Почему харьковская милиция боится искать банду Джонсона

Серия вооруженных бандитских нападений, последнее из которых завершилось  убийством, до сих пор остаются нерасследованными. Семь недель – вполне достаточный промежуток времени, чтобы делать выводы о перспективах расследования дерзкого преступления, совершенного по имеющимся доказательствам в Харькове известной бандой. Эти выводы неутешительны для родственников убитого – и позорны  для харьковской милиции.

Хронологія дій злочинців відома з точністю до хвилин. 26 грудня о 22:43 у Харків прибув потяг «Столичний експрес» з Києва, в числі пасажирів якого був харківський бізнесмен Олександр Черномаз. Повертаючись зі столиці, Черномаз мав при собі близько 20 тисяч доларів США, мобільний телефон, документи і валізу з особистими речами.

Чоловік ледь встиг перейти привокзальну площу, як на нього накинулися невідомі. «Коли він до таксі підходив, його запхали у машину й увезли, — говорить сестра вбитого Ірина Черномаз. — Причому були очевидці на вокзалі, й було кілька дзвінків на «102». Люди повідомили номер машини, повідомили, що п’ятеро людей б’ють чоловіка і запихають у машину».

Близько першої години ночі Олександра Черномаза привезли — вже без доларів, телефону, документів і валізи — до приймального відділення лікарні швидкої допомоги ім. Мещанінова. Привезли, як констатували лікарі, вже мертвого. Чоловіка було жорстоко побито, на його тілі не залишилося живого місця, кінцівки переламані, було зламано навіть основу черепа. Ті, хто викрали і побили Черномаза, певно, перестаралися, тому й поспішали відвезти його до лікарні.

Однак водія автомобіля «Лексус», на якому привезли тіло, не затримали. Вистачило, стверджує сестра загиблого, його заяви, що він є помічником депутата. «Він його привіз, сказав своє прізвище, ім’я і поїхав. Ніхто його не затримав, не опитав. Машина також належала йому і належить. І на сьогодні ніхто не арештований і в розшук ніхто не оголошений, — говорить Ірина Черномаз. — Чоловік, який його привіз, це Михайличенко Сергій, це офіційно відомо. Це особа, яка брала участь у багатьох сумнівних заходах».

«Подвиги» Джонсона

Сергій Михайличенко дійсно давно відомий харківській міліції. Чи то від її представників, чи то безпосередньо від кримінального світу пішов поголос про те, що цей діяч насправді є кримінальним авторитетом на прізвисько Джонсон. Банда Джонсона проявила себе ще у грудні 2006 року під час кривавої масової бійки на вулиці Клочківській. Тоді на будмайданчику, де торговельна група «Таргет» планувала побудувати супермаркет, зійшлися охоронці будівництва й ударний загін молодиків у білих рукавичках, які прийшли на начебто мирний мітинг протесту проти будівництва. Бойовим командиром цього загону був саме Джонсон. Оскільки група «Таргет» вважалася бізнес-опонентом міської влади, чимало харків’ян були впевнені, що режисерами мітингу і бійки виступили Михайло Добкін і Геннадій Кернес.

фото:  twitter.com/mdobkin

На користь цієї думки говорить і те, що слідство чомусь так і не змогло виявити ініціаторів бійки на Клочківській. А за нанесення тілесних ушкоджень і порушення громадського порядку вісім затриманих пікетників-молодиків були засуджені лише умовно. При цьому Михайличенко взагалі уникнув суду: поки тривав розгляд справи, він був у розшуку, потім з’явився з повинною — і був відпущений на всі чотири сторони.

Харківські ЗМІ згадували подробиці цієї історії у лютому 2009 року, після того як правоохоронці затримали Михайличенка на зйомній квартирі на Салтовці. Розшукували його через інший злочин — напад у липні 2006 року на депутата Московської райради від Партії регіонів Олега Медведєва, якому відрізали вуха і ніс і порізали сідниці. Тодішній керівник ГУ МВС у Харківській області Віктор Развадовський стверджував, що знає, хто замовник цього нападу.

Також Развадовський повідомив, за що катували Медведєва: «За те, що був поставлений неякісний наркотик, і та людина, яка його вживала, вона отримала отруєння». У березні 2009 року тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко повідомив: «На сьогоднішній день у нас є явка з повинною двох учасників цього злочину, в тому числі і пана Михайличенка. У цих свідченнях звучать різні прізвища. У тому числі — Добкіна і Кернеса. Я зараз не маю офіційного права стверджувати те, що вони причетні до замовлення або до організації цього злочину. Але саме в цьому епізоді вони проходять в порядку свідків».

На суді по обвинуваченню Михайличенка Медведєв розповів, що неякісний наркотик поставлявся близьким Добкіна та Кернеса. Однак сам потерпілий на той час вже був засуджений на 10 років за спробу замаху на харківських міських очільників — доказом слугував аудіозапис, на якому Медведєв погрожував помститися Кернесу. А от Михайличенко, навпаки, після п’яти місяців у столичному СІЗО був відпущений під підписку про невиїзд. На судові засідання по обвинуваченню у нападі на Медведєва він ходив з дому, тоді як самого постраждалого привозив «автозак».

Будь-яку причетність до цього злочину Михайличенко відкидав. А незабаром і Медведєв засумнівався у власних свідченнях про те, що нападниками на нього керував Михайличенко. Одразу після цього касаційна інстанція змінила покарання Медведєву на більш м’яке, завдяки чому він зміг вийти на волю, до літніх батьків, у яких на той час вже відібрали увесь бізнес. А Михайличенко знов уникнув покарання.

Наступного разу про банду Джонсона заговорили у зв’язку з подвійним розбійним нападом, скоєним у Харкові 13 листопада 2013 року. Тоді, як повідомлялось у репортажах з місць подій, о 6:15-6:30 ранку на автостоянці супермаркету «Таргет» на вул. академіка Павлова близько 15 бандитів потрощили чотири автомобілі, у яких працювали «міняли».

Побили і самих «мінял», і їхніх клієнтів, у тому числі громадян Росії, відібравши близько 600 тисяч гривень. Після вчиненого розбійного нападу начебто ті бандити на джипах «Прадо» і «Лексус 470» і ще одному автомобілі під’їхали до ресторану «Семейный очаг», що в трьох кварталах від першого місця нападу, нанесли тілесні ушкодження охоронцю і розбили усі скляні двері й вікна по периметру ресторану.

Ці злочини теж досі залишаються нерозкритими. Однак, як мінімум два джерела Еспресо.TV стверджують, що до цієї бойової групи може мати відношення той самий Джонсон. І скоріш за все, бандити прагнули не тільки вчинити грабіж, а ще й продемонструвати свою силу, заявити про своє повернення в місто.

Втім, господар «Семейного очага» Сергій Кравченко, юрист, котрого також називають близьким до Кернеса, запевняє, що нічого не знає про імовірну причетність до нападу Джонсона. Оскільки ресторан не було пограбовано, то виглядає вельми ймовірним, що напад на цей об’єкт було здійснено для того, щоб відвести підозру від Джонсона (справді, хіба міг Джонсон нашкодити тому, хто близький до Кернеса?) і перевести її на опонентів місцевих можновладців.

25 грудня 2013 року було скоєно напад на співорганізатора Харківського Євромайдану Дмитра Пилипця — йому, як і колись Олегу Медведєву, невідомі порізали сідниці. Джонсон (як стверджують джерела Еспресо.TV, близькі до правоохоронців) був неподалік. А вже 26-го грудня був убитий підприємець Олександр Черномаз.

Невловима банда

Ірина Черномаз говорить, що може лише здогадуватися про причини викрадення брата. Про будь-які його конфлікти з Джонсоном чи Кернесом і Добкіним вона не знає. Однак не приховує, що з 2011 року у брата розпочалися проблеми у бізнесі. Черномаз займався аграрними проектами та рестораном «Метрополь», однак від нього йому довелося відмовитися. За відомостями з різних джерел, у поле зору злочинців бізнесмен міг потрапити через його заміський маєток, через документи, а також через 20 тисяч доларів, що були у чоловіка при собі.

На думку сестри вбитого, слідство тупцює на місці. «Ніхто не арештований, ніхто не оголошений в розшук», — констатує Ірина Черномаз і нагадує, що особа, яка привезла тіло її брата в лікарню, відома. У міліції розслідування не коментують, говорять, що справа пішла до прокуратури. Натомість у прокуратурі стверджують, що папери знову повернули до міського слідчого управління міліції, усі питання — до них. Щодо самого Сергія Михайличенка, то поспілкуватися з ним не вдалося. Його колишній адвокат каже, що телефон Сергія, котрий є в нього, не відповідає, і де шукати Михайличенка — невідомо.

Між тим справу про вбивство Олександра Черномаза навряд чи можна віднести до дуже складних. Те, що начебто Михайличенко особисто привіз вбитого до лікарні на своєму автомобілі «Лексус» (державний номер АХ4411АС), може бути великим проколом злочинців, завдяки якому міліція отримала нагоду зловити банду Джонсона за гарячими слідами і надовго засадити її членів. І якщо це вбивство досі не розкрито, то закономірно постає питання про причини такої ганебної невдачі харківської міліції.

Журналістам Еспресо.TV з різних джерел вдалося з’ясувати деякі подробиці, які можна викласти у вигляді версії — не стільки про дії, скільки про бездіяльність правоохоронців.

Отже, можлива версія розвитку подій має такий сюжет. Ані після дзвінків на «102» про викрадення чоловіка біля вокзалу, ані після повідомлення про привезений до лікарні трупа ніхто не шукав свідків. Зокрема, працівники бригади і пасажири «Столичного експресу», в якому їхав потерпілий, не встановлені і не опитані.

Так само не було опитано таксистів, водіїв трамваїв, автобусів, продавців кіосків та інших осіб, які перебували на вокзалі та привокзальній площі в момент прибуття потягу. Ба більше, не опитано навіть тих свідків з лікарні, які відомі і можуть надати додаткову інформацію для розкриття цього злочину. Водночас не було вжито заходів для затримання усіх підозрюваних у причетності до цього злочину осіб. Злочинці безперешкодно зникли, а з ними — і речові докази.

Зокрема, Джонсон на своєму «Лексусі» втік до Росії. З інформації, яка поширюється у кримінальному середовищі Харкова, стало відомо про двох інших осіб, причетних до даного злочину (це мешканець Харкова і раніше судимий мешканець Харківської області), однак слідчі дії з метою їх затримання не провадяться.

Так само не було вжито заходів для розшуку відібраних у Черномаза грошей і речей, для моніторингу мобільних телефонів потерпілого та причетних осіб (хоча телефони Джонсона і його спільників правоохоронцям відомі), для отримання від підприємств і установ міста записів камер відеоспостереження тощо. І хоча за фактом смерті Черномаза відкрито кримінальне провадження за статтею 115 Кримінального кодексу «вбивство», але сам злочин було кваліфіковано за частиною 1 статті 115 (більш м’якою), а не за частиною 2, хоча саме під ч. 2 ст. 115 підпадають умисне вбивство з корисливих мотивів та умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Завершити опис цієї версії можна припущенням, що харківська міліція боїться шукати вбивць Черномаза, але ще більше боїться раптом їх знайти. Бо можливо тоді доведеться їх відпускати — і тим самим ще сильніше зганьбитися.

Автор: ЛЕОНІД ЧУМАК, Espreso.tv