Вендета по–міліцейськи: монстр вийшов із–під контролю

Скільки співвітчизників зникло в «бермудському трикутнику» — міліції, прокуратурі і судах? Про корупцію в Україні говорять багато, із задоволенням і не випадково. Наша країна опинилася в лідерах за рівнем корупції не лише серед так званих нових незалежних держав, а й у світі в цілому. Міжнародна правозахисна організація Transparency International оцінила рівень корупції в Україні в 4,3 бала за п’ятибальною шкалою. Це найгірший бал.

 «Як же так! — скажете ви. — Країна в центрі Європи!» — «А, нічого, — скажуть вони. — Чим гірше, тим краще». Кому краще? Та все їм же. Тим, хто про корупцію більше за всіх говорить і хто більш за всіх корумпований: державні чиновники — 28%, народні обранці — 25%, юстиція — охоронець закону — 21%. Докази? Немає проблем! Погляньте на їхні «хатинки». Корупція давно перемогла Україну. 73% опитаних вважають боротьбу української влади з корупцією неефективною, 19% — ніякою. А ми, народ, усе ще сподіваємося, що ця влада…

Ще одна ілюзія, в якій усі ми перебуваємо. Нікому нас захищати. Особливо від тих, хто за службовим обов’язком повинен цей захист забезпечити. Від цього «бермудського трикутника», що складається з міліції, прокуратури і суду, де зникають у прямому і переносному сенсі сотні безневинних співвітчизників. І якщо донедавна цьому «монстрові» в законі намагалися чинити опір співробітники Головного управління «К» СБУ (боротьба з корупцією і організованою злочинністю), то наразі й ця структура виявилася значною мірою паралізованою.

Вендета по–міліцейськи

Усе почалося з того, що за останній рік «улов» Служби безпеки, можливо, несподівано для самої служби виявився дуже «жирним». У тенета потрапили високопосадовці міліції і прокуратури, включаючи гучну справу судді Зварича. Вперше за роки незалежності з’явилася надія, що зі злом можна і потрібно боротися.

Коли на хабарі спіймають дрібну міліцейську «сошку», це для вищих чинів неприємно, але можна проковтнути. А ось коли ловлять, наприклад, міліціонера з центрального апарату МВС, який організував контрабандний канал на транспорті, а СБУ його знешкоджує і заповзятливого «правоохоронця» притягує до відповідальності — це вже перебір, цього терпіти не можна.

У березні цього року почалася спланована кампанія, що погано пахне, з дискредитації Главку «К». Відносини між спецслужбою і міліцією ніколи не були безхмарними, але такими мерзенними, як сьогодні, вони не були ніколи. Навесні цього року під час ретельно спланованої операції Служба внутрішньої безпеки МВС затримала пересічного співробітника Главку «К», в якого вилучили 1,6 г марихуани, тобто одну сигарету. Затримали, вилучили і… роздули скандал.

Для обивателя подія — лише непорозуміння з горе–офіцером СБУ. Але в людини посвяченої, знайомої з юриспруденцією виникає маса запитань. Чому саме Служба внутрішньої безпеки МВС, функції якої ніяк не поширюються на боротьбу з незаконним обігом наркотиків, проводила цю операцію? Адже її завдання — боротися із злочинами в органах внутрішніх справ. Чи не вирішила вона повернути «боржок», що утворився перед СБУ ще в жовтні минулого року?

Саме тоді, в жовтні 2008 р., Головне управління з боротьби з корупцією і організованою злочинністю СБУ затримало заступника начальника відділу Служби внутрішньої безпеки МВС України. І не за сигарету, а за здирництво 120 тисяч американських доларів. Погрожуючи кримінальною відповідальністю, цей «шеф» міліції «розводив» приватну підприємницю, скооперувавшись із колишнім карним злочинцем. А для більшого «фасону» він запросив своїх колег із сусідньої області, які приїжджали на міліцейських машинах до будинку жінки, створюючи необхідний антураж і нагнітаючи на неї страх. Жінка звернулася до СБУ, й «упиря» затримали.

А що ж сталося з нашим «курцем» із СБУ? Його затримання не випадково відбулося саме на території Київщини. Адже впродовж минулого року СБУ зловила на хабарах трьох співробітників прокуратури тієї ж області. Не дивно, що після такого «облому» затриманим співробітником СБУ ображені правоохоронці зайнялися з великим ентузіазмом. Його «закрили» на два місяці, при цьому кинули в камеру до колишніх працівників міліції, спійманих СБУ за хабарі. Через два місяці хлопця змушені були випустити на свободу.

Прокуратура поза законом

10 березня цього року Службою безпеки було заведено справу за фактом скоєння злочину. Маленький нюанс — справа ця стосувалася одного з високопоставлених осіб Генеральної прокуратури України. Можете собі уявити гнів цієї особи?… Словом, прокуратура порушила кримінальну справу й заходилася перевіряти законність дій колег із СБУ, але не знайшла жодного порушення. Проте якимось незрозумілим чином справа на співробітників СБУ продовжує жити.

Відбуваються дивні метаморфози, ім’я яким — грубі порушення кримінального процесу. Суддя закриває справу, посилаючись на відсутність у діях співробітників СБУ правопорушень, а прокуратура порушує її знову й знову, реєструючи під іншим номером. А що прокуратурі — їй закон не писаний, вона сама собі закон.

Дивно бачити, коли ті професіонали, що залишилися працювати в СБУ, потрапляють під прес прокуратури лише за те, що свої службові обов’язки прагнуть виконувати чесно, притягуючи до відповідальності украй знахабнілих і впевнених у своїй безкарності представників влади і правосуддя.

Дикунство, коли в країні два державні правоохоронні органи, що, до речі, існують на наші з вами гроші, «зжирають» третій за те, що він бореться з беззаконням у їхніх лавах. Незбагненно, але факт.

Чи не є продовженням цього страшного «серіалу» епопея Тиберія Дурдинця? Думаю, що ця версія має право бути. Я не є симпатиком цієї людини. Але у мене не вкладається в голові, як можна посадовця оголошувати в міжнародний розшук за ухилення від виконання рішення суду, яке він виконати не міг?

Вася

Історія з Васею є типовою для України випадком беззахисності практично будь–якої людини, що потрапила в жорна правоохоронців. Хто в них побував, зрозуміє, про що я.

Якось у Главк «К» звернувся громадянин. Раніше судимий, так званий «катала» (картярський шулер), він мав у своєму середовищі досить високий авторитет. Такі до правоохоронних органів ніколи не звертаються, принцип у них такий. Але в цьому випадку він пішов на порушення цих неписаних правил. Вибору в нього не було.

Виявилося, що в одному з районів Києва невідомі пограбували магазин мобільних телефонів. Його власники звернулися до райвідділу міліції, і тоді два «браві» детективи райвідділу, недовго мудруючи, не придумали нічого кращого, як знайти у своїй картотеці раніше судимого картяра.

З нього і стали вибивати свідчення, стверджуючи, що це він пограбував крамницю. Маючи досвід спілкування з міліцією, колишній шулер категорично відмовлявся говорити. В обмін на свободу запропонував своїм мучителям викуп, і ті погодилися за чотири тисячі зелених його відпустити. Йому дали телефон, щоб він подзвонив своїм друзям, які зможуть принести гроші.

Ні в чому не винний «катала» нарешті видзвонив свого товариша Васю, який був на заробітках у Києві, залишивши вдома вагітну дружину і двох дітей. Коли він з’явився до райвідділу, щоб виручити приятеля, «охорона» закону відібрала у нього гроші й стала «переконувати» в тому, що це він пограбував магазин. А щоб він у це повірив, одягали на нього протигаз, підвішували догори ногами, словом — застосовували весь наявний арсенал засобів ефективного переконання. Таки переконали, і Вася написав явку з повинною. Останньою краплею, що переконала Васю підписати папір, була погроза міліціонерів відвідати його сім’ю і підкинути наркотики.

Картяра ж випустили на свободу, але наказали принести ще стільки ж, інакше Васю «гнатимуть по процесу». Поки він шукав гроші й роздумував над тим, чи не зрадити йому своїм принципам, справу цю передали слідчому.

Васю позбавили волі й помістили до слідчого ізолятора. Водночас офіцери міліції, що придумали всю цю історію, продовжували вимагати в «катали» ще грошей. І той вирішив звернутися до СБУ, співробітники якого і затримали цих «бравих» хлопців під час передачі ним грошей.

Чому таке відбувається в країні, яка, здавалося б, має все необхідне для гідного життя? На цю тему можна довго міркувати. Політики, що раз спробували використовувати правоохоронні органи не за призначенням, створили прецедент, породили монстра. Адже монстра варто лише породити, далі він сам почне керувати.

Валерій Кравченко, генерал–майор запасу СБУ, УМ

Читайте также: