Зачем ГАИ эвакуаторы? Красть СБУшные авто! (Документы)

Скандал! Работник ГАИ сколотил шайку по угону автомобилей. В состав преступной группы, действовавшей в Киеве, вошли и сотрудники МРЕО вместе с работниками КП «Киевтранспарксервис» (служба эвакуации автомобилей). Одни похищали авто граждан при помощи эвакуаторов, другие снабжали подельников настоящими регистрационными документами. Все было тип-топ, но угораздило их угнать оперативную машину СБУ! 

Новость о том, что на киевские дороги вернутся эвакуваторы, повергла многих автолюбителей в шок. Ведь по результатам деятельности «первого прихода» эвакуаторов даже неискушенным в вопросах юриспруденции водителям стало очевидно ясно, что подобная деятельность по инициативе КП «Киевтранспарксервис» и пляшущего под их дудку столичного ГАИ откровенно незаконна.

Целью «эвакуаторной» деятельности в предыдущем исполнении являлось циничое «сшибание» денег с водителей. Аналогичное происходящему в темном переулке по схеме «…мужик, это наша территория, ты как-то криво и не вовремя идешь, дай сто гривен, чтобы мы тебя отпустили…».

Да, эвакуаторы существовали всегда, даже в советские времена (надо же кому-то было забирать с мест ДТП искореженные и обгоревшие «скелеты» автомобилей, иначе ими были бы заполнены все кюветы и обочины). То есть, эвакуаторы – давняя и органичная составляющая процедуры регулирования порядка на дорогах. Вопрос только в активности «эвакуаторной» деятельности и способах их применения.

Наша позиция однозначна: эвакуаторы могут использовать исключительно сотрудники ГАИ, исключительно в определенных законом случаях и исключительно при соблюдении всех формальностей (все случаи, а также формальности, которых следует придерживаться при эвакуации, детально описаны в ст. 265-2 Кодекса Украины об административных правонарушениях).

Самый существенный момент, который должен ограничить желающих «подзаработать» на эвакуаторах (точнее, на водителях) – ч. 5 упомянутой ст. 262-1 упомянутого Кодекса прямо запрещает брать и требовать плату с водителей за возврат задержанного (эвакуированного) автомобиля. Несмотря на то, что некоторые подзаконные акты пытаются этот пункт обойти – напоминаем, Кодекс Украины об административных правонарушениях является актом высшей юридической силы, который должен исполняться безукоризненно.

Кстати, эта норма (бесплатность возврата автомобилей) является естестенным природным регулятором аппетитов чиновников, желающих «подзаработать» на водителях, оказавшихся в неудачном месте в неудачное время. Согласно упомянутой норме «о бесплатности», применение эвакуаторов будет действительно оправдано лишь в тех случаях, когда это действительно было необходимо. Направо и налево изымая автомобили с помощью эвакуатора, когда это не будет оплачиваться, не в меру ретивые работники ГАИ рискуют излишне потратить бюджетные средства и быть обвиненными в финансовых злоупотреблениях (кому-то же все-таки эвакуацию надо будет оплачивать; если этого нельзя требовать от водителей – эти расходы лягут на бюджет)…

Причем никаких несуразиц в данном случае быть не может: ведь никто же не требует от заключенного оплатить свое пребывание в тюрьме согласно существующих тарифов. Подобные затраты, естественно, берет на себя бюджет, так же он берет на себя и затраты на принудительное изъятие автомобилей (эвакуацию).

Но сегодня речь не о том, а об одном недавнем полуанекдотичном случае, показавшем все «широчайшие» возможности киевских ГАИшников на поприще борьбы за порядок на дорогах. Эта история, по понятным причинам, покрыта тайной, но все же некоторые обстоятельства – с нашей легкой руки – станут достоянием общественности.

Итак, некий сотрудник дорожно-патрульной службы Госавтоинспекции города Киева, устав исполнять указания начальства и бороться за порядок на дорогах, а также впечатлившись широчайшими возможностями, которые давала «эвакуаторная» деятельность, решил наладить свой небольшой скромный бизнес. Создав преступную группу, в которую входили несколько человек, при чем наш «герой» совмещал в себе и функции организатора, и главного исполнителя и вдохновителя.

Пользуясь существующей в Киеве неразберихой на дорогах и всеобщим бардаком, этот инспектор наладил бизнес по банальному угону автомобилей, которые «загонялись» по «своим» гаражам и площадкам. Где разбирались на запчасти либо же готовились для перепродажи целиком, для чего естественно, перебивались номера, изготавливались фальшивые документы и осуществлялись иные подобные и необходимые в данных условиях мероприятия (благо база была создана, поскольку в состав преступной группы входили и сотрудники МРЕО вместе с сотрудниками КП «Киевтранспарксервис»).

Часть автомобилей угонялась с помощью эвакуаторов в центре города средь бела дня. Ни у кого не могло возникнуть подозрений, что автомобиль, путешествующий на эвакуаторе в сопровождении сотрудника ГАИ (картина повсеместно распространенная) едет на подпольную СТО, откуда он уже хозяину вряд ли вернется…

Изящная схема, не так ли? Похоже, она имеет все шансы повторится в свете последних заявлений киевского ГАИ о том, что «нам эвакуаторов вот как не хватает»…

Водитель, приходящий на место парковки и не обнаруживающий автомобиля, естественно, начинал паниковать, но поначалу не сильно, полагая, что автомобиль стал всего лишь очередной жертвой происков киевской мэрии. Пока водитель выяснял где автомобиль (а это, как минимум, несколько часов) – транспортное средство уже оказывалось в недосягаемости.

Если же транспорт удавалось застать в момент погрузки или транспортировки – все было «цивильно», водителю возвращали автомобиль (беря «плату за услуги»), попутно объясняя, что это делается по мудрейшему и святейшему указанию мэрии и «лежащей» под ней городской Госавтоинспекцией…

Если же водитель автомобиля за эти несколько часов не находил – милиция со спокойной совестью признавала факт кражи, совершенной неизвестными злоумышленниками, к которой «эвакуаторно-воспитательная» деятельность киевских чиновников ГАИ и КГГА, естественно, не имела никакого отношения. Показания случайных свидетелей, показывающих, что автомобиль был эвакуирован – во внимание не брались: мало ли эвакуировали с этого места похожих автомобилей; свидетели могли ошибиться, напутать…

Все продолжалось бы и дальше, пока не нашла коса на камень: «наш» ГАИшник слямзил весьма скромного вида оперативный автомобиль, принадлежащий Службе безопасности Украины. При чем принадлежащий одному из секретных подразделений Центрального аппарата СБУ, находящийся в непосредственной близости от данного спецоргана, оснащенным разными техническими штуками, неучтенными (оперативными) номерами и талоном «всем постам» (не верьте высшему руководству ГАИ, что таких талонов якобы нету, и они были лишь при предыдущей, «злочынной владе кучмизма»)…

Несмотря на установленную во время разборки «элитность» принадлежности автомобиля (по нашим сведениям, это была скромная «Шкода»), ее пустили на запчасти по общему кругу.

Можно только предполагать, как «офигели» СБУшники, не обнаружив оставленного несколько часов назад транспортного средства (благодаря чему, возможно, сорвалась не одна весьма важная оперативная комбинация, в которой был задействован автомобиль)… Естественно, что по горячим следам установить ничего не удалось, никто ничего не видел и не эвакуировал, ничего нигде не зафиксировано…

Но СБУ все же вычислила похитителя («контора» просто не имела права прощать такой откровенный плевок в лицо) и задержала с поличным.

В доказательство чему публикуем письмо Службы внутренней безопасности Министерства внутренних дел Украины и Службы безопасности Украины, официально подтвердивших данные факты и сам факт уголовного преследования злоумышленников:

Письмо СБУ и письмо СВБ МВД

Письмо СБУ и письмо СВБ МВД

Интересно обозреть и откомментировать письмо Департамента ГАИ МВД Украины, в котором некий начальник управления Департамента г-н Сирый категорически отрицает осведомленность вверенного ему подразделения об этом «происшествии»:

Письмо ГАИ

Забавно уже хотя бы то, что автор письма отрицает неосведомленность ГАИ о «фокусах», совершенных подчиненными по состоянию на 26 октября 2009 года – при том, что письмо датировано… 20 октября 2009 года (то есть, ГАИ отрицает владение информацией о совершенных масштабных кражах «на будущее» (значит, так кому-то надо?)…

Поразительная «неосведомленность»! Об этом случае все известно в МВД, СБУ и Прокуратуре, где смакуют во всех подробностях происшедшее и сочиняют многочисленные анекдоты, а начальство Департамента ГАИ «ничего не слышит, ничего не знает и никому ничего не скажет»…

Продемонстрированное «незнание» в данном случае явно преступно. Потому как по своему статусу, определенному законом, Департамент ГАИ (как подразделение милиции) обязано без напоминаний и каких-либо внешних предпосылок самостоятельно осуществлять мониторинг происходящего и совершать профилактику правонарушений. В том числе (и особенно!) в среде своих сотрудников.

Сотрудника ДПС ГАИ (между прочим, офицера) задержали, арестовали, проводят активные следственные мероприятия, многочисленные и объемные обыски, допросы, очные ставки (выявляя подельников и сообщников); задержанный, как минимум, «пропал» и не ходит на работу – а Департаменту и горя мало, ничего не знают… Ну и служба!..

Как при этом можно претендовать на роль «спасителей нации» от беспорядка на дорогах при неспособности даже контролировать своих подчиненных, преступивших черту – в голове не укладывается. И при этом у ГАИшного начальства хватает наглости требовать возврата эвакуаторов (уже с лихвой проявивших свою «выгодность») на дороги столицы…

Водителей мы же призываем быть бдительными и не поддаваться на призывы «попробовать еще». Ведь именно от активной позиции водителей, которые каждый день и так поддаются ограблению на дорогах (даже безо всяких эвакуаторов) будет зависеть истинный порядок на дорогах и безопасность, которых невозможно достичь внешними факторами и карательными мероприятиями, смахивающими на очередную попытку наладить бизнес на краже автомобилей в Киеве.

Алексей Святогор, адвокат, специально для «УК»

P.S.

Роз‘яснення
щодо правових підстав тимчасового затримання і доставлення транспортного засобу
для зберігання на спеціальний майданчик або стоянку

У зв’язку з повідомленнями, що з’явилися у засобах масової інформації стосовно тимчасового затримання і доставлення транспортних засобів для зберігання на спеціальний майданчик або стоянку, Міністерство юстиції вважає за необхідне поінформувати про такі правові підстави застосування зазначеного заходу адміністративного примусу.

Підстави тимчасового затримання транспортного засобу

Підстави тимчасового затримання транспортного засобу визначені частиною першою статті 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, частина перша цієї статті передбачає, що у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено визначені Кодексом правопорушення, працівник Державної автомобільної інспекції тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля – евакуатора.

Зазначена норма пов’язує тимчасове затримання транспортного засобу з низкою правопорушень, у вчиненні яких є підстави вважати водія винним. Це, зокрема, такі правопорушення як:

керування транспортними засобами, що мають несправності гальмової системи, рульового управління, тягово-зчіпного пристрою чи інші несправності, з якими відповідно до встановлених правил їх експлуатація забороняється, своєчасно не пройшли державного технічного огляду (стаття 121 Кодексу);

експлуатація транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені або підроблені (стаття 1211 Кодексу);

керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред’явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, талона до нього, реєстраційних та інших документів, що вимагаються Правилами дорожнього руху (стаття 126 Кодексу);

керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння (стаття 130 Кодексу);

порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами (стаття 1321 Кодексу);

обладнання власниками або водіями транспортних засобів спеціально прихованими або замаскованими місцями, які використовуються для перевезення нелегальних мігрантів (стаття 2061 Кодексу).

Слід мати на увазі, що цей перелік правопорушень не включає таких, що пов’язані з правилами зупинки чи стоянки транспортних засобів. Тобто, порушення водієм лише правил зупинки чи стоянки транспортного засобу, коли при цьому ним не вчинено іншого правопорушення, передбаченого вказаною вище нормою Кодексу, не може тягнути за собою затримання та доставлення транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик або стоянку.

Крім цього, звертаємо увагу на те, що закон не надає працівнику Державтоінспекції права вибору щодо того, який саме захід застосувати при виявленні правопорушення – заблокувати транспортний засіб правопорушника чи доставити його за допомогою евакуатора для зберігання на спеціальний майданчик або стоянку.

Законом встановлено, що тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, в тому числі за допомогою евакуатора, можливе лише в тому разі, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (частина перша статті 2652 Кодексу, стаття 52-1 Закону України «Про дорожній рух»).

У разі тимчасового затримання транспортного засобу працівник Державтоінспекції зобов’язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації (частина друга статті 2652 Кодексу).

При цьому, необхідно враховувати і те, що згідно з Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008р. №1102, у разі можливості усунення адміністративного правопорушення на місці його виявлення, доставлення автомобіля на спеціальний майданчик чи стоянку не здійснюється.

Отже, уповноважений працівник Державтоінспекції як крайній захід має право тимчасово затримати транспортний засіб шляхом його доставлення для зберігання на спеціальний майданчик або стоянку за допомогою евакуатора лише в тому разі, коли водієм вчинено правопорушення, передбачене визначеними нормами Кодексу, яке неможливо усунути на місці його виявлення, і при цьому транспортний засіб суттєво перешкоджає дорожньому руху.

Необхідно також враховувати, що згідно з пунктом 8.1. Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 лютого 2009р. №77 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2009р. за №374/16390), вважається, що транспортний засіб створює значні/суттєві перешкоди дорожньому руху, якщо він робить неможливим рух транспортних засобів проїзною частиною автомобільної дороги.

Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання. Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов’язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення. За подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата.

Прийняття рішення про тимчасове затримання транспортного засобу

Окремо слід наголосити, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Тому при прийнятті рішення про тимчасове затримання транспортного засобу чи доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, працівник Державтоінспекції повинен виходити з того, що здійснення владних управлінських функцій передбачає не лише формальне, буквальне дотримання вимог законодавства, а і врахування принципу верховенства права, зокрема, принципу пропорційності, як його складової.

Так, відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, втручання з боку посадових осіб держави у реалізацію конституційних прав власника має бути пропорційним ступеню суспільної загрози від вчиненого правопорушення.

У рішенні по справі «Спорронг і Лоннорт проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden)» Європейський Суд сформулював такий важливий принцип пропорційності втручання держави у приватні відносини: »…Суд повинен визначити, чи було дотримано справедливу рівновагу між вимогами інтересів суспільства та необхідними умовами захисту основних прав особистості…».

В свою чергу, рішення, яке є неадекватним ступеню суспільної загрози від правопорушення суперечить принципу верховенства права, а отже, і Конституції України.

Оскарження в суді рішення про тимчасове затримання транспортного засобу

Конституція України та Кодекс адміністративного судочинства України встановлюють, що у разі порушення прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб, особа за їх захистом вправі звернутися до суду.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд при перевірці дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень перевіряє, чи прийняті вони:

на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно та розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом;

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Отже, при реалізації працівниками Державтоінспекції своїх повноважень повинні бути враховані наведені критерії законності та обґрунтованості рішення.

Прес-служба Міністерства юстиції України

 

You may also like...