КТО “КРЫШУЕТ» НАРДЕПА МИРИМСКОГО?
Народный депутат Григорий Омельченко обратился к Леониду Кучме, главе Координационного комитета по борьбе с коррупцией Ольге Колинько, а также Литвину, Медведчуку, Пискуну, Смирнову и Радченко разобраться наконец со Львом Миримским и теми, кто на протяжении трех лет «расследует» уголовные дела по подозрению Миримского в совершении тяжких преступлений: бандитизм, вымогательство, подделка документов. По мнению Омельченко, «непотопляемость» Миримского объясняется не протекцией со стороны конкретного человека. Просто у Миримского, как и у любого члена пропрезидентских фракций существует особый иммунитет от преследования со стороны правоохранительных органов. Получается, что самая надежная «крыша» в Украине – не бандитская и не прокурорская, а политическая. Президенту України
Кучмі Л.Д.
Голові Координаційного комітету по боротьбі
з корупцією і організованою злочинністю
при Президентові України
Колінько О.М.
Копія для інформації: Голові Верховної Ради України
Литвину В.М.
Главі Адміністрації Президента України
Медведчуку В.В.
Генеральному прокурору України
Піскуну С.М.
Міністру внутрішніх справ України
Смирнову Ю.О.
Голові Служби безпеки України
Радченку В.І.
Про зволікання Генеральною прокуратурою
і МВС з завершенням розслідувань кримінальних
справ про злочини, до вчинення яких причетний
народний депутат України Миримський Л.Ю.
та вжиття відповідних заходів реагування
6 лютого 2003 року Президент України видав Указ “Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією” (№ 84/2003), і визнав роботу правоохоронних органів недостатньою та малоефективною, а діяльність Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України такою, що не забезпечує повною мірою виконання покладених на Комітет завдань.
Підтвердженням такої оцінки є, зокрема, неналежне виконання своїх службових обов»язків керівниками правоохоронних органів Автономної Республіки Крим та Генеральної прокуратури і МВС України при розслідуванні злочинів, до вчинення яких безпосередньо причетний народний депутат, член Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Миримський Лев Юлійович, який має подвійне громадянство – України і Держави Ізраїль.
Головне управління МВС та прокуратура Автономної Республіки Крим впродовж трьох років (!) розслідують ряд кримінальних справ про тяжкі злочини (справа № 205120, порушена 26 січня 2000 року, № 140396, порушена 23 грудня 1999 року, №205156, порушена 18 лютого 1999 року, №205162, порушена 29 лютого 2000 року – всі за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 144 КК України (вимагательство, вчинене організованою групою), справа №205211, порушена 10 березня 2000 року, за ознаками злочину, передбаченого ст. 194 КК України (підроблення документів), справа № 50077, порушена за ознаками злочину, передбаченого ст. 69 КК України (бандитизм). Досудовим слідством встановлено (це підтверджуються показами свідків, потерпілих, очними ставками та іншими доказами), що одним із співучасників вчинення цих злочинів є Миримський Л.Ю. (довідка про розслідування цих справ додається).
Впродовж січня–березня 2003 року Верховна Рада України неодноразово направляла Генеральному прокурору і міністру внутрішніх справ мої депутатські запити про вжиття заходів для завершення розслідування цих справ та притягнення Миримського Л.Ю. до кримінальної відповідальності.
Ще три (!) роки тому (у березні 2000 року) заступник міністра внутрішніх справ, начальник ГУ МВС в Автономній Республіці Крим Москаль Г.Г. направив Генеральному прокурору Потебеньку М.О. матеріали для порушення кримінальної справи проти Миримського Л.Ю. за вчинення зазначених злочинів та внесення до Верховної Ради України подання про надання згоди на притягнення його до кримінальної відповідальності. Проте Потебенько М.О. не прийняв рішення з цього питання, а матеріали – зникли з Генеральної прокуратури.
Москаль Г.Г. і колишній прокурор Автономної Республіки Крим, нині прокурор Дніпропетровської області Шуба В. В. підтвердили, що вищевказані матеріали з поданням дійсно були направлені тодішньому Генеральному прокурору Потебеньку М.О. Про це мені особисто розповіли Генеральний прокурор України Піскун С.М., а також Москаль Г.Г. і Шуба В.В., які в свою чергу повідомили про це Піскуна С.М.
Піскун С.М., зокрема, підтвердив, що Миримський Л.Ю. використовував завідомо підроблений диплом про вищу освіту і навів докази вчинення ним цього злочину (лист № 04/2-14309-00 від 31 січня 2003 року).
Досудовим слідством, яке проводиться правоохоронними органами Автономної Республіки Крим зібрано достатньо доказів (і про це добре відомо Піскуну С.М.), які вказують на вчинення Миримським Л.Ю. зазначених злочинів. Але Генеральний прокурор навмисно зволікає з внесенням до Верховної Ради України подання про надання згоди на притягнення Миримського Л.Ю. до кримінальної відповідальності. Це дає підстави вважати, що Генеральний прокурор Піскун С.М. керується в своїй діяльності не законом, а подвійними стандартами та політичною доцільністю і кон»юктурою.
Серед працівників Генеральної прокуратури поширюється інформація про те, що Президент України Кучма Л.Д. та посадові особи з Адміністрації Президента заборонили Генеральному прокурору Піскуну С.М. порушувати кримінальні справи щодо народних депутатів із так званої “більшості”, до якої входить і Миримський Л.Ю. (група “Народовладдя”), та вносити до парламенту подання на отримання згоди на притягнення їх до кримінальної відповідальності. Піскуну С.В. дана вказівка – порушувати кримінальні справи виключно проти народних депутатів із опозиційних фракцій.
Достовірність цієї інформації підтверджується тим, що Генеральний прокурор до цього часу не порушив кримінальних справ проти дванадцяти народних депутатів України з “більшості”, щодо яких в Генеральній прокуратурі є надані мною депутатські звернення і запити з доказами про вчинення ними злочинів і не вніс до парламенту подання про надання згоди на притягнення цих депутатів до кримінальної відповідальності.
Досудове слідство про злочини, вчиненні депутатами з “більшості”, навмисно зволікається роками, необхідні слідчі дії не виконуються, на свідків чиниться не лише тиск, багато із них, які володіли інформацією про вчинення злочинів Кучмою Л.Д. та народними депутатами з його оточення, – загинули.
Головне Управління МВС та прокуратура Автономної Республіки Крим із-за відсутності належного контролю з боку Міністерства внутрішніх справ і Генеральної прокуратури України впродовж трьох років не спроможне (чи не бажає) завершити розслідування злочинів, до вчинення яких безпосередньо причетний Миримський Л.Ю., та притягти його до кримінальної відповідальності, а також вирішити питання про припинення йому громадянства України, у зв»язку з отриманням ним громадянства Держави Ізраїль.
Таку бездіяльність керівників прокуратури і міліції можна пояснити тим, що вони, на мою думку, стали “заручниками” у Миримського Л.Ю., який неодноразово надавав “благодійну” допомогу правоохоронним органам.
Не випадково у згаданому Указі Президент України Кучма Л.Д. вимагає: “З метою своєчасного виявлення фактів службових зловживань, хабарництва і корупційних проявів з боку посадових осіб правоохоронних органів та запобігання таким фактам підрозділам внутрішньої безпеки центральних апаратів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади провести до 1 червня 2003 року перевірки додержання законності використання коштів під час створення та діяльності благодійних фондів сприяння правоохоронним органам. Акцентувати увагу на випадках переведення у готівку благодійних коштів за чеками, придбання за рахунок благодійних внесків дорогих меблів, засобів зв»язку, оплати послуг комерційних структур, навчання тощо. У разі виявлення порушень вирішити питання про відповідальність винних осіб”.
Виходить так, що доручення Президента України про забезпечення об»єктивного розслідування кримінальних справ та перевірки обставин набуття Миримським Л.Ю. громадянства Держави Ізраїль керівники МВС і Генеральної прокуратури проігнорували.
Чи не є це підтвердженням того, що гроші, зв»язки та інші можливості Миримського Л.Ю. – дійсно сильніші за Конституцію і закони України та Укази Президента?!
Президент України Кучма Л.Д. (в котре за дев»ять років свого президентства) вимагає від керівників Генеральної прокуратури, Служби безпеки, МВС України (цитую зазначений Указ):
– дати принципову оцінку роботі керівників, які несуть персональну відповідальність за організацію боротьби з організованою злочинністю і корупцією, визначити їх спроможність виконувати покладені на них завдання;
– рішуче звільнятися від співробітників, які зраджують інтересам служби і держави, не мають достатньої кваліфікації, не виконують у повному обсязі покладених на них завдань;
– встановити персональну відповідальність керівників, які очолюють роботу з організації боротьби з організованою злочинністю і корупцією, за порушення громадського порядку та безпеки…
Вищевикладене дає підстави зробити висновки:
– керівники правоохоронних органів Автономної Республіки Крим, як і керівники МВС і Генеральної прокуратури України, умисно ухиляються від виконання зазначених вимог Президента України Кучми Л.Д. (на які, як і на інші вимоги, вже давно не звертають уваги), а подібні укази є “паперовими тигриками”;
– впродовж останніх десяти років (1994 – 2003 рр.) Президент України Кучма Л.Д. та підпорядковані йому правоохоронні органи і Координаційний Комітет виявилися неспроможними забезпечити ефективну боротьбу з корупцією, “п»ятою владою” – державною мафією, “жирними котами”, в результаті чого Україна визнана однією з найбільш корумпованих країн світу;
– гроші, зв»язки та інші можливості Миримського Л.Ю. виявилися сильнішими за Конституцію, закони і Укази Президента України.
Чи спроможеться Президент України забезпечити виконання свого Указу “Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією”, буде видно з рішень, прийнятих, зокрема, щодо Миримського Л.Ю. та інших народних депутатів з “більшості”, які вчинили злочини, про що відомо Президенту, Генеральному прокурору, Міністру внутрішніх справ, голові Служби безпеки України.
З метою забезпечення конституційного принципу рівності всіх громадян перед законом (ст. 24 Конституції), керуючись ст. 15, 17, 19 Закону “Про статус народного депутата України” як представник Українського народу в парламенті та державної влади вважаю за необхідне щоб Ви:
– заслухали на засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України міністра внутрішніх справ та Генерального прокурора про результати розслідування злочинів, до вчинення яких причетний народний депутат Миримський Л.Ю., і за результатами заслуховування – розглянули питання про звільнення з займаних посад керівників правоохоронних органів Автономної Республіки Крим, які допустили тяганину при розслідуванні цих справ впродовж трьох років, а також розглянули питання про притягнення до відповідальності керівників МВС і Генеральної прокуратури, які не забезпечили належний контроль за досудовим слідством у цих справах (в зазначеному Указі Президента вимагається: дати принципову оцінку роботі керівників, які несуть персональну відповідальність за організацію боротьби з організованою злочинністю і корупцією, визначити їх спроможність виконувати покладені на них завдання. Рішуче звільнятися від співробітників, які зраджують інтересам служби і держави, не виконують у повну обсязі покладених на них завдань);
– вжили невідкладних заходів для завершення розслідування зазначених справ та притягнення народного депутата України Миримського Л.Ю. до кримінальної відповідальності.
Про дату і місце проведення засідання Координаційного комітету прошу завчасно повідомити мене, щоб я зміг взяти у ньому участь (ст. 17 Закону “Про статус народного депутата України).
Про результати розгляду звернення і прийняті рішення прошу повідомити Тимчасову слідчу комісію.
З повагою
народний депутат України,
голова Тимчасової слідчої комісії Григорій Омельченко
