«Вогонь на ураження»: що приховують високі чини про причини трагедії в Княжичах

4-го грудня 2016 року в селі Княжичі під Києвом від «дружнього вогню» загинули п’ятеро поліцейських. За офіційною версією, сталося трагічне непорозуміння під час спецоперації із затримання банди озброєних грабіжників. Спецпризначенці КОРДу впритул розстріляли працівників поліції охорони, бо не впізнали їх і не зрозуміли команди керівника операції.

«Ліквідація, застосування зброї — нічого такого не було і не могло бути. Я дав команду лише на затримання», — пояснює в суді Леонід Курята, керівник спецоперації в Княжичах, начальник начальник управління карного розшуку поліції міста Київ.

Незрозумілих збігів навколо трагедії так багато, що в них не вже вірять ні прокурори, ні родичі загиблих, ні безпосередні учасники подій.

«Це не випадковість, як нам кажуть заступники міністра МВС і керівники операції, — це злочин, за який вони повинні відповісти», — каже Валентин Гаценко, учасник подій у Княжичах, працівник  Броварського відділу управління поліції охорони.

То чому ж загинули поліцейські? Й чому досі ніхто за це не покараний?

На річницю трагедії в Княжичах у Броварах з’явилася меморіальна дошка на честь загиблого під час перестрілки Сергія Орлова, 24-річного співробітника держслужби охорони. 

На відкритті не було жодного керівника МВС, лише колеги загиблого. 

«Ця табличка — для керівників, які керували операцією в Княжичах, щоб вони пам’ятали, щоб вони замислилися, як далеко зайшли, і заради чого. Заради наживи, банальної наживи, грошей», — сказав Віктор Гаценко, учасник подій у Княжичах.

Табличку встановили Ніна й Олександр Орлови, батьки загиблого охоронця. Рік тому вони залишили власний будинок на Хмельниччині, щоб з’ясувати правду про причини трагедії. 

«Я чоловіка повністю підтримую, він щодня ходить туди, як на роботу. Якщо його не пускають в кабінет, на сходах сидить. Кажуть, що він ненормальний потерпілий. Так, ми ненормальні. Тому що ми в страшнім горі живемо», — каже Ніна Орлова, мати загиблого.

Олександр Орлов прослужив у міліції 20 років. За рік власного розслідування вибудував версію, яка пояснює численні збіги, які оточують убивство сина та його колег. 

У трагедії була передісторія. 

20 вересня 2016 року, Київ, проспект Перемоги. Група озброєних зловмисників, перевдягнених у форму співробітників СБУ, напала на двох бізнесменів з Луганська, які щойно обміняли велику суму грошей. Бандити намагалися пограбувати підприємців під виглядом спецоперації СБУ.

«Із Крайслера на донецьких номерах вийшли п’ятеро чоловіків. Після того, як він попросив пред’явити посвідчення, його почали бити. Він зрозумів, що це пограбування. Його намагалися вивезти, але він не дозволив затягнути себе в машину», — розповідає Андрій Зайнудінов, адвокат постраждалого.

Автівку, на якій розбійники втекли зі здобиччю (а це два з половиною мільйони гривень), незабаром знайшли неподалік. 

Один зі зловмисників залишив у салоні чек з крамниці. За ним швидко встановили особу й решту нападників. Частина з них виявилися чинними працівниками поліції.

«Вони вийшли на співробітника поліції Клочкова, на Юрія Бурляя, заступника командира батальйону спецпризначення «Миротворець». І вони їх не затримують, ці товариші продовжують служити в органах внутрішніх справ», — розповідає батько загиблого охоронця Олександр Орлов.

Учасники розбійного нападу прослужили в поліції ще рік. Це підтверджують і документи від МВС, і самі зловмисники.

«Я звільнився 15 серпня 2017 року, а до того часу служив, виконували обов’язки. Звільнився лише через хворобу, після поранення», — каже учасник нападу Юрій Бурляй.

У матеріалах справи йдеться, що саме Юрій Бурляй запропонував спільникам нову ціль — будинок у Княжичах, на вулиці Шептицького, 22. Нібито це заміський будинок бізнесмена Олександра Кокоріна, де зберігається готівка, зароблена на конвертаційному бізнесі. 

«Великі гроші — це міф. Уявити не можу, що відбувалося, які правила гри в «ментовському» середовищі. Нормальна людина цього ніколи не оцінить і не зрозуміє», — каже Олександр Кокорін, власник будинку, біля якого загинули п’ятеро поліцейських.

Але зловмисники, очевидно, розраховували на мільйони доларів. Вони кілька разів оглядали будинок, розробляючи план нападу. Бентежила їх лише наліпка на паркані, що попереджала — будинок під охороною. Урешті, нерви одного зі зловмисників не витримали. З інформацією про запланований грабіж він пішов до поліції. 

«Звернулися в поліцію карного розшуку України, до Клеменюка Олега Анатолійовича. Він разом з ними виїжджав у Княжичі, де дивився будинок. Про це на допиті повідомив сам учасник угруповання», — розповідає Олександр Орлов.

Мінімум за два тижні до трагедії поліція мала інформацію з кількох джерел, що будинок на Шептицького грабуватимуть. У плані спецоперації серед осіб, які планували вчинити злочин, значилися спецпризначенці з «Миротворця». Але адресу в документ чомусь вписали іншу.

«Оперативний підрозділ за дорученням слідчого провів негласні слідчі заходи, в ході яких встановив, що готується учинення розбою за адресою село Княжичи, вулиця Тиха, 30», — ідеться в постанові Київської прокуратури про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту.

Від 30-го номеру по вулиці Тихій будинок, який дійсно збиралися грабувати, не видно. 

То чому поліція почала спостереження за іншим будинком? Минув рік, але керівники спецоперації навіть прокурорам не дали зрозумілої відповіді на це питання.

«Згідно зі свідченнями, працівники міліції, особливо ті, які здійснювали спостереження, вирішили, що грабуватимуть будинок на Тихій, 30. Звідки були дані, що грабуватимуть саме цей будинок, мені й досі незрозуміло», — каже заступник начальника відділу Генеральної прокуратури України Микола Наливайко.

У день проведення спецоперації члени банди з батальйону «Миротворець», які планували вчинити грабіж, отримали від поліцейського керівництва зброю, позашляховик і наказ їхати в АТО. Поїхали туди вони вже після стрілянини, 4 грудня 2016 року. Де вони були тої ночі?

«Не готовий відповідати», — за рік після трагедії Юрій Бурляй відмовляється відповідати. 

Учасника банди намагається виправдати керівник спецоперації в Княжичах, екс-начальник київського карного розшуку Леонід Курята:

«Зрозумійте, організатор був один. На цей злочин спочатку повинні були йти працівники «Миротворця». Але він їх не взяв, залучив більших професіоналів».

Олександр Орлов упевнений, що КОРД і простих оперативників використали «в темну», щоб потрібні люди витягли гроші, а  сторонні не втрутилися. Тобто, можливо, керівництво намінювалося  здійснити паралельне пограбування, але через збіг обставин усе пішло не за планом. Це підтверджують дії поліції тієї ночі.

Батько загиблого поліцейського охоронця ретельно вивчив свідчення всіх учасників подій і визначив по хвилинах, де вони були й що робили тієї ночі.

«Коли керівникам операції повідомили, що банда виїхала з Києва, вони посунулися до вулиці Шептицького, 22. Тобто не перекривали вулицю Тиха, будинок 30, де була засідка. А бандитів ще немає, вони тільки виїхали з Києва. Виходить, керівники операції знали, куди полізуть злодії насправді», — каже Олександр Орлов.

Ця версія дає логічну відповідь, чому розвідники, які брали участь у спецоперації, опинилися біля Шептицького, 22. Вона пояснює, чому відпустили злочинців, коли розвідники доповіли, що ті ламають вікна й лізуть у будинок.

«Була вказівка їх не затримувати, навіть якщо приїдуть злочинці. З яких причин, також невідомо. Тобто злодіїв, що вдерлися в будинок, відпустили свідомо, за наказом», — розповідає Микола Наливайко, заступник начальника відділу ГПУ.

Саме в цей час біля будинку на Шептицького з’явилася поліція охорони. Їхня поява стала несподіванкою і для злодіїв, і для керівника операції, Леоніда Куряти. Понад дві години охоронці ходили біля будинку №22. Лише коли вони знайшли й затримали розвідників, які не назвали себе, керівник операції дав команду діяти.

«Надо є*шить їх. Вибігайте, приймайте їх», — такий наказ віддав Курята, це є в провадженнях і оголошувалося в суді», — каже Микола Наливайко, заступник начальника відділу ГПУ.

«Зрозумійте, ми чотири години чекали на групу осіб, які скоюватимуть розбійний напад. Була помилка в об’єкті», — пояснює Леонід Курята.

Виконуючи команду, бійці підрозділу КОРД під’їхали до двох екіпажів поліції охорони й відкрили вогонь на ураження по автомобілю, де були охоронці та затримані ними розвідники, яких нібито й мали рятувати. У Сергія, сина Олекандра Орлова, влучило 38 куль. 

«Не було жодних попереджень. Даних таких наразі немає. Зафіксована на відео обстановка, й обставини, які встановили тепер, свідчать, що це не було затриманням», — стверджує Микола Наливайко, заступник начальника відділу ГПУ.

Однак важлива й інша частина фрази, яку сказав керівник операції. Вона не залишає сумнівів — він знав, хто затримав розвідників, і хотів зробити їх злочинцями. 

«Розбій з розвідником буде, якщо вони в нього все позабирали», —отака була фраза. Зовсім не йдеться про тих бандитів, яких там очікували», — цитує Микола Наливайко слова керівника спецоперації.

Зброю застосував навіть заступник начальника карного розшуку Мариновський, який отримав команду керівника операції й передав її підрозділу КОРД.

«Команда на затримання. І цю команду зрозумів Мариновський», — каже керівник операції Леонід Курята. 

«Мариновський застосував збою, але не йдеться, що влучив. Він взагалі це приховує від слідства. Це ми виявили шляхом проведення експертиз», — спростовує Микола Наливайченко твердження Куряти.

Прокурори кажуть, що розслідування подій у Княжичах наштовхнулося на шалений спротив на всіх рівнях. Дев’ять місяців вони чекали проведення експертизи, і зрештою змушені були робити її в іншій області.

Наразі слідство вивчає дії Германа Приступи, автора плану спецоперації і керівника Шевченківського управління поліції в Києві; Андрія Крищенко, заступника голови Національної поліції в Києві, який затвердив план; начальника карного розшуку столиці Леоніда Куряти, який керував спецоперацією. Власну версію подій прокурори відмовилися назвати навіть суддям. Обіцяють оголосити її в суді, коли почнеться розгляд справи. Батько загиблого охоронця каже, що теж продовжуватиме розслідування, інакше справу просто поховають.

Автор: Олександр Курбатов,  ГРОМАДСЬКЕ