Бухло, поліція, контракт. Як білоруси потрапляють у російську армію і на війну

Білоруси в українському полоні / euroradio.fm

Сьогодні відомо про більш ніж сорок білоруських добровольців, які загинули, захищаючи Україну. Але громадяни Білорусі воюють і з іншого боку, у російській армії. Як вони туди потрапляють, хто ці люди і скільки їх? Єврорадіо дізналося деталі біографії 45 громадян Білорусі, які загинули в Україні, зникли безвісти або потрапили в полон, борючись під російським триколором.

Бухло, полиция, контракт. Как белорусы попадают в российскую армию и на войну

В українському полоні

Український проект “Хочу жити” публікує відомості про російських військовослужбовців, які загинули або потрапили в полон в Україні. Співробітники проєкту розповіли Єврорадіо про п’ятьох громадян Білорусі, які воювали за контрактом на боці Росії і добровільно здалися українським військам. Ми дізналися деталі їхніх біографій завдяки допомозі білоруських силовиків з BELPOL.

Дмитрій Ананчик

Мінчанину Дмитрію Ананчику 24 роки. Нещодавно він розповідав в інтерв’ю “Хочу жити”, що опинився на війні “випадково”: попався військовій поліції в окупованому Луганську, куди “поїхав на заробітки”. Хлопець був п’яний, у відділенні його змусили підписати контракт.

Артур Єфремов

37-річний різноробочий Артур Єфремов із Костюковичів був неодноразово судимий за майнові злочини. Востаннє – 2019 року. Мабуть, після цього чоловік виїхав до Росії.

На відео, записаному в українському полоні, Єфремов розповідає історію, як дві краплі води схожу на розповідь Дмитра Ананчика: був на заробітках, п’яним попався поліції. А потім поліцейські його “пресували”, щоб він підписав “контракт на війну”.

Євгеній Каменьков

26-річного Євгена Каменькова з Бобруйська оголосили в розшук у Білорусі в липні 2022 року – після того, як він разом із підлітком пішов із монастиря в Бресті. Через тиждень хлопчика знайшли в Росії. Про те, де перебуває Каменьков, стало відомо тільки в травні 2024 року, коли він потрапив у полон на війні в Україні.

У Каменькова є судимість. У 2017 році він знайшов і залишив собі п’ять патронів. До хлопця тоді застосували “заходи безпеки і лікування”.

Ми зв’язалися з бобруйчанкою, знайомою з Каменьковим. Вона розповіла, що не спілкувалася з Євгеном уже 7-8 років. А точно повинен знати про нього прийомний батько, який “намучився з ним капітально”.

Андрій Лопатньов

33-річний житель Вітебська Андрєй Лопатнєв змінив багато місць роботи: від комерційного агента до будівельних фірм. У 2016 році, коли Лопатньов працював у “Науково-технологічному парку Вітебського державного технологічного університету”, його судили за наркотичною статтею.

У березні 2024 року він збирався виїхати в Європу за робочою візою, але його знову затримали за марихуану. Він підписав підписку про невиїзд, але одного дня вирішив порушити її і виїхав у Росію, де у квітні 2024 року його затримала поліція, яка і запропонувала підписати контракт.

Білорус потрапив до 123-ї мотострілецької бригади. Ніхто з родичів не знав, де він перебуває. Зараз Лопатньов у полоні і просить, щоб його обміняли і повернули в Білорусь. На батьківщині на нього чекають дві доньки.

Іван Шабунько

Іван Шабунько з Мостів з 1998 до 2002 року був неодноразово судимий, зокрема в Білостоці (Польща) – за крадіжки зі зломом і викрадення автомобілів. Чоловіка взяли в полон білоруські добровольці з БДК і “Терору”.

Пізніше він розповів, що після Польщі поїхав до Росії на будівельні роботи. Через п’яну бійку з поліцейськими йому загрожувала кримінальна відповідальність. Але в поліції запропонували підписати контракт і вирушити на війну в Україну, і він погодився.

Впадають у вічі загальні деталі біографій вищезгаданих полонених білорусів з російської армії: судимість на батьківщині, переїзд до Росії – вимушено або на заробітки – алкоголь, поліція і контракт, часто підписаний під примусом. Вкрав, випив – у російську армію.

В українському полоні також перебувають понад десять громадян РФ, які називають себе білорусами за національністю.

Програма з обміну

В українському полоні побували ще троє громадян Білорусі, які воювали на боці Росії. Вони були передані російській стороні в рамках обмінів військовополоненими у 2023-2024 роках.

Андрій “Заспа” Герилович

Мешканець села Горошки Річицького району був завербований у ПВК “Вагнер” у липні 2022 року. Потрапив у полон у листопаді того ж року. Спочатку український суд засудив його до 9 років позбавлення волі за найманство (він повністю визнав провину). Потім його звільнили, включивши до списку для обміну полоненими.

Максим Запека

Чоловік мешкав у селищі Хутір Світлогірського району Гомельської області. Його взяли в полон 22 жовтня 2023 року під Бахмутом. Запека розповів, що працював у московській фірмі “Містобуд”, коли від начальства прийшла “рознарядка” підписувати контракт.

Безпосередньо перед підписанням контракту білорус працював у Маріуполі – ремонтував зруйновані росіянами будинки.

Максим Зезюльчик

Молодий уродженець Руденська воював у складі ПВК “Редут” і потрапив в український полон у вересні 2022-го. У СБУ стверджували, що насправді Зезюльчик є агентом КДБ. Він був засуджений як найманець на 10 років позбавлення волі.

“Напевно, на завдання бойове пішов”

Проаналізувавши інформацію про зниклих і загиблих на війні в Україні солдатів і офіцерів російської армії, Єврорадіо знайшло серед них 36 громадян Білорусі. Деяких родичі ще шукають.

Бухло, полиция, контракт. Как белорусы попадают в российскую армию и на войну

Олег Толкацевич

Про 48-річного Олега Толкацевича з Берези (Брестська область) родичі нічого не чули після листопада 2022 року. Тоді він відбув із російської ВК №9 у Калінінградській області, де відбував покарання, на навчальні збори ПВК “Вагнер”. І перестав виходити на зв’язок.

Ми зв’язалися з родичем Олега Толкацевича. Він не знає, як той опинився в Калінінградській колонії. А про його долю говорить так: “Напевно, на завдання бойове пішов. Уклав контракт і все”.

Серед тих, кого вважали зниклим безвісти, – 36-річний Костянтин Короткий з Борисова, 27-річний Євгеній “Легіонер” Ільїн з Лепеля, 51-річний Михайло Шалугін. А ось родичам 34-річного Ігоря Хасанова з Гродно пощастило. На початку березня його знайшли живим – у лікарні в окупованій росіянами Луганській області з осколковим пораненням середньої тяжкості.

Загиблих в Україні громадян Білорусі, які воювали за Росію, може бути набагато більше. Багато тіл залишаються неідентифікованими. Також уродженці та громадяни Білорусі могли ще до війни отримати російські паспорти, і тому у зведеннях вони проходять як громадяни Росії.

Заробітки в Росії – прямий шлях на фронт

У соцмережах є безліч груп, завалених оголошеннями про вакансії, відкриті в Росії для білорусів. Здебільшого шукають будівельників. Є запрошення на роботу в окупованому росіянами Криму.

Іноді можна наштовхнутися і на прямі оголошення про набір до російської армії за контрактом. Але як показують приклади взятих у полон білорусів, перевалочним пунктом перед лінією фронту може виявитися виїзд на будь-які заробітки. Особливо на окуповані території.

Бухло, полиция, контракт. Как белорусы попадают в российскую армию и на войну

Також на російських порталах можна знайти запити від білорусів, які хочуть потрапити на “СВВ”:

Бухло, полиция, контракт. Как белорусы попадают в российскую армию и на войну

Василію з Ангарська відповідають:

“У російській армії за умови дотримання певних умов за контрактом можуть служити і білоруси.

<…>

Але для вас є обмеження. Вступити на службу можна тільки на військові посади, що підлягають заміщенню солдатами, матросами, сержантами і старшинами. Кожен, хто хоче укласти контракт, повинен перебувати в Росії на законних підставах (дозвіл на тимчасове проживання або посвідка на проживання).

Кандидату має виповнитися 18 років, максимум – 30. Також необхідно, щоб була хоча б загальна освіта (не менше 9 класів). На деякі посади вимагається середня загальна освіта (11 класів) або середня професійна освіта (технікум або коледж)”.

Імовірно, і Дмитро, і Василь підійдуть під критерії невибагливої російської військової машини. Звісно, їх могла б зупинити кримінальна стаття за найманство, яка є в білоруському законодавстві. Але практика показує, що влада застосовує її вибірково. Громадян Білорусі, які воюють у російських військових підрозділах, чіпають дуже рідко – тоді, коли до них є якісь інші претензії. А кримінальним переслідуванням погрожують тим, хто захищає Україну.

Автор: Янка Рен

Джерело: Єврорадіо

You may also like...