Боротьба зі скамом: 10 ознак потенційно шахрайського проєкта в сфері інвестицій

Нещодавно НКЦПФР вкотре оновила перелік сумнівних інвестиційних проєктів, додавши до нього вісім нових назв. Список ведеться з 2020 року, коли до нього потрапили перші учасники – Український народний банк та Центр біржових технологій. І хоч відтоді сумнівними регулятор назвав уже 392 «бізнес-проєкти» (повний перелік: тут), більшість із них досі продовжує залучати кошти, а їхні сайти доступні, зазначає видання Mind.

Самі члени НКЦПФР зазначають, що список є інформативним і не пов’язаний із безпосереднім накладанням санкцій на фігурантів або забороною їхньої діяльності. Значна частина цих компаній не тільки не мають ліцензій (тобто виходять за сферу прямого контролю регулятора), а й узагалі не зареєстровані як юридичні особи. І, навіть якщо вдається домогтись блокування сайту, сумнівні проєкти перероджуються з новими назвами, доменними іменами або просто переходять у телеграм-канали.

Отже, відсутність того чи іншого імені у списку сумнівних жодним чином не може гарантувати його надійність. Потенційний інвестор має покладатися передусім на критичне мислення та здатність ідентифікувати скам (від англ. scam – шахрайство, афера, обман). Для цього знадобиться не лише інтуїція – можна спиратися на цілком осяжні критерії сумнівності, що їх використовує НКЦПФР.

У виданні Mind дослідили 10 ознак, які бере до уваги регулятор, і доповнив їх роз’ясненнями та власними оцінками. Як вказано на сайті комісії, «наявність хоча б кількох ознак уже повинна стати для інвестора причиною більш прискіпливо поставитися до аналізу рекламних обіцянок та більш обережно підійти до інвестування своїх грошей».

На виході, отримуємо чек-лист, за яким будь-хто може відранжувати проєкт та ухвалити максимально зважене рішення. А заразом потренуватися в раціональному підході до інвестування.

Цей пункт є найважливішим, і на ньому варто зупинитися детально. Уникнемо поки що розмов про ризики й достовірність тих чи інших обіцянок. Найперше – це розуміння самої природи фінансового ринку.

За нормальних умов ринки тяжіють до збалансованості. Якщо десь ціна нижча, покупці дізнаються про неї та, створивши додатковий попит, швидко нівелюють цю диспропорцію. На фінансових ринках, де ліквідність є максимальною, нерівномірність і поготів не тримається занадто довго. Гроші перетікають від одного інструменту до іншого легко та відносно недорого. Так само і з увагою інвесторів – побачивши десь перспективу, кращу за середню по ринку, вони нарощують частку капіталу в ній.

Існує й окремий клас діяльності на фінансових ринках – арбітраж. Люди та компанії, що займаються цим, вкладають ресурси у швидкісний зв’язок, доступ до інформації, обчислювальні потужності – і все це для того, щоб встигнути укласти угоду на долі секунди раніше за конкурента. Щось схоже відбувається з так званою грою на новинах – допоки відомості про важливе рішення ФРС дійдуть до читача стрічки новин, мільярдні угоди вже встигнуть здійснитись. Фінансові ринки – це суперконкурентне середовище, де навіть незначна перевага в дохідності мультиплікується на мільярди доларів капіталу, яким оперують управителі.

Отже, слушним буде запитання: яка вірогідність того, що, гортаючи телеграм-канали чи стрічку фейсбуку, ми отримаємо рекламну пропозицію долучитися до подібного «свята життя»? Це має такий вигляд: певна компанія, що вміє (припустимо, це правда) впевнено випереджати ринки, виграючи шалену конкуренцію за кожний відсоток дохідності, вирішила поділитися цим знанням? Якою може бути її мотивація звернутися до сторонніх людей і віддавати їм частку дохідності?

Лазівка. Скам-проєкти можуть запропонувати альтернативні пояснення, що виходять за рамки звичайної бізнес-логіки. Від «бажання змінити світ на краще» до стратегії «більшого дурня» (завжди знайдеться дурень, що купить потім дорожче). Джастін Сан, презентуючи нову криптовалюту з обіцяними 20% річних, взагалі не заморочувався: «Немає жодного секрету – у нас багато грошей. Тому припиніть запитувати, звідки береться дохідність».

Важливо будь-які подібні нетрадиційні мотивації конвертувати в реальну логіку бізнесу – яким чином інвестпроєкт має заробляти, і чи не гроші інвесторів є дійсним джерелом прибутку.

Цей пункт прямо випливає з попереднього. Той, хто може заробляти на фінансових ринках, навряд чи активно ділитиметься цим знанням на широкий загал.

Залучення роздрібного інвестора / клієнта є складною та не надто дешевою справою: діяльність каналу продажів і підтримки є фактично окремим бізнесом. Інша проблема – малі суми, які можна одержати від кожного клієнта. Сумнозвісні воронки продажів, де і нібито «гарячі» клієнти не хочуть розмовляти – з цим знайомий кожен, хто пробував працювати у сфері продажів.

Взагалі-то це інвестор мав би прагнути долучитися до успішного бізнесу, а не навпаки, коли його намагаються заманити. За прикладами ходити далеко не будемо. Найуспішніший в історії інвестиційний фонд Medallion від компанії Renaissance Technologies є закритим для зовнішніх інвесторів із 2005 року. Середня річна дохідність цього фонду перевищує 60%, а стати учасником Medallion Fund неможливо навіть через викуп частки іншого учасника.

Лазівка. Скам-проєкти можуть вдаватися до творчих пояснень, чому їм знадобилися саме гроші рядового українця. Та якими б ці пояснення не були, логіка залишається на нашому боці: стабільний прибутковий бізнес-проєкт може отримати гроші простішими (читай – дешевшими) шляхами. Про що казати, коли навіть звичайний клієнт брокера має доступ до кредитного плеча для торгових операцій? А от інвестгуру з реклами доводиться «бігати» соцмережами та шукати ресурси.

Отримання ліцензії – це здороження та ускладнення входу на ринок для компанії. Практика ліцензування саме й прийшла на фінансові ринки передусім із таких міркувань – обмежити коло випадкових людей. Ліцензійні компанії повинні виконати умови по капіталу, мати сертифікованих співробітників і слідувати встановленим регулятором правилам роботи. Вони є підзвітними та мають ділитися регулярною фінансовою інформацією. Тобто сама ліцензія не є гарантією того, що проєкт якісний, але вона свідчить про те, що засновники принаймні доклали зусиль для її отримання.

В Україні ліцензії видає НКЦПФР, керуючись низкою нормативних актів:

• законом «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (текст);
• законом «Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків» (текст);
• порядком видачі, зупинення дії та анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу (текст);
• ліцензійними умовами провадження професійної діяльності на ринках капіталу (текст).

Але ліцензія – не панацея. Ми знаємо чимало прикладів фінансових афер, здійснених навіть ліцензійними компаніями. Сумнозвісно відома компанія Берні Медоффа, Bernard L. Madoff Investment Securities LLC, стала тут рекордсменом. Вона отримала ліцензію на ведення фінансової діяльності ще 1960 року, а розкрилась її пірамідальна схема лише у 2008-му. Тож сам факт наявності ліцензії – не гарантія «чистоплотності».

Лазівка. Скам-проєкти можуть показувати фейкові або нерелевантні ліцензії. Особливо це стосується закордонних юрисдикцій. Англомовні абревіатури мають солідний вигляд самі по собі, і люди часто не перевіряють їх. Не полінуйтеся дослідити, чи видано документ авторитетним регулятором. Скажімо, американська SEC видає ліцензію Registered Investment Advisor для фінансових консультантів.

Недостатньо також побачити скриншот чи pfd-файл ліцензії – вона може бути фейковою чи такою, що втратила чинність. Важливо переконатись, що ліцензія актуальна саме на сайті регулятора, який її видав. НКЦПФР публікує чинний перелік тут.

«Віртуальний офіс» уже нікого не дивує. Віддалений формат ведення бізнесу начебто підтверджує актуальність такого явища. Однак не плутаймо, коли компанія має адресу для отримання листів поза безпосереднім місцем своєї діяльності та коли взагалі незрозуміло, де фізично є ті люди, яким ми довіряємо гроші. Реєстрація бізнесу на Віргінських островах чи Белізі проста й не потребує значних зусиль. Так само значних зусиль не доведеться витрачати й на уникнення відповідальності перед клієнтами.

Лазівка. Аферисти можуть посилатись на досвід необанків, які також присутні лише віртуально. Однак останні, позиціонуючи себе як фінансові установи без офісів, усе одно мають материнські структури з усіма фізичними атрибутами.

Ця ознака є найпідступнішою, тому що використовується скам-проєктами як перевага. Не секрет, що далеко не всі інвестори хотіли б деталізувати джерела походження грошей, а можливо, і розкривати свою особу. І тут шахрайські проєкти демонструють максимальну привітність – приймають гроші будь-яким чином, аж до варіанту «готівкою на руки», без жодних підтверджувальних документів.

Однак лише розкриття інформації дозволить інвестувати у правовому полі. За українським законодавством, під фінансовий моніторинг потрапляють трансакції на суму понад 400 000 грн.

Інший бік – суто етичний. Компанія може здійснювати кредитування або залучати гроші, які є останніми для людини, і жодним чином при цьому не цікавитися, чи має клієнт альтернативні ресурси для життя. Це свідчить про бажання заробити, не опікуючись довгостроковим достатком клієнта. Солідна компанія не хоче працювати з «останніми грошима» або принаймні попередить людину про ризики такого інвестування.

Лазівка. Скам-проєкт може робити видимість проходження процедур KYC, анкетуючи клієнта чи формуючи його «ризик-профіль». Часто єдиним сенсом такої операції є збір інформації, скільки грошей ще можна залучити від людини в майбутньому.

Аналітики Mind наполягають: інвестор має знати бенефіціарів компанії, яка залучає інвестиції, – до безпосередніх фізичних осіб. І немає жодних непереборних обставин, які б виправдовували приховування цієї інформації. Цей принцип максимально повно реалізовано НБУ для українських банків – публічним є доступ до актуальних кінцевих власників-фізосіб, а також архівні дані. Подивитися можна на сайті НБУ.

Лазівка. Часто скам-проєкти просувають люди-обличчя. Такі особи є харизматичними, можуть мати реальну експертність, тим самим вибудовують асоціативний зв’язок і довіру. Однак чи мають ці люди дійсний контроль і, головне, відповідальність за результат інвестицій? Формально статус «співвласник» може відповідати дійсності, однак якщо частка обмежена умовними 5–10%, жодного вирішального впливу це не дає.

Ця ознака прямо продовжує попередню. Історично гарним тоном на фінансових ринках було поєднання персони засновника та керівника. Дж. П. Морган заснував банк і дав йому своє ім’я – не було жодної потреби приховувати право власності, біографію чи безпосередню участь в управлінні фінустановою. Сьогоднішні засновники «фінансових імперій» в інтернеті добре засвоїли цей урок – немає дефіциту в солідних людях у краватках, що ідентифікують себе як досвідчені менеджери з понад 10-річним досвідом на ринках капіталу.

Лазівка. Скам-проєкти активно використовують фейкові регалії, за якими не стоїть жодної практичної цінності. Роки досвіду без зазначення суті роботи, асоціації з відомими компаніями, тренінги-одноденки тощо. Сюди ж додаються видані не менш сумнівними організаціями титули на кшталт «кращий фінансист року».

У ст. 1 Цивільного кодексу зазначено:

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на:

• юридичній рівності;
• вільному волевиявленні;
• майновій самостійності їх учасників.

Забезпечити дійсну присутність цих трьох пунктів можливо тільки документально зафіксувавши всі обставини. Інститути спільного інвестування (фонди) мають обов’язково затверджувати та доносити до інвесторів такі документи, як:

• Регламент (статутний документ). Регулює діяльність фонду;
• Інвестиційна декларація. Частина регламенту, що деталізує інвестиційну політику фонду;
• Проспект емісії. Містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, що визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів.

Для демонстрації того, який вигляд повинен мати фонд, наведемо приклад iShares Core S&P 500 від BlackRock. Це індексний фонд, який повторює динаміку S&P 500 і не передбачає активного управління. На сторінці розміщено:

• 44-сторінковий Проспект фонду (.pdf);
• короткий опис продукту (.pdf);
• факти про фонд (.pdf);
• а також багато статистичної, графічної, порівняльної інформації.

Як бачимо, BlackRock дійсно переймається інформаційною відкритістю. Але це результат шаленої конкуренції на ринку інвестиційних продуктів. Вона ж сприяла й радикальному зниженню комісій, які становлять лише 0,03%. Порівняйте це з тим, що хочуть отримувати ті, хто пропонує інвестувати вам, а також обсяг та якість інформації про продукт, яку вони надають.

Лазівка. Для створення видимості надійності скам-проєкти можуть пропонувати підписати ті чи інші документи. Передусім треба дослідити розділи «права й обов’язки сторін». Як показує практика, за цими договорами, права на стороні компанії, а обов’язки – на стороні клієнта. А отже, жодної юридичної рівності ці договори не несуть.

Підсумовуючи, ми радимо формувати чек-лист за наведеними 10 ознаками та використовувати його для оцінки тої чи іншої інвестиційної пропозиції:

• «1» – повністю відповідає ознаці сумнівності;
• «0,5» – відповідає частково (або не до кінця зрозуміла бізнес-модель);
• «0» – не відповідає ознаці сумнівності.

Автор: Олександр Спасіченко

Джерело: Mind