Скориставшись перемир’ям, Росія обладнала зручні снайперські позиції, і тепер методично вбиває українців
Журналісти видання “Тексти” проаналізували обставини смерті з поіменних списків загиблих, зібрані на сторінці у Вікіпедії про Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну, і подивились, як змінювалися причини загибелі.
У 2014–2015 роках українські воїни гинули переважно у боях. Українська армія йшла у наступ та звільняла окуповані міста. Згодом були тяжкі бої під Іловайськом та Дебальцевим. Тоді чимало військових зникли безвісти, і лише згодом їхні тіла були ідентифіковані за допомогою ДНК-тестів. Починаючи з 2016 року характер війни змінився. Стабілізувалася лінія зіткнення, масштабні бої припинились. Обстріли стали більш точковими, втрати – істотно меншими.
З середини 2017 року помітно зростає частка загиблих від снайперських куль. Артилерія активізується у періоди загострення. А у «тихі періоди» ворог використовує проти сил ЗСУ снайперів.
Це наочно видно на графіку нижче.
Росії стає дедалі важче фінансувати бої на сході України, але конфлікт мусить продовжуватись, і саме снайпери є відносно дешевим способом підтримувати бойову активність і нагнітати внутрішню інформаційну ситуацію, зазначає Андрій Римарук, керівник військового відділу фонду «Повернись живим».
Численні перемирʼя, яких дотримується лише українська сторона, створюють сприятливі умови для цього.
За словами експерта, через заборону нашим військовим використовувати безпілотні літальні апарати, ми не бачили, які позиції ворог споруджує біля нас. Відповідно, це розвʼязало руки російським снайперам, дало можливість підготувати велику кількість «льожок», звідки вони ефективно та результативно працювали торік і продовжують працювати зараз.
Зараз де-юре заборона залишається в силі, але фактично українські військові вже використовують БПЛА у відповідь на застосування цієї техніки ворогом. Як зазначає Андрій Римарук, російські найманці навіть знищили пʼять безпілотників місії ОБСЄ, щоб завадити роботі моніторингової групи й приховати інформацію про свої позиції та озброєння.
Радіо Свобода з посиланням на представника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Вадима Скибицького пише, що штатна чисельність ворожих підрозділів становить близько 450 військовослужбовців-снайперів. Крім того, на територію України активно заходять снайперські групи збройних сил Росії, ФСБ, інших силових структур. Це близько 50 осіб, які постійно перебувають на нашій території.
Поточну стадію війни навіть називають снайперською.
З 2014-го у війні на Донбасі загинуло майже 4.5 тис. українських військових, більшість з них протягом 2014–2015 років. І хоча зараз кількість загиблих менша, ніж на початку війни, часто наші бійці гинуть через відсутність елементарних технічних засобів захисту.
Чи може Україна мінімізувати втрати від куль ворожих снайперів?
Так, для цього потрібні відповідні навчання і достатня кількість технічних засобів розвідки, пояснює експерт фонду «Повернись живим».
Проте держава не забезпечує українських військових ані мобільними комплексами спостереження, ані тепловізорами, ані БПЛА типу квадрокоптер.
Найкраще ці технічні засоби працюють у комплексі. Мобільний комплекс спостереження дає змогу безпечно спостерігати, тепловізор — бачити вночі, квадрокоптер — стежити за противником, аналізувати й коригувати вогонь у відповідь з мінімальною затратою боєприпасів, пояснює Андрій Римарук.
Найпростіший мобільний комплекс спостереження — щогла і камера. Це дає змогу військовому вести спостереження за ділянкою відповідальності дистанційно, перебуваючи у бліндажі чи іншій безпечній позиції. Фонд «Повернись живим» уже надав українським військовим 40 таких комплексів і планує до кінця року постачити ще 30.
Та цього замало.
Сотні квадрокоптерів, що є на сьогодні на фронті, куплені виключно коштом волонтерів та благодійних фондів.
Ситуація з БПЛА типу розвідник є трохи кращою, але їх також недостатньо.
На сьомому році війни на озброєнні української армії немає жодного антиснайперського комплексу.
Останні влада обіцяла закупити ще у 2018 році, але щось пішло не так. За словами Хомчака, куплені за кордоном антиснайперські комплекси виявилися непридатними для використання на війні, а замовлені у 2020 році вітчизняним виробникам так і не були зроблені. Спеціалізоване видання Defense Express стверджує, що кілька систем французького виробництва, що були придбані у попередні роки, використовуються лише на полігонах для ознайомлення військових з технікою такого типу.
Залежно від типу антиснайперські комплекси можуть визначати місце розташування ворожих снайперів, створювати оптичні перешкоди, тим самим виключаючи ведення прицільного вогню, знешкоджувати оптику ворога лазерним променем тощо.
Проте поки що наші військові продовжують ловити ворожих снайперів «на живця» за допомогою манекена з палки, тканини та поролону.
«ВИХОДЯЧИ З ТОГО, СКІЛЬКИ ДЕРЖАВА ЗАПЛАТИЛА РОДИНАМ ВОЇНІВ, ЗАГИБЛИХ ВІД КУЛІ СНАЙПЕРА, ХОЧА Б ЗА ОСТАННІ ТРИ РОКИ [РОДИНА ЗАГИБЛОГО ОТРИМУЄ 1 МЛН ГРН], ТО В КОЖНІЙ БРИГАДІ МОЖНА БУЛО Б ВЖЕ ПОСТАВИТИ АНТИСНАЙПЕРСЬКИЙ КОМПЛЕКС», — ЗАЗНАЧАЄ АНДРІЙ РИМАРУК.
Чи можемо дати достойну відповідь?
Так. Наша армія також має високопрофесійних снайперів. Римарук стверджує, що на сьогодні снайперський напрям є одним із найкращих у Збройних силах України:
«Снайперська школа 199 у навчальному центрі у Десні є чудовою та унікальною. Хлопці там здобувають унікальні знання, відповідну зброю і майже відповідну кількість боєприпасів».
Зважаючи на те, що снайперам потрібно постійно стріляти — на війні й поза нею, тренуватися хоча б два рази на тиждень, хотілося б більше боєприпасів, але поки що, за словами експерта, ситуація не критична.
Що стосується інших причин загибелі, їхня частка залишається відносно стабільною.
Збільшення відсотка небойових втрат пояснюється меншою кількістю загиблих у порівнянні з попередніми роками.
Чимало життів забирають серцево-судинні захворювання. З 2016 року ми знайшли понад 100 позначок про смерть від них. Це багато, проте серед українців смертність від таких захворювань також є доволі високою: близько однієї тисячі випадків на 100 тис. населення.
Ми також звернулися до Міноборони щодо офіційних даних про загиблих українських військових на Донбасі із розбивкою по місяцях (роках) і причинах. Але у відповідь отримали сканований папірець з агрегованою кількістю бойових і небойових втрат по роках.
Ці ж дані на графіку:
Інформацію щодо загибелі українських військових брали зі сторінки у Вікіпедії про Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну. Ці дані в деяких випадках є більш детальними у частині опису обставин смерті, ніж дані із сайту «Книга памʼяті полеглих за Україну».
Причини загибелі визначали залежно від ключових слів у описі обставин загибелі за допомогою string_detect функції й потім додатково перевіряли вручну.
Зокрема, ми виокремили наступні категорії, що потребують розʼяснення:
- артилерія: коли є зазначення про артилерію або важке озброєння;
- вогнепальне: коли військовий загинув від кулі або вогнепального поранення і немає вказівки щодо снайперської кулі;
- снайпер: коли є позначка про снайпера
Велика кількість смертей потрапила в категорію «не уточнено». Це випадки, коли в описі обставин немає чіткої вказівки щодо причин, деталі загибелі невідомі тощо.
До небойових втрат ми зараховували випадки смерті внаслідок хвороб; випадки із зазначенням про небойову втрату; вбивства; загибель внаслідок пожеж, що виникли з причин, не повʼязаних з обстрілами; рідкі випадки утоплення, ураження струмом тощо.
В окрему категорію ми виділили самогубства і ДТП, хоча фактично вони також є небойовими.
