Телеграм-армія Кремля і її шанувальники: зовнішнє інформаційне втручання ефективне, коли воно резонує з реальною незадоволеністю політичною та економічною ситуацією
Організовані в кластери прокремлівські канали в Telegram стали істотним інструментом впливу під час виборчих кампаній у Грузії та Молдові. У невеликих країнах пострадянського простору, де культурно-інформаційний зв’язок з Росією залишається важливим фактором, а вибір на користь євроінтеграції – предметом дебатів, що тривають, пропагандистські кампанії в Telegram виявляються досить ефективними.
У Молдові 75% зі 133 найбільш популярних політичних Telegram-каналів критично виступали щодо президента Майї Санду та її проєвропейського курсу. Загальна кількість передплатників молдавських каналів, які виступають проти Санду, була вдев’ятеро більшою, ніж у каналів на її підтримку. А основним наративом були дискредитація Санду і її курсу, а також міркування на користь вигод “східної” економічної інтеграції з Росією і ЄАЕС – на противагу “західній”.
Розмах Telegram-армії, яка виступала в Грузії на підтримку правлячої “Грузинської мрії”, дещо менший, однак і тут 70% політичних Telegram-каналів виступали на її користь, критикуючи шлях євроінтеграції та опозицію, яка його підтримує. Таким чином, в обох країнах Telegram виступав переважно транслятором тих поглядів, які прийнято називати “проросійськими”.
При тому що ефект цих кампаній виглядає значущим, він досягається завдяки тому, що падає на благодатний ґрунт розчарування в перспективах євроінтеграції та незадоволеності, пов’язаної з внутрішньополітичними чинниками – корупцією, неспроможністю опозиції, слабкою економічною динамікою.
Тому кампанії протидії “іноземному впливу” часто не досягають своєї мети і навіть досягають зворотної. Незадоволені внутрішньополітичною та економічною ситуацією виборці, які співчувають антиєвропейським наративам, вбачають у приписуванні своєї незадоволеності суто зовнішньому впливу маніпуляцію та стають унаслідок цього лише ще більш глухими та ворожими до аргументів протилежної сторони.
Молдова: східна інтеграція замість західної, фейки та діагнози
Євросоюз і стратегія євроінтеграції втрачають позиції в пострадянських країнах. Про це свідчить не тільки дрейф Грузії, в якій анонсований владою відхід від вступу до ЄС не призвів, здається, до повномасштабної кризи, а й несподівано слабка перемога проєвропейської коаліції на виборах і референдумі в Молдові. Мінімальна перевага прихильників внесення положення про вступ до ЄС до конституції країни (50,35% “за”) була досягнута за рахунок голосування молдовської діаспори і відсутності достатньої кількості дільниць для голосування в Росії. Не настільки значний розрив президента Майї Санду зі своїм суперником у другому турі президентських виборів (55% проти 45%) також можна назвати шокуючим;
Хоча молдовська влада максимально акцентувала тему втручання Москви у вибори, виправдовуючи цим слабкі підсумки голосування, таке пояснення виглядає щонайменше недостатнім: опитування показують, що віра в успіх і переваги євроінтеграції серед населення знижується, а поширювані російською пропагандою наративи падають на підготовлений ґрунт (→ Re: Russia: Спірне підчерев’я). Водночас для відносно невеликих країн, як Грузія і Молдова (3,5 і 3 млн виборців відповідно), зовнішнє інформаційне втручання може мати серйозні наслідки. Розуміння ситуації тим паче важливе, що головна битва за майбутній курс Молдови ще тільки має відбутися і відбудеться цього літа на чергових парламентських виборах, а, як показує досвід Грузії, внесення мети євроінтеграції до конституції не є гарантією від різкого політичного розвороту.
Велике дослідження OpenMinds, в рамках якого відстежувалися публікації політичних Telegram-каналів у Молдові та Грузії з 1 червня по перший тиждень після виборів включно, продемонструвало ефективність та основні механізми інформаційних Telegram-кампаній. У Молдові дослідники проаналізували 133 найпопулярніші політичні Telegram-канали, серед яких 98 (75%) займали критичну позицію по відношенню до президентки Маї Санду і вели активну агітацію проти її переобрання на осінніх виборах.
Понад три чверті налаштованих проти Санду каналів орієнтовані на російськомовну аудиторію, водночас 10 каналів були орієнтовані на аудиторію Придністров’я, жителі якого мають молдовські паспорти і також голосують на виборах. Загальна аудиторія каналів у вибірці, виходячи з результатів дослідження, перевищує 1 млн 130 тис. (понад третину всіх виборців), водночас аудиторія 20 найпопулярніших політичних каналів становила близько 703 тис. аудиторія 20 найпопулярніших політичних каналів склала близько 703 тис. аудиторії;
Загальна кількість передплатників молдавських каналів, які виступають проти Санду, була вдев’ятеро більшою, ніж у каналів на її підтримку, підрахували автори дослідження (ці цифри можуть містити дублюючі підписки, якщо один користувач підписаний на кілька каналів). Проте, зазначають дослідники, канали, які критикують Санду, мають значно більшу аудиторію: кількість переглядів їхніх постів склала за період спостереження 645 млн, що в 14 разів перевищує показник провладних каналів (45 млн). Таким чином, можна сказати, що Telegram є основним інструментом поширення саме опозиційних і підтримуваних Москвою наративів і поглядів.
Як показало дослідження, більшу частину політичного контенту в цих каналах склали публікації, спрямовані на те, щоб представити молдовську владу в негативному ключі. Крім загальної критики чинної влади та євроскептицизму, основними темами публікацій стали енергетична безпека (11% усіх постів) і економічні проблеми (7%). Санду звинувачували в тому, що, хоча електроенергія в Молдові дорожчає, Кишинів продовжує закуповувати її в Румунії (неявно вказуючи на те, що краще було б купувати дешевшу енергію в Росії).
Окремою темою публікацій було нагадування про те, що більшу частину електроенергії в Молдові виробляє Кучурганська ДРЕС, яка розташована в непідконтрольному Кишиневу Придністров’ї. Також налаштовані проросійськи Telegram-канали звинувачували Санду в тому, що вона “хоче залишити Молдову бідною”, несе відповідальність за зростання цін на продукти харчування, а також загалом проводить недалекоглядну зовнішню політику, ігноруючи економічну міць БРІКС. Таким чином, центральною темою цієї кампанії стала пропаганда економічних переваг “східної” інтеграції на противагу “західній”.
Важливою особливістю роботи проросійських каналів на виборах у Молдові стала їхня глибока кластерна координація, що давало змогу значно збільшити поширення контенту. Дослідники виділили три основні кластери. До першого (найбільшого з них) входили Telegram-канали підконтрольного проросійському олігарху Ілану Шору телеканалу TV6-Moldova, молдовської версії “Першого каналу”, видань “Аргументы и факты” і Спутник”. Другий кластер пов’язаний з колишнім молдавським журналістом Габріелем Келіном, який раніше працював на молдавського олігарха-втікача Влада Плахотнюка.
Нарешті, останній кластер каналів, які активно репостили публікації один одного, складається з анонімних ресурсів, зміст яких, однак, практично не відрізнявся від відомих проросійських каналів з першого і другого кластерів. Цей прийом дозволяє “анонімізувати” джерела наративів, щоб відокремити їх від негативного шлейфу медійних брендів, які протилежна сторона маркує як російські або проросійські. При цьому пов’язані з каналами з третього кластерусторінки у Facebook заблокувала компанія Meta, звинувативши їх у поширенні дезінформації, у той час як у Telegram подібної модерації не спостерігається.
Об’єднані в кластери канали понад 1200 разів передрукували контент російських державних ЗМІ, а також активно копіпейстили повідомлення один одного. Типовим прикладом роботи такого кластера дослідники називають опубліковану 18 жовтня на каналі curentmd неправдиву інформацію про те, що Маї Санду поставили в Австрії діагноз “шизофренія”, а також що вона страждає від регулярних панічних атак (канал, а також сайт curentmd.com наразі недоступні, публікація збереглася в архіві).
Цю історію з посиланням на нібито отриманий від надійного джерела медичний висновок австрійської клініки швидко розповсюдили Telegram-канали “Генія Карпат” та Gagauznews, а також прокремлівські ресурси, а також прокремлівські ресурси Gagauznews, а також прокремлівські ресурси ;також прокремлівські ресурси EADaily, “Репортер”, розважальний сайт Pikabu та інші майданчики. Загалом дослідники виявили щонайменше вісім подібних фейкових історій (включно з розповіддю про те, що молдовську армію нібито продали Румунії, а також про “заклик Єврокомісії” вивісити ЛГБТ-прапори на державних установах у Молдові), які активно поширювалися мережею проросійських Telegram-каналів із метою дискредитувати чинну владу.
Грузія: аби не було війни та дискредитація опозиції
Прокремлівські канали в Грузії вирішували принципово інше завдання, ніж у Молдові, – не підривали довіру до чинної влади, а, навпаки, підтримували її. Загалом у грузинському сегменті Telegram дослідники виявили 96 політичних каналів, з яких 38 (40%) підтримували правлячу “Грузинську мрію”, що, на відміну від Молдови, загалом адекватне частці тих, хто підтримує “Мрію”, – 38 (40%), що, на відміну від Молдови, загалом адекватно частці громадян Грузії, які підтримують “Мрію”. Більше половини політичних каналів – російськомовні. Загальна аудиторія грузинських політичних каналів, з огляду на наведені в дослідженні дані, становила понад 492 тис. осіб (на 3,5 млн виборців), водночас аудиторія опозиційних каналів становила понад 343 тис. (70% від загальної аудиторії політичних Telegram-каналів).
Найбільшу активність розвинув кластер каналів, пов’язаний зі створеним 2019 року прокремлівським медіахолдингом Alt-Info, – на їхню частку припадає 35% публікацій у грузинському політичному сегменті Telegram. Alt-Info позиціонує себе як антисистемна сила, яка критикує як політику “Грузинської мрії”, так і політику її супротивників (наприклад, колишнього президента Грузії Михайла Саакашвілі).
При цьому саме цей кластер є основним розповсюджувачем контенту антиєвропейського характеру в грузиномовному сегменті Telegram: у матеріалах Alt-Info, зокрема, містилися твердження, що європейське майбутнє Грузії призведедо депопуляції та вимирання, а також додуховного розкладання населення.Компанія Meta у 2020 році видалила ресурси Alt-Info з Facebook за розповсюдження дезінформації та розпалювання ненависті щодо ЛГБТ. Однак у результаті їхня аудиторія перетекла в Telegram.
У російськомовному сегменті грузинських Telegram-каналів майже третину всього контенту становила інформація, спрямована на дискредитацію проєвропейськи налаштованої опозиції, яку звинувачували в провокаціях, а також сепаратних переговорах з прозахідно налаштованим президентом Саломе Зурабішвілі.
Слабкість опозиції та низький рівень довіри до неї справді є суттєвим ресурсом для збереження “Мрією” своїх позицій. І грузиномовні, і російськомовні політичні Telegram-канали досить часто (17% контенту) писали про необхідність уникнути війни з Росією, “підсвічуючи” центральний передвиборчий наратив “Грузинської мрії”, яка звинувачувала опонентів у розв’язуванні війни з Росією, а також “Грузинською мрією”, яка звинувачувала їх у розвязуванні війни з Грузиною;розв’язанні війни з Росією 2008 року і заявляла про себе як про силу, здатну запобігти втягуванню країни в новий конфлікт із Москвою.
Провладні канали Грузії також підкреслювали економічні досягнення уряду та його тісний зв’язок із грузинським патріархатом у відстоюванні традиційних цінностей. Ще одним їхнім важливим наративом став акцент на перевазі російської армії над українською і нездатності союзників України надати їй істотну допомогу у війні, а також стійкості російської економіки проти санкцій.
Поряд із Telegram, високу активність під час виборчих кампаній у Грузії та Молдові проявляли також прокремлівські боти в мережі “ВКонтакте”, зазначається в дослідженні OpenMinds. З червня по жовтень вони зробили майже 900 публікацій про вибори в Молдові та 1600 – про вибори в Грузії (90% цих публікацій склали коментарі до новин).
Пік активності припав на 21 жовтня (день після першого туру виборів у Молдові), а також на 28 жовтня (другий день після виборів у Грузії), коли активність ботів зросла вчетверо. Майже 80% коментарів про вибори в Молдові були присвячені критиці президентки Маї Санду та її прозахідного курсу, “підпільній роботі” на США, втягуванню Молдови у протистояння Заходу й Росії, а також твердженням, що референдум щодо інтеграції до ЄС, найімовірніше, відбувся несправедливо. Аналогічно, 70% коментарів про вибори в Грузії були присвячені спробам Заходу вплинути на результати голосування, а також тому, що саме перемога “Грузинської мрії” дасть змогу країні уникнути війни.
Зовнішні інструменти і внутрішні чинники
Колись першим заблокований владою в Росії, Telegram став сьогодні ключовим інструментом Кремля в організації кампаній впливу в соцмережах. Як зазначають експерти Лабораторії цифрових криміналістичних досліджень (DFRLab) американської Atlantic Council, хоча Telegram є лише третім за кількістю завантажень месенджером у світі, він практично не модерує контент і дає змогу приховувати дані про власників акаунтів, що робить його зручним каналом для поширення непідтвердженої та неперевіреної інформації для широкої аудиторії. Це нерідко дозволяє Telegram-каналам виступати точкою вкидання пропагандистських наративів, які потім розходяться по інших платформах.
Саме так сталося, наприклад, у серпні цього року, коли на тлі успіхів ЗСУ в Курській області російські Telegram-канали почали масово поширювати повідомлення про те, що Україна нібито планує влаштувати ядерну катастрофу. Поступово ця інформація перетекла на платформу X і стала швидко поширюватися в акаунтах французькою та арабською мовами, чому сприяли рекомендаційні алгоритми цієї мережі, що дають змогу бачити популярний контент, навіть не підписуючись на нього, зазначають експерти DFRLab.
Використання Telegram як платформи для просування проросійських наративів на виборах у Молдові та Грузії продемонструвало ще й значну гнучкість цієї платформи, зазначає OpenMinds. При тому що у двох республіках пропагандистські наративи мали певні подібності (вони були спрямовані проти інтеграції з ЄС, закликали до “нейтралітету”, а також активно експлуатували можливу загрозу ескалації територіального конфлікту з Росією), їх використовували принципово по-різному.
У Молдові – проти чинної президентки Маї Санду, тоді як у Грузії – на підтримку статус-кво, тобто на користь домінуючої в грузинській політиці партії “Грузинська мрія”, яка домінує в грузинській політиці. У випадку Молдови прокремлівська пропаганда за допомогою Telegram критикувала прозорість і чесність виборів, а у випадку Грузії – навпаки, відстоювала легітимність виборчого процесу.
Здатність Telegram слугувати провідником пропаганди OpenMinds відзначив і під час виборів у США в листопаді цього року, де діяла мережа з 279 англомовних каналів Telegram, що поширювали конспірологічні та проросійські наративи. З них 52 канали безпосередньо транслювали пропагандистські повідомлення Кремля за допомогою репостів і цитування, інші робили це опосередковано. Проросійські канали також було організовано у чотири кластери: перший (30% каналів) писав здебільшого про внутрішні проблеми США, другий (25%) – про війну в Україні з прокремлівського погляду, третій (11%) поширював конспірологічний контент, четвертий (10%) писав про міжнародну політику.
Під час виборчої кампанії проросійські канали зображували Трампа як сильну фігуру, замах на якого продемонстрував нездатність американських силових структур гарантувати безпеку навіть кандидату в президенти, тоді як чинного президента Байдена вони зображували в негативному ключі, ставлячи під сумнів його когнітивні здібності.
Як зазначає DFRLab в іншому огляді, упродовж 4 і 5 листопада численні пов’язані з Росією акаунти в мережі X публікували сфальсифіковані відео, спрямовані на дискредитацію виборів президента США. Ці відео з логотипами ФБР і національних новинних агентств поширювали наративи про фальсифікацію голосів, знищені бюлетені, несправні машини для голосування і мертвих виборців, які нібито проголосували на виборах. До поширення цих роликів у якийсь момент підключилася мережа ботів, пов’язаних із китайським урядом;
Однак, підкреслимо, у сенсі впливу на результат виборів у США ця кампанія мала вельми скромний характер, хоча потенційно могла зробити свій внесок у кризу, пов’язану з оскарженням результатів виборів. Набагато більш значущим викликом скоординоване використання соцмереж стає для виборчого процесу в невеликих країнах на пострадянському просторі, де культурно-інформаційний вплив Росії традиційно залишається значним, економічні зв’язки – давніми та масштабними, а істотна частка місцевого населення розмовляє російською. Водночас успіх подібних кампаній і тут багато в чому визначається внутрішньополітичною динамікою – наявністю внутрішньої опозиції проєвропейському курсу та відсутністю значущих бенефітів від процесу євроінтеграції;
У відомому сенсі наратив, який успішно транслюється і тиражується в таких кампаніях, навіть неточно називати “проросійським” – його основу становить те коло аргументів та ідеологем, які сьогодні захопили значну частину європейських виборців.
24 листопада про це знову нагадали підсумки першого туру парламентських виборів у Румунії, перемогу на яких несподівано здобув ультраправий “Альянс за об’єднання румунів” ультранаціоналіста Келіна Георгеску, що стало справжнім шоком для ЄС. Як вважається, завдяки агітації в TikTok за три тижні до дня голосування він збільшив популярність з 1 до 23%. Як пояснює Центр аналізу європейської політики (CEPA), під час кампанії Георгеску використовував алгоритми TikTok, просуваючи свій контент за допомогою суміші фейкових і реальних акаунтів, а також платних інфлюенсерів, що допомогло зробити цей контент вірусним.
Зрештою конституційний суд Румунії скасував результати виборів, після того як розвідка країни оприлюднила інформацію про масштабне втручання Росії. Однак подібна стратегія, як показав досвід інших країн, далеко не завжди виявляється хорошим інструментом протидії інформаційному втручанню, навіть якщо воно має місце. Фрустрації та невдоволення, які таке втручання активізує та мобілізує, мають глибше коріння, а тому їхня інтерпретація як результату іноземного втручання лише радикалізує настрої відповідної частини виборців, які розглядають уже ці контрпропагандистські зусилля як інформаційну маніпуляцію, що знижує їхню довіру до будь-яких наративів та аргументів протилежної сторони. Саме тому необхідний надзвичайно виважений і ретельний аналіз внеску обох чинників – зовнішнього втручання і внутрішніх причин його успіху.
Джерело: RE-RUSSIA.net
Tweet
