Закарпаття, липень, ранок вівторка. До будинку під’їжджає BMW Х5 – автівка, яка колись завоювала в Україні популярність поєднанням «суворості» і «статусності». За кермом мешканець Ужгорода, до якого підсідають два чоловіки з Донеччини. Тут вони живуть тимчасово. Всі виїздять до села Дийда, що біля Берегового неподалік кордону з Угорщиною.
Вже у селі їх зустрічає ще один чоловік – він місцевий, представник ромської громади. Розповідає, куди їхати далі. Поки троє мандрівників на BMW Х5 дістаються вказаного місця, місцевий там вже чекає. Це майже лінія держкордону. Двоє зі сходу платять водієві $4,5 тисячі за допомогу та відправляються в бік Євросоюзу. Однак їх затримують прикордонники 27-го загону, які відповідають за цю ділянку.
Це уривок однієї з судових ухвал Берегівського райсуду. Подібних справ, які стосуються незаконних спроб перетнути західний кордон, зараз чимало. Однак описана історія все ж особлива. Це фабула досудового розслідування за статтею 332 Кримінального кодексу, де оголосили підозру організатору — тому самому водієві BMW.
Суд ухвалив тримати його під вартою з альтернативою застави у 208 тисяч грн. Чоловіку загрожує 5-7 років ув’язнення. Частіше ж ідеться про адміністративні справи за статтею 204-1 адмінкодексу. У такому випадку організатор невідомий, а судять конкретних порушників кордону. Наприклад, двох уже згаданих мешканців Донеччини. Вони сплатили штраф 8,5 та 13,6 тисяч грн.
Зараз тему закритих для чоловіків кордонів переважно обговорюють раз на кілька місяців, коли чергова петиція до президента з вимогами лібералізувати пропуск набирає потрібні 25 тисяч голосів. Нині таких уже три. Президент Володимир Зеленський відповів на одну ще в червні. Якщо передати зміст коротко і без канцеляризмів: жодних послаблень не буде. На дві інші петиції 3 серпня відповів тільки секретар РНБО Олексій Данілов в ефірі каналу «24», але більш категорично: «Йдіть допомагайте тим хлопцям, які є на фронті, роботи в країні дуже багато, немає чого ховатись за жіночими спідницями і бігти з країни».
На початку великого вторгнення, коли соцмережі майже повністю наповнилися відео спаленої ворожої техніки, історії про втікачів періодично навіть створювали їм конкуренцію. Одним із хітів стала роздача квітів «ухилянтам» до 8 березня. На записі видно, як прикордонник видає по тюльпану чоловікам, які виходять із мікроавтобуса. То був період хаотичних спроб перетнути кордон за будь-яку ціну і в будь-який спосіб.
– Спочатку хто як знав, так і перетинали. Був випадок на румунському кордоні, коли чоловік дружину з дітьми відправив через пункт пропуску, а сам зі старшим хлопчиком спробували обійти. З собою понесли гроші, золоті злитки, близько $23 тисяч, але попалися, – розповідає Леся Федорова, речниця 27-го прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі з центром у Мукачеві. Вона додає, що заборони на вивіз грошей і цінностей не було, тож дружина просто могла задекларувати їх та провезти за кордон.
На перші місяці війни припали й трагічні випадки. Чимало втікачів від потенційних загроз війни – ракетних обстрілів, окупації – не врахували наявних природних загроз. Вони кинулися перетинати кордон через гори або річку Тису (у кількох місцях кордон між Україною та Румунією та Україною і Угорщиною проходить безпосередньо по ній).
Люди йшли в ще зимові гори без спеціального спорядження та в міському одязі. Щонайменше один такий мандрівник загинув від переохолодження в квітні, також фіксували випадки обморожень. Окрема історія з Тисою. Річка не виглядає надто широкою, але її течія стрімка. У румунських медіа вдалося знайти дві історії про смерті українців, які намагалися її переплисти: один випадок стався у березні, інший також у квітні.
Фото: ДПСУ
Однак період «диких» утеч закінчився порівняно швидко. З часом стали налагоджувати схеми.
В пунктах пропуску і поза ними
Найзагальніше потік охочих залишити Україну можна поділити на дві великі групи. Більшість, за даними прикордонників, складають ті, хто намагаються втекти через кордон у буквальному сенсі – десь у полі або через річку та гори. Меншість послуговуються різноманітними фіктивними довідками, які дозволяють уникнути мобілізації (перелік підстав перераховано у статті 23 закону про мобілізацію). ДПСУ повідомляє, що від 24 лютого до початку серпня затримали понад 4 тисячі чоловіків з першої категорії та близько 2,4 тисячі з другої.
У зоні відповідальності Мукачівського прикордонного загону за цей час виявили 975 осіб із загальної кількості. У липні – 101 особу затримали поза пунктами пропуску, а 77 намагалися скористатися підробленими документами. Частіше за все таких ловлять на КПП «Лужанка» і «Косино», що на угорському кордоні. Рідше порушників виявляють на румунській ділянці.
КПП «Лужанка» – доволі великий пункт пропуску. У липні тут майже немає машин і черг. Прикордонники розповідають, що це разюче відрізняється від стану до 24 лютого і перших місяців від початку вторгнення. Фото тут і далі: Андрій Голуб
– Тимчасове посвідчення військовозобов’язаного і довідки військово-лікарської комісії (непридатний до військової служби) трапляються найчастіше. Далі свідоцтва про народження дітей, про смерть (дружини – Ред.), про розлучення… підроблене рішення суду про позбавлення материнських прав було в нас, – Ірина Богуш*, яка служить на «Лужанці» терпляче перераховує випадки підробок, з якими доводиться мати справу.
З історій, які їй найбільше запам’яталися, згадує чоловіка, що сховався у багажнику, посадивши за кермо машини дружину. Однак це була легка справа – достатньо було поглянути на накидану там купу речей. Інший випадок – 12 підроблених посвідчень на дітей тільки за одну зміну. Їх принесли троє «татусів» (чоловіки мають право на виїзд за наявності трьох і більше дітей – Ред.).
За словами Богуш, останнім часом кількість підробок дещо знизилася, але через одну-дві зміни випадки досі трапляються: «Вони всі тримаються своєї певної історії, яку вигадали. Дуже наполегливо стоять на ній. Деякі все ж розповідають, що я воювати не хочу або не вмію. Мовляв, з мене толку ніякого».
Головним майданчиком торгівлі підробленими документами від самого початку вторгнення став месенджер Телеграм. Особливих навичок пошуку там не треба. Леся Федорова розповідає, що коли торгівля стала зароджуватися, то організатори намагалися рекламувати її на сторінках у соцмережах самих прикордонників:
– Ми подаємо новину, що виявлено таку-то кількість підроблених довідок. А хтось внизу пише посилання на телеграм-канал – «допоможемо виїхати в Угорщину без проблем».
Ті, хто звертаються по такі послуги, по суті двічі ризикують грошима. По-перше, немає способів достеменно пересвідчитися у тому, що організатори дійсно «мають контакти і виходи», а не просто видурюють кошти. Більшість каналів вимагають обов’язкової передоплати і ведуть доволі агресивну риторику. Там постійно публікують пост «із завтрашнього дня ціни зростають» та «навіть не пишіть, якщо хочете платити вже після виїзду».
При цьому в одному з таких каналів оголошені ціни насправді знизили з $2000 до $1500 у липні. Якоїсь стандартної вартості таких послуг немає. У судових документах удалося знайти названі суми від 2500 грн до $800. Якщо виїзд не вдався, то доведеться ще й сплатити штраф за підробку документів до 17 тис. грн.
Переважна ж більшість, яка суне через поля, ріки й гори, найчастіше намагається знайти місцевих помічників. Двоє мешканців Донеччини, про яких ішлося на початку – стандартний приклад, кажуть прикордонники на «Лужанці».
– Переправники живуть у селах поруч. Як їх знаходять? Ну людина приїжджає, починає жити, оглядатися, обживатися, дізнаватися. Комусь зі знайомих допомогли вже переправитися, той дає контакти. Були такі випадки. Самі затримані зізнавалися, що знайомий порадив «гіда», – розповідає один із прикордонників. Фіксованої вартості тут також немає.
Часто переправники називають ціну після розпитувань у потенційного клієнта про його роботу та життя, і так оцінюючи, яку суму назвати. Вартість може доходити й до $10 тис., а от відповідальність на переправнику невисока. Буває, що вони доводять до кордону, потім указують напрям подальшого руху і зникають.
Без лібералізації
– Затримати тих, хто намагається перетнути кордон – чудово, але набагато важливіше вийти на організатора. На тих, хто систематично на цьому заробляє і спонукає. Можливо, людина собі б сиділа в тому готелі у горах. Ми знаємо, що таких багато. Або просто в селі десь живуть. Але ті, хто хоче заробити на них, починають підбурювати. Так знаходять клієнтів, – каже Леся Федорова.
Реєстр судових рішень свідчить, що це хоч і важливіше, але набагато важче. Справ за адміністративною статтею про незаконну спробу перетнути кордон кратно більше, ніж за кримінальною про організацію такого перетину. Найсучасніший тренд серед втікачів – вступ чи використання підроблених довідок про вступ у західні виші. Це легальний привід виїхати до ЄС. Понад те, є ознаки, що на схемі заробляють не лише в Україні, але й по інший бік кордону.
Неможливість викорінити явище призводить до закликів змінити підхід. Протягом останніх місяців пролунало чимало пропозицій: від розширення статті 23 закону про мобілізацію, куди включать додаткові винятки, до введення легальної плати за виїзд чоловіків.
Деякі з таких пропозицій оформлені у законопроекти. Є й інший підхід – посилити відповідальність за втечу. Федір Веніславський, член Комітету ВР з нацбезпеки, оборони та розвідки є автором одразу двох таких законопроектів. Перший пропонує ввести кримінальну відповідальність для тих, хто не повернувся з-за кордону після оголошення воєнного стану, другий – замінити адмінпокарання за спробу втекти кримінальним.
– Особисто я проти дозволу на виїзд за гроші та розширення переліку осіб. Треба жорсткіше карати, якщо встановлено випадки незаконного перетину. Це зробити дуже легко, і така ініціатива теж є, ми плануємо її реалізувати. Ми можемо звернутися до держав-сусідів і їхніх прикордонних служб з проханням надати перелік всіх осіб чоловічої статі від 18 до 60 років, які від 24 лютого й досі перетнули кордон в напрямі ЄС. А далі будемо з’ясовувати, хто і на яких підставах, – каже він.
Два законопроекти Веніславського зареєстровані ще у березні. Сам він каже,що найближчим часом їх навряд чи розглянуть. Однак це стосується і протилежних ініціатив: «Говорити найближчим часом про лібералізацію підстав немає».
Така оцінка загалом співпадає з нинішніми настроями інших представників влади. Тому, якщо не відбудеться якоїсь радикальної переоцінки явища, то ніякі петиції чи обговорення до змін законодавства найближчим часом не призведуть.
Хай би яке рішення згодом не ухвалили щодо бажаючих виїхати, але це саме той випадок, коли питання етики має стояти вище, ніж міркування про економічну доцільність або боротьбу з корупцією. Ключовий виклик перед суспільством зараз лишається тим самим – виживання. І стоїть він перед тими, хто залишається в Україні. Тож і головне питання зараз не в тому, як до чогось поставляться і скільки зароблятимуть охочі виїхати. Воно полягає в тому, як відреагують ті, хто захищають країну, якщо когось офіційно оголосять «рівнішими за інших».
Автор: АНДРІЙ ГОЛУБ; Тиждень
