Як мережева корупція на всіх рівнях, напівкримінальний ПДВ та система поборів створили зернове прокляття України
Схеми з експортним та імпортним ПДВ, системні та постійні хабарі всіх без винятку “перевіряючих держорганах” на експорті зерна з України – лише частина “зернового прокляття” України
Рік тому я вже писав матеріал із назвою “Чиї кишені “гріють” зернові каравани?”. Понад рік довелося спостерігати ситуацію з боку: зерно, ОПУ, ООН, каравани, коридори та інше. Галас на весь світ і всі ніби при ділі! Усі, кого видно. Але не всіх у цьому процесі видно. Про це нижче.
Телефонує недавно мені колега і просить допомогти організувати вивіз зерна… машинами в порт і за кордон. Говорили, обговорювали можливості. Спіткнулися на тому, що я не згоден займатися роботою, де майже 100% розрахунків й досі ідуть у “чорному налі”. Мені не цікаво. Розійшлися…
Став я відновлювати у пам’яті взагалі роботу з вивезення зерна. Завжди був кеш, у всьому: в автотранспорті, у розрахунках за товар, за добрива, за запчастини та оренду техніки, за паливо (!), зарплати підневільних тощо.
Навіть найбільші зернові оператори в портах змушені були створювати спеціальні схеми “окешування” процесу. Дуже просто: біля портів стояли “бариги” з кишенями повними готівки, водії з полів перевантаженими причепами привозили зерно (під розрахунок лише кешем), зсипали до портового елеватора.
Спершу аналіз якості (сорту, засміченості тощо.), потім зважування і на виході з порту “бариги” віддавали повний розрахунок, звісно, кешем. Копійки селянам виходили, але в Україні краще копійка в кишені, ніж гривня на рахунку у банку. Простіше та безпечніше з готівкою.
Далі у хід йшли “схеми з пролісками”: треба було “лівий прихід” зерна за кеш для експорту перетворити на паперовий, тобто. провести по паперах від “пролісків” або фірм, погоджених згори на “торгівлю ПДВ”. Просто так “обілити зерно” у доках нецікаво, бо пропаде ПДВ або витрати на його “створення та отримання” будуть більшими за рівень прибутковості. А без експортного ПДВ аж ніяк не можна. Ефективності у бізнесі не буде жодної. Не лише в експортерів, причому. Більшість схем “відбілювання ПДВ в експорті”, “надування ПДВ” і т.д. куруються та супроводжуються найважливішими податковими начальниками.
Саме ці “начальнички” підказують, якими доками краще “закритися”, хто і коли буде готовий “продати” імпортний ПДВ, вони підставлять своїх “пролісків” у схему і акуратно виведуть замазаних “пролісків” з гри та системи. Потоки кешу в зерновому ПДВ невичерпні і їми годується вся податкова середня ланка та верхівка України. Відсіваються через “гучні затримання” лише відверті “щури”, тобто ті що не передають нагору узгоджені обсяги кешу.
Про те, що зернові схеми роботи в Україні за перевагою “ліві” знають усі контролюючі органи України. Без винятку. СБУ, ДБР, Прокуратура, Держпродслужба та інші. Всі вони тільки й чекають на можливість реально поживитися на цьому. Якщо зерно трохи затримається на внутрішньому елеваторі чи сховищі, то ще й рядові менти припруться за своєю часткою. Тому селянинові краще одразу везти в порт, за митний кордон. Хоча б ментів можна позбутися… За кеш, звичайно.
Якщо гроші на рахунку, це знову ж таки залучить податкову і тих, хто не може поживитися на “зерновому процесі” у портах чи на шляху до кордону. А ось у портах уже роздолля всяких оперів, прокурорів і слідаків рангом вище. Малюється липовий або напів-липовий папірець, іноді навіть прикуповується ухвала суду, зерно заарештовується і починається “торгівля”…
Всім відомо, що документи на зерно липові, мальовані, але ж вивозити його за контрактом треба… Скільки віддасть “комерс” за те, щоб липовий арешт на вивіз зерна з порту зняли? До суду “комерс” піде? Не смішно! Я один раз чесно судився 5 років…
Віддають кеш системно та регулярно. Можна було очікувати, що хоча б митниця не буде “у темі”, так як вона отримує вже готові та узгоджені з податковою, хоч і липові доки. І головний заробіток митниці завжди був на хабарах з імпорту, “перерваному транзиті” та пропуску контрабанди. Але масові “закриття” восени-взимку 2022-23 “митарів”, які затримували експорт з метою “поживитися” показують, що вся без винятку державна машина хабарів і схем “чорного заробітку” на експорті зерна працює з повним залученням до процесу. 2-3% вартості партії і вільно можете проїжджати. Навіть без черги! В іншому випадку, черги вам організують так, що стоятимете 20-25 днів на кордоні. Або платіть…
Схеми з експортним та імпортним ПДВ, системні та постійні хабарі всіх без винятку “перевіряючих держорганах” на експорті зерна з України – лише перша частина “зернового прокляття” України. Але – суттєва його частина. Експортний ПДВ, його адміністрування, “надування у потрібному місці” та “окешування надутого”, синхронізація з імпортним ПДВ – основи основ корупції, схем в управлінні країною та демотивації малого та середнього приватного бізнесу для участі у процесі створення національного добробуту.
Реальна ж касетна міна тривалої дії від геолога-податківця-зрадника Миколи Азарова, закладена у вигляді самого ПДВ, ще довго підриватиме економіку нашої країни. Поки не з’являться управителі, які швидко і докорінно змінять цю азарівську довгограючу підлість і гидоту.
Зайнявши значну частину інформаційного простору України та за кордоном “зернові ініціативи, коридори, зернова безпека” та інші красиві інформаційні закладки взагалі не відображають реального стану справ у цьому “зерновому проклятті”. Зокрема, а куди скільки Україна отримує грошей від цього “проклятого зерна”?
Довідка “УК”: Що таке мережева корупція?
Звичним атрибутом корупції вважається хабар – неформальна плата за послугу, яку надає посадова особа. Потенційно цим “механізмом” може користуватися необмежене коло осіб. Така корупція в науковому дискурсі називається ринковою. Основа мережевої корупції – зв’язки і прагнення сприяти людям із близького кола – родинного чи дружнього.
Однією з головних особливостей мережевої корупції є те, що послугу можуть отримати лише ті особи або фірми, які мають будь-яку спорідненість, дружбу або ділові зв’язки з чиновниками. Мережева корупція більш стійка, ніж ринкова, і більш безпечна для її учасників.
Ринкова і мережева корупція, звісно ж, взаємопов’язані одна з одною. Скрізь, де є місце для знеособлених ринкових неформальних угод, має бути місце і для взаємовигідного обміну між родичами, друзями або діловими партнерами. Якщо повернутися до взаємозв’язку мережевої та ринкової корупції, то ринкова має тенденцію з часом переростати в мережеву і навпаки.
Журналістські розслідування чітко показують: Кіпр, Швейцарія, навіть Сейшели – основні бенефіціари… Скільки грошей вимушено повертається в Україну для оплати фермерам за ставкою 3 грн за кг зерна та для оплати транспорту нашою територією, не знає ніхто. І повертається не у прямі податки бюджету, а переважно у “послуги” незліченних податкових “пролісків”. Яким треба витягнути налом гроші для бариг біля портів, “закритися” та оптимізуватися для паперового (електронного) завершення ПДВ афер із зерном.
Близнюки-брати “ПДВ і зерно” створили в наших умовах гримучу суміш із афер, корупції, схем, поборів та постійного кешу в економіці. А ось трендіж в інформаційному просторі про “голод світу, зернові коридори, каравани…” охопив у тому числі й державних лідерів країн світу та чиновників ООН. При тому, що частка України у світовому виробництві зерна коливається близько кількох відсотків (валовий збір зерна у світі близько 3 млрд. тонн, а зібрані врожаї в Україні ледве підбиралися до 100 млн. тонн. на рік) і при тому, що немаленька частина всесвітнього врожаю йде на виробництво біопалива. Таким чином, уміле інформаційне прикриття реального стану справ – друга частина зернового прокляття України.
Повальне залучення держорганів у “заробітках” на ПДВ, стимулювання та побудова ними схем із експортом зерна призводять до того, що використання зерна всередині країни геть-чисто знищується. Нещодавнє розкриття митних афер із сертифікатами походження на імпортну м’ясну продукцію показало також і ступінь залучення наших агропідприємств уже до імпорту м’яса, сала, м’ясопродуктів.
Не у власне виробництво з використанням нашого зерна, а саме в імпорт. Зі звітів про чергову аферу:
“Згідно даних податкової служби головними покупцями імпортного “лівого” м’яса були: м’ясна фабрика «Фаворит Плюс», яка входити до коропрації АТБ, (півтуші яловичі охолоджені, половини туш свійських свиней охолоджені зі шкірою м’ясо свійських свиней морожені – окіст (шинка) без кіст. для споживання людиною, м’ясо свійських свиней охолоджене – корейка, сало свійських свиней бокове морожене, морожена шкіра свійських свиней. Приблизно той самий список імпортних м’ясних виробів купують: Роганський м’ясокомбінат, Житомирський м’ясокомбінат, м’ясна фабрика Алан та Глобине, Брусилівські ковбаси та багато інших.”
Саме держапарат усіх рівнів не дасть українському бізнесу займатися тваринництвом, птахівництвом, виготовленням кормів тощо. Тільки тому, що заробітки на експорті зерна у поєднанні із схемами ПДВ робить будь-яку іншу діяльність із зерном, крім експорту, для чиновників абсолютно збитковим особисто для них, для чиновників.
Зерно вивозимо, м’ясо привозимо, сало привозимо, ковбаси привозимо, сири у магазинах масово польські, голландські, італійські…
Вимальовується така СИСТЕМА: ПДВ-Зерно-Афери-Коорупція. Це – третя частина зернового прокляття України.
Про масштабні афери із зерном часом пишуть і найбільші іноземні видання. Зокрема, цього літа The Wall Street Journal відзначилася статтею про нинішнього заступника міністра “транспорту” Васькова Ю.Ю.. Описана була лише одна з їхніх схем у портах. Із зерновим терміналом.
Васьков Юрій Юрійович заступник Міністра інфраструктури України
Але ж саме цей чиновник за часів Януковича-Азарова був найзатребуванішим схемником із вбудовування корупційних схем на пропуску транспорту до морських портів. Зокрема, його схеми з одеським портовим Євротерміналом, інформаційно-корупційні ворота в порти ІСПС та ще довгий ряд. До речі, після початку війни, васьківська ІСПС, яка всмоктала в жадібні кишені злодія реально під 100 млн. грн. тільки за право отримання черги на в’їзд до Одеського порту, припинила роботу і порт знову повернувся до паперово-ручного-ніжного натомість безкоштовного оформлення. А куди випарувалося 100 млн. грн. за комп’ютерну програму в’їзду до порту? А чому порт за десятиліття не зробив своєї програми? Запитайте у Васькова … Він знову “при справах”, розкаже-набреше.
Нижче на фото цей чиновник відкриває черговий пункт стягнення данини на воротах Одеського порту.
2011 р. Схему поборів погоджено з Януковичем. Відкриття способу поборів.
Так званий Євротермінал. Разом із утікачом Януковичем. Відкрив… І не втік цей чиновник! Данина ж текла рікою. Факт цей обурив навіть нинішнього Президента. Першим візитом після виборів він відвідав Одесу, порт та провів нараду з розбором цього факту “річки з поборів”. Я був на цьому розборі. Було соромно, але були сподівання. Та побори на в’їзді в порт збереглися аж до початку повномасштабної війни.
А цього чиновника за таку річку поборів, мабуть, підвищили і призначили очолювати новий напрямок: організацію поборів за будь-якого входу суден у наші порти. Зернові коридори, каравани тощо. Організував… З повними оглядами рашистами суден, що йдуть у наші порти у Стамбулі та можливістю “регулювати чергу” чиновниками від України. Але зі швидкою перепусткою суден для рашки.
“Зернові коридори хабарів” були обмежені. Тепер потрібний хабар за швидкий огляд, за швидке проведення караваном, за швидку постановку судна до причалу в нашому порту можна погоджувати вже в Стамбулі. Набагато безпечніше. Там же й посадили українського портового чиновника… Інформація про те, як один із капітанів після 45 днів “узгоджень” до потрібного розміру, не погодився і, втративши сотні тисяч доларів за простій судна на рейді Стамбула, просто пішов далі, є в інтернеті. Наразі саме ця “чинуша” очолює морську та портову політику всієї країни Україна.
2023 р. Схема із зерновим терміналом у викладі The WSJ. Реакція від нашого уряду – НУЛЬ!
Саме засилля чиновників а-ля Азаров-Янукович у нинішній системі управління країною і є зерновим прокляттям №4 для України. Саме ці чиновники і не дають можливості уникнути всіх перерахованих вище прокльонів. Дуже їм солодко жилося при Януковичах і також солодко живеться зараз. Їх не просто не позбавляються як “чумних”, їх і зараз привертають до роботи.
Навіщо вони так потрібні нашій країні? Тільки для супроводу старих корупційних схем та для створення нових… Поки є державна ПДВ система корупції та крадіжки, потрібні чиновники з досвідом на супровід, забирання та поділ бабла. Поки є державні порти та можливість вбудовувати в них схеми, ці чиновники дуже потрібні владі. Справжнє прокляття для України.
Порти. Вперше Одеський порт бомбардували 10 квітня 1854 року. Кримська війна. Англійська ескадра. У порту погоріли склади із зерном та 24 вітрильні судна. Місто не сильно постраждало, так як гарматні ядра ще не були схожі на нинішні. Зараз по Одесі регулярно б’ють бомбами “брати”. Потрапляють у порт та біля. Так само, як і по Чорноморську, Рені, Ізмаїлу. За Миколаївом та Херсоном, де порти розташовані прямо в центрах міст, взагалі страшно та гірко спостерігати.
Що ж далі після війни? До речі, порти по всьому світу регулярно палахкотять і без війни… Про вибух у порту Бейрута, коли півміста знесло, пам’ятають не лише фахівці, про сильну пожежу цього літа в турецькому Деринжі під час навантаження зерна на судно, знають не всі. Горять та рвуться регулярно. Навіть без воєн. Для чого це нашим містам?
70% роботи у наших портах було: зерно, руда, метал, ще близько 10% був транзит. Якщо в країні почнуть розбудовувати економіку звільнившись від сировинного прокляття, а саме: зерно на корми, борошняні вироби, біопаливо; метали на власні потреби відновлення мостів та заводів, будівництво, то у нас явно виявиться надлишок портів. Про транзит також можна забути на багато десятиліть.
Не для рашки і не через рашку ж транзити. А з урахуванням залучення робочого та спорожнілого Дніпро-Бузького порту, який начебто вже забирають у рашистів, і порту Ольвія надлишок буде величезним. Залишаться затребуваними пара великих портів (Південний, Чорноморськ), ще пара регіональних портів, а решту треба швидко закривати та віддавати найкращі приморські території та набережні містам, жителям міст, яким пощастило їх мати.
Мати для себе, а не для транспортно-портового чиновницького злодія. Для відпочинку, спорту, рекреації городян та гостей. Для того, що вже зробили в десятках портових міст світу. Така наявність портових потужностей, яка лише створює, провокує корупцію і вже не має вантажної бази на наступні роки – “зернове прокляття №5”. При розумній побудові загальної портової логістики країни (наявність, розміщення, тяжіння, вантажна база тощо) ми повинні повністю перебудувати не лише портову галузь, а й туристичну, рекреаційну, індустрію водного спорту тощо. Нехай міста самі та вирішують, що робити з найкращою їхньою територією в центрах міст. А не Васькови із псевдо-фондами держмайна.
Але поки що головна проблема в тому, що нинішні чиновники “на голці ПДВ і “зернового прокляття” влаштують таку обструкцію змінам, що ми можемо їх і не дочекатися. Довгі роки. Поки вони керують економікою на ПДВ-голці і клацають кеш на прокльонах, вони кістками ляжуть, язики зламають у брехні, але змін не допустять.
Я впевнений, що той претендент на вищу посаду країни, який пообіцяє повністю скасувати ПДВ (не змінити, а швидко і повністю прибрати це знущання), отримає 150% підтримки будь-якого та кожного бізнесу (крім експортних олігархів, звісно), підприємців, їхніх колективів та їхніх сімей.
Так цей азарівський “подарунок” уже усіх “дістав”. Якось, наприклад, найбільша економіка світу – США живе і процвітає без цього ПДВ. А скільки вільних робочих місць з’явиться у країні, коли зникне корупційне адміністрування ПДВ; скільки справ піде із судів, які завалені ПДВ судилищами; скільки “контролерів” залишиться не при справах, скільки буде не посаджено інспекторів митниці, яких постійно “закривають” за маніпуляції із заниженням платежів саме у ПДВ тощо.
Невже хтось реально думає, що повернуться в бізнес наші переможці та підуть низкою носити до податкової паперові докази своєї ПДВ правоти? Або підуть до судів роками відстоювати і так очевидне, тобто ПДВ? Який до того вкрали одні чиновники, а розпиляли вже інші?
Потрібно чекати, шукати такого претендента. Інакше економіці кінець. Навіть, коли виграємо війну, в економіку повертатимуться переможці і треба буде повертати з-за кордону сім’ї переможців. Не для наживи чиновників же повертати.
Автор: Олександр Захаров
Джерело: «Аргумент»
Tweet
