Під постійною загрозою. Росія не припиняє вербувати людей, які будуть працювати проти Польщі.
Бути очима та руками Росії у Польщі. Російська розвідка активно шукає охочих, які б працювали на Москву проти Варшави. Про це повідомили польські спецслужби, зазначає RFI. Серед задач шпигунів — зокрема, нанесення на карту важливих об’єктів: військових частин, залізничних вузлів, аеропортів.
— Ми бачимо подальші спроби знайти людей, готових працювати на російську розвідку проти Польщі. Ми усвідомлюємо, що це постійний елемент загроз, з якими наша держава зіткнеться в найближчі місяці і навіть роки, — наголосив заступник міністра-координатора з питань спецслужб Польщі Станіслав Жарин в ефірі Польського радіо.
Під «прицілом» російських шпигунів — розвідка важливих об’єктів, зокрема військових частин, залізничних колій та аеропортів, зауважив чиновник:
— Все це цікаво для росіян. І ви чітко бачите спробу розпізнати такі місця за допомогою таких колаборантів.
Від початку цього року польське Агентство внутрішньої безпеки затримало 16 шпигунів, які працювали на користь Росії. Усім їм, за словами Жарина, висунули обвинувачення:
— Як ми повідомляли протягом останніх місяців, серед затриманих є громадяни Білорусі, України та Росії. Усе це означає, що ми маємо справу зі шпигунською мережею, до якої вербують іноземців з-за нашого східного кордону.
При цьому посадовець наголосив, що всі із затриманих нічим не виділялись серед інших жителів та дуже добре асимілювались у польському суспільстві. І це, підкреслив Жарин, «додатковий виклик для контррозвідувальних служб».
Зеленько: вагнерівці уже у Польщі
Останнім часом у Польщі відбувається низка подій, які, здається, на перший погляд нічим не пов’язані одна з іншою. Йдеться про спалах хвороби легіонера на польській території, а також автоматичну зупинку потягів.
Випадковість чи ні, але у цей самий час пролунала заява про спроби РФ вербувати нових шпигунів на території Польщі. Аби спробувати розібратись у тому, що коїться, RFI-Україна звернулась до колишнього співробітника зовнішньої розвідки КДБ СРСР, доцента кафедри загальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олександра Зеленька.
— У Польщі заявили про спроби Росії вербувати людей, які б працювали проти Варшави. Наскільки ситуація, на вашу думку, на даному етапі контрольована з боку польських спецслужб?
— Контролювати ситуацію завжди можна тільки тоді, коли дієш на випередження. Путін ухвалив дуже важливе рішення, яке можна порівняти із рішенням Сталіна у 1927 році і Гітлера в 1933 році. Він почав робити жорстку зачистку свого оточення. Вбивство Пригожина — це перший момент, це робиться тільки тоді, коли диктатор наважується на щось серйозне. Наважитись на щось серйозне — єдине, це Польща.
Атакувати її напряму — навряд чи. Єдине, що залишається, це таке диверсійне тероризування принаймні східної Польщі. Для цього треба велика кількість терористичних груп, які вже, мабуть, пройшли на польську територію. Бо ПВК «Вагнера» зробила свій маневр — вони зайшли до Білорусі, начебто потоптали, а потім пішли назад. Але, ясно, що пішло назад набагато менше, ніж зайшло в Білорусь.
І автобуси, і їхні вантажні автомобілі, думаю, їхали якщо не пусті, то ледь порожні. Усі, хто міг, пройшли кордон. Як би не охороняти кордон, фахівець завжди пройде і проведе із собою кілька людей. Тим більше, що європейський кордон не настільки мілітаризований, і населення не настільки по-ворожому ставиться до чужаків, щоб можна було вважати кордон закритим. Після цього починається такий собі подвійний маневр.
Як от у Кракові були розвішані листівки із запрошенням вступати до «Вагнера». Основна ціль — показати «ми вже тут», «ми збираємо групи», «нас вже багато», тобто залякати суспільство. Польський поліцейський не натасканий на роботу з диверсантами. Поліція проти диверсантів, проти терористів — слабкий момент.
Вона може працювати, коли підніметься все місцеве населення, коли починають стежити, де зник старий припаркований кинутий автомобіль, де раптово за більші гроші, ніж очікувалося, винайняли квартиру чи будиночок, де з’явились якісь хлопці, які не орієнтуються у місцевих магазинах, наприклад, намагаються щось купити у неділю.
Хоча у Польщі у цей день нічого не працює. От коли починається таке тотальне стеження за тим, що відбувається, тоді можна все більш-менш утримати. Але, знову ж таки, Польща дуже довго не мала справу із масовим тероризмом. Так, польські солдати брали участь в Іраку і в Афганістані. Вони стикалися з тим, що перед ними начебто цивільний і тут же він дістає автомат і стріляє. Але це військові.
Польські поліцейські цього не проходили. Тому якщо або коли Путін наважиться на свій карколомний безумний крок паралізувати Польщу, остання без України не впорається. Переходити в хронічну війну на виснаження Путіну не вигідно.
Єдиний шлях здолати Збройні сили України — це знищити їхні тили. А тил ЗСУ — це Польща, це логістичні шляхи, це ремонтні бази, це залізничні вузли, це дороги, це те, що забезпечує склади, те, що забезпечує Збройні сили України. Якщо їх не знищити, то військової перемоги у Путіна не буде. Тому у нього немає іншого виходу, крім атаки на східний фланг НАТО. Але атакувати танками…
Люди, які протоптують стежки, вони вирішують набагато краще. Тому небезпека дуже велика. Зараз Польща і її партнери повинні починати готувати населення не до паніки. Вони повинні пережити цю паніку і зрозуміти, що ворог уже тут, ворог уже прийшов. Європа повинна зрозуміти, що вона повністю інфільтрована російською агентурою. Вибити її практично неможливо. Треба бути реалістом: радянська, а пізніше російська розвідка — це перше-друге місце у світі.
Конкурує хіба що з китайською. Європейські розвідки відстають і завжди відставали. Інфільтрація є і знаходиться на місці. Путіна може спровокувати тільки одне — розслабленість. Чому він напав на Україну? Почались оті настрої — будемо смажити шашлики, ніякої війни вже не буде, ну, хто ж воює танками в 21-му сторіччі. А, ви не готові. Тоді ми йдемо до вас.
Він розуміє, що подолати об’єднаний Захід Росія разом з Китаєм принаймні зараз не можуть, але й тягнути час теж не можуть. Конкуренція економік — безумовно Європа та США виграють. А от, коли починаємо тероризувати, наприклад, в будинку перестає працювати ліфт, весь час ламається каналізація, тоді все це кінчається.
— Ви сказали, що вагнерівці уже у Польщі. Яким чином вони туди потрапили?
— У першу чергу вони йшли через Україну. І, як не прикро визнавати, під виглядом українських біженців. Чому? Корупція. Більш корумпованого кордону, ніж український, в Європі немає? Будь-яка довідка, невелика сума доларів — і прикордонники пропускають. Тому дуже легко пройти через кордон Білорусь-Україна, а потім Україна-Польща.
Це, безумовно, вимагає грошей, але це майже гарантований шлях. Це офіційний прохід. Також вони йдуть через місцеві транскордонні домовленості, які продовжують існувати. Прописатись у тій самій Україні можна дуже швидко. З’являється штамп, що я живу тут транскордонно, — і все. Він не проходить один раз і зник, ні. Він ходить туди-сюди, його зафіксували. А потім він спокійно вже проходить зі своєю групою і там залишається.
Тобто ніякої підозри він уже не має. А війська проти диверсантів, це як автомат Калашникова проти тарганів. Я заходжу на кухню, вмикаю світло, вони бігають, а я дам чергу — ні по кому не попаду, але кухню розіб’ю. Контррозвідка, яка є в Європі, вона дуже малочисельна. Європа звикла до відсутності військової загрози.
Бо це, по факту, військова загроза. Це не політична загроза. Політична контррозвідка в Європі прекрасно діє, це факт — робота з дипломатами, робота проти шпигунів, проти вербування. Політична контррозвідка тут безсила. Тут має бути така людина, якій ти ставиш задачу знайти за добу диверсантів у цьому містечку. І вона працює на результат. Це як після 1945 відшукували залишки нацистів або розгромлені військові частини. Європа розслабилася. Вона повинна зрозуміти, що війна вже йде.
Просто поки що вона йде на території України. Якщо Росія і Китай отримають поразку на території України, то далі вони не полізуть. Якщо вони отримають ресурс України, то вони підуть далі. До Польщі це доходить. До старої Європи — ні. Вони все ще думають, що можна буде домовитися. Так, домовитись можна, але це буде всього-навсього підготовчий етап до агресії.
— Від початку року у Польщі затримали 16 людей, які, власне, були шпигунами РФ — серед них як білоруси, так й українці. The Washington Post написав, що серед затриманих 12-ро — це українці. Тобто більша частина. У виданні зауважили, що ця справа становила найсерйознішу загрозу з боку РФ на території НАТО від початку війни Росії проти України. Чому ставка на українців?
— Якщо бути дуже чесним, то українців серед вагнерівців від чверті до третини. Гроші роблять велику справу. Двісті тисяч рублями — це майже сто тисяч гривень. Навіть якщо на половину обдурять, то це п’ятдесят тисяч. Тим більше, що можна грабувати, брати трофеї, можна ґвалтувати — все те, чого у ЗСУ у них не буде. Тому всі ці кримінальні елементи з великим задоволенням ідуть в путінські підрозділи.
У чому плюс використання українців? Вони ж сприймаються апріорі як жертви і до них більше симпатії. Їм легше адаптуватися й осісти в будь-якій частині. Крім того, отримати український паспорт, знову ж таки, через нашу кляту корупцію дуже швидко, дуже дешево і гарантовано. Отримати той же самий молдовський паспорт набагато складніше, хоч там теж корупція, але не таких масштабів. До білорусів ставлення обережне та насторожене.
До росіян — як до можливого противника. А українець… Може, хлопець просто тікає від мобілізації? Може, він дійсно хворий? Може, хоче вчитися? Може, просто боягуз, не всі ж народжені воїнами. Тобто такі люди викликають такі емоції від симпатії до співчуття. Тому найкращий спосіб через Україну і руками українців.
Не забувайте, що агітація за руській мір величезна, чистка суспільства у нас не відбулася. Вербувати є кого. Гроші у Путіна є. Симпатії до українців в Європі є. Корупція розв’язує руки для найскладніших комбінацій. Тому треба розуміти, що велика маса українців і становить велику диверсійно-терористичну загрозу у першу чергу для Польщі. І туди треба занурювати агентуру, контррозвідників та поліцейських.
Туди треба постійне проникнення місцевих, які зможуть зрозуміти, як-то кажуть, «свій-чужий». Європейці мають активно влазити у всі контингенти біженців, щоб не отримати дуже великий відсоток диверсантів. Оці 12 українців — це лише перший дзвоник. І те, що вони будуть викриватись, не треба боятись. Навпаки добре, що європейські спецслужби навчаться викривати мережу російської агентури.
— В останні дні у Польщі фіксуються різноманітні події, які викликають багато запитань. Наприклад, автоматична зупинка потягів на півночі країни через запуск радіосигналів. На вашу думку, яка роль тут Росії, чи причетна вона?
— Це набагато вигідніше, ніж тягти вибухівку. По-перше, все ж таки з вибухівкою на кордоні можуть піймати. По-друге, це ж не кілограм-два. Це треба кілька сотень, щоб вивезти залізницю з ладу.
Це провокує пошук, на вуха стають усі правоохоронні органи, якщо така диверсія. А якщо вона здійснюється за допомогою IT-технологій… А, може, це і не диверсія. Консолідація суспільства не відбулась, пошук ворога теж не відбувся. Росіяни перевірили — це працює, ефект є.
Ефект навіть не в тому, щоб підірвати, а у тому, щоб ешелон не дійшов. Це ключовий момент. Хай він дійде через тиждень, але снаряди вже будуть не потрібні. І воно буде розширюватись. Вони будуть розширювати нові технології, нові засоби, і вони будуть діяти через місцевих.
— Ще одна величезна проблема, яка переслідує Польщу в останні дні — спалах хвороби легіонера. У Жешуві, за останніми даними, 16 померлих. Кількість хворих — більше півтори сотні. Крім Прикарпаття, хворих виявили і в іншому воєводстві — Малопольському. Тобто географія розширюється. Яким чином РФ може бути причетною?
— По-перше, це все привозиться, це набагато легше провести, ніж будь-що інше. Російські військові лабораторії давно над цим працюють. Бактеріологічна війна — це невід’ємна частина підготовки до вторгнення, обов’язкова в російській доктрині.
Головне — знищити водопостачання і каналізацію. За два місяці за таких обставин можна привести у стан хвороби чверть будь-якого міста. Зараз вони не будуть робити великих спалахів. Вони зараз будуть тестувати ефективність санітарно-епідеміологічних служб.
Тобто — який час потрібен польським санслужбам для того, щоб локалізувати і взяти під контроль цей спалах. І вони будуть знати, що, наприклад, у Любліні — це тиждень. І в них у розпорядженні є тиждень. І щоб мати ці 7 днів, вони вкинуть іншу інфекцію, щоб гарантовано мати тиждень неконтрольованої ситуації і паніки. Це безумовно російський слід.
Влада повинна говорити з населенням, не боячись паніки, а говорячи, що ми зіштовхнулися через сімдесят років із тим самим страшним і лютим ворогом, в якого немає ніяких обмежень, ніяких гальмівних механізмів, ми повинні проводити і навчання, і бути готовими до найстрашнішого, найжорстокішого. І не боятися. Це ніколи не будуть смертельні інфекції.
Бо якщо буде умовно сибірська виразка, то буде негайна мобілізація і медиків, і військових. І відразу ж буде швидке обмеження і карантин. І досягти ефекту в Європі не вийде. А от якщо ми дамо таку хворобу, як легіонельоз, то там смертність максиму 10%.
Великої мобілізації не буде, всі маски раптово не вдягнуть і руки мити не почнуть. Інфекція буде розлазитись, а карантину не буде, екстрених заходів не буде, а ефект буде набагато більший, ніж би вони гепнули якусь страшну інфекцію, яку тут же локалізують, все зупинять. А тут легіонельоз, ну, покашляєш, не обов’язково помреш, машини їздять, інфекція розповсюджується. Тобто інфекції будуть такі або середнього перебігу, щоб занадто сильно не лякати суспільство.
Джерело: RFI
Tweet
