Урок не пошел впрок: односельчане Виталия Запорожца ищут защиты от милиции

Жители села Семиполки снова вошли в противостояние с милицией. До открытого насилия, к счастью, не доходит, но объясниться жителям, выступающим против «вредного» предприятия, с правоохранителям не удается (укр.).

 Село Семиполки, що у Броварському районі Київської області, прогриміло на всю Україну два роки тому. Вночі 4 вересня 2011-го місцевий мешканець, Віталій Запорожець, застрелив із рушниці майора міліції Миколу Симоненка. Мешканці села й сьогодні вважають Запорожця не злочинцем, а героєм, «народним месником». А його вчинок – справедливою розплатою за терор, який чинив у селі майор.

Важко сказати, що вбивство суттєво змінило манери місцевих міліціонерів. Втім, сьогодні мешканців села турбує не стільки звична для всіх українців відсутність справедливості, скільки відсутність кисню.

Украинские частные детективы и сыскные агентства, которые давно с успехом функционируют в стране, сетуют на отсутствие соответствующего законодательства, поскольку уверены, что это является основной преградой для их полноценной деятельности. Сегодня любой  частный детектив в  Киеве или в других областях готов предоставить клиентам услуги — от отслеживания образа жизни детей до проверки помещений на наличие прослушек.  А законопроект «О частной детективной (розыскной) деятельности» с 2001 г. от сессии до сессии «гуляет» в Верховной Раде.   Как отмечают опытные представители сыскного дела представляющие  детективное агентство «Частный детектив Киев» (www.detective-kiev.com) работающие также  в Броварах,  Василькове, Обухове, Фастове, Буче и дугих городах области, депутаты как будто намеренно игнорируют эту социально значимую и давно востребованную инициативу. 

Частный сыск по-украински. Сколько стоит нанять детектива

Неіснуюче виробництво

На вулиці Єсеніна, у оточенні звичайних хат, височить стара сільськогосподарська будівля. За словами сільського голови, у приватну власність вона перейшла ще у 2004 році. Однак нові власники ніяк її не використовували – принаймні, офіційно. Сільська влада й сьогодні не має жодної інформації про виробництво та стоїть на позиції «немає документів про діяльність – немає й діяльності». Хоча побачити її – доволі бурхливу – можна неозброєним оком. З димаря будівлі валить великий стовбур чорного диму. «Неможливо дихати, неможливо вікна відкрити, одяг сушити на вулиці», – розповідають у селі. До того ж, чути гучний гуркіт – нерідко навіть вночі.

За чутками, на підприємстві виробляють щось на кшталт вугільних брикетів. З’ясувати правду не під силу нікому. Кореспондента Тиждень.ua у кількох кроках від будівлі, розташованій просто на вулиці та не огородженій ніяким парканом, зустрічають агресивно налаштовані чоловіки. Намагаються штовхнути, обіцяють розбити камеру та «не погрожують, а дуже радять» поїхати з села й ніколи до нього не повертатись. Від переконливіших за слова дій рятують тільки хлопці, що помічають конфлікт.

Міліція з народом

Обіцянка викликати міліцію захисників підприємства відверто смішить. Неважко зрозуміти чому – «офіційний» наряд правоохоронців на виклик так і не з’являється протягом наступних двох годин. Натомість прибувають міліціонери в цивільному – їх впізнають місцеві. «Ми просто громадяни України», – лагідно пояснюють вони. Згодом, щоправда, показують посвідчення.

«Я приїхав, щоб оперативніше було…», – пояснює співробітникмісцевої міліції Олексій Рябцов. З якою саме метою пояснити не може. Перебирає чотки та радить чекати наряд, який, за його словами, приїде у «невизначений термін» чи звертатись із заявами та скаргами до свого колеги – місцевого дільничного Михайла Олексієнка.

міліціонери Олексієнко та Рябцов

Олексієнко стоїть поруч вщент п’яний у футболці з відвертим попередженням: «Danger«. Каже, що він зараз на лікарняному. Скаржиться на нечемність місцевих мешканців та, як справжній джентельмен, під час розмови не відповідає на телефонні дзвінки. «Братан», – висвітлюється на його смартфоні ім’я абонента, що телефонує.

«Просимо захисту від міліції»

Заяви міліція, розповідають мешканці села, не приймає не тільки через погане самопочуття. Правоохоронці «відмовляються» від них систематично. А заявити є про що – і це вже не тільки гуркіт та дим незаконного виробництва. «21 липня до однієї з активісток села о десятій годині вечора завітав дільничний з одним з робітників підприємства та погрожували спалити хату, якщо вона не заспокоїться», – засвідчують місцеві у зверненні громади до депутата Київської обласної ради Сергія Каліщука. – 22 липня її викликали до міліції та погрожували відкрити кримінальне провадження – мовляв, вона підбурює селян на протиправні дії». Звернення селяни завершують проханням «захисту від працівників підприємтсва та наших міліціянтів».

Сама жінка розповідає: її погрожували спалити вщент будинок разом із її родиною. Заяву в неї відмовились прийняти навіть у Броварській прокуратурі.

Мають свої історії й інші місцеві. Кажуть, охоронці підприємства напідпитку стріляють сільськіх собак заради розваги. Інша жінка просто йшла повз будівлю на роботу. Поруч біг її собака. «З будівлі вийшов невідомий чоловік зі зброєю. Направив її чи то на мене, чи то на собаку, – засвідчує вона. – Влучив у собаку та поранив її». Каже, на постріл прибігли інші люди. «Сусіди свідки. Якби не вибігли – вбили б мене тоді», – зітхає вона.

Погрожували зброєю і багатьом іншим селянам, які на початку ще намагались робити зауваження працівникам підприємтсва. «Кидались битись, обіцяли застрелити, якщо я не «закрою рот», – розповідає літня жінка.

«Миколо Петрович, поставте це виробництво в себе біля будинку і хай гудять та димлять скільки хочуть», – просять селяни голову. Той із серйозним обличчям і далі пояснює, що будівля знаходиться у приватній власності.

сільській голова

До міліції тут вже навіть не апелюють. «Це товарищі Симоненка по чарці, – згадують вбитого Запорожцем майора. – Такі ж самі».

Біля підприємства збирається чималий натовп селян. Помітивши зайву увагу, найманці, серед яких за словами селян немає місцевих, припиняють «гуркотіти» та зачиняють двері будівлі. Згодом із села їде і Каліщук, і активісти броварської «Свободи», і журналісти.

Зображення: Валерія Бурлакова

Автор: Валерія Бурлакова ▪ Семполки-Київ, ТИЖДЕНЬ