Антикорупційна реформа: Де результати справ проти “реальних корупціонерів”?

В останні місяці українське суспільство сколихнули кілька справ щодо людей, яких звикли вважати ефективними менеджерами у держсекторі. Йдеться про Андрія Коболєва, Андрія Пивоварського та Євгена Дихне. На адресу антикорупційних органів, які супроводжували ці справи, посипалися звинувачення, що вони переслідують не реальних корупціонерів, а реформаторів, й вся багаторічна антикорупційна реформа опинилася на межі провалу.

В ВВС Україна вирішили розібратися, чи справедливі ці побоювання.

Скандальні справи

Коли Андрій Коболєв очолив НАК “Нафтогаз України” у 2014 році, це була компанія у боргах із річним збитком у 85 млрд доларів.

За час його правління, яке тривало до квітня 2021 року, країна виграла багатомільярдний позов до російського “Газпрому” в Стокгольмському арбітражі, а сам “Нафтогаз” став приносити прибутки та перетворився на одного з найбільших платників податків.

Тепер Коболєв – офіційно підозрюваний. Його звинувачують в тому, що він у 2018 році ввів в оману наглядову раду “Нафтогазу”. А та, як стверджує слідство, всупереч закону погодила для нього премію за виграш справи проти “Газпрому” на величезну суму – понад 260 млн гривень.

Коболєв свою провину рішуче заперечує.

Практично в той же час – у лютому-березні – продовження отримали справи інших експосадовців. Підозрюваним став ексміністр інфраструктури Андрій Пивоварський, а колишнього очільника аеропорту “Бориспіль” Євгена Дихне Вищий антикорупційний суд (ВАКС) засудив до п’яти років позбавлення волі.

Кожна справа має свої нюанси, але обидва, як стверджують Національне антикорупційне бюро (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), завдавали державі багатомільйонних збитків своїми управлінськими рішеннями.

Обидва свою провину заперечують та стверджують, що діяли в інтересах держави і хотіли домогтися позитивних змін на своїх посадах.

У мережі відомі діячі, журналісти та економісти, які завжди гаряче підтримували антикорупційні реформи, відреагували на ці справи з неприхованим обуренням.

Дехто почав публічно просити вибачення за підтримку антикорупційних реформ, інші взагалі назвали реформу провалом. Звучали занепокоєння, що після такого ефективні менеджери з приватного сектору навряд чи захочуть йти на держслужбу і проводити реформи.

Головний редактор українського Forbes Борис Давиденко взагалі порадив заборонити в країні слово “корупція” на 50 років.

Антикорупційна реформа провалилася?

Антикорупційну інфраструктуру в Україні стали розбудовувати після Євромайдану. Починаючи з 2014 року, з нуля ухвалили нове законодавство, створили нові інститути, провели численні конкурси та набрали співробітників.

Останнім у 2019 році запрацював Вищий антикорупційний суд (ВАКС).

Експерти з цієї теми та юристи, з якими поспілкувалася ВВС Україна, переконані, що про провал реформи чи раптовий відкат все-таки не йдеться. Катерина Бутко, голова громадської ради при НАЗК, впевнена, що загалом все працює правильно.

“Не має бути якогось бану на прізвища. Коли людина порушує закон, неважливі заслуги цієї людини, вона має бути покарана”, – каже вона.

Справи Коболєва, Пивоварського та Дихне подекуди викликають питання, але йдеться не про конкретні імена, а про підходи, вважає Катерина Риженко, заступниця виконавчого директора з юридичних питань Transparency International Ukraine.

“Ці три кейси, хоча й показові, але це крапля в морі, вони однозначно не нівелюють досягнень України, – каже вона. – Вони лише підняли на вищий суспільний рівень проблеми, але ці проблеми не нові”.

Експертка згодна, що ніхто не має бути поза увагою правоохоронних органів, але наголошує, що всі справи мають бути чітко обґрунтовані і підтримані доказами.

“На жаль, так буває не завжди “, – визнає Риженко.

Практикуючі юристи наголошують, що навіть за всіх претензій антикорупційні органи показують кращі результати ніж інші судові та правоохоронні органи. Адвокат та керуючий партнер “Кульчицький і партнери” Назар Кульчицький вважає, що антикорупційні органи займаються багатьма “правильними” справами, до яких у суспільства питань немає.

До того ж за весь час він не стикався з тим, щоб на адресу антикорупційних органів звучали звинувачення в корупції.

“НАБУ і САП все одно на рівень кращі ніж всі інші правоохоронні органи, – каже він. – Якщо вони будуть адекватно реагувати на критику, а головне – виправляти власні помилки, ця історія матиме право на життя”.

Вищий антикорсуд на тлі звичайних судів взагалі показує “доволі високі стандарти”, твердить Максим Шевердін, партнер і керівник кримінальної практики адвокатського об’єднання LCF.

Хоча юристи скаржаться, що на етапі запобіжного заходу слідчі судді ВАКСу часто стають на сторону обвинувачення і погоджують більш суворі обмеження, наприклад, як у випадку Коболєва та Пивоварського, багатомільйонні застави.

Які претензії є до справ “реформаторів”?

ВВС Україна запитала в НАБУ, що там думають про бурхливу реакцію суспільства на справи колишніх державних топменеджерів.

У відомстві зазначили, що “апріорі не можуть подобатися всім”, але підкреслили, що орієнтуються не на прізвища, а на принципи верховенства права та практики демократичних країн, де “будь-який чиновник не застрахований від того, що його діяльність може потрапити у поле зору правоохоронних органів”.

“Визнаємо, що фігуранти наших справ можуть бути успішними, щирими в переконаннях та мотиваціях менеджерами, які своєю роботою приносили користь державі, – пояснюють в пресслужбі НАБУ. – У нас немає і не може бути претензій до персоналій. У нас може виникнути претензія до певних дій або навіть до однієї дії, яка могла завдати шкоди державі”.

Принцип відбору таких “шкідливих” для держави дій часто викликає критику серед юристів.

Назар Кульчицький наголошує, що в справах, які наробили галасу в суспільстві, для юристів немає нічого нового. Громадськість зауважила саме ці кейси через медіа та прізвища фігурантів.

“Основним недоліком НАБУ, як на мене, є те, що вони займаються не тільки реальними злочинами, а й управлінськими рішеннями, які їм не подобаються, і вони намагаються підтягнути їх під кримінальний процес”, – каже адвокат.

Він пригадує справу Юлії Тимошенко, яку за часів президента Віктора Януковича суд визнав винною в зловживанні владою і збитках при укладанні газових контрактів з Росією в 2009 році. Тоді західний світ назвав цю справу політично мотивованою, хоча претензій до самих контрактів справді було багато.

Відтоді, наголошує Кульчицький, законодавство зробили чіткішим – щоб говорити про корупційний кримінальний злочин, потрібно довести, що йдеться не просто про збитки для держави через якесь рішення, але про отримання неправомірної вигоди для фігуранта чи його наближених осіб.

“Невдале управлінське рішення – це може бути питання дисциплінарної відповідальності, трудової, але це не злочин”, – вважає він.

У випадку Коболєва, додає він, рішення щодо премії взагалі ухвалював не він, а наглядова рада “Нафтогазу”, до якої у слідства претензій немає.

“Детективи НАБУ гарно навчилися вимальовувати причинно-наслідкові зв’язки, вони малюють схеми, видають їх в публічний простір, але коли ми як адвокати беремо в руки матеріали кримінального провадження, то до доказів виникає багато запитань, – каже Максим Шевердін. – Часто оці причинно-наслідкові ланцюжки слабко обґрунтовані всередині справи”.

Юристи звертають увагу, що принаймні справа Пивоварського дуже нагадує справу іншого ексміністра інфраструктури – Володимира Омеляна, якого також звинувачували у завданні державі збитків.

Омеляна виправдали суди всіх інстанцій, наприкінці березня крапку в справі поставив Верховний суд.

“Якщо НАБУ не буде вчитися на своїх помилках, то рано чи пізно вони докотяться до рівня старих райвідділків. Це тільки питання часу”, – каже Кульчицький.

Ще один недолік роботи НАБУ та САП, на думку юриста, те, що фігурантами справ найчастіше стають колишні високопосадовці, серед чинних під удар потрапляє в основному середня ланка.

“Чиновник звільняється з високої посади, і на нього сиплються підозри за події 2-3 річної давності, – каже він. – Ніякої недоторканності в нього тоді не було, але його не чіпають, поки він перебуває на посаді. Колишніх з успіхом ганяла і нереформована генпрокуратура, але НАБУ повинно боротися з корупцією, яка відбувається зараз”.

Експерти, що спеціалізуються на антикорупційній реформі, вважають, що по цих трьох справах робити висновки передчасно – щодо Дихне ще буде апеляція, справи Пивоварського та Коболєва взагалі ще на етапі досудового слідства. Тож ще невідомо, які докази є в арсеналі слідства.

Щоправда, у випадку Коболєва ВАКС двічі відмовився продовжувати терміни слідства, як того просили НАБУ і САП. Справа переходить до розгляду в суді по суті.

“Це ставить питання, чим займалося слідство п’ять років, що не змогли зібрати достатньо доказів і свідків, і тепер для багатьох ця справа виглядає настільки слабкою”, – каже Катерина Риженко з Transparency International.

Є й ширші питання, в тому числі до законодавства, в рамках якого змушені діяти правоохоронні органи. Наприклад, зважаючи на резонанс кейсу Коболєва, можливо, є сенс окремо передбачити особливий розмір премій за надзвичайні досягнення у роботі, каже Вадим Валько, юрист Центру протидії корупції.

На питання до законодавства вказує також суддя ВАКС Маркіян Галабала. Коментуючи справи Пивоварського, Коболєва та Дихне, він зазначив, що у всіх цих випадках йдеться не про класичне хабарництво, а про вчинення так званих економічних злочинів.

Ці справи зазвичай особливо складні, а якість законодавства в цій сфері, за його словами, залишає бажати кращого.

“Справи про хабарництво пояснити легко. А економічні злочини – складні в розумінні і розслідуванні, вони довгі, але найбільша корупція – це саме економічні злочини, – пояснює Катерина Бутко. – Умовно, судді попадаються на хабарях в 500-1000 доларів, а економічні злочини – це мільярди”.

Де результати справ проти “реальних корупціонерів”?

Одна з головних причин, чому справи так званих реформаторів викликали обурення, – брак видимих результатів у інших справах, де персона підозрюваного викликає менше запитань у суспільства, кажуть експерти.

За підрахунками Вадима Валька, на розгляді ВАКСу близько 30 справ, які свого часу були гучними. Йдеться, зокрема, про справу ексголови державної фіскальної служби Романа Насірова, ексдепутатів Олександра Онищенка та Миколи Мартиненка, справу суддів ліквідованого Окружного адмінсуду Києва та так звану справу “Роттердам+”.

“На етапі обрання запобіжного заходу є багато уваги, але потім, коли така справа роками слухається в суді, увага спадає”, – пояснює Валько.

Втім прогрес, за його словами, суттєвий – темпи розгляду справ зросли в 3,5-4 рази. Він нагадує, що до створення ВАКСу корупційні справи, які вели НАБУ і САП, слухалися в судах по всій країні.

“Справи не рухалися взагалі, практично не було вироків без угод, призначали смішні застави або взагалі відпускали на поруки, – пригадує він. – У справі Насірова просто два роки читали текст обвинувального вироку, нічого не відбувалося. Тепер справу розглядає ВАКС, і я думаю, що вирок буде вже цього року”.

У НАБУ підкреслюють, що станом на кінець 2022 року у них в роботі було понад 700 кримінальних проваджень, на їхньому рахунку 413 складених підозр та 414 обвинувальних актів щодо 799 людей.

До своїх досягнень за останні шість місяців НАБУ зараховує справи щодо викриття корупційних схем в “Укрнафті”, Одеському припортовому заводі і “Укргазбанку”, а також повернення державі майна “Межигір’я”, колишньої резиденції Віктора Януковича, та завершення слідства і передачу до суду матеріалів справи “Роттердам+”.

Сумарний економічний ефект від діяльності НАБУ і САП лише у 2022 році становив 3,38 млрд гривень, стверджує НАБУ.

“Але між розслідуванням і вироком є шлях довжиною в судовий розгляд”, – пояснюють там.

Часом справи потребують довгого розгляду з об’єктивних причин, часом через зловживання з боку захисту обвинувачених. І такі зловживання найчастіше трапляються саме в резонансних справах, скаржаться в НАБУ.

“Наші “підопічні” переважно мають можливість винаймати адвокатів, які відчайдушно борються за своїх клієнтів. Місцями – на межі фолу, шляхом зловживань своїми процесуальними правами”, – йдеться у відповіді агентства.

Щоб прискорити судовий розгляд, НАБУ закликає вносити зміни в кримінальне процесуальне законодавство.

У Вищому антикорсуді свою роботу в обставинах, що склалися, вважають достатньо ефективною.

За неповних чотири роки своєї роботи ВАКС ухвалив 123 вироки щодо 162 осіб. З них 12% – виправдувальні, що, на думку експертів, хороший показник, враховуючи, що загалом по українських судах частка виправдувальних вироків була близько 1% загалом та близько 7,6% у випадку посадових злочинів.

“Суспільство очікує швидких вироків. Але говорити про швидкість у контексті правосуддя взагалі не зовсім вірно. Ми говоримо про розумний строк, – говорила в інтерв’ю “Українській правді” голова ВАКС Віра Михайленко. – Якщо гнатися за показниками, то може страждати якість. Якщо ми хочемо якісного правосуддя, справедливого, то необхідний час”.

Загалом в боротьбі з корупцією в Україні прогрес чи відкат?

Загальний прогрес України на шляху боротьби з корупцією експерти оцінюють стримано. Хоча поступ навіть в умовах війни є.

За підсумками 2022 року Україна піднялася на одну сходинку в Індексі сприйняття корупції, отримавши 33 бали зі 100 та зайнявши 116 місце з 180 – поряд з Алжиром, Анголою, Замбією, Монголією, Сальвадором та Філіппінами.

Transparency International зазначають, що це рекордний показник для України, загалом за останні 10 років поступ України склав 8 балів. Могло б бути більше, але подекуди прогрес загальмував.

“Я б сказала, що ми лежимо в правильному напрямку. У деяких речах, які ми обговорювали роки тому і вже пішли вперед, через війну, місцями обґрунтовано, місцями ні, ми повернулися назад”, – каже Катерина Риженко.

Продовження боротьби з корупцією має принципове значення не лише для внутрішнього добробуту, наголошують експерти, але й для успіху на міжнародній арені.

З антикорупцією пов’язані прямі вимоги до України для подальшого фінансування з боку Міжнародного валютного фонду. Це також одна з семи вимог Євросоюзу, які Україна має виконати, щоб не втратити статус країни-кандидата на членство в ЄС.

Під тиском міжнародної спільноти деякі кроки Україна вже зробила – після майже року зволікань новим головою САП призначили Олександра Клименка, який виграв конкурс ще в грудні 2021 року. Оперативно провели конкурс на посаду директора НАБУ, яким став Семен Кривонос.

Водночас в Україні досі не завершили реформу з формування Конституційного суду, яку вважають ключовою для завершення судової та антикорупційної реформ.

Слабкою ланкою вважають також Агентство з розшуку і менеджменту активів (АРМА), тут вже понад три роки немає постійного керівника. Конкурс на посаду голови йде з перебоями, до того ж АРМА регулярно потрапляє в скандали та отримує звинувачення в неефективності.

Пристрасті довкола декларування

Гостро для України стоїть питання відновлення електронного декларування для посадовців, яке Верховна Рада зупинила через повномасштабне вторгнення Росії минулого року.

Свого часу воно стало проривом. Воно дозволило громадськості та НАЗК в режимі реального часу оцінювати, наскільки статки високопосадовців відповідають їхнім доходам, та дало старт багатьом гучним кримінальним справам.

Відновлення електронного декларування до серпня є прямою вимогою МВФ до України, яка розраховує отримати 15,6 млрд доларів кредитування.

Законопроєкт щодо цього питання лежить в парламенті з вересня. В лютому президент Володимир Зеленський публічно підтримав відновлення електронного декларування у відповідь на відповідну петицію, з якою до нього звернулися громадяни. Але декларування досі не відновили.

Як повідомила ВВС Україна голова антикорупційного комітету Верховної Ради, депутатка від “Слуги народу” Анастасія Радіна, в парламенті зараз працює міжфракційна робоча група, яка готує новий законопроєкт.

Вона прогнозує, що його зареєструють в парламенті “протягом кількох тижнів” та ухвалять в цілому вчасно – до кінця липня, як і вимагав МВФ.

Водночас вона визнала, що є пропозиції змінити стару систему – щоб декларації були не доступними публічно, а лише для перевірок НАЗК. Або щоб декларації були недоступними публічно до кінця воєнного стану.

“Я особисто не бачу, чому мають бути закритими декларації осіб, які не є охоронюваними топпосадовцями, – каже Радіна. – Є розуміння, що необхідно відновлювати подання декларацій. Для мене ключове не загубити в процесі ще перевірку декларацій, а також зберегти в повному обсязі кримінальну відповідальність (за виявлені порушення під час декларування – Ред.)”.

Винятки планують передбачити для військових і посадовців на окупованих територіях – вони в умовах воєнного стану і окупації декларацій не подаватимуть.

“Декларування потрібно відновлювати, немає аргументу, чому в місцях де немає активних бойових дій, в Києві, де більшість топчиновників і депутатів, вони не можуть заповнювати ці декларації”, – переконана Катерина Бутко.