.

• «Добро пожаловать в ад!». Год, 8 месяцев и 26 дней в плену российских боевиков провела учительница

Євген Бражников у відповідь на ці звинувачення каже, що в «Ізоляції» ніхто не міг знати хто кого катує, адже на голови заручників тюремники одягали мішки чи пакети. І свою причетність до побиття, описаного Печонкіним, заперечує.

«Я не знаю хто і кого бив палкою. Давайте зрозуміємо, що таке палка. У нас в камері було відро, щоб ми окропом заливали і прали,  була галузка півдюймова,  12 міліметрів. Це не палка. І хто там  Печонкіна бив, я не знаю. Хай він піде до слідчого і розкаже. Я його не бив, а дії Мечетного коментувати не можу», — сказав Бражников в інтерв’ю ЦЖР.

Зі слів Печонкіна, Євген Бражников користувався особливою прихильністю адміністрації «Ізоляції»: керував примусовими роботами, які виконували в’язні, конвоював і брав участь у катувані утримуваних.

«Яскраве свідчення тієї ролі, яку відігравав Євген Бражников, – це коли вони з Куликовським тричі виводили мене надвір, роздягали повністю і при холодній погоді поливали мене водою з пристрою, який використовується для миття машин, так званий Karcher», — розповідає Станіслав Печонкін.

Версія Євгена Бражникова: у літньому душі тоді закінчилася вода, тому він поливав Станіслава, причому, на його ж прохання.

«Печонкін попросив йому допомогти помитися. Я його зі шланга поливав. Він милився, це бачили інші ув’язнені. Те, що він зараз це по-іншому розказує… Коли ми всі купаємося на вулиці, а він каже, що зима, – це абсурд!», —  каже  Бражников.

Євген Бражников, підозрюваний

Євгену Бражникову 41 рік, він народився і жив у Донецьку, до 2010 року працював оперуповноваженим в Управлінні карного розшуку МВС у Донецькій області. Під час служби мав конфлікт зі своїм керівництвом, яке звинувачував у хабарництві.

Розповідає, що з початком війни, коли були сильні обстріли, переїхав у Бердянськ, а потім повернувся в Донецьк.

• Как украинка живущая в Испании приехала в оккупированный Донецк и сорвала флаги РФ и «ДНР»

Перед своїм затриманням у 2016 році Бражников був заступником директора з безпеки Донецького енергозаводу. Це підприємство, що входило до холдингу Corum Ріната Ахметова, було захоплене російськими найманцями у грудні 2014 року і дотепер підконтрольне так званому «міністерству промисловості ДНР». Тобто, Бражников був одним із керівників експропрійованого окупантами заводу, що може свідчити про його лояльність до влади псевдореспубліки.

Однак у 2016 році так зване «МГБ ДНР» арештувало Бражникова за незаконне зберігання зброї. Повідомлялось, що в складських приміщеннях і кабінеті заступника директора захопленого заводу знайшли боєприпаси, гранатомет, вибухівку і навіть танкові снаряди.

«Я просто їхав на роботу. Мені наділи мішок на голову, викрали мене. Три з половиною роки я просидів в полоні. Мені в «ДНР» дали за незаконне зберігання зброї вісім років. Там за вбивство дають шість-сім», — говорить Бражников.

Відсидів Бражников три з половиною, з них більше двох років — в «Ізоляції». Говорить, що за цей час у нього шахрайським шляхом відібрали київську квартиру, за яку тепер тривають суди. Потім стався обмін та звинувачення у співпраці з тюремниками.

У березні 2020 року суд призначив Євгену Бражникову запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. У кінці червня захід був пом’якшений — підозрюваний не міг покидати житло тільки вночі. Ще через два місяці, в кінці серпня залишилося тільки особисте зобов’язання, а в грудні Бражникову і зовсім повернули всі документи — запобіжний захід «злетів» через затягування розгляду у суді клопотання слідства.

Нарешті 14 січня 2021 року Шевченківський суд Києва застосував до Бражникова новий запобіжний захід — домашній арешт у нічний час. Хоча слідчий та прокурор клопотали про взяття під варту.

• Как выживали заключенные в донецком концлагере …

Станіслав Асєєв, потерпілий

Станіслав Асєєв — один із найбільш відомих колишніх донецьких політв’язнів, звільнення якого вимагали не лише українська влада і правозахисники, а й міжнародні організації. Журналіст, який писав під псевдонімом про життя окупованого Донбасу, був затриманий за звинуваченням у співпраці з українськими спецслужбами у травні 2017 року.

Зараз Асєєв працює експертом в Українському інституті майбутнього. У кінці минулого року він видав книгу «Світлий шлях». Історія одного концтабору», в якій детально описує своє ув’язнення в «Ізоляції» та тортури, які там застосовують до бранців.

Станіслав Асєєв розповідає, що коли він потрапив до «Ізоляції», Бражников вже був там. І, як йому пояснили інші ув’язнені та переконався він сам, — мав особливий статус.

«Це стало зрозуміло в перший же місяць мого перебування в «Ізоляції», бо я був у підвалі. І вже тоді Бражников з адміністрацією спустився до підвалу, вони почали бити Валерія Матюшенка, ще одного полоненого, який і досі знаходиться у полоні. Витягли його нагору, на перший поверх. Почали катувати. Не знаю, чи Бражников брав безпосередню участь у катуваннях, але те, що він його бив просто на моїх очах — факт», — каже Станіслав Асєєв. — «Я бачив його там лише декілька разів. І кожного разу з цих разів він когось бив. Чи то інших людей, чи мене».

• Российские боевики и сексуальное насилие в концлагере «Изоляция» в Донецке

Асєєв також  переказував слова Валерія Матюшенка, сказані йому перед обміном, що Бражников брав участь у тортурах струмом, а саме – тримав, коли кати прикріпляли до його тіла електричні дроти.

Євген Бражников, у свою чергу, переконує, що Матюшенка не бив. А навіть ставився до нього краще, ніж до інших ув’язнених, бо були знайомі з дитинства: «Валерій Матюшенко жив у будинку навпроти. Я його знаю з дитинства. Він трохи старший за мене, він добре мого батька знає. І коли він потрапив на «Ізоляцію», я його побачив, я поспілкувався з ним. Як я можу погано ставитися до людини, яку я знаю? Я Валєрі Матюшенку допомагав як міг», – каже Бражников.

Запитати Валерія Матюшенка щодо правдивості цих свідчень ми не можемо, адже він і досі знаходиться в незаконному ув’язненні – тепер уже бойовики утримують його у 32-ій зоні. У липні минулого року Українська сторона в гуманітарній підгрупі ТКГ в Мінську та омбудсмен Людмила Денисова вимагали екстренно обміняти Валерія Матюшенка, у якого виникли серйозні проблеми зі здоров’ям. Однак ні зрозумілої реакції, ні чіткої відповіді з боку бойовиків не було, повідомляв Денис Казанський.

Згідно з матеріалами судового реєстру, зараз у «справі Бражникова» — вісім потерпілих. Протягом року проводилися слідчі експерименти та допити. Проросійські ЗМІ пишуть, що окрім показів колишніх бранців, у справі інших доказів немає. І захист Бражникова, за словами Асєєва, дуже на це тисне.

«Зрозумійте правильно, які можуть бути докази? Я не міг взяти відеозаписи у адміністрації «Ізоляції», як він нас бив. Не могло залишитися якихось слідів за два роки після того, бо з осені 2017 до грудня 2019-го пройшло більше двох років. Звичайно, у мене не збереглося гематом. Але є покази людей, які кажуть приблизно однакове. Що ця людина знущалася, катувала, яка вибивала покази для адміністрації», — говорить Станіслав Асєєв.

Однак у о одній із судових ухвал ми знайшли дані, що у слідства таки є докази крім свідчень потерпілих. У матеріалах справи згадується відеозапис, який був вилучений під час обшуку у самого Євгена Бражникова. З цього відео нібито можна зрозуміти, що він, на відміну від інших в’язнів, вільно пересувається «Ізоляцією».

• «Изоляция» пытками в Донецке. Военные преступления адептов «русского мира»

Провадження за заявами Бражникова

Зараз Євген Бражников через судові рішення змушує СБУ відкривати провадження щодо Станіслава Асєєва та інших потерпілих чи свідків у його справі.

«Стосовно Асєєва три кримінальних провадження порушено. Це участь у терористичній організації, розголошення таємниці слідства і дача завідомо неправдивих показань. Але жодну зі справ не розслідують. Але це лише поки що», — сподівається Бражников.

В інтерв’ю ЦЖР він також повідомив, що потрапив в обмінні списки через те, що був «цінним свідком злочинів в «Ізоляції» і на суді, мовляв, усе з’ясується.

«Те, що навколо мене зараз намагаються перекрутити… В інтернеті розповідати одне, а коли люди приходять на допит до слідчого і говорять інше. Це все ведеться під фіксацію. Всі допити. Воно стане надбанням громадськості. Як тільки справу направлять до суду, я це все опублікую», — каже Бражников.

Натомість Станіслав Асєєв впевнений, що зараз для підозрюваного Бражникова вже не стоїть питання бути позбавленим волі чи ні. Вважає, що для нього це вже питання життя і смерті.

«Якщо він опиниться у справжній колонії, його дійсно засудять — за кримінальними поняттями. Навіть на «червоній зоні», куди він має потрапити як колишній співробітник міліції, його просто розірвуть на шматки за те, що він робив з людьми в «Ізоляції». Там його вже не будуть слухати. І тому він будь-яку можливість використовує, щоб вийти з цієї ситуації. Він написав заяву, що я нібито даю хибні свідчення. Хоча це має вирішувати вже суд, коли буде засідання по його справі. Тільки тоді суд має вирішувати, хто бреше, а хто ні», — каже Станіслав Асєєв.

Коли «справа Бражникова» піде до суду?

Про те, на якому етапі наразі перебуває досудове розслідування  цього провадження, в інтерв’ю програмі «Питання національної безпеки» розповів Роман Циб, начальник відділу Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту Офісу Генпрокурора України.

«Бражников Євген Миколайович підозрюється в участі у терористичній організації та жорстокому поводженні з військовополоненими та цивільним населенням, тобто у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3 та ч. 1 ст. 438  КК України. Санкція цих статей передбачає позбавлення волі на строк від 8 до 15 років.

Неправомірні дії підозрюваного, за даними слідства, проявлялися у застосовуванні фізичного та психічного насильства, а також катуванні українських цивільних громадян, які незаконно утримувались бойовиками незаконних збройних формувань, підконтрольних Російській Федерації, на захопленій території заводу приватного акціонерного товариства «Ізоляція», так званій катівні «міністерства державної безпеки «ДНР», яка існує і до цього часу.

12 місячний строк досудового розслідування спливає 04.03.2021. Мабуть виникне питання: а що так довго здійснювали досудове розслідування у цьому провадженні? Пояснюю. Завданням кримінального провадження є забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Насправді у провадженні проведено колосальну роботу, яка і зайняла багато часу: проведено близько 150 слідчих (процесуальних) дій у різних регіонах України, отримані у процесуально передбаченому порядку докази піддавались аналізу та оцінці з точки зору належності, допустимості та достовірності.

Найближчим часом у даному кримінальному провадженні за сукупністю зібраних доказів, які і наразі збираються слідчими з точки зору достатності та взаємозв’язку, буде прийнято рішення відповідно до вимог ст. 283 КПК України, а саме: обвинувальний акт відносно Бражникова Є.М. буде скеровано до суду для розгляду по суті».

Чи існує справа «Кускова»?

Зауважимо, що Євген Бражников – не єдиний,  кого  звільнені політичні бранці  звинувачують у співпраці з адміністрацією «Ізоляції» та участі у катуваннях, який потрапив під обмін. Станіслав Асєєв називає Олексія Кускова, який був звільнений ще у 2017 році. За свідченнями Асєєва, Кусков разом із Бражниковим брав участь у побитті в’язнів.

Наразі невідомо, яка взагалі доля заяви про злочин, яку Станіслав Асєєв подав щодо Кускова ще у серпні 2020 року. Судячи із відповідей, які він отримав, СБУ перенаправила заяву у своє управління в Маріуполі, а Нацполіція – до слідчого відділу Нацполіції у Великих Новосілках,  райцентрі Донецької області. Саме там уже 3,5  роки розслідується і справа про незаконне позбавлення волі Асєєва, тож про перспективи  нового провадження можна здогадуватись.

Автор: МИКИТА ПАНАСЕНКО, Центр Журналістських Розслідувань