Украинское общество рискует превратиться в «Бригаду»

Родители сами растят свое же жестокое и циничное будущее, ведь им проще «списывать» агрессивность ребенка на плохие фильмы и интернет. В последнее время случаи подростковой жестокости становятся все более жуткими и кричащими (укр.).

Останнім часом випадки підліткової агресії стають дедалі більш кричущими. Один з останніх, а саме побиття 16-ти річною школяркою Інною Сегідіною вчительки англійської мови, стався нещодавно в Криму. Показово, що виховні бесіди, а також активна участь в вирішенні конфлікту міністра освіти автономії не дали позитивного результату – школярка стала поводити себе ще агресивніше.

Напередодні Всесвітнього дня дитини, що відзначається 20 листопала, «Коментарі» поспілкувалися з виконуючою обов’язки заступника лабораторії психології соціально дезадаптованих неповнолітніх Інституту психології ім. Костюка НАПНУ Наталією Максимовою. І дізналися, наскільки актуальною є проблема підліткової агресії в українському суспільстві, а також спробували розібратися в причинах її виникнення та наслідках, до яких можуть призвести прогалини у вихованні батьками власних дітей.

Нещодавно український інформаційний простір облетіло повідомлення про побиття кримською школяркою вчительки англійської мови. Такі випадки виплеску дитячої агресії в сучасному українському суспільстві – це закономірність чи виключення?

Нажаль, це питання в нашому суспільстві дуже актуальне. Такі випадки вже не поодинокі, і з кожним роком, я вважаю, їх кількість буде збільшуватись. При цьому назовні потрапляють лише окремі випадки, а більшість замовчуються, щоб не привертати увагу.

Кілька десятиліть тому такі прояви підліткової агресії навряд чи можна було уявити. А зараз вони трапляються дедалі частіше. В чому причина змін поведінки школярів?

Якщо проаналізувати суспільство 20-25 років тому, тобто попереднє покоління, то у нього були зовсім інші життєві принципи, зовсім інші цінності. Тоді дітей виховували так, щоб вони були доброзичливими, поступливими, зважали на інших людей і думали про те, що буде відчувати людина, коли вони себе так чи інакше поводять. Тобто в дітях культивувалося добро, лагідність, чуйність – це було найважливішим. А що ми маємо зараз? Наведу один красномовний приклад: одне з ТВ-шоу називається «Битва хорів».

Я коли це прочитала, то подумала, що то будуть битись гризуни, а виявилося, що то конкурс хорового співу! Це ж треба було так назвати! От так у нас і є: всюди суцільна битва. Сучасні суспільні умови життя жорсткі, і саме вони насамперед спонукають до накопичення і виплеску агресії. Зараз в дитині і в дорослій людини культивується успіх – треба всіх розштовхати ліктями і битись зі всіма і з кожним окремо за своє, аби довести, що ти – найкращий, унікальний, обраний. Ось ми і пожинаємо плоди такого культивування, і нічого дивного в цьому нема.

На виховання таких суспільних пріоритетів впливає виключно зовнішнє середовище – телебачення, інтернет, спілкування з однолітками? Чи в цьому також винні і батьки?

На формування дитини насамперед впливає поведінка батьків і ті цінності, які вони вкладають в дитину. Батьки – первинні, вони для дитини – першоджерело знань про світ і приклад для наслідування. Тому, якщо батьки весь час розмовляють про те, як кудись «пробитися», досягти успіху, або як бути лідером чи досягти визнання, як перемогти в конкретній ситуації і «переступити» через слабшого, то і дитина, відповідно, буде думати та робити так само.

Як правило, батьки все обговорюють в родині, при дітях. Відповідно, якщо в їх розмовах буде фігурувати правило «виживе той, хто сильніший» або вихваляння, що «я підім’яв під себе» когось, то і діти будуть думати та діяти саме так. При цьому, буває, що батьки розмовляють на ці теми, навіть не задумуючись про те, який вплив це може мати на формування дитини. А ж є і ті, хто культивує закладання саме таких правил поведінки у дитину. Навіть більше скажу: останній варіант зараз зустрічається значно частіше. Батьки самі дають дитині таку установку: добрим бути не можна, а в будь-якій ситуації треба бити першим, аби не бути побитим.

Якщо говорити про гендерний аспект, то у хлопців агресія від приоди проявляється частіше, ніж у дівчат. Але останнім часом дівчата стали наздоганяти хлопців за агресивністю, чи не так?

Дійсно, кількість агресивних дівчат-підлітків з кожним роком збільшується, але хлопці все ж таки зберігають помітне лідерство за цими показниками. Якщо раніше співвідношення в підлітковому віці було приблизно таким – 30% агресивних хлопців і 10% дівчат, то на сьогоднішній день цей показник складає у хлопців 70%, а у дівчат – 30%. На виникнення жорстокості у дівчат також впливає виховання у «бойовому дусі» – як моральному, так і фізичному. Адже за останні роки збільшилась кількість дівчат, яких віддають на карате та інші бойові секції, аби вони вміли себе захищати.

Як правильно реагувати педагогам на таку агресію? Адже у випадку з Інною Сегідіною виховна бесіда не дала позитивних результатів, навіть навпаки – дівчина стала ще більш некерованою. Хто і де зробив помилку, на вашу думку?

Я хочу відповісти перефразуванням такої крилатої фрази: чи можна побудувати комунізм в окремо взятому місті, щоби всюди був капіталізм, а в Києві – комунізм? Очевидно, що ні. Тобто, якщо вчитель – професіонал, то він вміє себе поставити таким чином, що такі речі, як образи чи побиття, учням навіть на думку не спадуть. Іншими словами, якщо казати про агресію до педагогів, то тут справа навіть не в дитині, а у самому фахівці. На мою думку, педагог в даному випадку міг бути недостатньо компетентним, адже не зумів зарекомендувати себе серед старшокласників. Навіть в жорстких умовах, якщо це донька якогось чиновника – мера, міністра, вчитель має себе поставити так, щоби діти її поважали. Тоді подібних випадків не буде.

А як правильно реагувати батькам, якщо вони помічають, що їх дитина надмірно агресивна по відношенню до них та оточуючих? Що робити: розмовляти, забороняти, бити, пояснювати?

В першу чергу, батькам треба подивитися на себе. Тому що ніхто, крім батьків, цю агресію не виховав. Надмірна агресія, нахабність, злість підлітка свідчить про те, що батьки щось роблять не так. Імовірно, що вони і самі агресивні – з дитиною та між собою. Значить це саме вони пропагують і виховують цю агресію. Також може бути і таке, що батьки не звертають увагу на виховання дитини: не цікавляться і не знають, які фільми вона дивіться, в які комп’ютерні ігри бавиться. Так що я би порадила батькам проаналізувати власну поведінку і змінювати її, а слідом за ними неминучі зміни і в поведінці дитини. Якщо ж батьки не будуть змінюватися самі, то і в розмовах, бійках і заборонах не буде жодного сенсу.

Якщо підвести підсумок, які зміни в поведінці сучасного покоління ви би насамперед відмітили?

За останні десять років з’явився дуже жорсткий цинізм. Діти можуть цілком щиро казати, що їм все одно, чим вони зароблятимуть на життя: вони готові хоч стріляти, хоч бити, аби були гроші, і бажано – великі. Окрім того, дуже розповсюджена відсутність моральних принципів, підкріплена відчуттям вигоди: дитина згодна брехати, «підставляти» інших, зраджувати, якщо їй це вигідно. Більшість сучасної молоді, з якою я постійно спілкуюся в якості психолога однієї з шкіл, не розуміє того, що люди можуть відстоювати принципи, втрачаючи гроші і поступаючись власним часом чи комфортом. Також у сучасного покоління відсутнє відчуття самопожертви, геройства і патріотизма. Словом, ніяких ідейних переконань – тільки суцільна вигода у всьому.

Чи є маса таких дітей критичною? Іншими словами, чи можуть вони в майбутньому, за 10–15 років, спровокувати негативні зміни в суспільстві?

Вважаю, що критична маса вже наростає. І якщо нічого не робити, не впливати жодним чином на розвиток суспільства, то майбутнє може бути жахливим. Можна припустити, що років за 10–15, коли сучасне покоління подорослішає, Україна перетвориться, умовно кажучи, на серіал «Бригада». Тобто тих людей, які ще мають сумління, доброту, розуміння, будуть називати «лохами» і використовувати для обслуговування інтересів так званої правлячої «верхівки». 

Автор: Ольга Москаленко, comments.ua