Він вбив 28 000 євреїв? Починається суд над ймовірним есесівським катом Дем’янюком

У Мюнхені розпочинається один з останніх процесів над нацистськими злочинцями Другої світової війни. Колишнього охоронця концтабору Джона (Івана) Дем’янюка обвинувачують в причетності до вбивства 28 тисяч євреїв. У

родженець України після війни мешкав у США. 12 травня цього року, після тривалої юридичної тяганини, його передали судовим інстанціям Німеччини. Він мусить відповісти за обвинуваченням в причетності масових убивств 1943 року в польському концентраційному таборі Собібор.

Джон Дем'янюк

Джон Дем’янюк

Завершення процесу очікують не раніше травня

Після першого процесу в Ізраїлі 1992 року, що завершився зняттям обвинувачень.

За висновками медиків, 89-річний Дем’янюк, що стосується його участі в судовому процесі, «обмежено дієздатний». Заплановано загалом 35 днів слухань в період аж до травня 2010 року. Оголошення вироку раніше цієї дати оглядачі вважають малоймовірним.

В мюнхенському суді розраховують заслухати 20 свідків, а ще до процесу долучаться 34 співобвинувачі. Адвокати Дем’янюка кажуть, що він відкидає усі обвинувачення й не буде визнавати свою провину. У разі засудження колишньому есесівському поплічнику загрожує пожиттєве ув’язнення.

Суть звинувачення

Слідча в'язниця Штадельгайм, в якій утримують Дем'янюка.

Слідча в’язниця Штадельгайм, в якій утримують Дем’янюка.

Як заявила напередодні початку слухань в інтерв’ю «Німецькій хвилі» офіційна представниця мюнхенської прокуратури Барбара Штокінґер, під співучастю в масових убивствах євреїв у концтаборі Собібор мається на увазі те, що «Дем’янюк був задіяний під час прибуття потягів з людьми, коли приречених силоміць вели до табору та позбавляли особистих речей».

За твердженням речниці прокуратури, він також був задіяний в киданні цих людей до газових камер. Водночас, додає Штокінґер, убивство в газових камерах само по собі не є предметом обвинувачення.

Дем’янюк-молодший переконує в невинуватості батька

В'язниця Штадельгайм буде місцем проживання Дем'янюка щонайменше до травня 2010 року.

В’язниця Штадельгайм буде місцем проживання Дем’янюка щонайменше до травня 2010 року.

Син обвинуваченого переконаний у невинуватості свого батька. «В душі ми розуміємо, що мій батько нікому не завдав болю. І на підставі тих матеріалів, які є, ми знаємо, що немає жодних доказів, що він комусь щось лихе заподіяв»,- сказав Джон Дем’янюк-молодший в телефонному інтерв’ю агентству «Франс Прес» в Чикаго.

Водночас він висловив своє обурення тим, що німецький уряд «форсує розслідування справи українського військовополоненого», тоді як багато німецьких охоронців ніколи не були засуджені. «Засудити українця допомагає їм перекласти провину на інших»,- заявив Дем’янюк-молодший, погрожуючи федеральному уряду скаргою.

Великий наплив мас-медіа

До процесу над есесівським злочинцем в Мюнхені прикута гігантська увага засобів масової інформації. Вже зранку, задовго перед початком першого засідання, десятки журналістів і телеоператорів зібралися біля будівлі земельного суду. В залі є лише 68 місць для преси, а акредитувалося понад 200 представників ЗМІ з усього світу.

Захар Бутирський/ Леся Юрченко/dpa/AFP. Deutsche Welle

«Мисливець за нацистами» Шрімм: Вирок по Дем´янюку може стати важливим прецедентом

Старший прокурор Курт Шрімм очолює Центральне управління земельних органів юстиції з розслідування злочинів націонал-соціалістів

У Мюнхені розпочинається суд над Іваном Дем´янюком, якому закидають причетність до масових вбивств у концтаборі «Собібор». Інтерв’ю з прокурором Куртом Шріммом — «мисливцем за нацистами».

Deutsche Welle: Пане Шрімм, обвинувачення Івану Демянюку висунуті на підставі того, що він буцімто був вахманом (наглядачем) у концтаборі «Собібор». У Вас є безперечні докази того, що він був особисто задіяний у масових вбивствах 27900 людей?

Шрімм: «Собібор» був суто «табором смерті». На відміну, приміром, від «Освєнцима», де були і масові вбивства, і примусова праця в’язнів. Отже, за нашою інформацією, яку має перевірити суд, кожен без винятку наглядач у «Собіборі» був так чи інакше задіяний у знищенні людей. Не було чіткого розподілу обов’язків, щоб один наглядач відповідав за охорону платформи, куди прибували в’язні, другий – за газові камери, третій – за вивіз трупів, а ще хтось – був просто охоронцем. За нашою інформацією, кожен наглядач чітко знав, що відбувається у таборі. Знав, що людей привозили до Собібора з метою страти.

«Таких вироків ще не було»

DW: Чи може вирок у цій справі стати прецедентом на майбутнє?

Шрімм: «Вирок у справі Дем´янюка може стати важливим прецедентом з точки зору питання: чи може німецьке правосуддя притягнути до відповідальності підозрюваного, який ніколи не мав німецького громадянства і підозрюється у злочині, скоєному не на території Німеччини. Наскільки мені відомо, таких вироків німецькі суди ще не виносили».

DW: Якщо Дем´янюка дійсно засудять, чи варто очікувати багатьох інших процесів проти «колаборантів»?

Шрімм: «Багато вже не буде. Для цього вже надто пізно. Однак якщо суд вирішить, що німецьке правосуддя може розглядати такі справи, то це може стати підставою для низки подальших процесів».

«Не виключаю, що суд скаже: ви помилилися»

DW: Від українців подекуди чути нерозуміння, чому у Німеччині з таким розмахом, з такою увагою преси судять «українського вахмана», тоді як чимало провідних нацистів у Німеччині так і залишилися непокараними.

Шрімм: «Для нас національність не грає ролі. За німецькими законами, вбивство не має терміну давності. Приміром, я десять років тому передав до суду справу проти німця, який був вахманом у Майданеку. Його визнали винним у причетності до вбивства 17 тисяч людей і засудили до десяти років позбавлення волі. Коли до нашого відомства надійшли документи на Дем´янюка, ми побачили тут відповідний склад злочину. При цьому нам байдуже, що було у минулому. Головне, чи є склад злочину. Я до речі, не виключаю, що суд скаже нам, що ми помилялися».

DW: Керівник Центру Візенталя Єфраїм Зуров привітав суд над Дем´янюком. Водночас, він розкритикував німецьке правосуддя за те, що у минулі роки було притягнуто до відповідальності далеко не всіх відомих нацистських злочинців.

Шрімм: «Я розумію невдоволення пана Зурова, єврейських організацій. Але треба мати на увазі: одна справа зібрати інформацію про можливих злочинців, інша справа – довести склад злочину за всіма вимогами закону. Аби висувати обвинувачення, нам потрібні тверді докази. Нам потрібно бути впевненими, що підозрюваний дійсно вчинив злочин. Я розумію, що громадське об’єднання, в тому числі й очолюване паном Зуровим, має інші масштаби. Вони просто можуть сказати «він — злочинець».

Розмову провів Євген Тейзе

Процес над Дем’янюком: небувалий інтерес ЗМІ до безпрецедентного суду

 

Таким Дем’янюка побачили 30.11. судді й журналісти.

Таким Дем’янюка побачили 30.11. судді й журналісти.

Такого в німецькій юстиції ще не було. Досі суди ФРН або не розглядали справи, або виносили м’які вироки нацистам «середньої та дрібної ланки». Процес над Іваном Дем’янюком знаменує відхід від цієї практики.

Процес почався в понеділок із запізненням на годину, бо виникла черга. Зал суду в Мюнхені виявиявся не готовим до напливу такої кількості журналістів – понад 200 працівників ЗМІ з усього світу висвітлюють те, що в Німеччині називають «останнім гучним процесом над підозрюваним у нацистських злочинах». Щоправда, не всі газети дотримуються презумпції невинуватості, критикує Валентин Смоктунович. Священик Української автокефальної православної церкви – один із небагатьох, хто регулярно відвідує Дем’янюка у мюнхенській в’язниці «Штадельгайм»: «Преса, принаймні мюнхенські газети, засудили Дем’янюка ще перед процесом».

Прокуратура звинувачує Дем’янюка в тому, що він був охоронцем у нацистському концтаборі «Собібор» на території сучасної Польщі. З березня до вересня 1943 року він нібито був причетний до знищення у газових камерах 27900 євреїв. Головним доказом є посвідчення СС за номером 1393. Живих безпосередніх свідків нібито не залишилося. Дем’янюк був полоненим червоноармійцем, який погодився співпрацювати з нацистами і був охоронцем у кількох концтаборах. Сам він каже, що в нього не було вибору. Раніше Дем’янюка судили в Ізраїлі, але за браком доказів ухвалений смертний вирок було скасовано.

А судді – хто?

Зал суду виявився не готовим до напливу журналістів.

Зал суду виявився не готовим до напливу журналістів.

Процес у Мюнхені почався з того, що адвокат Ульріх Буш поставив подання про упередженість суду і прокуратури. Він критикує, що навіть німецькі есесівці, яких раніше судили у ФРН, були виправдані з посиланням на те, що вони діяли за наказом. «Постає питання – як так може бути, що начальники та командири невинуваті, а підлеглий – винний?», — запитав Буш.

Прокуратура вважає інакше, каже представниця Барбара Штокінґер: «Ми виходимо з того, що злочини під час війни були можливі, оскільки особи, такі як обвинувачений, активно підтримували систему».

Українці в Мюнхенці критикують процес

Представники української громади в баварській столиці здебільше критично налаштовані до процесу, але відкрито протестувати не наважуються. «Я не розумію, як можна втретє судити чоловіка, якого вже двічі виправдали», — каже чоловік, який попросив не називати його імені.

«Я особисто міг би ризикувати тим, що можуть мене звільнити з роботи. Як тільки мене побачать по телевізору, і я щось скажу в оборону його, це може бути так наставлене чи перекручене, що українців у Мюнхені називатимуть антисемітами. Якщо ми були б 100-відсотково певні, що пан Дем’янюк невинний, то інша справа. Але тут ми дійсно не знаємо точно доказів. Можливо, німецький суд щось утримує, про що ми не знаємо».

Засудити, але звільнити?

Через поганий стан здоров’я Дем’янюка можуть допитувати не більше трьох годин на добу із перервою. На першому судовому засіданні 89-річний обвинувачений, якого весною із США депортували до Німеччини, з’явився в інвалідному візку й сидів мовчки, не відкриваючи очей.

Перед початком суду лікарі засвідчили, що він може витримати процес. Як повідомляють кореспонденти, ззовні Дем’янюк виглядав дуже хворим. Було незрозуміло, чи він дихає, чи може, щось шепоче.

Процес привернув увагу не лише мас-медіа, а й багатьох євреїв, що пережили Голокост, або їхніх родичів. Чимало з них приїхали до Мюнхена з усього світу як співпозивачі. Жюль Шельвіс – один із небагатьох, хто вижив у концтаборі «Собібор»: «Я хочу, щоб цей процес… щоб він був засуджений, але щоб він не повертався до тюрми. Це моє бажання».

 Роман Гончаренко, Deutsche Welle

Читайте также: