«Доктрина восьминога»: Ізраїль мовчить, Україна задоволена. Куди ведуть сліди ударів по військових об’єктах Ірану?

Після атаки безпілотників на стратегічні об’єкти Ірану минуло кілька діб, але світова преса, як і раніше, вирує у пошуках виконавця. Оскільки цілі удару гранично зрозумілі, голова міжнародного загалу повернулася у бік Ізраїлю. Сам Ізраїль, однак, не коментує подію.

Чому він мовчить, які є підстави вважати його причетним і якими можуть бути наслідки?  У Бі-бі-сі намагались розібратись у версіях.

У ніч на 29 січня удару зазнали заводу з виробництва боєприпасів у центральній провінції Ісфахан, великий завод з виробництва моторних масел у провінції Східний Азербайджан та авіабаза у місті Дизфуль на заході Ірану.

Тегеран запевняє, що дві атаки з трьох було відбито, а третій БПЛА лише трохи пошкодив дах будівлі. Тим не менш, є кадри заводу мастил, що горять, і свідчення очевидців про вибухи на авіабазі.

Ізраїльські ЗМІ, між тим, стверджують, що всупереч заявам іранської влади всі удари досягли мети. Однак це не можна вважати навіть непрямим визнанням Ізраїлю за свою причетність, оскільки у своїй статті журналісти посилаються на джерела у західних спецслужбах.

“Зберігати мовчання в таких випадках – звичайна багаторічна практика Ізраїлю. Прийняття на себе відповідальності – виняток, навіть коли йдеться про атаки в Сирії, не кажучи вже про атаки в самому Ірані. З цієї мовчання не можна зробити висновок, чи стоїть за цим Ізраїль чи ні”, – каже ізраїльський військовий експерт Давид Гендельман.

Однак деякі висновки, засновані на непрямих ознаках, все ж таки напрошуються.

Низка збігів

Газета New York Times, посилаючись на неназване джерело, пише , що Ізраїль та США обговорили нічний удар по Ірану, і з цього обговорення нібито слідує, що за ним може стояти ізраїльська спецслужба “Моссад”. Американська преса також вказує на низку збігів.

Минулого тижня в Ізраїлі побував директор ЦРУ Вільям Бернс, у ніч на неділю відбулася атака на іранські військові об’єкти, а в понеділок вдень до Ізраїлю з офіційним візитом прибув держсекретар США Ентоні Блінкен, який здійснює близькосхідне турне.

Представники Вашингтона поспішили заявити, що США не мають жодного відношення до ударів по Ірану. І якщо припустити, що їх справді здійснив Ізраїль, він зробив це виходячи з власних міркувань безпеки.

Попередній прем’єр-міністр Ізраїлю Нафталі Беннетт неодноразово попереджав, що Іран дорого заплатить за погрози на адресу Ізраїлю та за спроби придбати ядерну зброю. У серпні минулого року Беннет прямо заявив, що Ізраїль хотів би разом із партнерами вирішувати іранську проблему дипломатичним шляхом, але готовий діяти поодинці у разі потреби.

Беннет уже не прем’єр, але заданий ним тон вкладається в тактику Ізраїлю за будь-якого уряду. Тим більше, що саме за Біньяміна Нетаньяху, який очолював уряд майже два десятиліття і знову прийшов до влади в листопаді минулого року, Ізраїль провів ряд сміливих операцій усередині Ірану в період 2009-21 рр. (у яких також офіційно не зізнався).

“Спільна політика Ізраїлю – більше робити, менше говорити. Всім зрозуміло, хто зацікавлений найбільше в таких акціях, але саме це і є причиною ізраїльського мовчання. Одна справа – акція, інша – офіційне визнання, реакція США тощо”, – каже Давид Гендельман.

Американська реакція на удар по іранських військових об’єктах у ніч на 29 січня дуже незвичайна.

У рамках кулуарної домовленості у разі масштабних атак, особливо якщо йдеться про Іран та його військовий потенціал, Ізраїль нерідко заздалегідь сповіщає Вашингтон про свої плани або, як мінімум, підтверджує проведення акції після її завершення.

Тоді США або роблять стриману нейтральну заяву на рівні Білого дому, або утримуються від коментарів. У цій ситуації посилання світової преси до неназваних джерел і невизначені заяви самих джерел вказують на погану поінформованість Вашингтона.

У червні минулого року уряд Ізраїлю оголосив, що в іранському питанні переходить до здійснення плану під назвою “Доктрина восьминога”, в рамках якого залишає за собою право на повну автономність дій.

“Ми більше не граємо з щупальцями, роль яких виконують довірені особи Ірану. За новими правилами гри ми цілитимемо просто в голову”, – заявив тодішній прем’єр-міністр країни Нафталі Беннетт.

Чи має намір нова ізраїльська влада залишити доктрину в дії, поки неясно, але передумов до якоїсь іншої позиції уряду Нетаньяху щодо Ірану немає. Тим більше, що після формування негласного військового патнерства між Тегераном і Москвою Бібі доведеться дистанціюватися від його колишніх теплих відносин із Володимиром Путіним, і він, швидше за все, жорстко діятиме не лише щодо Ірану, а й іранських об’єктів у Сирії.

Минулого тижня Ізраїль та США провели наймасштабніші у своїй спільній історії військові навчання за участю 7900 військових, 140 одиниць авіації та 12 кораблів.

Ізраїльський канал Channel 12 повідомив із посиланням на своє джерело в міноборони Ізраїлю, що одна з вправ передбачала відпрацювання бомбардування іранських ядерних об’єктів, муляжі яких нібито спорудили в пустелі Негєв. Щоправда, за інформацією каналу, у вправі брали участь американські бомбардувальники В-52, а не ізраїльська авіація.

Командування США не підтвердило, що в навчаннях мала місце симуляція атаки на будь-які конкретні об’єкти, але заявило, що загалом навчання покликане надіслати чіткий сигнал Ірану та Китаю.

Інші версії організації атаки

Окрім Ізраїлю єдина країна близькосхідного регіону, яка має мотиви та теоретичну можливість для акцій проти Ірану, – Саудівська Аравія. Військові експерти погоджуються з тим, що теоретично вона може стояти за таким ударом, але на практиці – ні.

Саудівська Аравія раніше не була помічена у проведенні подібних акцій, а для дебютанта наліт 29 січня був надто бездоганний, враховуючи складність логістики та можливості саудівських спецслужб.

“Така операція вимагає глибокого розвідувального проникнення. Якщо їхні дрони справді були задіяні з території Ірану, то їх треба було туди доставити разом із вибухівкою. На місці мала бути група, яка знає, що вона робить, або з місцевих посібників, або з покинутих агентів, або те й інше”, – пояснює Давид Гендельман.

Також у пресі з’являлися припущення, що, можливо, американські партнери попросили Ізраїль підтримати західну кампанію допомоги Україні та вивести з ладу об’єкти виробництва дронів “Шахед”, якими Росія обстрілює українські території. Але цю версію фахівці одразу відкидають.

За словами Гендельмана, держава Ізраїль та її Армія оборони не ставлять за мету захист інтересів України і не стали б робити масштабні акції з цих міркувань. Просто зараз в Ізраїлю та України в особі Ірану є спільний ворог.

“Ми спостерігаємо виключно збіг приємного з корисним. Ізраїль веде більш менш таємну війну з Іраном уже багато років, задовго до того, як почалася війна в Україні. Ніхто не думав, що Іран може бути якось пов’язаний з українсько-російською темою, поки він не почав постачати зброю Росії. Ізраїль переслідує виключно власні оперативні інтереси, і факт того, що це може допомогти Україні в розрахунок не береться. Але з урахуванням ситуації будь-який ізраїльський удар по військових можливостях Ірану опосередковано допомагає Україні”, – пояснює експерт.

Найближчим часом Росія очікує на постачання чергової партії “Шахедів”, яке тепер, ймовірно, буде утруднене.

Але Ізраїль зараз найбільше займає ймовірність відповіді з боку Ірану, який переконаний у тому, що за останнім нападом на його військові об’єкти стоїть Ізраїль, навіть якщо це не виявиться таким.

“Армія оборони Ізраїлю буде готова воювати на ближніх і далеких рубежах, ми посилимо наші резерви та збережемо бойовий дух та професіоналізм”, – сказав у середині січня новий голова генштабу Армії оборони Ізраїлю Херці Ха-Леві під час вступу на посаду.

В Ізраїлі сподіваються, що під далекими рубежами він має на увазі ядерні об’єкти Ірану.

Хто ж атакував військовий завод

Публікації на цю тему в арабських та західних ЗМІ зводяться до того, брав участь в атаці Ізраїль чи ні, зазначає видання “Важные истории”. За даними Al-Hadath та Al Arabiya, які посилаються на американські джерела, удар по заводу організували США та ще одна країна, але не Ізраїль. Al Arabiya уточнює, що на території заводу був склад балістичних ракет.

Wall Street Journal з посиланням на кілька джерел пише , що атаку здійснив Ізраїль. Видання зазначає, що зараз Ізраїль та США обговорюють, як завадити Ірану дестабілізувати ситуацію у світі, зокрема його військовій співпраці з Росією.

За даними New York Times, удару по заводу організувала ізраїльська спецслужба «Моссад». Видання зазначає, що зазвичай Ізраїль попереджає американців про такі атаки. Чи це сталося цього разу, невідомо. New York Times пише, що в Ісфахані збирають ракети середньої дальності Shahab, якими Іран може бити по Ізраїлю. Однак незрозуміло, чи було метою удару саме це підприємство. Агентство Reuters зазначає , що одні його джерела говорять про причетність Ізраїлю до удару по Ісфахану, інші стверджують, що ця країна тут ні до чого.

Офіційний представник Пентагону генерал Патрік Райдер заявив, що США не мають відношення до атаки. Ізраїль офіційних коментарів не давав.

Іраніст і автор телеграм-каналу «Дежурний Іраном» Микита Смагін вважає, що, швидше за все, за ударом стоїть Ізраїль, якому, можливо, допомагали США. Якщо говорити про третю країну, то теоретично це може бути Саудівська Аравія. Проте Смагін вважає це малоймовірним. «Бо у цієї країни недостатньо ресурсів та можливостей для проведення подібних акцій. Це взагалі не в їхньому стилі, і раніше нічого подібного не було», — сказав експерт «Важливим історіям».

Навіщо був потрібний цей удар

За словами Смагіна, атака на Ісфахан – це частина протистояння між Іраном та Ізраїлем. «Цьогорічна атака не є найпотужнішою порівняно з іншими за останні п’ять років. Були, наприклад, такі гучні акції, як вбивство з дистанційного кулемета одного з [іранських] провідних фізиків-ядерників. Був вибух на ядерному об’єкті в Натанзі», – каже аналітик.

Смагін нагадує, що наприкінці минулого року уряд Ізраїлю очолив Беньямін Нетаньяху, який веде радикальнішу політику, ніж його попередники. Ще однією причиною удару по Ісфахану може бути ситуація з ядерною угодою , яка, за словами експерта, буксує. “Ізраїль прагне знайти якийсь варіант власного вирішення загроз безпеці, які, як вони [ізраїльтяни] вважають, виходять з Ірану”, – зазначає іраніст.

“Єдине, що відносно нове в цій історії, – це те, що до цієї атаки спробувала якось приєднатися Україна”, – додає Смагін.

Смагін не вірить, що Україна може бути пов’язана з ударом по Ісфахану: «Дуже сумніваюся, що Україна по-справжньому має відношення до того, що відбувається. Я сумніваюся, що Ізраїль міг завдавати ударів, виходячи з інтересів України. Ізраїль — це держава, яка практично завжди діє, виходячи виключно зі своїх власних інтересів».

Щодо можливих наслідків, то, за словами Смагіна, переоцінювати їх не варто. «Іран чудово розуміє, що повномасштабний удар по Ізраїлю загрожує такими наслідками, які він не зможе собі дозволити», — каже експерт. Він вважає, що від Ірану варто чекати на «активну риторику та символічні акції, які навряд чи будуть успішними».

Як Іран допомагає російській армії

Україна та її західні союзники звинувачують Іран у постачанні Росії дронів-камікадзе Shahed. У грудні начальник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов в інтерв’ю New York Times говорив , що влітку Росія домовилася з Іраном про постачання 1700 дронів кількома партіями. На той момент, за словами Буданова, росіяни використали 540 безпілотників. 10 грудня американський Інститут вивчення війни (ISW) писав , що, швидше за все, до російської армії надійшла друга партія дронів.

На початку листопада міністр закордонних справ Ірану Хосейн Абдоллахіан визнав , що його країна відправляла до Росії дрони-камікадзе, але це було до початку війни з Україною.

У листопаді видання Washington Post писало , що Росія за допомогою Ірану планує налагодити виробництво дронів-камікадзе на своїй території. Пізніше секретар Ради національної безпеки та оборони України (РНБО) Олексій Данилов називав одним із місць, де можуть виробляти безпілотники, Самару.

З жовтня російська армія використовує Shahed під маркуванням «Герань-2» для завдання масованих ударів по Україні — дрони-камікадзе застосовують разом із крилатими ракетами. Тоді військові експерти говорили, що ці безпілотники легко збити, але буває складно виявити засобами ППО, оскільки вони летять низько. Крім того, якщо дрон-камікадзе збитий над містом, його падіння все одно може призвести до людських жертв та руйнувань.

Восени західні ЗМІ, наприклад Washington Post і CNN , писали, що Іран може розпочати постачання до Росії балістичних ракет. У грудні радник глави Офісу президента України Михайло Подоляк говорив , що на той момент поставок ракет не було, оскільки на Іран чинився «величезний дипломатичний тиск».