Железную дорогу пустили на грузила
«- Денис Григорьев! – начинает следователь. – Подойди поближе и отвечай на мои вопросы. Седьмого числа сего июля железнодорожный сторож Иван Семенов Акинфов, проходя утром по линии, на 141-й версте, застал тебя за отвинчиванием гайки, коей рельсы прикрепляются к шпалам. Вот она, эта гайка!.. С каковою гайкой он и задержал тебя. Так ли это было?
– Чаво?..
– Ты это свое «чаво» брось, а отвечай на вопрос! Для чего ты отвинчивал гайку?..
– Гайка-то? Мы из гаек грузила делаем…
– Кто это – мы?
– Мы, народ…»
Комическая история, описанная Антоном Павловичем Чеховым в рассказе «Злоумышленник», повторяется и в наши дни. Украинскую железную дорогу растаскивают «на грузила».
Воровство у наших граждан – в крови. Потому что, как говорил сатирик Михаил Задорнов, мы все – за Родину. Но – против государства! Государство в представлении советских и постсоветских людей всегда оставалось каким-то абстрактным и чужеродным элементом, которое не грех «общипать».
Самое главное, воруют наши люди не со злого умысла. А просто так, по житейской надобности. Как чеховский мужик Денис Григорьев:
«- Так ты говоришь, что ты отвинтил эту гайку для того, чтобы сделать из нее грузило?
– А то что же? Не в бабки ж играть!
– Но для грузила ты мог взять свинец, пулю… гвоздик какой-нибудь…
– Свинец на дороге не найдешь, купить надо, а гвоздик не годится. Лучше гайки и не найтить… И тяжелая, и дыра есть.
– Дураком каким прикидывается! Точно вчера родился или с неба упал. Разве ты не понимаешь, глупая голова, к чему ведет это отвинчивание? Не догляди сторож, так ведь поезд мог бы сойти с рельсов, людей бы убило! Ты людей убил бы!
– Избави господи, ваше благородие! Зачем убивать? Нешто мы некрещеные или злодеи какие? Слава те господи, господин хороший, век свой прожили и не токмо что убивать, но и мыслей таких в голове не было… Спаси и помилуй, Царица небесная… Что вы-с!»
Транспортная милиция украинской железной дороги ежемесячно сталкивается с десятками «григорьевых», которые «по надобности» крадут не только гайки, стыковочные болты и накладки. Умудряются уносить даже рельсы!
«Нормальну роботу транспортного комплексу неможливо уявити без транспортної управління на Одеській залізниці (http://www.transmil.com.ua) за безпеку руху залізничного транспорту та пасажирів, забезпечує громадський порядок веде боротьбу злочинністю. Серйозну заклопотаність у плані забезпечення безпеки руху потягів на Одеській залізниці викликають випадки розкрадання деталей верхньої будови й устаткування виробничої інфраструктури.
Тільки з 1 вересня 2005 року виявлено в цілому 19 фактів крадіжок виробів деталей, виготовлених з чорного та кольорового металу, у тому числі складових верхньої будови Так з початку місяця було викрадено 201 підкладка марки 65, 6 рейкових стовпів, 4 рейки запасу марки Р – 50 довжиною 24 м, 4 рейки довжиною по 2 м, 5 штук рейок по 11 метрів, 70 метрів рейки марки Р-65, 88 шт. закладних болтів, 563 клемних болти, 79 залізничних підкладок марки Р-50, 3150 м проводу АС-50, 747 костилів, 2 рейки марки Р-65 довжиною 25 м, 1024 клемних болтів в зборі, 8 стикових накладок, 72 підкладки, 31 протиугін, 6700 кг рейок марки Р-65 та виявлено відсутність 270 м (!) залізничної З вагонів було викрадено 256 чавунних чушок загальною вагою 2480 кг».
Трудно себе даже представить, какая бригада и специальное оборудование нужны для того, чтобы демонтировать 270 метров железнодорожного полотна!
Криминальным промыслом занимаются, как правило, жители населенных пунктов, находящихся вблизи магистрали. На «грузила» идет лишь малая толика добытого металла. В основном, его сдают в специализированные пункты приема. Откуда украденное благополучно направляется за границу для следующей перепродажи. Скажем откровенно, навар с одной тонны «бэушных» рельс колоссальный – от трех до четырех тысяч долларов США! Убытки от деятельности таких «рыболовов» ежегодно составляют миллионы гривен.
Никто из них даже не задумывается, что все это может привести к ужасным трагическим последствиям:
«Денис усмехается и недоверчиво щурит на следователя глаза.
– Ну! Уж сколько лет всей деревней гайки отвинчиваем, и хранил Господь, а тут крушение… людей убил… Ежели б я рельсу унес или, положим, бревно поперек ейного пути положил, ну, тогды, пожалуй, своротило бы поезд, а то… тьфу! гайка!
– Да пойми же, гайками прикрепляется рельса к шпалам!
– Это мы понимаем… Мы ведь не все отвинчиваем… оставляем… Не без ума делаем… понимаем…»
К сожалению, у украинских последователей Дениса Григорьева, уносящих вместе с гайками и рельсы, «на понимание» возможных страшных последствий ума не хватает!..
Естественно, тянут на железной дороге не только то, что слабо привинчено. А и то – что плохо лежит в вагонах.
«07.10.05 о 20.00 год. до чергової частини ЛВ на ст. са-Гол. надійшов рапорт про те, що 07.10.05 о 19.00 год. при проведенні ОРЗ на ст. Берегова Одеської зал-ці були затримані гр-ни мешканці Миколаївської обл., Березанського р-ну.: гр-н 1951 р.н., не працює, який 07.10.05 о 16.00 год. з невстановленого вагона викрав 75 шт. чавунних чушок, загальною вагою 650 кг., гр-н Б. 1975 р.н., працює, який 07.10.05 о 19.00 год. з невстановленого вагона викрав 70 шт. чавунних чушок, загальною вагою 700 кг., гр-н Моторко А.Ф. 1959 р.н., не працює, який 07.10.05 о 23.40 год. з невстановленого вагона викрав 80 шт. чавунних чушок, загальною вагою 800 кг. Сума збитку встановлюється».
Кстати, цена чугунных чушек – 700 гривен за тонну. Практически двухмесячный заработок сельского жителя.
На «дело» наши сельские граждане часто ходят с оружием. Как потом объясняют – для самообороны.
«29 вересня 2005 року о 21.30 год. до чергової частини ЛВ на ст. Одеса-Головна Одеської залізниці надійшов рапорт про те, що 29.09.05 о 19-55 год. при проведені ОРЗ у електропотязі № 6508 сполученням “Одеса-Роздільна” у районі ст. Ленселище Одеської залізниці був затриманий гр. С. 1952 р. н. мешканець Одеської обл., Біляевського р-ну у якого при особистому огляді ручної поклади в поліетиленовому пакеті був виявлений обріз мисливської рушниці 16 калібру. Як пояснив гр. С. виявлений у нього обріз рушниці зберігав носив при собі для особистої оборони».
Но не надо думать, что воровством металла занимаются только мужики близлежащих деревень. В преступный синдикат входят и сотрудники железной дороги, у которых понятий, по идее, должно было быть больше. Но что поделаешь с инстинктом!..
«3 жовтня 2005 року о 11-30 год. до чергової частини ЛВ на ст. Миколаїв Одеської залізниці надійшов рапорт про те, що 03.10.05 при проведенні ОРЗ було встановлено, що 10.04.05р., представник фірми “ТАКС-ОЙЛ” м. Кривий гр. З. 1967 р. н. мешканець м. Кривого Рогу передав в якості хабара 300 грн. начальнику ст. Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці Б. 1959 р. н. за позачергову відправку вагонів з металобрухтом на металургійний завод м. Кривий Ріг. Порушено кримінальну справу за ст. 369 ч.1 КК України».
Работники железной дороги даже более изобретательны. Воровать металл – дело физически тяжелое и изматывающее. Не у каждого хватит здоровья переносить на собственном горбу за ночь тонну чугунных чушек или рельсы. Так можно и грыжу заработать. А вот получить неплохой навар за «левые» билеты – дело немудреное и более прибыльное.
«Співробітниками відділення по боротьбі з економічною злочинністю лінійного на ст. Т.Г. Шевченка ЛУ на Одеській залізниці УМВС України на транспорті час проведення оперативно-розшукових заходів в потязі сполученням „Київ-Севастополь” було затримано громадянина Д., який перевозив групу дітей по безкоштовних квитках, виданих по ксерокопіях посвідчень дітей, постраждалих внаслідок на Чорнобильській АЕС. Прізвища дітей, фактично їхали в потязі, не відповідали прізвищам, вказаним на безкоштовних проїзних документах. При особистому огляді громадянина Д. було виявлено та вилучено ксерокопії посвідчень дітей, потерпіли Чорнобильської катастрофи Житомирської, Київської, Черкаської областей загальною кількістю 57 штук.
В ході перевірки співробітниками було встановлено, що касири Північного вокзалу на ст. Т.Г. Шевченка протягом 2005 року, порушуючи правила пасажирських перевезень, видавали по ксерокопіях посвідчень дітей, постраждалих внаслідок на ЧАЕС, безкоштовні квитки екскурсоводу громадянину Д., який потім провозив по них дітей, не Чорнобильцями.
Опитані правоохоронцями фактичні власники посвідчень пояснили, що поїздки з громадянином Д. до м. Севастополь вони не здійснювали свої посвідчення для безкоштовного проїзду залізницею не використовували.
час документальної перевірки Центром Одеської залізниці було встановлено, що громадянин Д. неправомірно отримав з квиткової каси ст. Т.Г. Шевченка 229 квитків на 642 пасажира. Сума збитків, яку та касири завдали Одеській залізниці, складає 20 тисяч 732 гривні!
За даними матеріалами було порушено кримінальну справу відносно громадянина Д. за ст. 192 ч. 2 КК України та відносно співробітників квиткової каси за ст. ст. 191 ч. 1, 191 ч. 3 КК України за фактом розтрати державних коштів при видачі безкоштовних квитків на пасажирські потяги».
Попавшись с поличным, железнодорожные воришки отправляются в тюрьму. Но даже на суде они часто не понимают (или не хотят понимать), за что. Как Денис Григорьев: «Надо судить умеючи, не зря… Хоть и высеки, но чтоб за дело, по совести…»
Владимир Абросимов, специально для «УК»
