Насудили. Як судді Київського апеляційного суду погоріли на хабарях

У кінці листопада поблизу Південного залізничного вокзалу Національне антикорупційне бюро оточило автівку, за кермом якої був суддя і ще троє служителів Феміди — пасажирами. Того дня судді Віктор Глиняний, Вʼячеслав Дзюбін та Ігор Паленик начебто поспішали на поїзд до Львова і підвозив їх на вокзал не хто інший, як суддя Юрій Слива.

Детективи НАБУ почали обшукувати машину і суддів. В судді Сливи на спині за ременем штанів був пакет від кави з грошима. Таку ж суму, загорнуту в рекламну брошуру, дістали з автівки судді Глиняного, зазначає  «Судовий репортер» . Мічені купюри вилучили вдома в суддів Паленика і Дзюбіна. Так, у помешканні Паленика виявили майже 25 тисяч доларів міченими купюрами та ще більше 100 тисяч доларів і значна частина цих коштів була розфасована в пакети з-під кави…

4 грудня Вища рада правосуддя дала дозвіл на тримання під вартою усіх чотирьох суддів. 5 грудня Вищий антикорупційний суд почав обирати підозрюваним запобіжні заходи. Суддю Паленика вже помістили в слідчий ізолятор з альтернативою в 4 млн грн.

Перші публічні обговорення справи оголили деякі неприглядні подробиці суддівської кухні.

«Кава, кажуть, хороша»

30 червня 2023 року Печерський районний суд арештував два літаки у справі проти АТ «Мотор Січ», що належала Вʼячеславу Богуслаєву, звинуваченому у співпраці з державою агресором. На рішення подала апеляцію. ПАТ Авіакомпанія «Константа», кажучи, що літальні судна належать їй і до «Мотор Січі» відношення не мають.

У Київському апеляційному суді скаргу слухала колегія у складі Ігоря Палеником і ще двох суддів — Юрія Сливи та Віктора Глиняного, який є заступником голови суду.

У жовтні суддя Дзюбін, який не входив у колегію і формально не обіймав керівних посад у суді, спілкувався із громадянкою Тетяною Поліщук, яка представляла апелянтів у справі літаків. Дзюбін начебто повідомив їй, що судді можуть скасувати арешт за 35 тисяч доларів — по 10 тисяч для учасників колегії і 5 тисяч йому особисто.

У подальшому Дзюбін нібито вирішив збільшити собі суму винагороди до 10 тисяч, а іншим суддям виділити менше. 13 листопада він повідомив судді Паленику, що члени колегії можуть отримати 25 тисяч доларів хабара за рішення щодо літаків.

У свою чергу, Паленик 16 листопада розповів судді Сливі, що треба скасуват арешт із літаків, бо по цьому питанню підходили якісь люди. Як наголошуватиме прокурор під час обрання запобіжного заходу, щоб Сливі все пояснити Паленику вистачило близько 3 хвилин і той усе зрозумів, навіть не бачивши матеріалів.

23 листопада Паленик обговорював із Глиняним справу, кажучи, що по ній до нього звертався Дзюбін та говорив про 25 тисяч доларів за скасування арешту. А Глиняний відповів, що йому за це пропонували 15 тисяч доларів, але тепер ця пропозиція не має сенсу, коли пропонують більше. Паленик пояснив, що адвокати просто шукають, де дешевше.

У цей же день Глиняний шукав у кабінеті Паленика матеріали кримінального провадження і нарікав, що в усіх коридорах суду встановлені відеокамери і неможливо спокійно пересуватися. Вочевидь судді не знали, що камери НАБУ вже працюють і в їхніх кабінетах.

24 листопада Глиняний і Паленик обговорювали справу, а саме, що є підстави для скасування арешту одного літака, а щоб скасувати ще з другого треба змінити позовну заяву.

27 листопада перед засіданням головуючий суддя Паленик отримав від Дзюбіна підтверження, що по домовленостях нічого не змінилося.

Того ж дня Дзюбін мав розмову із Поліщук, повідомивши і їй, що все в силі.

— Короче, там уже все согласовал. Лиш би там по договору било все нормально.

— Це Паленик сказав?

— Да. За літаки я кажу, щоб цей договір показали.

— Ага.

— Ну там ж буде особа, яка брала участь у підписанні. А там чотко видно, що два літаки їм належать.

…

— Ті ж умови, що ми з тобою домовлялись. 30 і моя там 5, — завершуючи фразу, Дзюбін показав жінці пʼять пальців. — Вони не повишали нічого

— Ага. Тобто буде задовлена апеляційна скарга в повному обсязі.

— Да, но тільки, щоб документи були.

— 27 листопада апеляційну скаргу задовольнили. Судді перебували в нарадчій кімнаті близько двох годин і оголосили короткий текст рішення.

Дзюбін пояснював Поліщук, чому так довго тривала нарадча: «Там є людина, яка дуже важка. Раніше там інший був, але він уже у відставку. Поміняли одного дурника, то він там викручує, незрозуміло чогось. Він там теж всього боїться (нецензурна лайка)… Там же в ньоого компанія така. Особенно цей Слива дурний прийшов. Вони там давно работають, вони друг друга понімають с полуслова».

Наступного ранку суддя Дзюбін начебто отримав від громадянки Поліщук гроші.

На відео зафіксовано, як у себе в кабінеті він розділив гроші: 10 тисяч залишив собі, а решту поклав у подарункову коробку з-під віскі і в пакеті відніс її у кабінет судді Паленика.

Дзюбін: Дозвольте, пане.

Паленик: Да. Що ти там?

Дзюбін: Це коньяк тобі.

Паленик: Коньяк? Хорошо.

Дзюбін: Не коньяк, а віскі тут, як ти любиш… (передає пакет).

Паленик: Хорошо, дякую (кладе пакет собі під стіл).

Дзюбін: Випʼєте за моє здоровʼя.

Паленик: Люблю я такий. Там все нормально?

Дзюбін: Да, конєшно. Нічєво, что пріпьорся.

Паленик: Ну.

Дзюбін: Я не люблю людєй заставлять ждать.

Після 20 години вечора того дня Паленик вийшов з кабінету, несучи пакет із грошима до себе додому. 8400 доларів він залишив собі і по 8300 доларів відклав для двох інших суддів. Водночас, щоб замести сліди, Паленик нібито замінив ці гроші на ті, які зберігав удома. Тому в подальшому в суддів Глиняного і Сливи мічених купюр не знайшлося.

29 листопада Паленик у себе в кабінеті видав гроші суддям по черзі. Ця сцена також зафіксована на відео.

Глиняний отримав конверт із рекламою інтернету.

Паленик: Тут реклама така. Почитаєш. Інтернет хороший.

Глиняний: Я зрозумів.

Сливі Дзюбін дав пакет від кави.

Паленик: На каву… Каву-каву. Ти мене пригощав.

Слива: Ага. Дякую-дякую.

Паленик: Це розчинна. Кажуть, хороша.

Слива: Добре, тоді я пішов.

Жоден із суддів не визнав себе винним і, як стверджував прокурор, показань не дав. Їх звинувачують у тому, що вони діяли злочинною організацією. Про систематичний характер злочинів, як вважають детективи, свідчать розмови між суддями, які розуміли один одного з пів слова, використовували кодові фрази, уривки фраз та ін.

Після усіх цих подій один із ключових фігурантів цієї справи суддя Дзюбін зліг у лікарні. У засіданні Вищої ради правосуддя його присутність не була обовʼязкова і адвокати передали документи про його діагноз. Дзюбін, за словами його захисників, начебто спростовує, що подібні розмови мали місце. Також захист натякає, що правоохоронці знали, де в квартирі шукати гроші. Тому наразі збираються докази про імовірність підкидання грошей.

Суддя Глиняний також сказав, що не погоджується із підозрою, бо такі дії він не вчиняв. Він похвалися, що має рішення про стягнення із держави 600 тисяч суддівської винагороди, яку йому не виплатили під час пандемії. З огляду на часи війни він не став звертатися із виконавчим листом про виплату йому цих коштів. Що за гроші вилучили з машині в рекламній брошурів він та його адвокати в засіданні Вищої ради правосуддя посяснювати не захотіли.

Захисники суддів кажуть, що заявник у справі Тетяна Поліщук, якій у 2019 року Вінницька кваліфкомісія адвокатів видала посвідчення на зайняття адвокатською діяльністю. Спілкуючись із суддями, жінка начебто перебувала на 8 місяці вагітності. Кажуть, що раніше Поліщук начебто сама працювала в Київському апеляційному суді.

Стаття 275 КПК забороняє участь адвоката в негласних слідчих розшукових заходах, якщо це призведе до розголошення конфіденційної інформації професійного характеру. Це один із аргументів захисту щодо недопустимості зібраних доказів.

Адвокати припускають, що метою кримінальної справи було дискредитувати колегію суддів і поставити під сумнів цілком законне рішення про скасування арешту літаків.

На етапі обрання запобіжного заходу прокурор відкрив тільки частину матеріалів. Підозрювані та їх захисники не мали змоги переглянути і прослухати записи негласних слідчих дій, у тому числі з прихованих камер, які фіксували події іх суддівських кабінетах. У клопотанні про обрання запобіжного заходу були тільки стенограми деяких розмов. Це дозволяє захисту стверджувати, що цитати вирвані із контексту.

5 грудня під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя запропонував Паленику прокоментувати процитовані прокурором матеріали.

«Про передачу неправомірної вигоди розмов не було. Те, що прокурор вважає, що це йде про грошові кошти, ну…», — намагався пояснити Паленик.

«Це його субʼєктивне враження», — підхопила репліку підзахисного адвокат Олена Шаповал.

«Вони прописують, що на думку сторони обвинувачення це є так. То, що ми спілкувалися, обговорювали, я не заперечую. Тим більше, орган досудового розслідування зобовʼязаний збирати не тільки докази, які викривають мене у вчиненні  якихось правопорушень, а також повинні збирати і докази, які мене виправдовують. Але з кожного дня НСРД є вибірковим. Вибачте мене, я починаю працювати не в 10 чи 11 годин. Я раніше починаю, розглядаю клопотання. Чому вибірково вирізають певний епізод, а не дають подивитися файл із усього протоколу. Що це таке?! Мені соромитись нема чого. Там може бути зафіксовано і як я чарчину пʼю», — відповів Паленик.

Голова Київського апеляційного суду видав Паленику позитивну характеристику: «Зарекомендував себе висококваліфікованим юристом, досвідченим, працьовитим і дисциплінованим суддею, який володіє високими професійними знаннями. За своїми особистими якостями він доброзичливий, людиноцентричний та вимогливий до себе», – зачитала у засіданні адвокат Шаповал.

У службовій характеристиці написано, що за 11 місяців Паленик розглянув білизько 4000 справ, у тому числі і клопотання як слідчий суддя. «Іноді й на роботі ночую. І, до речі, НСРД підтвердить це», — прокоментував він своє навантаження.

«Ще не відомо, хто дурник»

Наразі найбільш безпосередні і цікаві пояснення в засіданні Вищої ради правосуддя  дав суддя Слива. Він жалівся на свій незаможний матеріальний стан — квартиру в кінці Троєщини і машину недорогої моделі і ображався на колег, прочитавши їх висловлювання про себе в протоколах негласних слідчих дій.

«В колегію цю я прийшов недавно. Вони набагато старші, ніж я. Їх вік наближений до віку моїх батьків. Моя думка малоймовірно на щось впливала. Я про це говорив навіть із говолою. Він казав: «Михайлович, надо поддєрживать свою позіцию». Так я піддержую, але розумієте, що колеги давно працюють і, як потім видно з НСРД, вони один одного поглядом розуміють. А я попався їм «дурник», який «важка людина», і того вони не можуть гарантувати результат. Мені прикро це було читати. Я до них з повагою відносився. Я прискіпливо підходив до своїх і до їхніх справ… Кажуть, дурник попався. Не знаю, дурник чи не дурник, але не я їм дав у руки цей конверт з кавою, в якого тепер вся моя доля і доля моєї сімʼї, всіх моїх рідних рухнула. Ще не відомо, хто дурник…

Прокурор каже, що я обговорював із Палеником цю справу. Паленик така людина, що постійно ходить і розказує про свої справи. То в нього якийсь неповнолітній вчинив злочин і треба його випустити: «Давай випустим!». То в нього якісь арешти, накладені неправомірно, то в нього тримання під вартою… І це постійно. В туалеті, в коридорі. Де його зустрінеш, він постійно про це каже. Частіше за все я закінчував розмову: «Ігор Григорович, не морочте мені голову. Послухаєм учасників процесу, почитаємо матеріали провадження і приймем рішення. Звідки я знаю, чи будемо ми скасовувати арешт, чи треба його скасовувать». Все, що я кажу, це щира правда.

З приводу передачі кави. Ігор Григорович Паленик постійно їздить у Львів і привозить нам каву. Мені, колегам, колегам у відставці. Його квартира, як розповідають, завалена кавою.

У мене в кабінеті на даний момент стоїть величезний кульок із кавою. Він його передав для мого товариша, судді у відставці, тому що я з ним більше спілкуюся: «Передай йому, Михайлович. Я гроші тобі дам. Передай». Це була звичка — брать у нього каву. В мене найкраща кавомашина і ми часто в мене пили ту каву. А він приносив мені, тому що пʼєм каву. Мене єдине, шо тоді стурбувало, – він дав мелену каву.

Навіщо мені мелена кава, якщо в мене зерна. Думаю: дає, так дає. Кава закрита — я і не звертав увагу, закрита чи не закрита. Мені здавалось, що закрита. Хто ж буде давати незакриту каву?! Суддя буде давати незакриту каву?! Я вважав, що закритий, повний пакет кави. Єдине, що здивувало, що мелена. Думаю: куди ж оцю мелену діть. Я її засунув прямо в кишеню куртки, оскільки знав, що через 10 хвилин ми повинні їхати на вокзал. Я повинен був їх (інших трьох суддів — ред.) завезти за їх проханням на вокзал.

А в мене до цього ще було безліч роботи: попризначать справи, повичитувать ухвали, дати вказівки помічникам. І в мене такий ритм шалений, що навіть думки не виникло: кава це, не кава, може, там алмази, я не перевіряв. Воно було на вигляд як звичайний пакет, я його засунув в кишеню… Ми приїхали на вокзал. Вони вийшли. І тут в цей час нас оточили повністю працівники НАБУ. Удари по машині, крики. Їх прийняли і заламали, начали обшукувать. Кричать: «А цей хто?» — «А це водій!».

Мене працівники НАБУ сприймали як водія. В мене єдине питання: «По якій справі обшук?». — «Тіпа ви не знаєте?». — «Не знаю». Знайшли кошти і начали рахувать в машині. Холодно, зима. Мене вигнали. Я стояв осторонь години дві чи три, мерз. Вони всі попереду стоять, я далі трошки, а позаду толпа громадян, яким просто цікаво. Я взагалі не знав, що в мене в кишені знаходяться кошти…

Коли вже обшукали, колеги попросились в туалет і працівник НАБУ повів їх у туалет на вокзал. А я стою. Якби я знав, що в мене кошти, я вам клянусь, чи я був дурачком, щоб так не зробить?! Не попросився б разом із ними?! І ці кошти викинув би в туалет чи де-небудь, я б точно їх позбавився. Я не знав про ці кошти. Через деякий час я сунув руку в кишеню і попав пальцем у цей пакет. Дивлюся, а там гроші, долари. І в мене паніка, ступор.

Що зараз прийти до працівників НАБУ і сказати: «О, я знайшов у ссбе в кишені пакет, а там долари?!». Я не знав, що робить. У мене ступор. Була така думка, що я водій і мене обшукувать не будуть. Вони дійсно цього не робили б. Але наприкінці працівник НАБУ комусь подзвонила, приходить і каже: «Будемо проводити поверхневий обшук. І почали з Глиняного чи з Паленика. Я зрозумів, що все, точно в мене знайдуть. Не пояснив нікому.

В цю історію ніхто не повірить. От так був Юрій Михайлович… А тепер і ви, мабуть, не повірите. Але це правда. Мені адвокати радять казати, що це мої кошти чи ще щось. Не знаю, може, ця версія була б розумніша. Але це було б неправдою. Я почав ховать ці кошти, заховав за ремінь і мені здалося, що все нормально. Але від НАБУ нічого не скриєш, найшли.

От НАБУ всі знають. Це найкращий правоохоронний орган в нашій країні. Вони забезпечені всім, у них всі засоби сліжки, контролю… Якщо вони з 02.11 контролювали мене, всіх нас і знайшли одну лише розмову куценьку, де Ігор Григорович казав мені про якусь справу і я угукнув. Я йому майже завжди казав: «Ігор Григорович, не морочте мені голову. Давайте в нарадчій, послухаєм людей і вирішимо справу». Я не винен і з цією позицією буду жить дальше».

Джерело:  «Судовий репортер»