Звірства російських загарбників: хто керує катівнями рашистів на окупованій частині Запорізької області
І якщо, на Київщині, Херсонщині, Харківщині та на інших деокупованих територіях багато з таких катівень та особи їх працівників вже встановлено, і навіть притягнуто до відповідальності (в тому числі до реальних термінів ув’язнення), то в Запорізькій області цей процес ще триває, пише видання «Локатор-Медіа».
На тимчасово окупованій території України для ув’язнення громадян рашисти переважно використовують ізолятори тимчасового тримання при відділах поліції, СІЗО та виправні колонії. Щоб управляти цією розгалуженою інфраструктурою, в кожному регіоні вони створили та зареєстрували за власним законодавством вертикаль юридичних осіб. Не виключенням стала і Запорізька область.
Так зване «Управління федеральної служби виконання покарань у Запорізькій області» (мовою оригіналу – «Управление федеральной службы исполнения наказаний по Запорожской области»), яке базується в Мелітополі, очолює Євгєній Вікторовіч Заярко. У березні 2023 року він був командирований із Самарської області РФ, де займав посаду першого заступника начальника аналогічного підрозділу.
Кар’єру цей рашист починав в 2010 році на посаді оперуповноваженого у виправній колонії №35 Республіки Хакасія. У 2016 році вона прославилась на всю росію через заворушення, що там спалахнули. Група ув’язнених (переважно мусульман) забарикадувалася в приміщенні загону, розгромила меблі, вікна, двері. Бунтівники вимагали дозволити молитися тоді, коли вони захочуть, вільно пересуватися територією колонії та ходити без розпізнавальних нашивок.
За даними російських ресурсів, Євгєній Заярко розлучений з 2017 року та має неповнолітню дитину.
В липні 2024 року він провів зустріч з псевдо-губернатором області Євгеном Балицьким, під час якої обговорювалась необхідність створення та розширення мережі виправних центрів для забезпечення виконання покарання у вигляді примусових робіт.
Фейкова установа, яку очолює Заярко, була створена після проведення незаконного «референдуму» щодо анексії українських територій. А до того часу в Мелітополі діяло так зване «Управління служби виконання покарань у Запорізькій області» (мовою оригіналу – «Управление службы исполнения наказаний по Запорожской области»), яке ліквідували у листопаді 2023 року. Керівником цієї квазі-установи був Володимир Володимирович Василенко. Ймовірно, це мешканець селища Веселе Мелітопольського району, який до окупації працював головним інженером у ДП «Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№ 8)».
При «УФСИН» по Запорізькій області російські загарбники створили «Відділ з конвоювання» (мовою оригіналу – «Отдел по конвоированию УФСИН по Запорожской области») на чолі з Алєксєєм Алєксандровічєм Качановим. Він є головою профспілки конвоїрів Саратовської області РФ.
Згідно російського держреєстру, на території Запорізькій області діють щонайменше три виправні колонії, які використовуються ворогом для репресій проукраїнського населення. Вони мають реєстраційні номери від 1 до 3.
Так звана «федеральна казенна установа «Виправна колонія №1 управління федеральної служби виконання покарань по Запорізькій області» (мовою оригіналу – «Федеральное казенное учреждение «исправительная колония №1 УФСИН по Запорожской области») розташована в Мелітополі. Її очільником призначений підполковник внутрішньої служби Анатолій Лєонідовіч Лазарчук. Він народився 31 липня 1979 року і прибув з сибірського міста Пермь, де займав посаду заступника начальника виправної колонії №29.
«Виправна колонія №2» – так рашисти назвали захоплену у Бердянську колонію №77. Керує нею Лєпьошкін Юлій Алєксандровіч – колишній заступник начальника в колоніях-поселеннях №30 та №35 Республіки Хакасія.
5 травня 2024 ГУР міноборони України повідомило, що внаслідок підриву автомобіля Ford Kuga був ліквідований працівник цієї катівні Євгєній Ананьєвскій.
На базі «Веселівського виправного центру №8», що розташований в селі Озерне Мелітопольського району, окупанти створили так звану «Виправну колонію №3» та призначили її начальником Володимира Олександровича Василенко. Він очолював цю установу до повномасштабного вторгнення. У лютому 2024 року ДБР повідомила Василенку про підозру в колабораційній діяльності.
Для безперебійного функціонування системи в’язниць на ТОТ Запоріжжя ворог заснував та зареєстрував у Мелітополі « «Базу матеріально-технічного та військового постачання управління федеральної служби виконання покарань по Запорізькій області» (мовою оригіналу – «Федеральное казенное учреждение «База материально-технического и военного снабжения УФСИН по Запорожской области»). Її начальником став Павєл Ніколаєвіч Пєрєрвєнко – адвокат з м. Абакан, Республіка Хакасія.
Також на ТОТ Запоріжжя функціонує «Центр інженерно-технічного забезпечення та озброєння управління федеральної служби виконання покарань» (мовою оригіналу – «Центр инженерно-технического обеспечения и вооружения УФСИН по Запорожской области»). Ним керує Борис Ніколаєвіч Сєргєєв, який має реєстрацію в Саратовській області.
Для управління та експлуатації тюремних установ, ворог створив так зване «Кримінально-виконавчу інспекцію управління федеральної служби виконання покарань по Запорізькій області» (мовою оригіналу – «Уголовно-исполнительная инспекция УФСИН по Запорожской области»). Для керування цією псевдо-установою з Криму привезли громадянина України Олександра Костянтиновича Макарова, який на окупованому півострові займав аналогічну посаду.
Потурбувались російські кати і про власний відпочинок. Для цього вони захопили «Медичний реабілітаційний центр «Таврія» Міністерства юстиції України, що знаходиться на березі Азовського моря у м. Приморськ по вулиці Курортна, 69.
За цією адресою в лютому 2023 року вони зареєстрували «федеральну казенну установу «База відпочинку «Таврія» управління федеральної служби виконання покарань по Запорізькій області» (мовою оригіналу – «Федеральное казённое учреждение «База отдыха «Таврия» УФСИН по Запорожской области»). Керівником цієї фейкової установи став Роман Вікторович Романько, який до окупації працював в «Таврії» спеціалістом із закупівель за державні кошти.
Автор: Олександр Пилипенко
Джерело: «Локатор-Медіа»
