Дезінформація та страх: чому українці не хочуть вакцинуватися проти коронавірусу
Згідно з результатами опитування фонду “Демократичні ініціативи”, 56% українців, опитаних у серпні, не мають наміру робити щеплення від коронавірусу і вважають, що можна захиститися, миючи руки та дотримуючись дистанції.
За допомогою платформи для моніторингу ЗМІ та соціальних мереж SemanticForce журналісти видання ТЕКСТИ дослідили причини відмови вакцинуватися, які від свого імені висловлювали користувачі українського сегмента мережі за період 1 червня — 31 серпня 2021 року. До вибірки увійшло 602 повідомлення.
Працюють ботоферми
Оскільки в Україні працюють ботоферми задля посилення антивакцинаторських настроїв, ми проаналізували авторів повідомлень на автентичність. Так, більш ніж половина мали ознаки неавтентичності. У цьому плані наш підхід був доволі жорстким: наприклад, якщо історію активності користувача не можна проаналізувати, або якщо профіль закритий та не має на основному зображенні обличчя, то таких ми зараховували до потенційно неавтентичних.
У 113 повідомленнях потенційно автентичних користувачів та 112 — потенційно неавтентичних користувачів не було вказано причини відмови. В інших 377 повідомленнях ми виокремили 514 причин відмови від вакцинації.
У групах неавтентичних та автентичних користувачів лідирують та посідають останні місця переважно однакові причини. Все ж, якщо дивитися загалом, то повідомлення від потенційно неавтентичних користувачів більш категоричні та агресивні, іноді вони поширюють давно спростовані фейки. Ця група користувачів частіше апелює до неефективності вакцин, тоді як потенційно автентичні користувачі частіше занепокоєні протипоказаннями до вакцинації.
Нижче розберемо мотивацію потенційно реальних людей
Побічні ефекти
Так, цих авторів найбільше непокоять побічні ефекти. Деякі не хочуть переживати тимчасове погіршення самопочуття та високу температуру, хоча це нормальна та очікувана реакція на щеплення. Інші апелюють до дуже рідкісних побічних випадків, наприклад, тромбозів, і хочуть гарантії, що це ускладнення не спіткає їх. Треті бояться смерті, називають вакцину евтаназією. Інші апелюють до начебто наукових матеріалів про те, що вакцина підходить не всім, та кажуть, що щеплення — рулетка.
Начебто неперевіреність вакцин
Друга за популярністю причина — неперевіреність вакцини. У контексті швидкої розробки вакцин та їхнього затвердження для використання в умовах надзвичайної ситуації автори стежать за “першопрохідцями”, щоб зробити свій вибір. На рішення часто впливає досвід знайомих, і саме він може бути вирішальним. І у цій категорії є два основні табори.
Перші не хочуть бути піддослідними кроликами та досить негативно налаштовані до вакцинації, хоча вони не є категоричними антивакцинаторами. Другі обрали вичікувальну позицію.
Протипоказання
Третя за популярністю причина відмови серед потенційно автентичних користувачів — протипоказання. Автори бояться за своє здоров’я через ослаблений організм унаслідок хронічних хвороб або, наприклад, вагітності. Утім, вони не завжди є протипоказанням до вакцинації. Імовірно, висновки щодо протипоказань роблять самостійно, не консультуючись із лікарем.
З протипоказаннями до вакцинації від COVID-19 можна ознайомитися на сайті МОЗ.
Недовіра до уряду
Четверта за популярністю причина — недовіра до уряду, яка переноситься на політику влади щодо вакцинації. Особливо автори стурбовані відсутністю компенсацій і відповідальності у разі настання негативних наслідків від вакцинації.
Утім, компенсація, пов’язана зі шкодою внаслідок вакцинації проти коронавірусу, є. Якщо вакцину отримали в рамках ініціативи COVAX, то виплати ідуть від ВООЗ. Якщо не в межах COVAX, то компенсацію виплачує уряд України.
Самітники та байдужі
Також група авторів стверджує, що не має потреби вакцинуватися. Серед аргументів — усамітнене життя або звичайна байдужість. Усе ж деякі автори не категоричні й не відкидають можливості вакцинуватися, якщо будуть змушені через введення обмежень.
Коли посилаються на неефективність вакцин, кажуть про те, що вакцина повністю не захищає від мутацій та загалом від хвороби. Часто наводять приклади знайомих, які захворіли після вакцинації.
Утім, по-перше, такий хід думок припускається логічної помилки анекдотичної хиби — це коли використовують особистий досвід та переоцінюють ймовірність настання події, замість того, щоб використати репрезентативні дані. А по-друге, жодна вакцина від COVID-19 не претендує на стовідсоткову ефективність від інфікування. Основне — захистити від госпіталізації, серйозного перебігу та смерті. І саме у цих категоріях вакцини показують високу ефективність.
Ті, що вже перехворіли, та прихильники конкретної вакцини
Наявність імунітету до коронавірусу — ще одна причина. Автори пишуть, що вже перехворіли, до того ж легко, тому не бачать сенсу вакцинуватися. Інші посилаються на результати серологічного тестування і кажуть, що в них високий рівень антитіл.
Утім, легке протікання COVID-19 раніше не є гарантією того, що перебіг хвороби буде легким при наступному зараженні. Одужання від COVID-19 не створює такого надійного захисту, як вакцинація. А імунна відповідь після одужання від COVID-19 та вакцинації — більш потужна, ніж лише після одужання або лише після вакцинації.
Щодо тестів на антитіла, то вони не показують рівень імунного захисту людини. У GAVI наголошують, що позитивний результат на антитіла не завжди гарантує захист людини, а негативний — не означає, що вони незахищені.
Іноді не довіряють конкретній вакцині. Хтось не довіряє китайському та індійському виробникам та надає перевагу мРНК вакцині. Хтось є прихильником традиційних інактивованих вакцин та відкидає варіант вакцинуватися мРНК вакциною через її нібито вплив на структуру ДНК (хоча це неправда). Для інших важливим був фактор міжнародного визнання вакцини — це стосується вакцин Covieshield та CoronaVac для в’їзду в ЄС, оскільки не всі країни їх приймають.
Однією з декларованих причин відмови є нав’язування вакцинації. Так, бачимо два ефекти добровільно-“обов’язкової” вакцинації. Група осіб, які не є ні прихильниками, ні опонентами вакцинації, за умови “вимоги” вакцинації для продовження професійної діяльності або виїзду за кордон схильні робити щеплення. Водночас неформальна вимога вакцинування викликає злість в опонентів вакцинації та радикалізує цю групу.
Категоричних антивакцинаторів у вибірці виявилося небагато. Часто ці автори посилаються на свій позитивний досвід життя без вакцин — знову-таки логічна помилка анекдотичної хиби. Також вони апелюють до тези “це моє право”, не усвідомлюючи, що при поширенні хвороби погіршується якість життя і вакцинованих, наприклад, через обмеження, втрачені можливості або хворобу, від якої вакциновані не застраховані. Понад те, при поширенні вірусу можуть розвинутися мутації, проти яких захист вакцини може слабшати.
Як бачимо, не всі автори є категоричними у небажанні вакцинуватися. Для сприяння вакцинації цієї групи важлива прозорість, зрозумілість та своєчасність комунікації щодо щеплення. Влада та громадянське суспільство мають бути “голоснішими” за поширювачів дезінформації та працювати над розвитком довіри між інститутом держави й громадянами. Водночас вакцина не повинна стати ультиматумом: вакцина або робота, вакцина або подорож, вакцина або вхід до ресторану. Це може не лише знеохотити людей, а й підштовхнути їх до незаконних дій типу підробки COVID-сертифікатів. Безперечно, переконати всіх неможливо. Ключова аудиторія комунікації — ті, хто вагається.
Джерело: texty.org.ua
Tweet
