Парламентский телеканал погряз в коррупции и склоках!

Уважаемая «УК»! В настоящее время мы ведем вынужденную борьбу с Дирекцией телепрограм «Рада», защищая свои права на работу, на честь и достоинство. На сайтах «Телекритики», «Политарена» удалось разместить историю конфликта с зам.директора канала «Рада» С.Глушенок. Но нам нужно вмешательство специалистов высокой квалификации, как у журналистов вашей газеты, чтобы провести независимое и непредвзятое расследование ситуации. Помогите, пожалуйста, журналистам Наталии Сокуренко и Виктории Федоренко, которые подвергаются преследованиям и травле на канале «РАДА».

«Прем’єр-міністрові України
Тимошенко Ю. В.

спеціального кореспондента
Дирекції телерадіопрограм
Управління справами Апарату ВР України

Сокуренко Наталії Феліксівни,

яка мешкає за адресою:
04128, м. Київ, вул. …,
(Тел. …)

Звернення

Шановна Юліє Володимирівно!

Змушена звернути Вашу увагу на численні порушення законодавства, факти корупції та постійного зловживання службовим становищем, які мають ознаки службових злочинів, керівників Дирекції телерадіопрограм Управління справами Верховної Ради України.

З самого початку Дирекція створювалася не як засіб масової інформації законодавчого органу держави, а як «кишеньковий» засіб для забезпечення власних потреб керівництва ВР України та керівництва його секретаріату. Всупереч Закону України «Про телебачення і радіомовлення», Дирекція була утворена безпосередньо Головою Верховної Ради України розпорядженням від 24 листопада 1998 року за №481 у структурі Управління справами Верховної Ради України, тобто у структурі підрозділу парламенту, що здійснює господарсько-фінансове забезпечення діяльності парламенту.

То виникає запитання, яке відношення господарники мають до ідеології висвітлення діяльності парламенту та народних депутатів? Та ніякого, оскільки цей орган не наділений відповідними повноваженнями. А тому вже цілих десять років Дирекція, як самостійна юридична особа, діє цілком безконтрольно та на власний розсуд – без належного визначення свого правового статусу та своєї концепції і програми розвитку та програми висвітлення діяльності законодавчого органу.

Керівництво нашої організації у структурі Управління справами законодавчого органу працює стихійно та фривольно розпоряджається бюджетними коштами, передбаченими на висвітлення діяльності парламенту, а також тим, кого показувати з нардепів, кого ні. Така безконтрольність та невизначеність з підпорядкованістю породили вакханалію, яка твориться в Дирекції, що безпідставно іменує себе телеканалом «Рада», оскільки невідомо з яких підстав і хто утворював цей телеканал.

Якщо вникнути в суть справи, то він існує фактично не легітимно. Та чи є і сама Дирекція легітимною, оскільки діє при укладенні договорів на висвітлення діяльності Верховної Ради України без будь-яких повноважень? У постановах про висвітлення її роботи відповідальність на неї не покладається, Апарат Верховної Ради України ніякими відповідними повноваженнями її не наділяє, але в той же час «грошики» дають для покриття витрат на висвітлення діяльності парламенту.

Хто, коли з народних депутатів чи керівництва Верховної Ради України чи керівництва її секретаріату поцікавився, в яку суму обходиться бюджету ця так звана Дирекція, і яка ефективність від її діяльності? Мабуть ні, тому що давно вжили б радикальних заходів, щоб ця структура з її бездарними спеціалістами та їх розробками на грунті спекуляцій у боротьбі за ту чи іншу програму, що приносить зиск конкретним особам, вже була б реорганізована. І не транжирила б державні кошти пустим каналом чи безкінечними повторами одних і тих же передач. А мова йде про великі суми з державного бюджету.

Ніхто і ніколи не здійснював належної фінансово-господарської перевірки Дирекції, бо ревізори, яких присилало Управління справами, приходили сюди тільки їсти і пити, і потім писали безграмотні та некваліфіковані висновки. Майже 30 тисяч доларів США обходиться користування каналом, вже не говорячи про те, як тринькаються кошти заробітного фонду, де за наявності вакантних посад працює безліч людей за трудовими угодами, яких ніхто ніколи не бачить навіть в Дирекції.

Ще декілька корупційних схем Дирекції:
– тільки за травень місяць цього року керівництво Дирекції, зловживаючи своїм службовим становищем, проїздило 15 тисяч гривен бюджетних коштів на свої потреби. А журналісти мали їздити на заплановані зйомки на таксі за власний рахунок;
– за Дирекцією у автобазі ВР України закріплено три автомобіля. Особистий водій керівника Дирекції Миколи Орловського отримує заробітну платню не лише у штаті автобази ВР України, але й у штаті Дирекції телепрограм. Йому навіть дозволяє директор на службовому авто «таксувати». В кінці місяця директор разом із першим заступником намагається розписати транспортні витрати під зйомки журналістів, які, на жаль, авто під час своєї роботи не мали;
– багато років існує у Дирекції так звана Громадська спілка парламентських журналістів. Працівники телеканалу відношення до неї не мають. Але знайомі керівництва каналу отримують у цій фіктивній спілці значні кошти.

До недавнього часу існувала у Дирекції каналу власна комерційна перукарня за адресою: Липська, 3. В ній працювали майстри з перукарської та манікюрної справи. Обслуговуючи начебто безкоштовно журналістів, вони заробляли добрі гроші на депутатах Верховної Ради. Питання – з ким вони їх ділили? – залишається відкритим. Майстри мали також і свій офіційний заробіток на телеканалі.

Якщо сюжет незапланований, то його замовник має платити гроші – у конверті для пана Орловського, через журналіста за дозвіл на зйомки, окремо йде графа щодо забезпечення творчої групи квитками, готелем, харчем. Окрема ціна і на перегін відеосюжету із касети на диск. За цим стоять дві людини – директор та його перший заступник, яка хизується своїми високими покровителями та зв’язками.

Люди залякані. Про взятки, які працівники змушені брати у народних депутатів для керівництва, не говорять. Тому корупція на телеканалі була, є і буде, поки її очолюють корумповані керівники. Адже відповідати доведеться і тим, хто брав гроші, і тим, хто передавав їх керівництву.

Про конфлікт у Дирекції більш детальніше розповідається на сайті «Телекритики». Саме туди, як у останню інстанцію, звертаються поки що працівники Дирекції. Проти тих, хто «виніс сміття з хати», перший заступник директора Дирекції Глушенок С.В. веде сьогодні нечесну боротьбу та вимагає заяви на звільнення

Якби окремі народні депутати не «кришували» неврівноважену, хамовиту та бездарну як у сфері журналістики, так і у сфері управління колективом Глушенок С.В., яку пригрів та опікає керівник Апарату Верховної Ради України В.Зайчук! А щоб не зайчуки та інші функціонери Апарату управляли дирекцією, а Верховна Рада, то необхідно терміново міняти правовий статус ДирекціїІ с створювати на її базі кваліфіковану телерадіоорганізацію законодавчого органу, керівництво якою призначалося б Верховною Радою, на трибуні якої б перевірялася здатність особи керувати телерадіоорганізацією законодавчого органу.

Наведені дані дають достатні підстави для проведення об’єктивної перевірки дотримання законності в фінансово-господарський діяльності Дирекції каналу «Рада». Враховуючи ситуацію, яка склалася у колективі Дирекції телеканалу, та ті обставини, що перший заступник керівника С.Глушенок, використовуючи своє службове становище, продовжує чинити тиск на підлеглих, змушуючи їх підписувати всілякі скарги на колег від імені колективу, та з метою об’єктивного розслідування наведених фактів, прохання на період перевірки, згідно з чинним законодавством, відсторонити керівництво каналу від службових обов’язків.

З урахуванням викладеного, керуючись чинним законодавством та Конституцією України, прошу вас організувати ретельну перевірку наведених у листі фактів службового зловживання з боку директора Дирекції телепрограм Миколи Орловського та його першого заступника Світлани Глушенок.

Н.Ф.Сокуренко»

От «УК»: к сожалению, по нашей информации, в Верховной Раде Украины нет ни одного подразделения (о депутатском корпусе мы и вовсе молчим), где бы не процветала коррупция, протекционизм и кумовство ((kumovstvo): начиная с автобазы ВР, буфетов и заканчивая непосредственно Аппаратом этого все менее уважаемого органа власти.

Что удивительно, так было всегда: и при спикере Плюще, и при Морозе, и при Литвине, и при Яценюке: «вожди» менялись, но порядка в собственном «свинарнике» навести не удавалось никому. Да и хотелось ли? Практически усилия каждого нового спикера по упорядочиванию ситуации в стенах ВР сводилось к одному – назначению на должность главы Аппарата Рады «своего в доску» человека. А «свой в доску» уже чудил в меру своей нравственной распущенности: манипулировал – с выгодою для себя! – депутатскими квартирами и гостиничными номерами, автомобилями ведомственной автобазы, ГСМ и прочими маттехресурсами, загранкомандировками и путевками – всего не перечесть.

В этой клоаке активно «паслись» не только верховнорадовская челядь, но и бизнесмены с сомнительной и даже уголовной репутацией, о чем СМИ, включая «УК», много раз писали. Здесь же обретались (и обретаются) многочисленные «помощницы народных депутатов», пытающиеся урвать для себя если не какие-либо материальные блага, то хотя бы место на госслужбе – после окончания срока депутатских полномочий своего патрона-содержателя либо выхода «в тираж» тельца соискательницы госслужбы. Описывать всю грязь кулуаров ВР не имеет смысла – пожалуй, сей труд под силу перу лишь такого титана житейской прозы, как Ярослав Гашек. Или бригаде прокурорских работников с чрезвычайными полномочиями – если случится на то чудо…

Но чуда не будет – во всяком случае, в обозримом будущем. В Украине – кризис: дефицит честных людей. Похоже, так было тоже всегда.