Братва

«Сидеть» по-украински. Места лишения свободы. Особенности пребывания в следственном изоляторе

Published 7 Січня 2012

Підставою для попереднього ув’язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу взяття під варту або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом

Особливості перебування у слідчому ізоляторі

Категорії осіб, які можуть триматися в слідчих ізоляторах

1.Особи, узяті під варту на підставі санкції прокурора або ухвали чи постанови суду.

Особи, які відповідно до законодавства України взяті під варту для їх подальшої екстрадиції.

2. Передані в Україну особи, які перебували під вартою на території іншої держави, у зв’язку з прийняттям кримінального переслідування від іноземної держави.

3. Тимчасово передані в Україну особи, які перебували під вартою на території іншої держави, у зв’язку з провадженням досудового (судового) слідства про злочини, учинені іншими особами.

4. Особи, які у випадках, передбачених законодавством України, перевозяться на території України транзитом для їх подальшої передачі правоохоронним органам іншої держави.

5. Засуджені до позбавлення волі на певний строк:

1. вироки щодо яких набрали законної сили – до направлення їх у установи виконання покарань;

2. залишені в установленому порядку в слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування чи благоустрою;

3. залишені в слідчому ізоляторі або переведені до нього з установ виконання покарань у зв’язку з провадженням слідчих дій у справах про злочини, учинені іншими особами, або у зв’язку з розглядом справи в суді;

4. переведені з установ виконання покарань у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності з іншої справи, якщо щодо них обрано запобіжний захід – узяття під варту;

5. особи, які у випадках, передбачених законодавством України, приймаються чи передаються до іншої держави для подальшого відбування покарання.

6. Засуджені до довічного позбавлення волі.

7. Засуджені до відбування покарання в дисциплінарному батальйоні – до направлення їх у дисциплінарний батальйон.

8. Особи, яким відповідно до статей 94-96 Кримінального кодексу України судом призначено примусові заходи медичного характеру або примусове лікування у спеціальних лікувальних закладах.

Терміни перебування в слідчому ізоляторі осіб, узятих під варту, і засуджених

Особи, узяті під варту, не можуть триматися у слідчому ізоляторі понад строки, установлені кримінально-процесуальним законодавством для тримання під вартою при розслідуванні кримінальних справ, а засуджені, вироки щодо яких набрали законної сили, направляються до установ виконання покарань не пізніше 10-денного строку, встановленого статтею 87 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Порядок приймання осіб у слідчі ізолятори

Приймання від конвою осіб, узятих під варту, і засуджених здійснюється черговим помічником начальника слідчого ізолятора або заступником чергового помічника начальника слідчого ізолятора. Ув’язнені, які приймаються, повинні бути одягнені відповідно до сезону.

При цьому зазначені працівники зобов’язані перевірити наявність підстав для тримання в слідчому ізоляторі кожної доставленої особи, здійснюють її опитування і відповіді звіряють з даними, зазначеними в особовій справі. Прийняті від конвою особи на період оформлення на них облікових документів розміщуються з додержанням вимог ізоляції на строк не більше двох годин у кабінах збірного відділення, де є місця для сидіння, а також освітлення та вентиляція.

Хворі в кабіну не поміщуються, а розміщуються в камерах збірного відділення з додержанням вимог ізоляції. При потребі їм надається відповідна медична допомога.

Доставлені в слідчий ізолятор особи підлягають обшуку, дактилоскопуються і фотографуються, а їхні речі – оглядаються.

Їм забороняється мати при собі гроші, а також цінні речі, предмети та папери. Вилучені в них гроші та цінності (за винятком прихованих або одержаних шляхом обману) зараховуються на особові рахунки, а цінні речі, предмети та папери в установленому порядку здаються на зберігання, про що у трьох примірниках складається акт. При цьому перший примірник видається особі, другий – передається в бухгалтерію слідчого ізолятора, а третій – додається до особової справи. Будь-які виправлення в таких актах не дозволяються.

У прийнятих в слідчий ізолятор осіб залишаються тільки ті предмети, речі та продукти харчування, які їм дозволяється мати при собі і зберігати в камерах.

Виявлені в осіб, узятих під варту, при доставленні в слідчий ізолятор речі та предмети, заборонені для користування, вилучаються для зберігання або знищуються за згодою ув’язненого. Знищення предметів та зіпсованих продуктів харчування оформляється відповідним актом [4].

Умови перебування

Основними вимогами режиму в місцях попереднього ув’язнення є ізоляція осіб, взятих під варту, постійний нагляд за ними і роздільне тримання.

Взятих під варту осіб тримають у маломісних або загальних камерах. У виняткових випадках, з метою збереження слідчої таємниці, захисту ув’язнених від можливих посягань на їх життя чи запобігання вчиненню ними нового злочину, або за наявності на те медичних підстав за мотивованою постановою особи, установи, в провадженні яких знаходиться справа, чи начальника установи для попереднього ув’язнення, санкціонованою прокурором, їх можуть тримати в одиночних камерах. Застосування цього заходу до неповнолітніх не допускається, а в разі виникнення загрози їх життю вони переводяться до іншої маломісної або загальної камери.

Особам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни.

Норма площі в камері для однієї взятої під варту особи не може бути менше 2,5 квадратного метра, а для вагітної жінки або жінки, яка має при собі дитину, – 4,5 квадратного метра.

Особам, взятим під варту, надаються безплатно харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально-побутового забезпечення. В необхідних випадках їм видається одяг і взуття встановленого зразка.

Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув’язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров’я.

Порядок надання ув’язненим медичної допомоги, використання лікувальних закладів органів охорони здоров’я, залучення з цією метою їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань, Міністерством оборони України і Міністерством охорони здоров’я України.

Особи, взяті під варту, мають право:

1. на захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або взяття під варту, а також на повідомлення під час взяття під варту підстав та мотивів взяття під варту, оскаржувати їх у суді, отримати в друкованому вигляді роз’яснення положень статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 та 63 Конституції України, цієї статті та інших прав затриманих або взятих під варту, встановлених законом, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;

2. знайомитися з правилами тримання під вартою;

3. на щоденну прогулянку тривалістю одна година. Вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою тривалість щоденної прогулянки встановлюється до двох годин;

4. одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі;

5. купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати та без обмежень письмове приладдя, газети, книги через торговельну мережу на замовлення;

6. користуватися власним одягом і взуттям, мати при собі документи і записи, що стосуються кримінальної справи;

7. користуватися телевізорами, одержаними від родичів або інших осіб, настільними іграми, газетами і книгами з бібліотеки місця попереднього ув’язнення та придбаними через торговельну мережу;

8. відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди і користуватися релігійною літературою та властивими їх віруванню предметами релігійного культу, виготовленими з малоцінних матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений у місцях попереднього ув’язнення порядок, а також не обмежуються права інших осіб;

9. на восьмигодинний сон в нічний час, під час якого не допускається залучення до участі в процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків;

10. звертатись із скаргами, заявами та листами до Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, державних органів і службових осіб у порядку, встановленому статтею 13 цього Закону.

11. Взяті під варту жінки вправі мати при собі дітей віком до трьох років.

12. Взяті під варту молоді громадяни (віком від 14 до 35 років) мають право на отримування психолого-педагогічної допомоги від спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Особи, взяті під варту, зобов’язані:

1. додержувати порядку, встановленого в місцях попереднього ув’язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації;

2. дотримувати санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері;

3. бути ввічливими до працівників місця попереднього ув’язнення, а також поміж собою; не вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов’язків;

4. бережливо ставитися до інвентарю, обладнання та іншого майна місця попереднього ув’язнення.

Підставами для звільнення з-під варти є:

1. скасування запобіжного заходу;

2. зміна запобіжного заходу;

3. закінчення передбаченого законом строку тримання під вартою як запобіжного заходу, якщо цей строк не продовжено в установленому законом порядку;

4. закінчення максимального строку тимчасового або екстрадиційного арешту, передбаченого Кримінально-процесуальним кодексом України

5. припинення тимчасового або екстрадиційного арешту;

6. звільнення особи з-під екстрадиційного арешту судом [3].

При здійсненні моніторингу дотримання прав людини в установах ДПтСУ слід також звернути увагу на наступні нормативно-правові документи:

1. Закон України «Про попереднє ув’язнення»;

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 № 336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках та інших приймальниках Міністерства внутрішніх справ»;

3. Постанова КМ України від 27 грудня 2001 р. № 1752 «Про норми харчування для осіб, хворих на туберкульоз та інфікованих мікобактеріями туберкульозу»;

4. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 05 червня 2007 № 145 «Про затвердження Положення про психолога установи виконання покарань та слідчого ізолятора»;

5. Наказ Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства праці та соціальної політики України від 23 листопада 2007 року № 740/1030/4154/321/614а «Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей»;

6. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 10 листопада 2003 року № 212 «Про норми витрат мила та мийних засобів для осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і лікувально-трудових профілакторіях, курсантів і слухачів навчальних закладів, осіб рядового і молодшого начальницького складу та працівників Державної кримінально-виконавчої служби»;

7. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 17 березня 2000 року № 33 «Положення про психологічну службу установи виконання покарань»;

8. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16 лютого 2005 року № 27 «Про затвердження Інструкції з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі»;

9. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 4 квітня 2005 року № 61 «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення заходів щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, в установах кримінально-виконавчої системи»;

10. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 28 липня 2005 року № 124 «Про затвердження Положення про сектор максимального рівня безпеки при виправній колонії середнього рівня безпеки»;

11. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24 грудня 2004 року № 247 «Про затвердження Переліку закладів охорони здоров’я кримінально-виконавчої системи»;

12. Наказ Міністерства освіти і науки України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 26 лютого 2004 року № 153/32 «Про затвердження Положення про навчальний центр при установі виконання покарань»;

13. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 4 жовтня 2004 року № 191 «Про затвердження Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі»;

14. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року № 275 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань»;

15. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 30 грудня 2003 року № 280 «Про затвердження Положення про дільницю слідчого ізолятора на території виправної колонії»;

16. Наказ Міністерства освіти і науки України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 1 березня 2002 року № 154/55 «Про затвердження Положення про умови навчання та отримання базової та повної загальної середньої освіти особами, засудженими до позбавлення волі, у загальноосвітніх навчальних закладах при установах кримінально-виконавчої системи»;

17. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 20 вересня 2000 року № 192 «Про затвердження нормативно-правових актів з питань тримання і поведінки осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань»;

18. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 10 серпня 2000 року № 162 «Про введення в дію Інструкції про порядок забезпечення речовим майном та введення в дію норм належності речового майна для засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань, та осіб, які утримуються у слідчих ізоляторах і лікувально-трудових профілакторіях Державного департаменту України з питань виконання покарань»;

19. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 12 червня 2000 року 3 127 «Про затвердження Інструкції про умови тримання і порядок примусового годування в установах кримінально-виконавчої системи осіб, які відмовляються від уживання їжі»;

20. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 6 травня 2000 року № 84 «Про введення в дію норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення установ кримінально-виконавчої системи»;

21. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства охорони здоров’я України від 27 квітня 2000 року № 79/91 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення медико-соціальної експертизи інвалідів, які відбувають покарання в установах кримінально-виконавчої системи»;

22. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 8 липня 1999 року № 80 «Про введення в дію норм належності майна продовольчої служби установ кримінально-виконавчої системи»;

23. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань вiд 25.05.2009 № 104 «Про затвердження Положення про майстерню установи виконання покарань, слідчого ізолятора»;

24. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 11 жовтня 2006 року № 193 «Про затвердження Положення про банно-пральне обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах»;

25. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 січня 2006 року № 13 «Про затвердження Інструкції з організації перегляду кореспонденції осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах»;

26. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань, МОЗ України вiд 15.11.2005 № 186/607 «Про організацію антиретровірусної терапії хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах»;

Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 30 червня 2004 року № 126 «Про затвердження Положення про організацію харчування осіб, які тримаються в установах кримінально-виконавчої системи».

Автор: Світлана Щербань, ХАРЬКОВСКИЙ ИНСТИТУТ СОЦИАЛЬНЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ

Список використаної літератури:

1. Офіційний сайт ДПтСУ. Доступно на: http://www.kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/article;jsessionid=1E5D07957DF5AD59B0D3EC49B90B6893?art_id=93222&cat_id=66312;

2. Витяги із Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25 грудня 2003 року № 275 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань». Доступно на: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1277-03/page;

3. Витяги із Закону України «Про попереднє ув’язнення». Доступно на: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=3352-12;

4. Витяги із Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 20 вересня 2000 року № 192 «Про затвердження нормативно-правових актів з питань тримання і поведінки осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань » Доступно на: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0751-00/page;

5.Офіційний сайт ДПтСУ. Доступно на: http://www.kvs.gov.ua/punish/control/uk/publish/article?art_id=63531&cat_id=57063.