Балога і «братва». Феодали Закарпаття. «Польові дослідження» закарпатської мафії-4

Розставивши «своїх хлопців» на всіх владних постах, прибравши до рук правоохоронні органи та суд, клан Балоги встановив у Мукачеві свої власні закони. На Закарпатті самі поняття «законності» та «справедливості» почали вимірюватися від того, вигідно чи не вигідно те чи інше явище клану «Барви»-Балоги. Були й «загадкові» вбивства. «КОД БАЛОГИ»

Ось така невесела картина склалася в місті, яке стало приватною власністю членів однієї родини. Того самого клану, чиїх лідерів нам нині підносять в образі «гідних синів» та «істинних патріотів» України та нашого краю. Так, вони — «патріоти»! Але не України і не Закарпаття, а своєї власної «держави для себе», що сховалася на території Закарпаття.

Мабуть, саме поняття «демократія», тобто «влада народу», зрозуміле нашим «демократам з болота» тільки тоді, коли сам цей народ — їхня «приватна власність». Так само, як і місто Мукачево. Адже, маючи у своєму розпорядженні оті «тіньові» мільйони від «приватизації» міста над Латорицею, зовсім не важко витратити дещицю із них на окозамилювання під виглядом «благодійності», яке неодмінно завершиться «прихватизацією» не лише міського майна, але й міського населення. Адже ніхто нині не може сказати точно і впевнено, скільки саме коштів викачує «Барва» з «приватизованого» міста над Латорицею.

А що ж податкова інспекція? Пам’ятаєте нашу розповідь про особняк пана полковника Чепака на набережній у Мукачеві? То колишньому керівнику податкової служби у цьому місті «Барва» теж «допомогла» розжитися «хатинкою», анітрохи не гіршою за особняк пана полковника. І також на затишній набережній. У цій парковій зоні над Латорицею височіє і «терем-теремок» колишнього прокурора міста пана Бенци. Вдруге завершується і будівництво особняка голови міського суду пана П. Щербана. Чому вдруге? Та тому, що восени 2003 року недобудований палац пана Щербана загадковим чином згорів. Було багато гвалту, що ця пожежа — «терористичний акт» і «помста» голові міського суду за те, що він завжди і обов’язково виступав на захист і підтримку клану «необаронів». Щоправда, міліція з’ясувала, що помста, якщо вона дійсно була, скоріше стосувалася зятя пана голови суду, який не вельми чесно торгував іномарками і «кинув» деяких напівкримінальних клієнтів. Але клан не став очікувати наслідків та висновків слідства: з бюджету міста Мукачева пану Щербану було виділено щедру фінансову допомогу, а тому ми й кажемо нині, що його палац добудовується уже вдруге. Ось так!..

Але про себе наші «барвобарони» також не забули. Розкішні особняки пана Балоги та його кузена Василя Петьовки виросли в самісінькому центрі Мукачева, на вулиці Августина Волошина № 31 (НА ФОТО). Раніше тут була школа-інтернат для сиріт-інвалідів. Але сироти «власникам життя» не потрібні. Спочатку клан прибрав до рук територію спортмайданчика сиротинця. Саме тут виросли палаци «барвистого» панства. А потім і сам інтернат перенесли на околицю міста, аби не муляв очі «барвонам» та їхнім ясновельможним гостям. Про це неподобство насмілилась розповісти мукачівська газета «Панорама». Ну, і що? А нічого! Суддя Мукачівського суду пан Олег Ціцак визнав «недостовірними» факти (особняки?), які щодня бачать на власні очі всі мешканці міста. Всі бачать, але суддя визнав, що ці палаци «дійсності не відповідають»! І обклав газету такими астрономічними штоафами, що вона ледь-ледь не закрилась. Та ще й проти головного редактора В. Гарагонича мало не порушили кримінальну справу за «невиконання рішення суду». З того часу ні про школу для знедолених діток, ні про самих сиріт ніхто навіть не згадує. Собі дорожче!

А палаців новим мукачівським феодалам виявилось замало. Цілковито монополізувавши владу у місті, вони вирішили прибрати до рук ще й старовинний замок князів Трансільванії, що височіє над містом. З цією метою в структурі «Барви» навіть було створено таку собі фірму, власником якої був брат Віктора Балоги Іван. А відтак ця фірма орендувала князівський замок майже на ціле століття. Таким чином пам’ятка історії кількох європейських країн (України, Угорщини, Трансільванії, Австрії) запросто може стати пам’яткою історії «Барви» та музеєм переможної корупції на Срібній Землі. Про це неподобство, до речі, також написала одна із закарпатських газет — «Вісті тижня». Через декілька днів цю газету закрили рішенням суду. І знаєте, хто закрив? Суддя Олег Ціцак! На той час його уже встигли перевести до Ужгородського суду. Клан, окупувавши Мукачево, починав окупацію області. І в обласному центрі «свої люди» були конче потрібні.

Хіба можна дивуватися після цього, що «Барва» примудрилася «прихватизувати» не лише бази, магазини і фабрики, але й… залізничну гілку однієї з військових частин. З цього приводу навіть було порушено кримінальну справу, але вона так і «зависла» десь у нетрях військової прокуратури, куди її «скинули» наші прокурори в цивільному.

Отож не дивуємося ми і тому, що, окрім усього іншого, клан наших «гідних синів» з «Барви» примудрився загарбати ще й угіддя Морозівського лісництва Мукачівського держлісгоспу, які входять у зону відпочинку санаторію «Синяк». Саме на базі цього лісництва і було створено заміську резиденцію і «зону відпочинку» нових феодалів із «Барви». А формальним власником колишнього державного, а нині «Барвівського» лісництва значиться… шофер і охоронець пана Балоги. Отже, не обов’язково бути «швагром», досить стати просто особистим шофером…

Ми не можемо стверджувати достеменно, але самі ж мукачівці розповідають, що саме на цій лісовій «резиденції» вельми часто гостювали високопоставлені чиновники і народні депутати із Києва. І особливо часто навідувався сюди колишній прем’єр-міністр, потім — опозиційний «месія», а нині — президент України Віктор Андрійович Ющенко. Нічого дивного: кругом — така краса і красуні!

До речі, красунь для високих гостей зі столиці у лісову резиденцію «Барви» справно постачали… мукачівські сутенери. Як правило, вони привозили сюди ужгородських студенток, дівчаток із сирітського інтерната та професійних шльондр з Будапешта, аби зменшити можливий витік інформації про оргії столичних вельмож у лісовому борделі. Адже прикрі випадки, які могли закінчитись гучними скандалами, уже були в »Історії кохання» нових феодалів з Мукачева.

Так, наприклад, наприкінці 90-х років кузен і «права рука» глави клану Віктора Балоги пан Василь Петьовка постійно з’являвся на людях у товаристві вельми гарної дівчини. Красуню щодня бачили і в офісі «Барви», і у розкішному червоному джипі пана Петьовки, і у місцевих ресторанах та барах, де її неодмінно супроводжував пан Василь. І ні для кого в Мукачеві не було таємницею, що ця дівчина — «подруга» пана Петьовки. Аж раптом ця «подруга» щезла. Стривожена мама дівчини заявила про зникнення доньки у міліцію. Марно! Дівчина щезла, немов би й не жила на білому світі. Та через декілька місяців, у перших числах вересня 1998-го року, її труп знайшли у підвалі будинку по вулиці Росвигівській. Тіло покійниці було настільки обгризене пацюками, що мати ледве впізнала доньку за одежею та прикрасами. Хто і за що вбив юну красуню? І хто не побоявся здійняти руку на подругу всесильного і всевладного у Мукачеві «співдиктатора» міста? Невідомо… Прокуратура, звісно, порушила кримінальну справу по факту загибелі дівчини, але… Але ця справа також щезла у безвісті, як і всі інші, де «світилася» зграя із «Барви». Згодом з міста щезла у невідомому напрямку і мати загиблої дівчини. Куди щезла і що з нею сталося? Теж невідомо!

А ще згодом раптово помер дільничний інспектор міліції, який свого часу знайшов труп дівчини у підвалі і першим здійснив низку оперативно-розшукових заходів для з’ясування обставин її загибелі. Можливо, щось таки з’ясував, а тому і помер раптовою смертю? Цілком можливо…

Інша трагічна історія, пов’язана мукачівськими дівчатами та лісовою базою «Барви», ще загадковіша. Цю історію нам розповів відомий закарпатський журналіст Іван Коцур, який досить довго і уважно вивчав історію становлення клану «Барви»-Балоги. Отже, свого часу, коли на лісовій базі гостювали вельможні столичні чини на чолі із самим Віктором Ющенко, сюди частенько привозили з Мукачева молоду дівчину-медсестру, яка нібито мала надавати сановним гостям необхідну їм медичну допомогу. Кажуть, що саме вона піклувалася і здоров’ям тоді ще майбутнього Президента. Ми не знаємо, звісно, який характер мала ота медична допомога юної медсестри, але сталося так, що дівчина… завагітніла. Ні, ні! Ми нічого не стверджуємо! Адже все могло статися не на «барвівській» базі і не з вельможними гостями із Києва. Діло ж молоде!.. Могла дівчина мати якогось хлопця в Мукачеві? Звісно, що могла! Отож, може, цей легінь і «нашкодив»? Можливо… Але далі сталося те, що важко пояснити присутністю в цій історії випадкового і «стороннього» легіня. Дівчина народила дочку. І невдовзі… раптово померла. ЗНОВУ — РАПТОВО! Маленьку донечку померлої медсестри віддали до Свалявського дитбудинку. І саме з цього моменту починаються таємниці.

Адже привіз дівчинку-сироту до свалявського дитячого закладу не будь-хто, а особисто… нинішній губернатор Закарпатської області пан Олег Гаваші, який в ті часи (1998-2000рр.) очолював обласне управління освіти. Гуманно, дуже шляхетно! Але за що така честь осиротілій дитині? Ви багато знаєте випадків, аби долею осиротілих дітей опікувались наші ясновельможні? Ми не знаємо… Але і це ще не всі загадки цієї казки про «Попелюшку з Мукачева». Досить скоро дівчинку забрав з дитбудинку… сам пан Віктор Балога, який тоді уже був губернатором Закарпаття. Кажуть, що він же й удочерив цю дитину. Шляхетно? Дуже шляхетно, але… Якби за цією шляхетністю не ховалася таємниця раптової смерті матері та особа справжнього батька цієї дитини. Може, саме це і пояснює раптову шляхетність пана Балоги? Тим паче, що в жодній журналістській «поемі» про житіє пана Віктора такий благородний вчинок не згадується ані словом. Чому? Від надмірної скромності? То ця риса характеру ніколи не була притаманною пану Балозі. Чи, можливо, він знає, хто насправді є батьком цієї дитини? І можливо, знає про те, що саме смерть матері допомогла поховати таємницю імені справжнього батька дитини? Цілком можливо… Але невідомо. Відомо лише, що саме з цієї пори пана Балогу вперто і наполегливо називають… кумом Віктора Ющенка. Але ж дітей вони начебто не хрестили. Чи все ж хрестили, але дуже і дуже таємно?.. І можливо, що у Мукачеві нині живе не нова «Попелюшка», а маленька «Залізна маска»? Але дуже сумнівно, що комусь закортить шукати ключ до цього «Х-файлу». Адже журналіст Іван Коцур, який першим зацікавився «залізною маскою» і першим розповів цю історію, нещодавно… РАПТОВО ПОМЕР! «Код Балоги»?!..

Можливо, саме цей код і дає ключ до розгадки найбільшої таємниці пана Балоги: таємниці його стрімкого кар’єрного злету. Так чи інакше, але можна впевнено припустити, що саме в чинадіївському лісі вдячні гості клану «нових баронів» Мукачева вирішили перетворити гостинного пана Балогу з «володаря» міста на «герцога» Закарпаття. І на початку 1999-го року нового закарпатського губернатора знайшли не у капусті, а в сауні під селом Чинадієво.

ЗАКАРПАТТЯ: ЗОНА УРАЖЕННЯ

Ми щойно спробували продемонструвати вам, шановні читачі, як підступно, спроквола, але чим далі, тим нахабніше один-єдиний сімейний клан перетворював ціле місто на свою приватну «фазенду».

І не лише громадське майно чи міська нерухомість, не тільки найприбутковіші підприємства і навіть цілі галузі місцевої економіки потрапили у безроздільне володіння клану Балоги, але й влада над долями десятків тисяч людей.

Розставивши «своїх хлопців» на всіх владних постах, прибравши до рук правоохоронні органи та суд, клан встановив у Мукачеві свої власні закони. В Мукачеві самі поняття «законності» та «справедливості» почали вимірюватися від того, вигідно чи не вигідно те чи інше явище клану «Барви»-Балоги.

На жаль, колишні політичні лідери України та області вчасно не помітили цього процесу, а тому й дозволили клану прорватися до влади в обласних державних структурах.

Незадовго до того, як Віктор Балога став головою Закарпатської ОДА, сталося дивне вбивство його «хрещеного батька» у бізнесі — Михайла Токаря-«Гєші». Можливо, загибель мукачівського авторитета дійсно була пов’язана з прихованими фінансовими оборудками та величезними боргами, як про це розповідав Олег Іщенко та деякі інші свідки цих минулих подій.

Але цілком вірогідно припустити, що клан, готуючись до «прориву» до вершин політичної влади у регіоні, вирішив просто позбавитись незручного та небезпечного партнера. Адже, якщо «Гєша» міг запросто й привселюдно набити пику меру Мукачева В. Балозі, то так само він міг би «виховувати» і майбутнього губернатора області. І Закарпаттям тоді керував би не губернатор Балога, а кримінальний «авторитет» Токар-Гєша з Мукачева. А це вже — політичний скандал…

Але це тільки припущення. Нині ж ми говоримо не про те, що МОГЛО статися, а про те, що сталося наяву. А наяву сталося так, що губернатором Закарпатської області навесні 1999-го року став пан Віктор Балога. І на теренах всього Закарпаття негайно ж ропочались такі самі процеси, що й у Мукачеві протягом двох попередніх років. Клан активно почав перетворювати цілу область на своє власне «удільне князівство», насаджуючи на Закарпатті не лише свої власні і звичні клану методи господарювання, але й свої «специфічні» закони й порядки. Ось, що писала з цього приводу газета Народного Руху України «Карпатський голос», яку аж ніяк не можна запідозрити у злісному «антипатріотизмі», ще шість років тому.

БАЛОГАН-ЛІМІТЕД

«Великий Наполеон, щоб найповніше висловити безмежність своєї влади, сказав фразу, яка стала хрестоматійною: «Щоночі я лягаю в ліжко із самою Францією!». Нова епоха потребує нових героїв, і не виключено, що через двісті років нащадки вивчатимуть творчість і нашого скромного співвітчизника — Віктора Івановича Балоги, теперішнього (2000 рік,— Г.Л.) губернатора Закарпаття. Бо він навчився використовувати своє службове становище навіть тими засобами, про які й гадки не мали французькі імператори.

У ряді областей України схеми зловживань губернаторськими повноваженнями досить банальні. Голова адміністрації забезпечує режим найбільшого сприяння керівникам великих підприємств, скажімо, металургійних або гірничо-збагачувальних,— зрозуміло, на особистих взаємовигідних засадах.

Ця справа почесна, легко контрольована, і часто-густо може іменуватися «порятунком унікального виробництва». Місцевий губернатор вимагає собі в керування пакет акцій підприємства, і фактично «приватизує» його фінансові потоки.

Мешканцям Закарпаття не поталанило. На їхній території немає трубопрокатних станів або глиноземних гігантів, не залишилось і заводів стратегічного призначення. Це не завадило шановному Віктору Івановичу створити собі репутацію видатну навіть за українськими мірками.

Губернатор не зміг «приватизувати» фінансові потоки великих промислових підприємств (бо їх у нас немає,— Г.Л.). І тоді він, так би мовити, «приватизував» ввірену йому область.

Механізм простий, як способи добування грошей Остапом Бендером. Через мережу 20 різноманітних приватних підприємств голова облдержадміністрації особисто контролює усі найбільш прибуткові сфери підприємництва в регіоні.

У Закарпатті не можна й кроку ступити, щоб не натрапити на рекламу ТОВ «Барва». Будь-які комерційні ініціативи цієї фірми та її дочірніх структур знаходять найгарячішу підтримку з боку обладміністрації. «Барва» одержує найвигідніші замовлення від влади. Вона вихлюпнулася з-поза межі Мукачева у інші райони.

І це не випадково, адже «Барвою» керують «найрозумніші», «найвидатніші» закарпатці сучасності. Дивіться самі: фундаторами ТОВ «Барва» є Балога Віктор Іванович — губернатор області; Балога Оксана Анатоліївна — дружина губернатора області; Балога Іван Іванович — рідний брат губернатора; Петьовка Василь Васильович — двоюрідний брат губернатора; Кріль Ігор Іванович — заступник губернатора; Кріль Тетяна Леонідівна — дружина Ігоря Івановича. Як бачимо, держслужбовці на Закарпатті і не думають дотримуватися вимог закону, спокійно поєднуючи «безкорисливе» служіння народу з власним бізнесом. Мила сімейність, як кажуть у таких випадках аборигени італійської Сицилії!

Як відомо закарпатцям, ПОЧАТКОВИЙ КАПІТАЛ ДЛЯ «БАРВИ» НАДАЛО ОДНЕ ДУЖЕ І ДУЖЕ СПЕЦИФІЧНЕ МУКАЧІВСЬКЕ УГРУПУВАННЯ. А відтоді, як пан Балога став губернатором, «Барва» перетворюється на монополіста-гегемона в торгівлі недержавних організацій, у громадському транспорті, будівництві, заготівлях. Окрім іншого, «Барва» ще й чи не ЄДИНИЙ посередник по оплаті заборгованостей по зарплатам різними продуктами. Однак, які чомусь виплачуються ЗНАЧНО ВИЩЕ РИНКОВИХ ЦІН. Отож, на кожній НАТУРОПЛАТІ, виплаченій ЗАМІСТЬ ЗАРПЛАТИ кожному бюджетнику, заробляються десяток-другий гривень. Цікаво, що це ЄДИНЕ ПІДПРИЄМСТВО («Барва»), яке НІКОЛИ не зазнавало КРИЗИ НЕПЛАТЕЖІВ, властивого українській економіці. Усі боржники «Барви» ледве не зі шкіри вискакували, аби вчасно розрахуватися із СІМ’ЄЮ губернатора (В.Балоги). І без зайвих слів платили штрафи і пеню.

Ряд підприємств просто зобов’язані були купувати продукцію саме у «Барви». Як, наприклад, бензин чи дизпаливо. І тільки за тими цінами, які «Барва» визначить, а вони іноді на 30 і більше відсотків вищі, аніж ринкові. Можете уявити собі, який це прекрасний бізнес, якщо на кожному літрі можна заробити 80-90 копійок.

Імперія «Барви» охоплює всі види торгівлі і послуг, радіо- і електрозв’язок , редакцію телебачення і радіомовлення, ремонт радіоелектроніки, посередництво при купівлі-продажу нерухомості та товарів, закупівлю та первинну переробку сільгосппродукції, аудиторську діяльність, дошкільну освіту, прокат фільмів, зовнішньоекономічні зв’язки, усі види будівельного бізнесу, ремонт і обслуговування легкових автомобілів, м’ясо- і рибопереробку, виробництво безалкогольних напоїв, аптеки і торгівлю медикаментами, розробку програмного забезпечення і багато іншого.

…Дві загальні ознаки об’єднують систему «Барва». По-перше, усі види її діяльності пов’язані з високоприбутковим бізнесом, який приносить з усіх боків стабільні готівкові потоки, що слабо контролюються податковими органами. По-друге, губернаторські (В.Балоги) фірми останнім часом практично позбулися серйозної конкуренції.

ХАЗЯЇ ПІДПРИЄМСТВ, ЩО НАСМІЛЮЮТЬСЯ САМОСТІЙНО БОРОТИСЯ НА РИНКУ ІЗ СІМ’ЄЮ БАЛОГИ, ЗМУШЕНІ АБО ЗАКРИВАТИСЯ, АБО ДОМОВЛЯТИСЯ З «ХАЗЯЯМИ ЖИТТЯ».

(«Карпатський Голос» , спецвипуск, 3 25(216) від 05 липня 2000 року)

Отже, провідний орган «РУХУ» на Закарпатті ще кілька років тому зробив цілком справедливий висновок: фірма «Барва» і клан В.Балоги-Петьовки стали фактичними монополістами в економіці та політиці не лише міста Мукачево, але й цілої області.

…Давайте перегорнемо сторінки не лише закарпатських, але й всеукраїнських газет за 2000-2002рр., а тоді і реальна картина всього того, що потай від людей творилося на Закарпатті під «мудрим керівництвом» клану Балоги, стане для вас цілком зрозумілою.

(Друкується із скороченнями. Далі буде)

Олексій Романов, Світогляд

Читайте также:

Балогу — ближе к «богу». Часть 3

Балогу — ближе к «богу». Часть 2

Балогу — ближе к «богу». Часть 1

Читайте также: