ОЙ, КУМЕ, МАБУТЬ, БРЕШЕТЕ…

Нарешті, зацікавлена громадськість довідалася, що ж трапилося ввечері 28 серпня у Луганську на вулиці Оборонній. Це ж тоді автомобіль адвоката Андрія Федура оточили біля трьох десятків озброєних осіб у цивільному. Як повідомила прес-служба ДПА, мало місце “свідоме нагнітання ажіотажу довкола апеляційного розгляду “справи Фельдману”. З чим цілком і повністю згодний наш автор Володимир Бойко, який суто випадково став свідком тієї вже історичної події. Дійсно, утнути таке – серед біла дня нагнати безліч озброєного народу, машини з “мигалками”, перекрити рух пожвавленої магістралі, а потім миттєво зникнути при першій же появі телекамер – можна виключно з метою “свідомого нагнітання ажіотажу”, якщо припустити, що податківці взагалі здатні на свідомі вчинки. Сумніви щодо останнього, одначе, посилюються при подальшому ознайомленні з поширеним наступного дня повідомленням фіскального відомства.

За версією податківців, на автомобіль відомого й шанованого в Україні адвоката накладено бозна-коли арешт, а сама машина з квітня (!) місяця оголошена в розшук. Що зовсім не заважало протягом усього цього часу Федурові безперешкодно їздити по країні, давати інтерв’ю телевізійним каналам, сидячи за кермом свого залізного коня, та перевозити в начебто заарештованому авто матеріали з найбільш резонансних кримінальних справ. Та якщо твердження податкових брехунів було б правдою хоча б на 10%, міністра внутрішніх справ треба віддавати під суд за службову недбалість. Наші доблесні митарі хоча б подумали, в якому вигляді вони виставляють Державтоінспекцію взагалі й міністра Смирнова зокрема.

Читаємо податкову байку далі. Виявляється, під час затримання автомобіля “за його кермом перебував Федур”. Цікаво, а хто ще міг бути за кермом цього авто, невже В.Агєєв? “Йому, – себто Федурові, – запропонували надати документи на право управління автомобілем та пояснити обставини використання автотранспортного засобу, на який накладено арешт і який перебуває в розшуку”, – давлять сльозу з читача автори повідомлення. От тільки все це – нахабна й безсовісна брехня, що автор цих рядків сміливо підтверджує своїм словом, хоча на момент описуваних подій не те що не був поруч, а взагалі перебував у іншому місті й у іншій області.

Справа в тім, що в той час як машину Андрія Федура оточили невідомі озброєні люди, до нього на зустріч їхав Віктор Агєєв, який одночасно розмовляв зі мною мобільним телефоном. Бесіда наша набула зовсім іншого забарвлення, коли Віктор побачив, куди ж він, власне, приїхав. І тому, намагаючися з’ясувати, що ж трапилося, телефон він не виключав, даючи змогу нам вдвох спілкуватися з податковим панством.

Ясна річ, що ніякі податкові міліціонери нічого такого в Федура не з’ясовували, бо навіть відмовлялися себе назвати й показати службові посвідчення. Лише через 6 хвилин суцільних погроз на адресу В.Агєєва найстарший в групі захоплення нарешті виконав вимоги статті 5 Закону Україну “Про міліцію” і назвав своє прізвище, ім’я та посаду – Бойко Василь Миколайович, заступник начальника слідчого відділу податкової міліції. Після чого я за допомогою телефонної трубки, приставленої Віктором до вельможного вуха пана податкового міліціонера, безплідно намагався встановити, в якому ж саме органі він служить. Мій однофамілець белькотів щось незрозуміле та показував В.Агєєву якогось папірця з печаткою, на якій виразно було видно слово “Дніпропетровськ”.

Лише зараз, після виїзду на місце подій, мені вдалося з’ясувати, що мій компатріот служить в Управлінні податкової міліції ДПА в Луганській області. Що стосується документів на право керування транспортним засобом, то вони були у Федура просто поцуплені за допомогою співробітника ДАІ, який брав участь у цьому Луганському карнавалі, та якому Федур, що звик поважати людей у формі, вручив документи без жодних зайвих думок і підозр. І лише після цього з придорожніх кущів вискочило оте податкове військо.

Але й це не все. Оскільки папір, як відомо, не червоніє, державні службовці з ДПА пишуть, що “працівники податкової міліції, які прибули на повідомлення працівників ДАІ про затримання заарештованого автомобіля, надали адвокату відповідну постанову слідчого”. Щоправда, я чув на власні вуха, як В.Агєєв вимагав протягом довгого часу оту постанову, і як вона зачитувалася. Відключившися спочатку від телефонної розмови, я електронною поштою передав попереднє повідомлення в усі відомі мені інформаційні агенції, після чого знову зателефонував Вікторові та взяв подальшу участь у розмовах. До речі, мій телефон оснащений функцією запису, і я можу дати послухати пану Азарову плівку. За умови, якщо зі свого боку Азаров дасть урочисту обіцянку після того подати за брехню у відставку.

Після довготривалих вимог В.Агєєва (А.Федур взагалі сидів у машині закритий, ніяких постанов не одержував і нічого з цього приводу не заявляв) Василь Бойко дістав якогось пожмаканого факсового папірця – без печаток, підписів і з розмитим текстом. Єдине, що впевнено читалось, було наступне:

ПОСТАНОВА

про накладання арешту на майно

м. Київ 15 квітня 2002р.

Старший слідчий СВ ДПА у м. Київ ст. лейтенант ……

Постановив

1. Накласти арешт на автомобіль марки….

2. Затримати вказаний автомобіль та особу, яка ним керує, вилучити документи, які дають право керувати та розпоряджатися вказаним автомобілем та передати автомобіль, водія та документи співробітникам податкової міліції УПМ ДПА у Луганській області.

Пане Азаров, вдумайтеся в свою брехню хоча б на секунду: слідчий в м. Києві виносить постанову по справі, що розслідується все в тому ж Києві, накладає арешт на зареєстрований в Києві автомобіль, який доручає доставити в ДПА в Луганськ(!!!). Мало того, тією ж постановою разом з автомобілем заарештовується також майно у вигляді “особи, яка ним керує”. З вимогою передати водія співробітникам тієї ж податкової міліції ДПА в Луганській області. Слава Богові, що ця постанова є фальшивкою, а уявляєте, що б трапилося, коли б вона була справжньою й Федура затримали б де-небудь в Одесі (в гостях у В.Агєєва) чи на батьківщині в Ужгороді? А потім по етапу гнали б до Луганська?

Але найцікавішим, в постанові, текст якої через офіційний запит вдалося витребувати через УВС області – це резолюція. А точніше, дата під резолюцією – 28.08.02. Тобто постанова виноситься в Києві 15 квітня, передається факсом у Луганськ, куди вона надходить через чотири з половиною місяці. Знаючи відстань між Києвом і Луганськом, нескладно обрахувати, яке ж уявлення про швидкість світла мають в ДПА України. А також про строки досудового слідства.

До речі, що з цього приводу думає Генеральна прокуратура, чи продовжувалися нею строки слідства через невиконання постанови і де перебувала та постанова до 28.08.02? І взагалі, чи знають податкові фантазери, що таке арешт майна (на відміну від арешту людей, на якому азарови з’їли великого й смачного собаку). Арешт майна – це заборона його відчуження, а зовсім не доставка особи, яка ним керує, в податкову міліцію. Я вже не кажу про процесуальний бік тієї доставки. Сподіваюся, в Генпрокурора немає підстав сумніватися в тому, що стаття 115 КПК (єдина норма закону, яка регулює порядок затримання слідчим кого б то не було) до цієї постанови має так ж відношення, як пан Азаров до української мови?

І наостанок. Увага – конкурс! Тому, хто перший повідомить “УК” найбільш вичерпний перелік статей кримінального кодексу, які порушили податківці, влаштовуючи цю провокацію, автор цих рядків повідомить, що саме робив з державними грошима Микола Янович, у часи його директорства в Донецькому Інституті гірничої геології.

Володимир БОЙКО, «УК»