Як ЗСУ вибивають “стратегічні очі” РФ: реальне значення та сенс удару по загоризонтній РЛС “Воронеж-ДМ”

Після того, як українські БПЛА пошкодили загоризонтну РЛС “Воронеж-ДМ”, яка знаходиться біля Армавіра в Краснодарському краї РФ, можливо говорити про систематичність ударів по новій і доволі несподіваній категорії цілей – російській системі раннього попередження про ракетний напад.

Бо до цього, ще у середині квітня, український дрон завдав удар по радіолокаційній станції 29Б6 “Контейнер”. На скільки масштабно ця РЛС була пошкоджена невідомо, бо, на відміну від “Воронеж-ДМ” вона не має суцільного “полотна” антен, й тому, об’єктивно, дроном її вивести з ладу важче. Але щодо загоризонтної РЛС під Армавіром, точніше двох, бо мова йде про два радари, що стоять поруч, то вони вже точно пішли на доволі довгий ремонт.

Бо попри уявлення про те, що мова йде лише про будівлі, насправді це і є РЛС, де білий прямокутник – це активна фазована антенна решітка, що працює у дециметровому діапазоні та дозволяє виявляти цілі на дальності до 6 000 км та на висоті до 4 000 км з кутом місця до 60 градусів. А в середні будівлі – не лише антена, а вся система із передачі, отримання та обробки сигналів, живлення та охолодження із розрахунку на потужність у 0,7 МВт.

Саме тому по фото можливо одразу сказати – “Воронеж-ДМ” під Армавіром відправляється на дорогий та тривалий ремонт в умовах санкцій. І традиційним питанням залишається, а куди поділись всі російські аналоговнєтні ЗРК, які б мали прикрити цей стратегічний об’єкт, який був уражений, вочевидь, дронами.

Також слід зазначити, що ці дві станції росіяни будували сім років, з 2006 по 2013 рік. А задекларований цінник у вигляді близько 3 млрд рублів, а це за тодішнім курсом – 100 млн доларів здається більш ніж суттєво применшеним. До речі, побудували їх для того, щоб поновити суцільне поле огляду після того, як Москва втратила доступ до ще радянських РЛС у Мукачево, Севастополі в Україні та Габалінської РЛС в Азербайджані.

Водночас сказати, що ця РЛС мала для України першочергове значення, як ціль – то ні. Бо вона взагалі не дивиться на територію України, окрім незначної частини Криму. І головний напрям її роботи – це Середземне море та Азія від Перської затоки на Індійський океан та частково у бік Китаю.

Така орієнтація цієї РЛС пов’язана з тим, що її головна задача – помітити, в першу чергу, балістичні ракети. І станція під Армавіром мала б попередити командування ракетних військ стратегічного призначення про ракетний напад. Але тепер ніхто вже нікуди не дивиться, бо ще один “Воронеж”, який Москва хотіла побудувати в окупованому Криму на заміну РЛС “Днепр” під Севастополем, так і залишився у планах від 2019 року.

Бо будівництво так і не розпочали, а у 2021 почали говорити, що побудують новітню чотирьохдіпазонну РЛС “Яхрома”, але пізніше. А у січні 2024 року у російських ЗМІ пройшла новина, що міноборони РФ вимушено відмовитись від цих планів через загрозу втрати нової кримської загоризонтної РЛС через удари України. Хоча про початок робіт взагалі не було нічого чути.

У будь-якому випадку, зараз російська система огляду та попередження про ракетний напад частково осліпла і взагалі не бачить, що відбувається на півдні. І якось виправити ситуацію у короткостроковій перспективі у РФ немає жодних можливостей.

А повертаючись до сенсу таких ударів, то є цілий ряд факторів. По-перше, величезне значення таких загоризнонтних РЛС означає те, що Кремль буде вимушений витратити ресурси на ремонт, замість того, щоб направити їх на виробництво іншої зброї. По-друге, навіть часткова сліпота на стратегічному рівні – це фактор невпевненості для Кремля. По-третє, на фоні загрози втратити інші такі РЛС, скоріш за все ворог буде змушений перерозподілити свої сили ППО з прифронтової зони у тилові райони. І зрештою, проти таких ударів навряд чи буде хтось проти, окрім самого Кремля звісно.