Скандал в Мукачеві: суд виправдав кримінального «авторитета», обвинувачуваного в умисному вбивстві вчителя
Через непрофесійні дії обласної прокуратури мукачівська Феміда прийняла чергове скандальне рішення – повністю виправдала Володимира Копчу на кримінальне псевдо “Копчений”, який обвинувачується в умисному вбивстві місцевого вчителя у смт Великий Березний. Відповідно, громадськість публічно звертається до Офісу Генпрокурора
У понеділок, 24 лютого, колегія Мукачівського міськрайонного суду в складі В. Носов, С. Камінський, О. Куропятник, за участі прокурора прокуратури Закарпатської області В.Ісака, винесла виправдовувальний вирок в резонансній кримінальній справі №298/304/18 по обвинуваченню Володимира Копчі в особливому тяжкому злочині за п.7 ч.2 ст.115 КК України. Йдеться про умисне вбивство з хуліганських мотивів наприкінці 2011 року у смт Великий Березний місцевого вчителя Павла Опаленика – батька маленької дитини й чоловіка вагітної дружини.
Суд ухвалив неочіковане та шокуюче рішення – визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 7 ч.2 ст.115 КК України та виправдати Володимира Копчу, а також скасувати запобіжний захід, застосований відносно нього у вигляді домашнього арешту.
Про це йдеться у відповідному виправдовувальному вироку, опублікованому в Єдиному державному реєстру судових рішень.
Суд прийшов до висновку, що формулювання обвинувачення, викладене у обвинувальному акті, не ґрунтується на доказах, а відтак є припущенням сторони обвинувачення. Стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що умисне вбивство П.Опаленика вчинено обвинуваченим В.Копчею, а відтак останнього необхідно виправдати в зв’язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинено саме ним.
При цьому під час судового розгляду встановлено, що В.Копча не заперечує, що перший постріл в П.Опаленка здійснив він, але не наступні. Водночас жодними належними доказами обвинувачення не доведено, що наступні 6 пострілів, зокрема і смертельний у черево потерпілого, здійснив саме В.Копча.
Тому правозахисники, свідки та учасники справи вважають, що, згідно з наявними доказами, саме прокуратура Закарпатської області винна у виправданні судом злочинних дій В.Копчі. Оскільки прокурор не здійснив правильну кваліфікацію злочину і не змінив обвинувачення під час судового розгляду, після встановлення нових фактичних обставин кримінального правопорушення, відповідно до статей 337-338 Кримінального процесуального кодекса України.
Так, слідством було встановлено і не спростовано в суді, що в ніч з 18 на 19 грудня 2011 року обвинувачений В.Копча з групою осіб та хуліганськими намірами переслідував автомобіль, яким керував загиблий П.Опаленик, дав вказівку заблокувати йому проїзд, опісля чого здійснив постріл з рушниці 12-го калібру в лобове скло та поранив водія. Поранений П.Опаленик вийшов з авто та намагався втекти, але один із групи Копчі (ймовірно саме Копча), наздоганяючи його, цілеспрямовано здійснив ще серію пострілів по тулубу та кінцівкам. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень у вигляді множинних вогнепальних поранень П.Опаленик згодом помер у Великоберезнянській районної лікарні.
Відтак в діях В.Копчі вбачаються очевидні ознаки, як мінімум, складу злочину за ч.2 ст. 121 КК України – умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, що спричинило смерть потерпілого і карається позбавленням волі на строк від 7 до 10 років.
Також прокуратура могла і мала би збільшити обсяг обвинувачення, інкримінувавши В.Копчі, окрім ст. 121 КК, ще й додатково ч.4 ст.296 КК. А саме: вчинення ним також організованого хуліганства, що супроводжувалося особливою зухвалістю і вчинене із застосуванням вогнепальної зброї.
У той же час прокуратурою не було надано суду та доведено належними доказами, що саме постріл В.Копчі був останнім та смертельним, як і не доведено наявності в його діях прямого умислу на вбивство, що є обов’язковою складовою злочину за ст. 115 Кримінального кодексу України.
Також слід звернути увагу і на необ’єктивність та упередженність суду, а відтак можливу зацікавленість у виправданні В.Копчі. Хоча очевидно, що той вчинив інші за складом злочинні дії (організація злочинної групи, нанесення умисних тяжких тілесних ушкоджень та хуліганство), які призвели до смерті місцевого вчителя. Так, судом не вжито всіх заходів щодо зміни прокуратурою кваліфікації обвинувачення та інкримінування іншого складу злочину з метою його реального засудження.
Крім того мукачівська Феміда належно не співставила висновки експертизи, яка встановила, що всі 5 пострілів були здійснені з однієї рушниці, і того факту, що В.Копча визнав здіснення ним першого пострілу. Відтак всі наступні постріли, зокрема смертельний, з найбільшою вірогідністю були зроблені саме ним.
Також суд незаконно врахував неправдиві покази “нових” свідків “захисту” В.Копчі – Василя Пекара, Івана Ревая та його сина Василя Ревая, які “знайшлися” через 5 років і є хорошими знайомими обвинуваченого. Вони намагаються перекласти всю вину цього вбивства на іншого співучасника тих подій – Едуарда Каганця, який через пару років загинув і не може їм опонувати. Також вони стверджують, що Каганець здійснив, нібито, постріл впритул до лежачого потерпілого, але це грубо суперечить матеріалам експертизи тіла загиблого, де з розсіювання дробу чітко видно, що пострілу впритул не було. Крім того, додаткова експертиза, за наслідками слідчого експеременту, чітко встановила, що 2 із 3-х цих “свідків” родини Ревай не могли бачити здіснення пострілів іншою особою. Оскільки вони фізично не могли бачити самі події через обмеженість видимості того місця з балкону їх будинку.
Водночас і прокуратурою області досі не вжито жодних заходів щодо притягнення до кримінальної відповідальності цих 3 сумнівних “свідків”, які з’явилися через 5 років і дали “покази” на захист В.Копчі, протилежні обставинам, встановленим слідством. Дані свідки, окрім ознаків завідомо неправдивих показів, також ймовірно вчинили і два інші злочини – за ст. 396 ККУ “Приховування злочину” та ст. 136 ККУ “Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані”. Оскільки вони стверджують, що бачили обставини вчинення особливого тяжкого злочину, але кілька років не повідомляли про це правоохоронні органи та не викликали карету швидкої допомоги пораненому односельчанину П.Опаленику.
Враховуючи зазначене, громадськість та свідки цього резонансного злочину, за який наразі непокарана жодна особа, вбачають умисне “зливання” даної справи або грубу службову недбалість в діях працівників прокуратури Закарпатської області. А саме :
– Владислава Ісака – прокурора, який безпосередньо підтримував державне обвинуваченя суді;
– Валерія Черничка – керівника Відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення, який безпосередньо координував дії В.Ісака;
– Олександра Василенка – профільного заступника прокурора Закарпатської області, який відповідав за належну організацію роботи підлеглих, зокрема В.Ісака та В.Черничка;
– Володимира Гаврилюка – прокурора Закарпатської області, який відповідає за загальну координацію роботи органу, непрофесійні дії працівників якого призвели до виправдання судом злочинних дій В.Копчі.
Громадськість публічно звертається до Офісу Генпрокурора з проханням розібратися в очевидно непрофесійних діях закарпатських прокурорів, можливій змові із обвинуваченим, упередженості суду, а також забезпечити належне оскарження виправдовувального вироку та взяти розгляд даної справи на особистий контроль.
Слід також нагадати громадськості, що даний місцевий кримінальний “авторитет” приховувався від слідства 6 років, перебував у міжнародному розшуку і наприкінці 2017 року сам здався поліції. Опісля чого Ужгородський міськрайсуд обрав йому запобіжний захід тримання під вартою без можливості внесення застави.
У подальшому, 4 липня 2018 р., інша скандальна колегія цього ж Мукачівського міськрайсуду під головуванням Н.Морозової, після первинного розгляду, засудила В.Копчу. Однак лише за “хуліганство”, всупереч законодавству, шляхом перекваліфікування, з власної ініціативи, його дій із п.7 ч.2 ст. 115 Кримінального кодексу України на ч.4 ст.296 ККУ, і позбавивши його волі всього на 4 роки.
Незаконність такого рішення суду 1-ї інстанції тоді, наприкінці лютого 2019 року, підтвердив і Львівський апеляційний суд, який скасував вирок по “хуліганству” і направив справу на новий розгляд назад в Мукачево.
Також ще в січні 2014 р. СБУ оголошувала В.Копчу в розшук за вчинення іншого тяжкого злочину – організацію каналу нелегальної міграції, а саме, у створенні організованої групи, керівництві підготовкою та вчиненням її членами незаконного переправлення осіб через державний кордон України, а також безпосередній участі у скоєнні злочину цією групою.
Однак, за наявної інформації, після передачі матеріалів даного кримінального провадження СБУ до Слідчого управління закарпатської поліції, справу “замнули”. І причетні до цього заступник прокурора області О.Василенко та процесуальний прокурор В.Ісак, який неефективно підтримує державне обвинувачення В.Копчі і в справі про вбивство вчителя у Великому Березному.
