На сторожі неба: на що здатна бойова авіація України
Військова авіація України може вичерпати свій ресурс і втратити боєздатність вже через 10-15 років. Парк Повітряних сил не поповнювався новими літаками вже 30 років. Відтак, попри налагоджені процеси ремонту та модернізації наявної техніки, бойова авіація потребує сучасних літаків п’ятого покоління.
На цьому наголошують експерти, опитані Радіо Свобода. Вони також вбачають зв’язок між загальним станом військового авіаційного парку та катастрофою 25 вересня у Харківської області навчального літака Ан-26Ш 1997 року виробництва, де загинули 26 військових, із 27, які перебували на борту.
На сторожі неба України нині стоять майже дві сотні літаків, із них близько сотні – винищувачі, по два десятки штурмовиків та бомбардувальників і понад десять розвідників. Бойова авіація України складається виключно з літаків ще радянських моделей: МіГ-29, Су-27, Су-25 та Су-24.
Такі дані можна дізнатися з відкритих джерел. Але наскільки вони відповідають реальному стану справ, лишається військовою таємницею. Разом із тим слід враховувати, що відкриті джерела не повідомляють про технічний стан військового авіаційного парку, тобто не говорять про те, скільки саме літаків на сьогодні здатні піднятися у повітря, зауважує у коментарі Радіо Свобода голова правління «Українського мілітарного центру» Тарас Чмут.
Експерт нагадує, що авіація у сучасному театрі воєнних дій лишається найбільш ефективним озброєнням, оскільки є багатозадачною: може завдати удару по противнику, а може запобігти його удару, також може брати участь у бойових зіткненнях як на суходолі, так і на морі. Нині в умовах Операції об’єднаних сил на сході України авіація відіграє визначну роль у перевезенні особового складу, евакуації поранених та розвідки. У 2014 році авіація забезпечувала швидкість просування українських військ на Донбасі. Крім того, на сьогодні авіація в умовах війни з Росією до певної міри відіграє роль зброї стримування, зауважує Чмут.
Модернізація і переоснащення
На думку голови правління «Українського мілітарного центру», без ефективної авіації не може існувати обороноздатності держави. Відтак конче потрібна широка програма модернізації військового авіапарку, аби подовжити його боєздатність на перехідний період у 5-7 років, а після того Повітряні сили України мають брати на озброєння сучасні зразки західної авіаційної техніки, наголошує Тарас Чмут.
«Стан повітряних сил України не відповідає викликам сьогодення, тому що парк застарілий технічно. Наявні радіотехнічні, ракетні комплекси у більшості лишаються радянськими і нездатними відповідати сучасним викликам. Це результат багаторічної державної політики у сфері нацбезпеки і оборони. Точніше, відсутності такої політики. Армія фінансувалася за залишковим принципом і не була у пріоритеті у будь кого з наших президентів.
Наліт середній в українських пілотів не високий. Далекий ще від НАТО. Відтак підготовку треба нарощувати, але ми маємо розуміти, що в такому разі стане більше авіакатастроф, адже техніка зношена. Треба шукати компромісні рішення, щоб підтримувати боєготовність і при цьому, у випадку ескалації конфлікту з Росією, мати чим прийняти бій у небі», – каже Чмут.
Модернізувати військовий авіаційний парк в Україні почали у 2014 році. До цієї роботи залучили групу підприємств оборонно-промислового комплексу України. У першу чергу, йшлося про електронні системи літака (авіоніку), зокрема бортові радіолокаційні системи і оптико-електронне обладнання літаків МіГ-29 та Су-27. Відомо, що нові системи отримали десятки бойових бортів.
З ангарів у небо
Також були відремонтовані десятки літаків, що зберігалися, але були непридатними для використання. Відомо, що протягом 2014-2018 років до лав Повітряних сил після ремонту і модернізації повернулися понад 70 літаків, серед яких штурмовики Су-25, 5 перехоплювачів Су-27 і транспортні Ан-26.
У 2019 році авіаремонтні підприємства України передали ПС ЗСУ 12 відновлених літальних апаратів. Зокрема, бригади тактичної авіації повітряного командування «Центр» отримали відремонтовані та модернізовані літаки типу МіГ-29 та Су-27. Ще 3 винищувачі (один Су-27УБ та два МіГ-29) було передано Повітряним силам вже 2020 року, повідомляє спеціалізований сайт Defence express.
Технології модернізації МіГів українська оборона промисловість освоїла не більше від трьох років тому. Дещо швидшими темпами відбувається робота над вдосконаленням військово-транспортних літаків, завдяки потужностям Державного підприємства «Антонов», розповідає Радіо Свобода керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.
Крім того, за його словами, з 2014 року значно покращилося забезпечення військової авіації паливно-мастильними матеріалами, що дало змогу здійснювати значно більше тренувальних польотів, а відтак підвищило рівень підготовки українських пілотів.
«В принципі, в авіації в останні роки багато чого ремонтувалося і ставилося на крило – винищувачі та бомбардувальними, що не літали роками, все ж почали літати. Але треба розуміти, що ще 10-15 років і більшість тих літаків, які є, будуть підлягати списанню. Тобто треба вирішувати питання або про їх заміну, або про їх повну модернізацію, починаючи з двигунів, закінчуючи авіонікою, навігацією.
Що стосується підготовки пілотів, то, коли взяти період до 2013 року, то літали дуже мало. Але з 2014 року почали приділяти увагу бодай забезпеченню паливно-мастильними матеріалами авіації. Зараз вже середній наліт українського пілота винищувача чи бомбардувальника складає 120-130 годин. В країнах НАТО, за їхніми стандартами, приблизно 150-160 годин. Зараз військові навчання із залученням Повітряних сил відбуваються все частіше, вони проводяться в різний час доби, проводять над морем і в різних куточках України», – каже Мусієнко.
Нові покоління літаків
Водночас керівник Центру військово-правових досліджень визнає, що ремонту і модернізації літаків четвертого покоління замало – у світі на озброєння вже беруть авіацію п’ятого покоління. Тим часом Повітряні сили України не отримували нових літаків вже 30 років, зауважує у коментарі Радіо Свобода військовий експерт Інституту євроатлантичного співробітництва Ігор Козій. Крім того, за словами експерта, повітряні сили у нинішньому вигляді взагалі втрачають актуальність через стрімкий розвиток космічних технологій.
«Із 1991 року для української військової авіації не придбали, не побудували жодного нового літака. Якщо поновили ресурс літака, чи встановили на нього сучасний якийсь датчик, то видають це за велике досягнення. Якщо літаку 30-40 років, то наскільки він відповідає сучасним викликам? Що буде коли користуватися комп’ютерною технікою 30-40 років? Безвідповідальність відносно Збройних сил породила і проблему Криму, і Донбасу.
У світі сьогодні (Франція, США) створюють космічні війська. Сьогодні повітряні сили у тому вигляді, як є, вже не потрібні. Якщо земну кулю огортають системою супутників, то літаки можуть знищуватися просто на злітно-посадковій смузі. Але держава має змогу зацікавити вітчизняних виробників, створити для них правильні умови, тоді вони зможуть виробляти озброєння, в тому числі, авіаційне, що відповідатиме викликам сьогоднішнього дня. Для цього, зокрема у Генеральному штабі мають бути люди, які розуміються на геополітиці. Тоді і Росія припне язика», – наголошує Козій.
Військова ради Командування Повітряних сил Збройних сил України 15 травня 2020 року схвалила «Візію Повітряних Сил 2035». Цей документ говорить, що для переоснащення тактичної авіації необхідно виділити 200 мільярдів гривень. За такого фінансування, військову авіацію планують забезпечити новими бойовими літаками протягом 2021–2035 років. На підготовчому етапі у 2021–2022 роках має бути підписаний контракт на закупівлю багатоцільового винищувача, постачання якого повинні розпочатися у 2023–2025 роках.
1991 року незалежна Україна успадкувала від СРСР три повітряні армії, до складу яких входили 1100-1200 бойових літаків різних модифікацій та понад 900 вертольотів. Але вже в 1993 році були зняті з озброєння МіГ-25, потім МіГ-23, а 1997 року і Су-15. У 2008 році у Повітряних сил ЗСУ на озброєнні налічувалося 55 одиниць. В 2011 році на відновлення справності та проведення модернізації авіатехніки виділялося лише 1% від необхідного обсягу фінансування.
Автор: Дмитро Баркар; Радіо Свобода
«Copyright © 2018 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода»
Tweet
