На Донбасі почалася екологічна катастрофа. Окупація в буквальному сенсі робить території непридатними для життя

Варварське й бездумне закриття шахт, що його розпочали цього року представники незаконних збройних формувань «ЛНР-ДНР», призвело до передбачуваних наслідків, про які попереджали екологи.

На Донбасі почалася екологічна катастрофа. Через припинення роботи шахтних водовідливів річки, ставки й водосховища в регіоні стрімко втрачають воду й міліють. І поки що невідомо, наскільки далеко зайде цей процес. Проблема в тому, що на непідконтрольній території неможливо організувати повноцінну роботу фахівців і дослідників. А російська окупаційна адміністрація проблему замовчує й ігнорує, пише ТИЖДЕНЬ.

Після припинення відкачування води на кількох закритих шахтах, на території, підконтрольній бойовикам «ЛНР», майже зникли річки Лозова й Вільхова. Стрімко міліє найбільше в регіоні Ісаківське водосховище, з якого набирає воду для своїх потреб Алчевський металургійний комбінат. Повністю висохли десятки невеликих ставків та озер.

Донбас, як відомо, буквально переритий штольнями й виробками. Донедавна в регіоні працювала складна система відкачування води з цих підземних порожнин. Надходила відкачана вода у спеціальні шахтні ставки та водосховища, а також у природні водойми. Навіть на тих шахтах, які закрили в попередні роки, системи водовідливів, як правило, зберігалися і функціонували.

На їхню підтримку з українського бюджету щороку виділяли чималі кошти. Але після приходу «російських визволителів» і створення «республік» відкачування води з низки шахт було припинено: обладнання вкрали, а виробки просто затопили. Наслідком цього стало розбалансування складної водної системи. Вода з джерел тепер потрапляє не в річки й озера, а йде в підземні пустоти. Тобто на поверхні її залишається дедалі менше.

Наприклад, у вже згадане Ісаківське водосховище воду подавали насоси з трьох шахт №9, шахти імені Артема й «Романівської». Жодна з них зараз не працює, однак водовідливи на них донедавна функціонували. Але «народна республіка» порахувала, що платити за відкачування води занадто дорого, і вирішила її припинити. Після цього рівень води у водосховищі різко впав і знижується далі.

Коли проблема стала настільки масштабною, що ігнорувати її більше не вдавалося, так званий «уряд ЛНР» усе ж звернув на неї увагу. І запропонував «геніальне» розв’язання: «програму з відновлення Ісаківського водосховища». Виходячи з проекту так званого «міністра природи ЛНР» Юрія Дегтярьова, щороку на відкачування води тепер потрібно виділяти 150 млн російських рублів, які мають бути спрямовані на закупівлю насосів, виплату зарплат співробітникам тощо. Тобто спочатку бойовики зруйнували наявний водовідлив на шахті «Романівська» (насоси, очевидно, вкрали), а тепер хваляться, що придумали, як розв’язати власноруч створену проблему.

Утім, якщо Ісаківське водосховище ще планують рятувати, то доля менших річок і водойм узагалі нікого не цікавить. Наприклад, під Луганськом обміліло так зване Луганське море, унаслідок чого на ньому також стався масовий замор риби. А в самому Луганську повністю пересохло озеро «Вісімка» в Парку Горького, чого раніше ніколи не бувало. «Міністри ЛНР» такі інциденти не коментують, і жодні насоси для порятунку цих водойм закуповувати не планують.

Як і рятувати десятки інших водойм по всьому ОРДЛО, що їх місцеве населення раніше використовувало для своїх господарських потреб (риболовлі, поливання городів тощо). У соцмережах регулярно з’являються фотографії брудних калюж, що залишилися на місці ставків, у яких іще торік була вода. Наприклад, мережею досить широко розійшлося фото з околиць Первомайська, де в намулі пересохлого ставка загрузла корова, яка звикла купатися в цьому місці, коли водойма ще була повновода. Тварину визволили рятувальники.

«Років 30 тому по Вільхівці можна було плавати на човні-плоскодонці. Водилася риба, раки, жаби. Зараз не залишилося навіть струмочка», — пишуть у соціальних мережах місцеві жителі.

Немає сумніву, що зникнення води спричинить великі проблеми для місцевого населення. У деяких місцях стане неможливо займатися сільським господарством. Від дефіциту води потерпатимуть цілі населені пункти, а в деяких селищах після зникнення джерел води жити стане взагалі неможливо.

Ісаківське водосховище

Утім, ОРДіЛО втрачає воду не тільки через варварське знищення шахт, а й через розвал інфраструктури водного господарства. Наприклад, у Свердловському районі ціле водосховище зникло внаслідок поломки греблі, за технічним станом якої бойовики не стежили.

«Через недбальство посадовців «мінприроди ЛНР» і особисто Юрія Дегтярьова республіка торік утратила Должанське водосховище (у народі його називають Павловським ставом), розташшоване за селищем Бірюкове Свердловського району. Річ ось у чому: гребля цього водосховища розташована на кордоні з РФ, а річечка, на якій вона стоїть, транзитом тече в Росію. Після поломки засувки на нашому боці вода почала стрімко витікати й за тиждень водосховища не стало.

І його немає досі. Близько 10 млн кубів води Дегтярьов розтринькав. А  водосховище, до речі, належить до переліку водойм, які є стратегічним запасом води. Є відповідне розпорядження «Ради міністрів ЛНР». В умовах нестачі води в республіці втрату такого водосховища можна вважати диверсією. Коли вода повністю зникла, певні люди газелями вивезли всю рибу, а це не одна тонна. Вилов відбувався за вказівкою «державного інспектора відділу охорони біоресурсів Мінприроди» Віктора Анашкіна. А тепер питання: хто за це відповість і де затримання?» — ідеться в пабліку «Луганський інсайд», який висвітлює події, на території, підконтрольній ОРДЛО.

Донбас традиційно є посушливим регіоном, у якому не вистачає води. Але дії бойовиків, схоже, погіршили й без того непросту ситуацію. І тепер край териконів поступово перетворюється на пустелю. А найголовніше, що ніхто поки що не може сказати, як довго триватимуть наявні тенденції і що зрештою чекає на Донбас. Цілком очевидно, що ситуація потребує дуже серйозного дослідження із залученням фахівців міжнародного рівня. Та лише російська окупаційна адміністрація своєї згоди на допуск таких фахівців не дає й сама нічого не робить.

Зникнення водойм Донбасу —  одна з тем, яку український уряд зараз має порушувати всюди, де тільки можна. Насамперед на рівні ОБСЄ та ООН. Адже йдеться вже не про долю окремих підприємств, а про екосистему цілого європейського регіону. А до таких питань міжнародне співтовариство ставиться дуже уважно та серйозно.

Слід використовувати всі можливі інструменти, щоб натиснути на Росію, змусити її визнати та почати розв’язувати екологічні проблеми, створені за її безпосередньої участі.

Автор: Денис Казанський; ТИЖДЕНЬ